Справа № 1-3/2007 року.

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2007 року березня місяця 5 дня.       Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого - судді Копитько Л.І.

судді Денисенко Л.М.

народних засідателів: ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22

при секретарях: Бідній О.С., Гринь Г.В.

з участю прокурора Адамець A.M.

захисників: ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26,

адвокатів: ОСОБА_27,ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30

розглянувши   у   відкритому   судовому   засіданні   в   м.   Полтаві   кримінальну   справу   по обвинуваченню

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженця і мешканця АДРЕСА_1, українця, гр. України, з середньою освітою, непрацюючого, холостого,     раніше     судимого     28     грудня     2004     року Козельщинським районним судом Полтавської області за ч.3 ст.185 КК України на 3 роки позбавлення волі та на підставі ст.ст.75,104 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки, у вчиненні злочинів, передбачених п.п. 6,9, 12, 13 ч. 2 ст. 115; ч. 2 ст. 185; ч. 4 ст. 187; ч.3 ст. 15, ч. 4 ст. 187; ч.3 ст. 15, п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115; ч.3 ст. 15, ч.3 ст. 289; ч. 1 ст. 263, ст. 257, ч.3 ст. 289 КК України,

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, уродженця с. Улинівка Козельщинського району Полтавської області, українця, гр. України, з неповною середньою освітою, непрацюючого, холостого, мешканця АДРЕСА_2, раніше не судимого,

у вчиненні злочинів, передбачених п.п. 6, 9, 12, 13 ч. 2 ст. 115; ч. 4 ст.187; ч.3 ст. 15, ч. 4 ст. 187;

ч.3 ст. 15, п.п. 6, 12 ч. 2 ст.115; ч.3 ст. 15, ч.3 ст. 289; ч.1 ст. 263, ст. 257, ч.3 ст. 289 КК України,

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 народження, уродженця і мешканця АДРЕСА_3, українця, гр. України, з неповною середньою освітою, непрацюючого, холостого, раніше судимого 22 лютого 2005 року Козельщинським районним судом Полтавської області за ч.3 ст.185 КК України на 3 роки  позбавлення  волі та на

2

підставі ст.75 КК     України    звільненого     від    відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік,

у вчиненні злочинів, передбачених ст. 257; ч.1 ст. 263; ч.3 ст. 15, ч. 4 ст. 187; ч.3 ст. 15, п.п. 6, 12

ч. 2 ст. 115; ч.3 ст. 15, ч.3 ст. 289 КК України,

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4 народження, уродженця і мешканця АДРЕСА_4, українця, гр. України, з неповною середньою освітою, холостого, працюючого токарем у ВАТ «Галещина, машзавод», раніше не судимого, у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст. 187 КК України,

встановила: Підсудні ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вчинили злочини за таких обставин.

1 епізод.

9 квітня 2005 року, приблизно о 21 годині 30 хвилин, ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 за попередньою змовою між собою за пропозицією ОСОБА_1 в районі станції «Череднички» м. Кременчука з метою заволодіння чужим майном наздогнали поблизу будинку №7 на вул. Суворова ОСОБА_5, яка несла сумку та пакет з речами, та вчинили розбійний напад на неї, застосувавши відносно потерпілої насильство, небезпечне для її життя та здоров'я.

При цьому ОСОБА_2 став наносити потерпілій ОСОБА_5 в область голови сильні удари дерев'яною палицею, яку йому передав ОСОБА_1, внаслідок чого потерпіла присіла на сідниці, а ОСОБА_1 наніс їй удар ногою по голові, після чого відкрито заволоділи її майном: жіночою сумкою вартістю 80 грн., грошовими коштами в сумі 470 грн., мобільним телефоном «SAMSUNG R-210» та зарядним пристроєм до нього загальною вартістю 400 грн., стартовим пакетом «Київстар» вартістю 50 грн., чохлом до мобільного телефону вартістю 40 грн., духами «Пур Бланка» від «Ейвон» вартістю 50 грн., дезодорантом «Даф» вартістю 12 грн., духами від «Ейвон» вартістю 40 грн., косметичними олівцями в кількості 2 штук по ціні 3 грн. за 1 штуку на суму 6 грн., губними помадами в кількості 2 штук по ціні 15 грн. за 1 штуку на суму 30 грн., пробником помади вартістю 2 грн., щипцями для брів вартістю 10 грн., а всього Заволоділи майном ОСОБА_5 на загальну суму 1190 гривень, заподіявши потерпілій матеріальну шкоду на вказану суму. ОСОБА_4 насильства до потерпілої не застосовував.

Під час розбійного нападу потерпілій ОСОБА_5 заподіяні тілесні ушкодження у вигляді забитої рани в лобно-скроневій області справа, струсу головного мозку, крововиливу навколо лівого ока, перелому лівої виличної кістки, які утворилися від дії тупих предметів, і відносяться до ушкоджень середнього ступеня тяжкості, що спричинило тривалий розлад здоров'я потерпілої.

Вчинивши розбійний напад на ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 зникли з місця скоєння злочину, розпорядившись майном потерпілої ОСОБА_5, яким заволоділи, на власний розсуд у своїх особистих цілях.

Після вчинення даного злочину ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 звільнились з роботи в м. Кременчуці та роз'їхалися по домах.

2 епізод.

Продовжуючи свою злочину діяльність, на початку січня 2006 року ОСОБА_1 запропонував  ОСОБА_2,  підшукати  вогнепальну зброю та з її застосовуванням  вчинити

3

розбійний напад на водія таксі та його умисне вбивство, після чого заволодіти легковим автомобілем останнього.

Отримавши згоду ОСОБА_2, ОСОБА_1, здійснюючи свої злочинні наміри, розпочав пошуки зброї, маючи намір по оголошеннях в газетах придбати мисливську рушницю, з якої виготовити обріз.

Однак, через невдалі спроби придбати зброю, ОСОБА_1, знаючи, що у його батька ОСОБА_6 в законному володінні є мисливська гладкоствольна рушниця «ТОЗ-34 Р», яку той зберігає в сейфі їхнього будинку за адресою:АДРЕСА_1, вирішив таємно викрасти вказану рушницю.

8 лютого 2006 року, близько 11-ої години, ОСОБА_1, скориставшись тимчасовою відсутністю в будинку за вказаною адресою свого батька ОСОБА_6, без відома останнього взяв з кишені його курточки ключі від сейфу, з якого повторно таємно викрав чуже майно -мисливську гладкоствольну рушницю «ТОЗ-34 Р» НОМЕР_1, 1991 року випуску, вартістю 980 грн. та 4 мисливські патрони 12 калібру вартістю 2 грн. за 1 шт. на суму 8 грн., вибравши із наявних в сейфі патрони із найбільш важким мисливським спорядженням.

Вчинивши,,крадіжку, ОСОБА_1 зачинив сейф, поклавши ключі на місце, після чого сховав викрадені рушницю та мисливські боєприпаси на подвір'ї домогосподарства батька.

Внаслідок вчинення крадіжки вказаного майна ОСОБА_1 заподіяв матеріальну шкоду своєму батькові ОСОБА_6 на загальну суму 988,00 грн.

3 епізод.

Про викрадення мисливських рушниці та патронів ОСОБА_1 повідомив ОСОБА_2, після чого вони домовилися виготовити з вказаної рушниці вогнепальну зброю - обріз мисливської рушниці з метою полегшити її подальше носіння, зберігання та застосування під час вчинення розбійного нападу та вбивства водія таксі.

У зв'язку з відсутністю необхідних інструментів та місця для виготовлення обрізу мисливської рушниці ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися за допомогою в цьому до сусіда останнього ОСОБА_7

8 лютого 2006 року, приблизно о 17 год. 30 хв., прийшовши до ОСОБА_3 за місцем його проживання за адресою: АДРЕСА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 запропонували ОСОБА_3 допомогти їм виготовити обріз мисливської рушниці, яку приніс із собою ОСОБА_1, на що останній погодився.

ОСОБА_3 взяв у свого сусіда ОСОБА_8, який був необізнаний щодо його злочинних намірів, пилку по металу, після чого в будинку АДРЕСА_3 гуртом ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за допомогою вказаної пилки шляхом відпилювання укоротили стволи з мисливської рушниці «ТОЗ- 34 Р» НОМЕР_1, 1991 р.в., 12 калібру, виготовивши таким чином без передбаченого законом дозволу вогнепальну зброю - обріз мисливської рушниці.

4 епізод.

Під час виготовлення обрізу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 запропонували ОСОБА_3 прийняти участь у вчиненні разом з ними злочину, а саме: у спільному заволодінні автомобілем таксі, поєднаному із озброєним нападом та вбивством водія, на що останній не відразу, але погодився.

При цьому ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 домовились про здійснення задуманого наступного дня, тобто 9 лютого 2006 року, для чого ОСОБА_1 взяв із собою обріз у АДРЕСА_5, а ОСОБА_2 та ОСОБА_3 повинні були приїхати до нього наступного дня, де ОСОБА_1 повинен був їх зустріти на залізничному вокзалі.

