Справа № 11-1206 2007 р.                              Головуючий у 1-й інстанції

Категорія справи-ст. 152 ч.2 КК                   Кузнєцов А. В.

Доповідач Павленко В.П.

УХВАЛА

Іменем України

2007 року листопада місяця 28 дня. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого Кожевникова О. В. суддів : Денисенко Л. М., Павленка В. П. з участю прокурора - Рибачук Г. А. адвоката ОСОБА_3 засудженого ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві справу за апеляціями старшого помічника прокурора Кременчуцького району, засудженого ОСОБА_1 та в його інтересах адвоката ОСОБА_3 на вирок Кременчуцького районного суду Полтавської області від 12 грудня 2005 року.

Цим вироком

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженець с. Степанівка Семенівського району Полтавської області, українець, громадянин України, з середньою спеціальною освітою, одружений, приватний підприємець, мешканець с. К. Потоки Кременчуцького району, не судимий , -

засуджений за ч. 1 ст. 153 КК України на 5 років позбавлення волі; за ч.2 ст. 152 КК України - на 6 років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю вчинених злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно,ОСОБА_1 призначеного покарання у вигляді 7 років позбавлення волі.

Вирішено долю речових доказів.

2

За вироком суду ОСОБА_1 засуджений за те, що 6 червня 2005 року у с. К. Потоки Кременчуцького району Полтавської області, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, обманним шляхом завізОСОБА_2 до лісу де із застосуванням фізичного насильства та погроз задовольнив статеву пристрасть неприродним способом, після чого, використовуючи безпорадний стан потерпілої, зґвалтував її та ще раз задовольнив статеву пристрасть неприродним способом.

В апеляції старший помічник прокурора Кременчуцького району зазначає, що ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння вчинив злочини з яких один є тяжким, а другий середньої тяжкості, вину визнав частково, у вчиненому не розкаявся, тому призначенеОСОБА_1 покарання не відповідає ступеню тяжкості злочину та особі засудженого через м'якість призначеного покарання. Просить вирок суду скасувати та постановити новий вирок, яким призначитиОСОБА_1 більш суворе покарання.

Засуджений ОСОБА_1 та в його інтересах адвокат ОСОБА_3 не оспорюючи правильності його засудження за ч. 1 ст. 153 КК України в апеляціях зазначають, що постановляючи обвинувальний вирок, суд послався лише на показання самої потерпілої. У той же час суд залишив поза увагою та не дав оцінки ряду інших досліджених судом доказів, якими повністю спростовується його обвинувачення за ч. 2 ст. 152 КК України. Так, суд не взяв до уваги висновок судово-медичної експертизи про те, що на її тілі не було виявлено тілесних ушкоджень на внутрішніх боках верхньої треті стегна та інших, що є характерними для зґвалтування, а також показань свідка ОСОБА_4, відповідно до яких ОСОБА_1 заїжджав на тракторну бригаду, і при бажанні потерпіла могла залишити автомашину і втекти. Крім показань самої потерпілої по справі не здобуто доказів на підтвердження доведеності вини засудженого у зґвалтуванні потерпілої.

Посилаючись на недоведеність вини ОСОБА_1у вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 152 КК України, просять вирок суду в цій частині скасувати, а провадження по справі закрити, а також звільнити його від відбування призначеного за ч.1 ст. 153 КК України покарання на підставі ст. 1 п. «г» Закону України від 31.05.2005 р. «Про амністію»

Заслухавши доповідача, міркування прокурора на підтримання доводів апеляції, засудженого ОСОБА_1та в його інтересах адвоката ОСОБА_3, які підтримали доводи поданої апеляції і просили вирок суду в частині його засудження за ч. 2 ст. 152 КК України скасувати та звільнити його від відбування призначеного за ч. 1 ст. 153 КК України покарання по амністії, перевіривши матеріали справи та доводи поданих апеляцій, колегія суддів вважає, подані апеляції не підлягають до задоволення з таких підстав.