4

Також вони домовилися, що після підшукання комфортабельного автомобіля таксі, який їм сподобається, вони замовлять цей автомобіль для поїздки в с Потоки Кременчуцького району. ОСОБА_2 повинен сісти на переднє пасажирське сидіння поруч з водієм таксі, вказуючи йому напрямок руху та спрямовуючи останнього в безлюдне місце для полегшення вчинення його умисного вбивства та спостерігаючи за обстановкою та потерпілим. ОСОБА_1 розміститься на задньому сидінні автомобіля таксі позаду водія, а ОСОБА_3 з обрізом мисливської рушниці -на задньому пасажирському сидінні справа, який при виїзді у безлюдне місце, застосовуючи цю вогнепальну зброю дасть наказ водію таксі зупинити автомобіль і вийти з нього. Після цього, на виконання спільного умислу та попередньої домовленості на умисне вбивство водія під час нападу на нього, ОСОБА_3 вчинить його умисне вбивство, вистріливши в таксиста з обрізу мисливської рушниці. Потім ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заволодіють автомобілем та сховають труп таксиста біля дороги. Після чого прибудуть в смт. Нова Галещина Козельщинського району Полтавської області, де змінять реєстраційні номерні знаки до автомобіля на інші, які приховав ОСОБА_1, після чого поїдуть в м. Комсомольськ Полтавської області та залишать вказаний транспортний засіб на автостоянці, яку примітив ОСОБА_1    

Продовжуючи свою злочинну діяльність та здійснюючи свої злочинні наміри відповідно до розробленого плану, 9 лютого 2006 року, приблизно о 19 год. 30 хв., в районі розташування залізничного вокзалу в м. Кременчуці ОСОБА_1, маючи при собі обріз мисливської рушниці «ТОЗ-34 Р» НОМЕР_1, зустрівся з ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які прибули із смт. Нова Галещина Козельщинського району.

Після чого ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розпочали пошуки легкового комфортабельного автомобіля таксі в м. Кременчуці з метою незаконного заволодіння ним та вчинення умисного вбивства водія, при цьому вогнепальну зброю - виготовлений ними обріз мисливської рушниці, ховаючи в сумці у розібраному стані, утрьох носили із собою, передаючи один одному.

Здійснюючи свій злочинний замисел, ОСОБА_1, приблизно о 20 годині 9 лютого 2006 року, біля автовокзалу в м. Кременчуці, розташованому по вул. Воровського, замовив автомобіль таксі «ВАЗ-21103», 2003 року випуску, зеленого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2, на якому працював водій гр. ОСОБА_9, 1983 р.н., маючи умисел вчинити розбійний напад на водія таксі та умисне вбивство останнього за попередньою змовою та спільно з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 з метою заволодіння вказаним легковим автомобілем. В цей час ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з обрізом мисливської рушниці очікували на таксі поблизу автовокзалу.

На прохання ОСОБА_1 водій ОСОБА_9 підібрав ОСОБА_2 та ОСОБА_7, які сіли у вказаний автомобіль, а потім довіз їх втрьох на прохання ОСОБА_1 до будинку АДРЕСА_5, де проживав ОСОБА_1

Вийшовши з автомобіля, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в під'їзді даного будинку склали обріз мисливської рушниці, зарядивши його двома мисливськими патронами. Потім ОСОБА_1 передав ОСОБА_3 вказану вогнепальну зброю з метою її застосування при вчиненні запланованого розбійного нападу, умисного вбивства та незаконного заволодіння транспортним засобом. ОСОБА_3 сховав обріз під одягом, після чого разом з ОСОБА_1 повернулися у вказаний автомобіль таксі та, реалізовуючи попередню домовленість, діючи з прямим умислом, направленим на вчинення під час прямування автомобіля в с Потоки розбійного нападу на водія таксі ОСОБА_9 та його умисного вбивства з метою незаконного заволодіння автомобілем „ВАЗ 21103", реєстраційний номер НОМЕР_2, вартістю 37500,00 грн., попросили останнього поїхати в с.Потоки Кременчуцького району.

Відчувши небезпеку, ОСОБА_9 вирішив перевезти пасажирів таксі у супроводі свого колеги та товариша ОСОБА_10, якому зателефонував на мобільний телефон, коли ОСОБА_1 та ОСОБА_3 виходили з машини до будинку, та попросив поїхати разом з ним

5

в  с.  Потоки  Кременчуцького району,  на що останній  погодився.  При  цьому  на прохання ОСОБА_9 ОСОБА_2 пересів на заднє сидіння автомобіля до ОСОБА_1 та ОСОБА_7 По дорозі у домовленому місці в районі мікрорайону 3-го Занасипа в м Кременчуці ОСОБА_10 підсів у вказаний автомобіль таксі.

І тоді, оскільки в план ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_7 не входило вбивство двох осіб, у зв'язку із зміною ситуації та обстановки вони вимушено припинили вчинення даних злочинів з причин, що не залежали від їхньої волі.

Маючи умисел довести до кінця свій злочинний намір в подальшому відносно іншої жертви та об'єкту посягання, ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 попросили ОСОБА_9 довезти їх до залізничного вокзалу в м. Кременчуці, де вони покинули таксі останнього.

Після цього ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з метою реалізації свого злочинного плану в цей вечір продовжили пошуки автомобіля таксі, але підходящого автомобіля не знайшли.

5 епізод.   

Після невдалої спроби вчинити розбійний напад на гр. ОСОБА_9, його умисне вбивство та незаконне заволодіння транспортним засобом та невдалої спроби знайти інше підходяще для цього таксі ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вирішили продовжити пошуки підходящого їм легкового автомобіля таксі вранці наступного дня, тобто 10 лютого 2006 року.

ОСОБА_1, забравши з собою обріз мисливської рушниці, пішов ночувати за місцем свого проживання в м. Кременчуці, а ОСОБА_2 та ОСОБА_3 почали вдвох розпивати спиртні напої та грати на гральних автоматах в місцях дозвілля м. Кременчука.

Приблизно о 23 годині 10 хвилин 9 лютого 2006 року ОСОБА_3 був затриманий працівниками міліції в адміністративному порядку за вчинення дрібного хуліганства в стані алкогольного сп'яніння. Відносно нього був складений протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст.173 КУпАП, та він був доставлений в Крюківський РВ Кременчуцького МУ УМВС України в Полтавській області, де він утримувався під вартою.

10 лютого 2006 року близько 9 години ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зустрілися біля будинку АДРЕСА_5, де проживав ОСОБА_1

ОСОБА_2 повідомив ОСОБА_1 про затримання ОСОБА_7 працівниками міліції. Тоді вони вирішили продовжити спільно вдвох пошуки автомобіля таксі з метою вчинення  розбійного нападу на водія таксі, його умисного вбивства та незаконного заволодіння транспортним засобом.

При цьому ОСОБА_1 спільно з ОСОБА_2 розподілили ролі між собою для вчинення розбійного нападу на водія, його умисного вбивства та незаконного заволодіння транспортним засобом, а саме: ОСОБА_1, озброєний обрізом, повинен сісти у замовлений автомобіль таксі на заднє пасажирське сидіння справа, а ОСОБА_2- на переднє сидіння біля водія, якому вказуватиме напрямок руху, заманюючи потерпілого проїхати у безлюдне місце, спостерігатиме за водієм та обстановкою; при виїзді у безлюдне місце, застосовуючи вказану вогнепальну зброю, примусять водія зупинити автомобіль і вийти з нього. Після цього ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_2 на виконання спільного умислу вчинить умисне вбивство таксиста, вистріливши в нього з обрізу мисливської рушниці, потім вони заволодіють транспортним засобом (автомобілем) та сховають труп таксиста біля дороги і на вказаному автомобілі зникнуть з місця вчинення злочину.

Здійснюючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1 з ОСОБА_2 розпочали підшукувати підходящий для них легковий автомобіль, маючи при собі вогнепальну зброю -

6

заряджений 2 патронами обріз мисливської рушниці, який вони раніше виготовили, носили, зберігали та передавали один одному, без передбаченого законом дозволу.

Близько 10-ї години 10 лютого 2006 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2, вживши спиртні напої в барі автовокзалу м. Кременчука по вул. Воровського, побачили біля центрального входу до автовокзалу легковий автомобіль «КІА Rio», реєстраційний номер НОМЕР_3бежевого кольору, в якому знаходився водій таксі ОСОБА_11, фактичний власник даного автомобіля, яким він володів та керував на підставі доручення від 17.11.2003 року, займаючись приватними перевезеннями пасажирів.

Вирішивши за попередньою змовою заволодіти автомобілем ОСОБА_11, вчинивши розбійний напад на нього та його умисне вбивство, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 запропонували ОСОБА_11 відвезти їх до станції с Потоки Кременчуцького району, пообіцявши заплатити за проїзд суму, вказану водієм. Отримавши згоду ОСОБА_11, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, здійснюючи свої злочинні наміри відповідно до розробленого плану, сіли у вказаний автомобіль, при цьому, згідно з розподіленими ролями при вчиненні запланованих злочинів ОСОБА_2 сів на переднє пасажирське сидіння біля водія ОСОБА_11, щоб вказувати напрямок руху, заманюючи потерпілого в безлюдне місце, спостерігаючи за обстановкою та потерпілим та своєю безпосередньою присутністю викликаючи у неповнолітнього ОСОБА_1 рішучість на виконання спільного умислу, а ОСОБА_1 - на заднє пасажирське сидіння, маючи при собі обріз мисливської рушниці, заряджений 2 патронами для виконання спільного умислу на вбивство.

Доїхавши до станції с. Потоки Кременчуцького району Полтавської області, ОСОБА_2, діючи за заздалегідь розробленим планом, попросив ОСОБА_11 прямувати далі, звернувши на автошлях «Комсомольськ - Решетилівка».

Під час руху по вказаній автотрасі в напрямку смт. Решетилівка Полтавської області, не доїжджаючи с Запсілля Кременчуцького району, в безлюдному місці ОСОБА_1 та ОСОБА_2, діючи з прямим умислом, направленим на вчинення насильницького нападу з метою заволодіння автомобілем „КІА Rio" та іншим майном водія ОСОБА_11 та вбивства останнього, застосовуючи насильство, небезпечне для життя особи, яка зазнала нападу, вчинили розбійний напад на ОСОБА_11

В ході розбійного нападу ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_1, відповідно до розробленого з ним плану, приставив заряджений обріз мисливської рушниці до плеча, а потім і обличчя ОСОБА_11 та почав погрожувати останньому вбивством, наказавши йому зупинити автомобіль і вийти, а ОСОБА_2 вів спостереження за потерпілим та обстановкою, готовий прийти на допомогу.

Злякавшись погроз ОСОБА_1, ОСОБА_11 не впорався з керуванням автомобіля, внаслідок чого автомобіль, виїхавши через смугу зустрічного руху, вилетів у кювет та передньою лівою частиною зіткнувся з придорожнім деревом.

В цей час ОСОБА_1 зробив один постріл з обрізу мисливської рушниці, однак у ОСОБА_11 не влучив. Потім за наказом ОСОБА_1 водій ОСОБА_11 виповз з автомобіля, віддавши ключі від нього.

Продовжуючи реалізовувати свої злочинні наміри, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вийшли з вказаного автомобіля. При цьому ОСОБА_2 - для того, щоб спостерігати за обстановкою і потерпілим під час вчинення вбивства з метою забезпечити реалізацію спільного умислу на вбивство з корисливих мотивів, знаходячись поруч , «страхуючи» безпосередньо ОСОБА_31 справа та одиночного наскрізного   кульового вогнепальника ОСОБА_1, діючи відпово останній, отримавши забиту рану в області нижньої чеого поранення черевної порожнини з

ідно до розподілу ролей згідно з планом та з прямим умислом, спрямованим на вчинення умисного вбивства ОСОБА_11 з корисливих мотивів, зробив прицільний постріл з обрізу мисливської рушниці в область тулуба і життєво важливих органів ОСОБА_11, внаслідок чог

7

ушкодженням внутрішніх органів (печінки, брижі кишечнику, шлунку), що викликало гостру зовнішню, внутрішню крововтрату та шок, загинув на місці скоєння злочину.

Переконавшись, що ОСОБА_11 не подає ознак життя, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 разом відтягнули труп потерпілого від автомобіля, прикидавши його снігом, після чого незаконно заволоділи автомобілем «КІА Rio», реєстраційний номер НОМЕР_3.

Однак, у зв'язку з несправністю ходової частини автомобіля у вигляді деформації диску лівого переднього колеса і розгерметизації шини, що виникла внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди в результаті ударних навантажень, намагання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виїхати на проїзну частину і зникнути на вказаному автотранспортному засобі з місця скоєння злочину залишилися безуспішними.

Згідно з висновком судової автотоварознавчої експертизи № 03/10-06 від 13.04.2006 року ринкова вартість легкового автомобіля «КІА Rio», реєстраційний номер НОМЕР_3, яким заволоділи ОСОБА_1 та ОСОБА_2, складає 39429 грн. 39 коп. (що становить 225,3 неоподаткованих мінімумів доходів громадян).

Також ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заволоділи мобільним телефоном марки „SAMSUNG R-210", моделі SGH-R210S, вартістю 552 грн. та SIM-картою „Супер Джинс" вартістю 10 грн., які належали ОСОБА_11

Після вчиненого, побоюючись бути затриманими, втекли з місця злочину.

Допитаний в судовому засіданні по суті пред'явленого обвинувачення підсудний ОСОБА_1 свою винуватість у вчиненні інкримінованих йому злочинів визнав частково і показав, що дійсно 9 квітня 2005 року о 21 год. 30 хв. в районі станції «Череднички» на вул. Суворова в м. Кременчуці він з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 за попередньою змовою між собою вчинили розбійний напад на Склярову, застосувавши до неї насильство, при цьому ОСОБА_2 наніс потерпілій 2-3 удари по голові палкою ззаду, а він - один удар по голові ногою, ОСОБА_4 ударів не наносив, і забрали сумку потерпілої з належними їй речами, серед яких був мобільний телефон «Самсунг», гроші в сумі 470 грн. та жіноча косметика, якими розпорядилися на власний розсуд.

8 лютого 2006 року він, скориставшись відсутністю вдома батьків, викрав з сейфу належну його батькові ОСОБА_6 мисливську рушницю «ТОЗ-34 Р» та 4 мисливські патрони 12 калібру. В цей же день він разом із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виготовили з вказаної рушниці обріз, який на протязі 8-10 лютого 2006 року він зберігав, носив, передавав ОСОБА_3 та ОСОБА_2, а також застосував, двічі вистреливши з нього.

8  лютого 2006 року, виготовляючи обріз, вони дійсно домовилися із ОСОБА_2 та   ОСОБА_3 про вчинення наступного дня злочину - нападу на таксиста, залякавши його за допомогою обрізу, заволодіння автомобілем таксі, але вбивати водія вони не хотіли, на автомобілі хотіли покататися.

9 лютого 2006 року вони втрьох зустрілися на залізничному вокзалі в м. Кременчуці, при цьому у нього в сумці був обріз у розібраному вигляді, після чого дійсно шукали підходящий автомобіль, замовили автомобіль «ВАЗ-21103» під керуванням водія, як він пізніше взнав прізвище, ОСОБА_9 для нібито поїздки в с Потоки Кременчуцького району. В автомобілі сіли, як планували: попереду на пасажирському сидінні - ОСОБА_2, а він із ОСОБА_3 - на задньому сидінні. По дорозі він попросив водія заїхати за адресою його місця проживання, де він з ОСОБА_3 вийшли з таксі, у під'їзду будинку зібрали обріз, зарядили 2 патронами, ОСОБА_3 сховав заряджений обріз під одяг, сумку він залишив по місцю проживання і вони повернулися до таксі. При цьому водій попросив ОСОБА_2 пересісти на заднє сидіння, що останній і зробив, і вони замовили їхати в с Потоки.

Під час прямування у вказаному напрямку водій забрав свого знайомого, який сів на переднє сидіння пасажира. І тоді, проїхавши невелику відстань, ОСОБА_3 наказав водію розвертатися і їхати у м. Кременчук, але він наполягав на продовженні поїздки, сказавши, що все

8

нормально.  Водій же розвернув автомобіль і привіз їх у м. Кременчук до залізничного вокзалу, де вони, розплатившись, вийшли.

Після цього вони втрьох з метою здійснення свого злочинного наміру ще шукали підходящий автомобіль, але так і не знайшли в той день і розійшлися, при цьому він пішов додому, забравши із собою обріз.

Наступного дня до нього вранці прийшов ОСОБА_2 і повідомив, що ОСОБА_7 ввечері забрали працівники міліції, коли вони у нетверезому стані грали на автоматах в магазині, а його відпустили. Тоді вони вирішили заволодіти автомобілем таксі удвох, залякавши водія за допомогою обрізу, та покататися на автомобілі.

Взявши із собою обріз, вони стали підшукувати підходящий автомобіль. В туалеті на автовокзалі він зібрав обріз, який був у розібраному стані, зарядив його 2 патронами, при цьому ОСОБА_2 був поруч. Після чого вони побачили автомобіль таксі «КІА Rio», який їм сподобався і був вільний і водій якого погодився відвезти їх в с. Потоки Кременчуцького району. В автомобіль вони сіли, як домовлялися: попереду ОСОБА_2, щоб спостерігати за обстановкою та потерпілим і вказувати дорогу, заманюючи в безлюдне місце, а він - на заднє сидіння позаду нього. Коли вони ироїхали с Потоки і ОСОБА_2 сказав, що треба їхати далі, що він не пам'ятає назви села, але знає дорогу, у безлюдному місці при відсутності зустрічних та попутних автомобілів він витягнув із сумки обріз, приставив його до правого плеча водія і наказав зупинити машину. Водій озирнувся на нього і злякався, через що не впорався з керуванням автомобіля і автомобіль з'їхав через зустрічну смугу в кювет. При цьому він випадково нажав на курок, пролунав постріл, але куди він влучив не знає. Злетівши в кювет, автомобіль зіткнувся із придорожнім деревом. Водій відчинив двері автомобіля і випав на землю біля дверцят. Після чого він вийшов з автомобіля, обійшов його ззаду і, боячись, що таксист про те, що сталося, повідомить у міліцію, прицілившись, вистрелив в нього з обрізу в області тулубу, водій ліг на правий бік. Далі вони з ОСОБА_2 відтягли водія в бік, щоб не заважав сісти на місце водія, присипали снігом. Після чого він сів за кермо автомобіля та, увімкнувши задню передачу, намагався виїхати на дорогу, але машина застрягла і не виїжджала з кювету. Після другої марної спроби виїхати, ОСОБА_2 помітив, що пробите переднє ліве колесо і вони зрозуміли, що не зможуть виїхати автомобілем і тоді вирішили уходити, забравши із собою обріз та з салону автомобіля він забрав мобільний телефон «Самсунг». Тікаючи полем в бік с.м.т. Козельщини, вони розібрали обріз, викинули сумку, в якій носили зброю, та відстріляні гільзи, розділили частини обрізу між собою, ховаючи їх, заходили в магазин, переховувалися в лісопосадці, а потім сховалися на горищі у покинутому будинку, де сховали мобільний телефон та 2 невикористані патрони, після чого були затримані працівниками міліції. Організованої злочинної групи та озброєної банди вони не створювали, злочинів у складі озброєної банди не вчиняли і не планували, вбивати водіїв також наміру у них не було, вони хотіли лише налякати водія за допомогою обрізу та забрати автомобіль, щоб на ньому покататися.

Підсудний ОСОБА_2 свою винуватість по суті пред'явленого обвинувачення визнав частково та показав, що він дійсно з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 в квітні 2005 року вчинили розбійний напад на жінку, як він пізніше дізнався на прізвище ОСОБА_5, неподалік магазину „Теремок" в м. Кременчуці та заволоділи майном потерпілої, що знаходилося в її сумочці. При вчиненні даного злочину він наніс потерпілій 2-3 удари по голові дерев'яною палицею, яку йому дав ОСОБА_1, після чого останній вдарив жінку ногою. ОСОБА_4 ударів потерпілій не наносив, а стояв поряд з ними, а після того, як вони взяли сумку потерпілої, ОСОБА_4 разом з ним та ОСОБА_1 втекли з місця скоєння цього злочину. Коли тікали, ОСОБА_1 передав сумку ОСОБА_4 Майном потерпілої, серед якого були гроші в сумі 470 грн. та мобільний телефон, розпорядилися на власний розсуд, сумку забрав собі ОСОБА_4

Після вчинення вказаного злочину вони покинули роботу в м. Кременчуці і роз'їхалися по домах.