Суд правильно встановив фактичні обставини справи і обґрунтовано визнав засудженого ОСОБА_1винним у вчиненні наведених у вироку

3

та цій ухвалі злочинів. Висновки суду ґрунтуються на зібраних по справі та перевірених в судовому засіданні доказах, яким суд дав правильну оцінку.

Доводи апеляції засудженого ОСОБА_1та в його інтересах адвоката ОСОБА_3 є безпідставними, а тому не заслуговують на увагу.

Винність ОСОБА_1, у вчиненні зґвалтування потерпілоїОСОБА_2 підтверджуються її стабільними та послідовними показаннями під час досудового слідства та в суді про обставини вчинення щодо неї злочинів, а також про те, що скориставшись тим, що ОСОБА_1 тимчасово від неї відійшов, їй вдалося від нього втекти.

Крім того, винність засудженого підтверджена також показаннями свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, про те, що близько 12 години на прохання ОСОБА_1ОСОБА_2 погодилась на короткий час поїхати з ним до церкви, щоб покликати якусь жінку. Проте потерпіла відсутня була тривалий час. Лише біля 16 години ОСОБА_2 прибігла у штанях ОСОБА_1, була в шоковому стані, намагалась повіситись, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про те, що близько 16 години приїхав ОСОБА_1, який був в одних плавках, попросив відвезти його доОСОБА_2 Коли вони під'їхали до дворуОСОБА_2, ОСОБА_1почали звинувачувати у зґвалтуванні останньої, даними протоколу огляду місця події з виявленим на ньому одягу потерпілої та інших слідів ( а. с. 13-16, 21 - 22 ); висновком судово-медичної експертизи про виявлені у потерпілоїОСОБА_2 тілесні ушкодження, характерні для самооборони та насильницького задоволення статевої пристрасті неприродним способом ( а. с. 105 - 106 ), а також іншими наведеними у вироку доказами, яким суд дав правильну оцінку.

Зазначені докази повністю узгоджуються з показаннями потерпілоїОСОБА_2, тому суд правильно поклав її показання в основу обвинувачення.

Твердження в апеляції про те, що потерпіла могла залишити автомобіль, коли ОСОБА_1 заїхав на тракторну бригаду, не є безпідставними, оскільки за твердженням потерпілої він змусив її присісти під погрозами.

Показання підсудного ОСОБА_1в ході досудового слідства були непослідовними, суперечливими, не узгоджувались з іншими доказами, тому суд обґрунтовано не взяв їх до уваги, розцінивши їх як обраний засудженим спосіб захисту.

Дії засудженого ОСОБА_1за ч. 1 ст. 153 та за ч. 2 ст. 152 КК України кваліфіковані правильно, оскільки по справі доведено, що він спочатку задовольнив статеву пристрасть неприродним способом, після чого зґвалтував потерпілу.

При визначенні міри покарання суд правильно врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують його відповідальність. Покарання засудженому ОСОБА_1 призначено в рамках санкції статей закону, що передбачають відповідальність за вчинені ним злочини. Призначене покарання відповідає вчиненому та даним про особу винного. Тому доводи апеляції" прокурора про скасування вироку у зв'язку з м'якістю призначеного засудженомуОСОБА_1 покарання не заслуговують на увагу.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів апеляційного суду, -

Ухвалила:

Апеляції старшого помічника прокурора Кременчуцького району, засудженого ОСОБА_1 та в його інтересах адвоката ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Кременчуцького районного суду від 15 грудня 2005 року стосовно ОСОБА_1 залишити без змін.

Засудженого ОСОБА_1 взяти під варту в залі суду.

Строк покаранняОСОБА_1 обчислювати з 28 листопада 2007 року. Зарахувати засудженомуОСОБА_1 у строк відбування призначеного йому покарання період його перебування під вартою з 8 червня 2005 року по 10 березня 2006 року.