9

Пізніше, в січні 2006 року, ОСОБА_1 запропонував йому вчинити умисне вбивство таксиста та заволодіти автомобілем, щоб покататися, на що він погодився.

Після цього ОСОБА_1 почав шукати зброю, оскільки з нею буде легше вчинити вбивство.

8 лютого 2006 року ОСОБА_1 повідомив йому, що знайшов зброю - мисливську рушницю. Пізніше він дізнався, що цю рушницю ОСОБА_1 викрав у свого батька ОСОБА_6

Оскільки їм потрібна була допомога у виготовленні обрізу, він запропонував ОСОБА_1 попросити його сусіда ОСОБА_7 допомогти їм в цьому.

Підтвердив, що дійсно в той же вечір з вказаної рушниці в будинку його сусіда ОСОБА_3 в с. Нова Галещина, де останній проживав, вони виготовили обріз, щоб зручніше було переносити та в подальшому застосувати. ОСОБА_3 допоміг їм виготовити обріз, знайшовши ножівку по металу. При цьому ОСОБА_3 разом з ОСОБА_1 відпилювали стволи рушниці, а він тримав її. Того ж вечора під час виготовлення обрізу він та ОСОБА_1 розповіли ОСОБА_3 про їхній план щодо вбивства водія таксі та заволодіння автомобілем. Вони запропонували ОСОБА_3 вчинити ці злочини спільно з ними, на що останній погодився. Після чого вони розробили план.скоєння вказаних злочинів.

Вони домовилися, що злочин вчинять наступного дня, тобто 9 лютого 2006 року, автомобіль таксі замовлятимуть в м. Кременчуці, оскільки там більший вибір машин. Згідно домовленості він повинен був сісти на переднє пасажирське сидіння біля водія, щоб вказувати дорогу і заманити його в безлюдне місце і, коли водію буде наказано вийти з автомобіля, забрати ключі. ОСОБА_1 повинен був сісти на заднє сидіння автомобіля позаду водія, а ОСОБА_3, озброєний обрізом, - позаду нього. Крім того, останній мав наказати водію зупинити автомобіль і вийти з нього, після чого вистрілити у таксиста. Напередодні він та ОСОБА_1 вирішили, що замовлятимуть комфортабельний автомобіль іномарку, якою заволодіють після вбивства таксиста. Вбивши водія таксі, вони хотіли сховати труп біля дороги. Далі керувати автомобілем повинен був ОСОБА_1

Домовившись про вищезазначене, він та ОСОБА_3 провели ОСОБА_1 на поїзд і той поїхав в м. Кременчук, куди він з ОСОБА_3 мали приїхати наступного дня і зустрітися з ОСОБА_1 По дорозі вони викинули в трубу паркану відпиляні частини стволів рушниці. Обріз забрав з собою ОСОБА_1

9 лютого 2006 року біля 19.30 год. зустрілися на залізничному вокзалі з ОСОБА_1, у якого був'обріз рушниці в сумці.

Біля вокзалу вони зайшли в магазин, де випили по 50 гр. горілки кожний. По дорозі у вказаний магазин ОСОБА_1 передав сумку з обрізом ОСОБА_3, щоб той носив. Він та ОСОБА_3 стали біля комп'ютерного клубу „Реактор", а ОСОБА_1 пішов шукати автомобіль таксі. Через деякий час ОСОБА_1 під'їхав на автомобілі «ВАЗ» десятої моделі темно-зеленого кольору. За кермом був водій чоловік. ОСОБА_1 сів на заднє сидінні автомобіля, він сів на переднє сидіння біля водія, а ОСОБА_3 - біля ОСОБА_1, обріз в цей час знаходився у ОСОБА_7. ОСОБА_1 сказав водію, що їм потрібно поїхати в район 1-го Занасипу м. Кременчука, а потім в с Потоки Кременчуцького району. Вони під'їхали до під'їзду будинку, де проживав ОСОБА_1, який з ОСОБА_3 вийшли з автомобіля та зайшли в під'їзд, щоб скласти обріз. Хвилин через 15 вони повернулися і сіли на заднє сидіння автомобіля. Водій попросив його теж пересісти на заднє сидіння, оскільки по дорозі повинен був підібрати свого знайомого, в якого, зі слів водія, поламався автомобіль. В той час, як ОСОБА_1 і ОСОБА_3 були відсутні, таксист виходив з машини і комусь телефонував.

Він пересів на заднє сидіння автомобіля. ОСОБА_1 сидів посередині на задньому сидінні, а ОСОБА_3 - позаду водія. Вони сказали водію, що потрібно їхати в с Потоки і водій рушив у вказаному напрямку Невдовзі, по дорозі на території міста, водій таксі підібрав свого знайомого. Тоді ОСОБА_3 сказав таксисту, що мовляв начебто вони передумали їхати в село і

10

щоб таксист привіз їх в центр міста. Насправді   ситуація і обставини змінилися, бо з'явився ще один чоловік, що не входило в їхні плани.

Таксист довіз їх до залізничного вокзалу в м. Кременчуці, де вони розрахувалися за проїзд та залишили таксі.

Бажаючи довести задумане до кінця, потім вони ще шукали інший автомобіль таксі, але підходящого в той день не знайшли і він з ОСОБА_3 провели ОСОБА_1 додому та домовилися, що наступного дня вранці зустрінуться та продовжать пошуки автомобіля. ОСОБА_1 взяв з собою обріз. Він з ОСОБА_3 пішли в магазин біля залізничного вокзалу, де почали вживати спиртне та грати в гральні апарати. В цьому магазині працівники міліції затримали ОСОБА_7, який перебував у нетверезому стані.

Наступного дня, тобто 10 лютого 2006 року, вранці він прийшов до ОСОБА_1 один і розповів про затримання ОСОБА_7 Вони вирішили вчинити заволодіння автомобілем та вбивство таксиста вдвох, при цьому домовилися, що вбиватиме водія ОСОБА_1, а він буде поруч, а потім разом сховають труп і уїдуть з місця події.

Близько 9.30 год. біля автовокзалу вони побачили серед інших автомобілів таксі автомобіль іноземного виробництва бежевого кольору марки «КІА Rio», який сподобався ОСОБА_1 Після цього ОСОБА_1 сказав, щоб він сідав на переднє сидіння біля водія, а сам сяде позаду. Також ОСОБА_1 сказав, щоб він сказав водію, що необхідно їхати до станції Потоки поблизу села Дмитрівка, а далі буде видно, коли заволодіють автомобілем та вб'ють водія. Взнавши, що водій вільний, вони сіли в автомобіль згідно домовленості. Коли приїхали до станції Потоки, ОСОБА_1 сказав таксисту, що точно не пам'ятає назви села, але необхідно їхати по трасі «Кременчук-Решетилівка» в напрямку с Запсілля, на що водій погодився. Вони проїхали село і, коли траса стала пустинною, ОСОБА_1 приставив обріз до водія, наказавши йому гальмувати. Водій обернувся назад та почав дивитися на ОСОБА_1 В цей час автомобіль злетів з дороги в кювет, зіткнувшись лівою передньою частиною з деревом. Відразу після цього ОСОБА_1 сказав водієві, щоб той вилазив з машини. Водій вийшов з автомобіля. Відразу за таксистом вийшов ОСОБА_1 В цей же час з автомобіля вийшов і він та, обійшовши автомобіль ззаду, стояв поруч і побачив, що водій знаходиться на землі. ОСОБА_1 стояв від водія на відстані 1,5 метра. Потім ОСОБА_1 націлився і вистрілив водію в область живота. Відразу після пострілу він, ОСОБА_2, подивився на водія і зрозумів, що той мертвий. Після цього ОСОБА_1 сів в автомобіль на місце водія і, діставши ключі, які лежали на полику автомобіля, завів двигун та намагався виїхати з кювету, але одне колесо було пошкоджено при зіткненні з деревом і автомобіль не міг рухатися. Зрозумівши, що автомобіль неможливо зрушити з місця, він та ОСОБА_1 відтягнули труп таксиста та прикидали снігом, щоб не було видно. Після цього ОСОБА_1 взяв обріз і вони, боячись бути затриманими, почали тікати з місця вчинення злочину в напрямку с.м.т. Галещини. По дорозі вони розібрали обріз та розділили частини між собою, сумку викинули, ОСОБА_1 дістав з кишені і показав йому мобільний телефон - це був той телефон, що лежав на полиці автомобіля та належав таксисту. По дорозі вони заходили в магазин, переховувалися у лісосмузі, а потім сховалися у покинутому будинку, де вирішили дочекатися темряви, після чого пробиратися додому. Приблизно о 16-ій годині вони почули голоси людей і вирішили сховатися на горищі. На горищі ОСОБА_1 сховав згаданий телефон та 2 патрони. Через деякий час вони були затримані працівниками міліції.

Організованої злочинної групи та озброєної банди вони не створювали, злочинів у складі озброєної банди не вчиняли і не планували, а вчинили злочини за попередньою змовою між собою. Допитаний в судовому засіданні по суті пред'явленого обвинувачення підсудний ОСОБА_3 свою вину в пред'явленому йому обвинуваченні визнав частково та пояснив, що 8 лютого 2006 року, приблизно о 18 годині, до нього прийшли ОСОБА_2 та ОСОБА_1, останній у пакунку приніс мисливську рушницю та сказав, що необхідно відпиляти стволи, щоб зробити обріз. Він взяв у свого сусіда ОСОБА_8 пилку по металу, після чого разом з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виготовили обріз з вказаної рушниці шляхом відпилювання частини її стволів. В

11

основному стволи рушниці пиляв ОСОБА_1, а він та ОСОБА_2 допомагали йому. Після того, як ОСОБА_1 відпиляв стволи рушниці, укоротивши їх, він почав зачищати зрізи напилком. Потім ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розповіли, що вони збираються замовити таксі, вбити таксиста та заволодіти автомобілем. ОСОБА_1 запропонував йому прийняти участь у вчиненні вказаних злочинів спільно з ними, на що він не відразу, але дав свою згоду. Також вони домовились, що вчинять задумане наступного дня, для чого приїдуть в м. Кременчук, де їх буде чекати ОСОБА_1 Потім він з ОСОБА_2 провели ОСОБА_1 на поїзд в м. Кременчук, викинувши по дорозі відпиляні частини стволів від рушниці у трубу паркану.

9 лютого 2006 року він та ОСОБА_2 приїхали у м. Кременчук, де їх на залізничному вокзалі очікував ОСОБА_1 Походивши по місту, пішли в бік автовокзалу. Потім ОСОБА_1 замовив автомобіль таксі марки «ВАЗ» десятої моделі. Сівши у автомобіль, вони поїхали у район 1-го Занасипу, де він та ОСОБА_1 вийшли і зайшли у під'їзд будинку, де проживав останній. ОСОБА_1 склав обріз, зарядивши його двома набоями, після чого передав даний обріз йому. Потім вони повернулися у згаданий автомобіль таксі та поїхали у напрямку с Потоки для здійснення задуманого, при цьому усі втрьох сиділи на задньому сидінні. По дорозі таксист підібрав якогось двого знайомого. Оскільки він не хотів вчиняти вбивства таксиста, то сказав водієві, щоб він розвертався і їхав на залізничний вокзал. ОСОБА_1 наполягав на поїздці в с Потоки, казав, що все буде добре, але він сказав, щоб водій їхав назад. Водій розвернув автомобіль і довіз їх до залізничного вокзалу, де вони вийшли.

Не знайшовши підходящий автомобіль в той день, вони розійшлися. ОСОБА_1 пішов до себе, а він з ОСОБА_2 пішли до магазину «24 години», де невдовзі він був затриманий працівниками міліції за хуліганські дії, які він сам спровокував, щоб не вчиняти запланованих злочинів. Організованої злочинної групи та озброєної банди вони не створювали, він у банду не вступав, злочинів у складі озброєної банди не вчиняли і не планували.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_4 свою вину в пред'явленому йому обвинуваченні визнав частково та показав, що він дійсно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 9 квітня 2005 року вчинили розбійний напад на незнайому жінку, яка вийшла з магазину «Теремок» в районі станції «Череднички» м. Кременчука. В ході слідства йому стало відомо, що її прізвище ОСОБА_5. Скоїти цей злочин йому запропонував ОСОБА_1, з яким він та ОСОБА_2 на той час проживали на квартирі в м. Кременчуці по вул. Першотравневій. Пояснив, що брав участь у вчиненні розбійного нападу на ОСОБА_5 спільно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з метою заволодіння чужим майном, проте насильства відносно потерпілої він не застосовував. ОСОБА_2 підбіг до ОСОБА_5 ззаду та наніс їй удар дерев'яною палицею по голові, внаслідок чого вона присіла на сідниці і почала кричати. Потім ОСОБА_1 наніс їй удар ногою. В цей час він стояв неподалік від них. ОСОБА_1 взяв сумку потерпілої, після чого вони втрьох втекли з місця, де скоїли напад. По дорозі ОСОБА_1 передав сумку йому. Вдома вони роздивилися речі у вказаній сумочці, якими заволоділи. Там були гроші в сумі 350 чи 360 грн., мобільний телефон «Самсунг Р 210» з зарядним пристроєм до нього, різноманітна жіноча косметика та парфумерні вироби, чохол для телефону, блокнот та ін. Жіночі речі та блокнот вони викинули, вказаний мобільний телефон він з ОСОБА_1 продали циганам за 60 грн., а гроші він, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 витратили в барах на спиртне. Сумочка потерпілої, якою вони заволоділи, йому сподобалася і тому він подарував її своїй матері ОСОБА_12 на день народження в травні 2005 року. Конкретних планів щодо вчинення розбійних нападів на громадян в м. Кременчуці в нього не було. Невдовзі після скоєння зазначеного злочину він повернувся додому і вирішив не товаришувати з ними.

Свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину він визнає частково, оскільки організованої злочинної групи він з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не створював. В подальшому він не планував та не вчиняв інших злочинів. Крім того сума коштів, якими вони заволоділи була 350-360 грн., а не 470 грн.

12

Дослідивши та перевіривши зібрані докази по справі в їх сукупності, колегія суддів вважає, що вина підсудних ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_7 та ОСОБА_4 у вчиненні зазначених вище у вироку злочинах по епізодах доведена матеріалами справи та наявними в ній доказами.

По 1 епізоду:

- показаннями підсудних ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_4 в судовому засіданні, які визнали, що дійсно 9 травня 2005 року за попередньою змовою між собою вчинили напад на ОСОБА_5, застосовуючи насильство, та заволоділи її майном

Такі показання підсудних послідовні, сталі і об'єктивно підтверджуються іншими доказами:

-  показаннями потерпілої ОСОБА_5 в судовому засіданні, яка пояснила, що на момент скоєння злочину вона працювала продавцем в магазині «Теремок»» в районі станції «Череднички» м. Кременчука.

9 квітня 2005 року, о 21 год. 30 хв., коли вона поверталася з роботи додому, перейшовши через залізничний дереїзд, на вулиці Суворова помітила, що троє хлопців, як пізніше в ході слідства вона взнала їхні прізвища, ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_4, які прямували по вул. Багратіона, стали йти швидше в її напрямку. Раптово вона відчула ззаду удар по потилиці невідомим їй твердим предметом, після чого продовжувала відчувати удари по голові та обличчю і почала кричати про допомогу. Вона знаходилася в шоковому стані. Потім вона підвелася і пішла в напрямку її будинку. Все обличчя у неї було в крові, а одяг - брудним. Вдома її співмешканець викликав бригаду швидкої медичної допомоги і її госпіталізували в 3-ю міську лікарню м. Кременчука, де вона перебувала на стаціонарному лікуванні у відділенні нейрохірургії з 9 по 18 квітня 2005 року, після чого продовжувала стаціонарно лікуватися в військовому госпіталі. Про те, що злочинці заволоділи її сумочкою вона зрозуміла ще на місці скоєння злочину. Внаслідок даного злочину зловмисники заволоділи наступним її майном: жіночою сумкою вартістю 80 грн., в якій були духи „Пур Бланка" від „Ейвон" вартістю 50 грн., дезодорант „Даф" вартістю 12 грн., духи від „Ейвон" вартістю 40 грн., косметичні олівці в кількості 2 штук по ціні 3 грн. за 1 штуку на суму 6 грн., губні помади в кількості 2 штук по ціні 15 грн. за 1 штуку на суму 30 грн., пробник помади вартістю 2 грн., щипці для брів вартістю 10 грн. Крім того злочинці заволоділи її мобільним телефоном „SAMSUNG R-210" та зарядним пристроєм до нього загальною вартістю 400 грн., стартовим пакетом "Київстар" вартістю 50 грн., сумочкою для телефону на шнурку вартістю 40 грн., а також уточнила, що заволоділи грошима в сумі 470 грн., записною книжкою, яку вона не оцінює, а всього заволоділи належним їй майном на загальну суму 1190 гривень. Внаслідок даного злочину їй була заподіяна матеріальна шкода, з урахуванням витрат на лікування на загальну суму 2720 грн.;

-    заявою ОСОБА_5 від 09.04.2005 року про притягнення до кримінальної відповідальності невідомих їй осіб, які заподіяли їй тілесні ушкодження та заволоділи належним їй майном (т.5, а.с.4);

З протоколу огляду місця події від 09.04.2005 року вбачається, що на вул. Суворова в м. Кременчуці неподалік магазину «Аннушка» виявлено плями речовини бурого кольору, схожими на кров (т.5, а.с.5);

-  дослідженими в судовому засіданні показаннями свідка ОСОБА_13, який в ході досудового слідства пояснив, що 9 квітня 2005 року близько 21 години йому зателефонувала ОСОБА_5, з якою він проживає без реєстрації шлюбу, та повідомила, що вона виходить з роботи. Через деякий час сусідка ОСОБА_14 повідомила йому, що по дорозі додому побили його дружину, яку невдовзі було госпіталізовано до лікарні. Про вчинений відносно ОСОБА_5 злочин від негайно повідомив в міліцію (т.5, а.с.23);

- дослідженими в судовому засіданні показаннями свідка ОСОБА_14, з яких вбачається, що в квітні 2005 року, близько 21 год. 30 хв., вона вийшла в магазин та почула жіночі крики з боку

13

станції «Череднички». Підбігши на крик, вона побачила знайому їй ОСОБА_5, яка була вся в крові і дуже налякана. ОСОБА_5 провели додому і викликали «швидку допомогу». Зі слів ОСОБА_5 їй відомо, що на неї напади ззаду, спочатку били її, а потім вирвали сумку (т.5, а.с. 133);

-  явкою з повинною ОСОБА_1, в якій він добровільно повідомив про вчинений розбійний напад на жінку весною 2005 року разом з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 за попередньою змовою між собою. При цьому вказав, що вони разом мешкали в м. Кременчуці, де знімали квартиру. їм потрібні були гроші, тому вони вирішили когось пограбувати, щоб заволодіти коштами. Ввечері вони пішли в район залізничного вокзалу м. Кременчука. Дійшовши до магазину «Теремок», вони постояли на перехресті та побачили жінку, яка вийшла з магазину, в руках якої були сумку і пакет, і пішла в бік залізничного полотна. Вони її наздогнали. У ОСОБА_2 була дерев'яна палиця, якою він вдарив жінку по голові, від чого вона впала на сідниці і почала кричати. Він схопив сумку цієї жінки чорного кольору із шкірозамінника і вони стали тікати. На квартирі вони переглянули вміст сумки, в якій знайшли гроші купюрами по 100 та 50 грн., мобільний телефон «Самсунг Р 210», жіночу косметику. Гроші вони пізніше витратили на власні потреби, карточку з мобільного телефону - викинули, телефоном він користувався декілька днів, після чого продав його разом з ОСОБА_4 за 60 грн. циганці, сумку ОСОБА_4забрав собі (т.5, а.с.45);

-  явкою з повинною ОСОБА_2 про те, що весною 2005 року в один із днів у вечірній час він із ОСОБА_1 в районі станції «Череднички» вчинили напад на жінку, яка вийшла з магазину «Теремок» і йшла до залізничного полотна. Наздогнавши жінку, він наніс їй удар по голові дерев'яною палицею. Жінка нагнулась і почала кричати. ОСОБА_1 вдарив її ногою в область голови, внаслідок чого жінка впала. ОСОБА_1 вирвав у неї сумку і вони втекли. Прийшовши на квартиру, яку знімали по вул. Першотравневій м. Кременчука, ОСОБА_1 дістав сумку, в якій знаходилися гроші в сумі 470 грн., мобільний телефон «Самсунг Р 210», помади, пудри. Гроші ОСОБА_1 залишив в себе, а мобільним телефоном вони декілька днів користувалися. Потім ОСОБА_1 продав комусь цей телефон (т.5, а.с.46);

- явкою з повинною ОСОБА_4, в якій він добровільно з власної ініціативи повідомив органам міліції про скоєний ним спільно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розбій. При цьому вказав, що в один із днів весною 2005 року ОСОБА_1 запропонував йому скоїти спільно з ним та ОСОБА_2 злочин, а саме: заволодіти коштовностями у когось із перехожих. Він та ОСОБА_2 погодилися і пішли в район станції «Череднички» м. Кременчука, де приблизно о 22-й годині побачили жінку, яка несла в руках сумку та пакет. Вона перейшла через залізничний переїзд та пішла по вулиці, де не було освітлення. Потім втрьох підбігли до цієї жінки, ОСОБА_2 наніс їй удар по голові дерев'яною палицею, від чого жінка впала. Потім ОСОБА_1 підбіг до неї та вдарив її ногою в обличчя. Після чого ОСОБА_1 вирвав в неї сумку чорного кольору. Жінка почала кричати і вони втекли. Вдома вони роздивилися сумку, в якій знаходилися мобільний телефон «Самсунг Р 210», 350-360 грн., жіноча косметика (духи, помада і т.і.), чохол для мобільного телефону, зарядний пристрій до телефону, блокнот. Гроші у вказаній сумі вони прогуляли в барі в смт. Нова Галещина, а мобільний телефон продали циганам в центрі м. Кременчука, чохол забрав собі ОСОБА_1, а жіночу сумку - він, яку згодом подарував своїй матері (т.5, а.с.47);

-   даними протоколу відтворення обстановки та обставин події злочину з участю ОСОБА_1, в ході якого останній дав аналогічні своїм попереднім показання про обставин вчинення розбійного нападу на ОСОБА_5 та, вказавши місце на вулиці Суворова м. Кременчука, де спільно з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 скоїв даний злочин, продемонстрував механізм заподіяння потерпілій тілесних ушкоджень під час нападу, а також вказав суму викрадених грошей - 470 грн.(т.5, а.с.80-86);

При відтворенні обстановки та обставин події злочину з участю обвинуваченого ОСОБА_2 останній дав детальні показання стосовно обставин вчинення розбійного нападу на ОСОБА_5 за попередньою змовою між собою за ініціативою ОСОБА_1 з метою заволодіння її

14

майном, конкретизувавши свої показання в частині застосування відносно потерпілої насильства, небезпечного для її життя та здоров'я, та вказавши на другорядну роль ОСОБА_4 (т.5, а.с. 122-128);

З протоколу відтворення обстановки та обставин події злочину з участю обвинуваченого ОСОБА_15\ видно, що він показав місце скоєння злочину та докладно розповів, за яких обставини ним спільно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вчинено розбійний напад на ОСОБА_5 за попередньою змовою між собою з метою заволодіння майном потерпілої (т.5, а.с.116-121);

Під час огляду від 21.02.2006 року у матері ОСОБА_4 - ОСОБА_12 виявлено та вилучено сумку, яку, як пояснила остання, їй подарував її син на день народження у 2005 році (т.5, а.с.52).

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 пояснила, що в період з грудня 2004 року до кінця квітня 2005 року її син ОСОБА_4 працював на ремонтно-механічному заводі в м. Кременчуці разом з своїми односельцями та друзями ОСОБА_2 та ОСОБА_1, з якими згодом почали знімати квартиру по вул. Першотравневій м. Кременчука. Про своє життя в Кременчуці син нічого не розповідав. 26 квітня 2005 року на її день народження син ОСОБА_4 подарував їй чорну жіночу сумку з шкірозамінника з однією ручкою на двох замках типу «молнія». Про те, що ця сумка могла потрапити до нього злочинним шляхом вона не знала і не здогадувалася.

Як видно з протоколу пред'явлення предметів для впізнання, потерпіла ОСОБА_5 серед пред'явлених їй жіночих сумок впізнала сумку, якою заволоділи шляхом розбійного нападу на неї ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 (т.5, а.с.58-61);

-  речовим доказом - вилученою у ОСОБА_12 жіночою сумкою з шкірозамінника чорного кольору (т.5, а.с.62);

- даними протоколу очної ставки між підозрюваними ОСОБА_2 та ОСОБА_4, під час якої вони підтвердили свої попередні показання про вчинення розбійного нападу на ОСОБА_5 за попередньою змовою групою осіб та ОСОБА_2 заперечив доводи ОСОБА_4 про те, що в сумці були гроші в сумі 350-360 грн., стверджуючи що грошей було 470 грн (т.5, а.с. 93-94);

-  даними протоколу очної ставки між підозрюваними ОСОБА_2 та ОСОБА_1, в ході якого вони підтвердили свої попередні показання за даним епізодом справи, при цьому ОСОБА_2 викрив ОСОБА_1 у тому, що саме той був ініціатором злочину, запропонувавши йому та ОСОБА_4 вчинити розбій. Одночасно ОСОБА_2 спростовані твердження ОСОБА_1 про те, що начебто знаряддя злочину - дерев'яну палицю підшукав ОСОБА_2 В ході очної ставки останній показав; що вказану палицю йому дав ОСОБА_1(т.5, а.с.97-98);

-   даними протоколів очних ставок, проведених між потерпілою ОСОБА_5 та обвинуваченими ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_1, в ході яких обвинувачені повністю підтвердили показання потерпілої щодо обставин злочину, за винятком суми грошових коштів, якими вони заволоділи, вчинивши розбійний напад на неї. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 стверджують, що заволоділи грошовими коштами в сумі 470 грн., а ОСОБА_4 - 350 грн. Однак потерпіла ОСОБА_5 заперечила доводи обвинувачених, котрі називають різні суми грошових коштів, якими вони заволоділи під час розбою, наполягаючи, що в її сумочці знаходилися гроші в сумі 500 грн. (т.5, а.с. 162-163, 164-165, 166-167).

Згідно даних висновку судово-медичної експертизи № 794 від 11.05.2005 року у потерпілої ОСОБА_5 виявлені тілесні ушкодження у вигляді забитої рани в лобно-скроневій області справа, струсу головного мозку, крововиливу навколо лівого ока, перелому лівої виличної кістки, які утворилися від дії тупих предметів, можливо в строк та за обставин, вказаних підекспертною, і відносяться до ушкоджень середнього ступеня тяжкості, що спричинило тривалий розлад здоров'я потерпілої (т.5, а.с.25-26).

Як вбачається з висновку додаткової судово-медичної експертизи № 631 від 26.04.2006 року, враховуючи характер, локалізацію тілесних ушкоджень, виявлених у ОСОБА_5, слід вважати, що вони не могли утворитися під час падіння тіла як у вільному, так і при наданні тілу

15

прискорення та ударі об предмети, які виступають, а також при ударі об площину.

Показання потерпілої ОСОБА_5 щодо механізму заподіяння їй тілесних ушкоджень, викладені нею в ході допиту, не суперечать даним судово-медичної експертизи.

Показання ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_4, викладені ними в ході проведення з їх участю відтворень обстановки та обставин події злочину щодо механізму спричинення тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_5, не суперечать даним судово-медичної експертизи останньої (т.5 а.с. 156-157).

Оцінивши зібрані докази в їх сукупності, судова колегія прийшла до висновку, що підсудні в результаті розбійного нападу заволоділи, в тому числі, грошима в сумі 470 грн., а всього майном на суму 1190 грн.

Доводи підсудного ОСОБА_4 про те, що грошей було 350-360 грн. спростовані показаннями підсудних ОСОБА_2 та ОСОБА_1, який перераховував гроші і вказав навіть купюри і наполягає, що їх було 470 грн., що уточнила в судовому засіданні і потерпіла ОСОБА_5

З врахуванням наведених доказів судова колегія прийшла до висновку про доведеність вини ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 в тому, що вони за попередньою змовою між собою вчинили розбійний напад на ОСОБА_5 з метою заволодіння чужим майном - майном потерпілої.

По 2 епізоду:

- показаннями підсудного ОСОБА_1, який суду показав, що дійсно вдень 8 лютого 2006 року він взяв з курточки батька ОСОБА_6 ключі від сейфу, де зберігалася рушниця, і таємно викрав її та 4 мисливські набої, з яких два були споряджені кулями. Рушницю та набої спочатку заховав на подвір'ї біля будинку. Батькові про це не розповідав. О 17.30 год. він повідомив батькам, що їде в м. Кременчук, а сам, взявши рушницю під дровами за будинком, пішов до ОСОБА_2

Підтвердив свої показання ОСОБА_1 і при проведенні з ним відтворення обстановки та обставин події злочину (т.1, а.с.61-81).

Потерпілий ОСОБА_6, батько підсудного ОСОБА_1, в судовому засіданні пояснив, що він зі своєю сім'єю проживає в будинку АДРЕСА_1. В нього була двоствольна мисливська рушниця «ТОЗ-34 Р» НОМЕР_1, яка завжди зберігалась'в сейфі, ключі від якого завжди були з ним. Коли він був вдома, то ключі від сейфу могли лежати в його курточці.

8 лютого 2006 року він уходив з дому і повернувся близько 12 години. Ключі від сейфа були у нагрудній кишені куртки, яка висіла на вішалці в будинку. Після цього він пішов на подвір'я та просіював вугілля. Син ОСОБА_1 в цей час у будинку знаходився сам, тому він вважає, що саме в цей час останній взяв ключі від сейфа, після чого викрав з сейфу рушницю з набоями, оскільки з середи до суботи ОСОБА_1 дома більше не було. Ключі від сейфу він нікому не довіряв. Останній раз в сейф він заглядав, коли прийшла мати ОСОБА_2 та сказала, що хлопці в міліції. Коли він відчинив сейф, то побачив що чохол був на місці, рушниці в ньому він не виявив. Також він помітив, що зникло 4 мисливські набої, два з яких були споряджені кулями. Про скоєне ОСОБА_1 і ОСОБА_2 вбивство водія таксі він дізнався 11 лютого 2006 року від працівників міліції. Внаслідок вчиненої ОСОБА_1 крадіжки мисливської рушниці, яка була справною та знаходилася в задовільному стані, та 4-х мисливських набоїв йому спричинено матеріальну шкоду. Всі документи на вказану рушницю у нього були вилучені співробітниками органів внутрішніх справ.

За неналежне зберігання мисливської зброї він був притягнутий до адміністративної відповідальності Козельщинським районним судом.

16

Підсудний ОСОБА_2 суду підтвердив, що 8 лютого 2006 року, близько 12-ї години, до нього додому прийшов ОСОБА_1 і повідомив, що знайшов рушницю, з якої необхідно зробити обріз.

З явки з повинною ОСОБА_1 видно, що він добровільно повідомив про факти викрадення у свого батька ОСОБА_6 мисливської рушниці (т.1, а.с.41).

Винність ОСОБА_1 по даному епізоду також підтверджується:

-   заявою ОСОБА_6 про вчинену в нього 8.02.2006 року крадіжку його мисливської рушниці «ТОЗ - 34 Р» НОМЕР_1, 1991 р.в. (т.2, а.с.103);

- даними протоколу огляду будинку АДРЕСА_1від 12.02.2006 року, в ході якого в сейфі ОСОБА_6 для зберігання зброї встановлено відсутність мисливської рушниці «ТОЗ-34 Р» НОМЕР_1, 1991 року випуску, та вилучено 17 мисливських патронів (т.2, а.с.105);

- даними протоколу огляду від 10.02.2006 року, з якого вбачається, що в покинутому будинку в с Вишняки Козельщинського району по вул.Шевченка виявлено та вилучено обріз мисливської рушниці «ТОЗ-34 Р» НОМЕР_1, 1991 року випуску, який ОСОБА_1 та ОСОБА_2 при їх затриманні скинули з горища даного будинку на вимогу працівників міліції (т.1, а.с.34-37);

-   речовими доказами - вилученими під час огляду будинку АДРЕСА_1паспортом мисливської гладкоствольної рушниці «ТОЗ-34 Р» НОМЕР_1, 1991 року випуску, та дозволом на право носіння та зберігання вказаної мисливської зброї, виданим на ім'я ОСОБА_6 (т.2, а.с. 106-119, 120-123),

За даними висновку судово-балістичної експертизи № 75 від 06.03.2006 року два патрони, вилучені в ході проведення відтворення обстановки та обставин події злочину з участю ОСОБА_1, є мисливськими боєприпасами 12 калібру до гладкоствольної мисливської вогнепальної зброї 12 калібру. Вони споряджені саморобним способом з використанням гільз та капсулів промислового виробництва. Один із них споряджений шротом «8» (2,25 мм), інший - шротом «З» (3,50 мм). Дані патрони мають збіги з 17 патронами, вилученими у гр. ОСОБА_6 під час огляду, за формою гільз (циліндричні), за калібром патронів (12 калібр), за матеріалом, з якого виготовлено гільзи, за номером шроту, по способу спорядження, по способу закатки дульця гільз (т.3, а.сЛ 12-117).

Згідно даних висновку судово-товарознавчої експертизи № 9/2 від 26.04.2006 року ринкова вартість викраденої ОСОБА_1 мисливської гладкоствольної рушниці «ТОЗ-34 Р» НОМЕР_1 складає 980,00 грн., а 4-х мисливських набоїв - 2 грн. за 1 штуку на суму 8 грн.(т.3,а.с. 221- 224).

Таким чином, доведена вина ОСОБА_1 в повторному таємному викраденні чужого майна - мисливської рушниці ОСОБА_6

По 3 епізоду:

-  показаннями підсудного ОСОБА_2 в судовому засіданні та на досудовому слідстві про те, що в січні 2006 року ОСОБА_1 запропонував йому вчинити вбивство таксиста та заволодіти автомобілем, для чого необхідно було знайти рушницю та зробити з неї обріз. Він погодився скоїти ці злочини разом з ОСОБА_1

8 лютого 2006 року ОСОБА_1 повідомив йому, що знайшов рушницю і вони домовилися, що ввечері цього дня виготовлятимуть обріз. Близько 17-ої години ОСОБА_1 прийшов до нього з рушницею, яка була замотана в пакеті. Він запропонував ОСОБА_1 піти до свого сусіда ОСОБА_7, який проживає АДРЕСА_3, у якого виготовити обріз. Прийшовши до ОСОБА_7, вони повідомили йому, що необхідно відпиляти стволи рушниці. ОСОБА_3 взяв у свого сусіда ножівку по металу і вони утрьох стали виготовляти обріз. Рушниця була двоствольна з вертикально розміщеними стволами. Спочатку стволи пиляв ОСОБА_3, а потім ОСОБА_1, в якого лопнуло полотно для ножівки. Він

17

допомагав тримати стволи. ОСОБА_3 знайшов інше полотно та відпиляв стволи. Потім він приніс з дому сумку, в яку вони сховали обріз. Після цього він з ОСОБА_3 провели ОСОБА_1 на потяг і останній з обрізом в сумці поїхав в м. Кременчук. Відпиляні стволи вони викинули по дорозі на залізничний вокзал в трубу, яка слугувала опорою для паркану одного із домоволодінь.

Допитаний підсудний ОСОБА_3 суду показав, що він проживає в будинку АДРЕСА_3 по сусідству з ОСОБА_2, з яким товаришує. З ОСОБА_1 він знайомий через ОСОБА_2 приблизно рік.

8 лютого 2006 року на вокзалі ОСОБА_1 попросив його знайти ножівку по металу для того, щоб щось відпиляти, що саме - розповість йому о 18 годині. Через деякий час він побачив ОСОБА_1 і ОСОБА_2, при цьому ОСОБА_1 знову нагадав йому про ножівку.

Близько 17.30 год. до нього додому прийшов ОСОБА_2, який поцікавився щодо ножівки. На його запитання, навіщо потрібна ножівка, ОСОБА_2 почав ухилятися від відповіді та запитав, чи потрібні йому гроші, якщо так, то нехай шукає ножівку. Близько 18-ї години до нього прийшли ОСОБА_2 і ОСОБА_1, який приніс згорток продовгуватої форми, в якому знаходилася мисливська двоствельна рушниця з вертикально розміщеними стволами 12 калібру з дерев'яним прикладом світло-коричневого кольору. ОСОБА_1 сказав, щоб він знайшов ножівку для того, щоб відпиляти стволи рушниці. Після цього він у свого сусіда ОСОБА_8 взяв пилку. ОСОБА_1 дав рушницю йому та сказав відпилювати стволи. Він почав пиляти, але робив це погано, тому ОСОБА_1 забрав у нього пилку по металу та став сам пиляти. В процесі виготовлення обрізу зламалося полотно ножівки. Він взяв в будинку, де проживав, інше полотно, замінивши поламане. ОСОБА_1 продовжував відпилювати стволи, а він та ОСОБА_2 тримали рушницю. Після того як укоротили стволи рушниці, ОСОБА_1 обробив стволи напилком.

Свої показання ОСОБА_3 підтвердив при відтворенні обстановки та обставин події злочину з його участю. При цьому показав місце в будинку АДРЕСА_3, розповівши в деталях про обставини та спосіб виготовлення обрізу з мисливської рушниці. Під час проведення даної слідчої дії у вказаному будинку виявлено та вилучено речові докази - пилку по металу та три фрагменти поламаного полотна до пилки, з допомогою яких, як пояснив ОСОБА_3, він з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виготовили обріз з мисливської рушниці «ТОЗ-34 Р», а в подальшому його носили, зберігали та передавали один одному без передбаченого законом дозволу. В ході відтворення обстановки та обставин події злочину ОСОБА_3 показав на трубу паркану домогосподарства по АДРЕСА_6, де він викинув відпиляні частини стволів мисливської рушниці з метою приховання речових доказів (т.1, а.с.144-147).

З протоколу огляду від 12.02.2006 року вбачається, що, всередині труби опори паркану та хвіртки домогосподарства по АДРЕСА_6, на яку вказав під час відтворення обстановки та обставин події злочину ОСОБА_3, виявлено та вилучено фрагмент відпиляних частин стволів з мисливської двоствольної рушниці «ТОЗ-34 Р» 12 калібру з вертикально розміщеними стволами (т.1, а.с.155-161).

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснив, що дійсно 8 лютого 2006 року до нього прийшов його сусід ОСОБА_3 і попросив пилку по металу, пояснив, що треба щось відпиляти, але що саме не повідомив. Він дав ОСОБА_3 пилку по металу і той пішов. Пилку йому ОСОБА_3 не повернув.

Крім цього вина обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_7 за даним епізодом справи повністю підтверджується :

- явками з повинною ОСОБА_7 та ОСОБА_2, в яких вони добровільно повідомили про те, що 8 лютого 2006 року в будинку, де проживає ОСОБА_3 вони спільно з ОСОБА_1 виготовили обріз мисливської рушниці з мисливської рушниці, яку приніс останній (т.2, а.с. 126, т.1, а.с.88);

18

-  даними протоколу відтворення обстановки та обставин події злочину з участю ОСОБА_1, який в ході даної слідчої дії визнав факт виготовлення, носіння, зберігання та передачі вогнепальної зброї - обрізу мисливської рушниці, без передбаченого законом дозволу спільно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Також в ході відтворення обстановки та обставин події злочину ОСОБА_1 показав місце, де були викинуті відпиляні частини стволів з мисливської рушниці - трубу кріплення хвіртки домогосподарства по АДРЕСА_6.

На це ж місце показав ОСОБА_3 під час проведення з останнім аналогічної слідчої дії, про що свідчить виявлена записка, складена в ході її проведення (т.1, а.с.61-81, 82);

- даними протоколу відтворення обстановки та обставин події злочину з участю ОСОБА_2 від 12.02.2006 року, в ході якого він підтвердив свої показання, уточнивши про обставини виготовлення, носіння, зберігання та передачі вогнепальної зброї - обрізу мисливської рушниці, без передбаченого законом дозволу спільно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 Також в ході відтворення обстановки та обставин події злочину ОСОБА_2 показав на те ж місце, що й ОСОБА_1 та ОСОБА_3, де були викинуті фрагменти відпиляних стволів рушниці, що виявлені та вилучені в ході слідства (т.1, а.с. 107-121, 122, 123);

-  речовим доказом - обрізом мисливської гладкоствольної рушниці «ТОЗ-34 Р» НОМЕР_1, 1991 року випуску 12 калібру, вилученим під час огляду 10.02.2006 року в покинутому будинку в с Вишняки Козельщинського району по вул. Шевченка, фрагментом стволів мисливської рушниці, виявленим та вилученим 10.02.2006 року під час огляду паркану домоволодіння по АДРЕСА_6;

Згідно даних висновку судово-балістичної експертизи № 74 від 01.03.2006 року, вилучений 10.02.2006 року під час огляду покинутого будинку в с Вишняки Козельщинського району предмет, є вогнепальною зброєю - обрізом мисливської рушниці «ТОЗ-34 Р» 12 калібру, придатним для проведення пострілів мисливськими патронами 12 калібру, виготовленим шляхом самостійного укорочування стволів мисливської гладкоствольної рушниці «ТОЗ-34 Р» 12 калібру промислового виробництва. Постріли з обрізу, наданого на дослідження, без натискання на спусковий гачок не відбувалися (т.3, с.83-86).

Відповідно до даних висновку судово-балістичної експертизи № 76 від 02.03.2006 року, вилучений 12.02.2006 року під час огляду труби хвіртки домогосподарства по АДРЕСА_6 предмет, є фрагментом стволів двоствольної мисливської рушниці з вертикальним розміщенням стволів, який раніше складав одне ціле зі стволами обрізу мисливської рушниці «ТОЗ-34 Р» НОМЕР_1. Фрагмент стволів роз'єднано з обрізом мисливської рушниці способом розпилу та частковим розломом в частині прицільної планки (т.3, а.с. 98-101).

Таким чином, вина ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_7 за даним епізодом знайшла своє підтвердження в ході судового засідання.

По 4 епізоду:

- показаннями підсудного ОСОБА_2 в судовому засіданні, який суду показав, що в січні 2006 року ОСОБА_1 запропонував йому разом напасти на водія таксі, вчинити вбивство таксиста із обріза та заволодіти автомобілем, на якому в подальшому їздити, на що він погодився. Спочатку між ними була домовленість скоювати вказані злочини вдвох, але пізніше, ввечері 8 лютого, вони вирішили запропонувати скоїти ці злочини разом з ними ОСОБА_3

8 лютого 2006 року, виготовивши разом із ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в будинку останнього обріз із мисливської рушниці, розповіли ОСОБА_3 про їхній план щодо вбивства водія таксі та заволодіння автомобілем останнього і запропонували ОСОБА_3 вчинити ці злочини разом з ними, на що останній погодився. Після чого вони обговорили план вчинення вказаних злочинів, що автомобіль таксі замовлятимуть в м. Кременчуці, виберуть комфортабельну іномарку, замовлять поїздку в с Потоки Кременчуцького району, він сяде на переднє пасажирське сидіння і буде спостерігати за обстановкою і водієм, показувати напрямок руху таксі з метою

19

заманити його в безлюдне місце, а також забрати ключі від автомобіля у водія після нападу; ОСОБА_1 повинен був сісти на заднє сидіння, страхуючи ОСОБА_7, а останній - ззаду нього (ОСОБА_2), озброєний обрізом і повинен був наказати водієві зупинити машину, вийти з неї, після чого вистрелити у водія, труп разом заховати біля дороги, заволодіти автомобілем, керувати автомобілем повинні були ОСОБА_1 та ОСОБА_3, напад повинні вчинити наступного дня, тобто 9 лютого 2006 року.

9 лютого 2006 року ввечері вони з ОСОБА_3 приїхали в м. Кременчук, де їх зустрів ОСОБА_1, в якого в сумці був згаданий обріз.

На реалізацію спільного злочинного умислу ОСОБА_1 замовив автомобіль «ВАЗ» таксі десятої моделі, за кермом був чоловік водій. Забрали їх з ОСОБА_3 біля комп'ютерного клубу «Реактор», де вони чекали таксі з ОСОБА_1. В автомобілі сіли відповідно до попередньої домовленості. Замовили поїздку в с Потоки, але спочатку поїхали в район 1-го Занасипу в м. Кременчуці, де проживав ОСОБА_1, зупинивши автомобіль не доїжджаючи до його під'їзду. ОСОБА_1 та ОСОБА_3 вийшли з автомобіля, зайшли у під'їзд, забравши із собою сумку з обрізом, щоб скласти обріз. Вийшли з під'їзду без сумки і сіли на заднє сидіння, куди на прохання водія пересів і він, і попрямували в напрямку с Потоки, бажаючи вчинити напад на водія, його вбивство та заволодіння автомобілем. Він бачив, що обріз був у ОСОБА_7 під одягом. В той час, коли ОСОБА_1 і ОСОБА_3 були відсутні, водій виходив з таксі і комусь телефонував. В машині сиділи таким чином: ОСОБА_1 - посередині, ОСОБА_3-позаду водія, він - справа. По дорозі водій підібрав свого знайомого. Тоді ОСОБА_3 сказав таксисту, що мовляв, начебто, вони передумали їхати в село і щоб він відвіз їх в центр. Насправді ж, змінилися обставини і обстановка, бо з'явився ще один чоловік, що не входило в їхні плани. Вони повернулися до залізничного вокзалу. В цей вечір вони ще шукали підходящий автомобіль таксі з метою вчинення нападу на водія, вбивства останнього і заволодіння автомобілем, але так підходящого автомобіля, який би їм сподобався, не знайшли і розійшлися з метою продовжити пошуки автомобіля наступного дня та виконання задуманого.

Аналогічними показаннями ОСОБА_2, які він давав на досудовому слідстві, в тому числі, будучи допитаним в якості підозрюваного, обвинуваченого, при відтворенні обстановки і обставин вчинення злочину (т.1, а.с.100-106, 196-204, т.2, ст.162-170, а.с. 216-225, т.6, а.с.77-93, 94-99), які він підтвердив в судовому засіданні в частині підготовки та намагання вчинити за попередньою домовленістю втрьох, ОСОБА_1 ОСОБА_3 та він, 9 лютого 2006 року розбійного нападу на водія таксі Мальованого, його умисного вбивства із користі та заволодіння автомобілем таксі, заперечуючи вчинення цих злочинів організованою злочинною групою та бандою.

З протоколу очної ставки між обвинуваченими ОСОБА_2 та ОСОБА_1 вбачається, що ОСОБА_2 повністю підтвердив свої показання та розповів про домовленість вчинити розбійний напад та вбивство таксиста з метою заволодіння автомобілем, що вони і намагалися вчинити втрьох (ОСОБА_1, він і ОСОБА_3) 9 лютого 2006 року, замовивши автомобіль «ВАЗ» і поїхавши в с. Потоки, але злочин не вчинили, оскільки в автомобіль до водія підсів його товариш ( т.2, а.с. 216-225).

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_3 показав, що після виготовлення обрізу ОСОБА_2 приніс з дому сумку. ОСОБА_1 розібрав обріз і положив його в пакет. Після цього ОСОБА_1 дістав з кишені чотири патрони 12 калібру. При цьому ОСОБА_1 розповів йому план дій, що вони з ОСОБА_2 планували замовити автомобіль таксі та поїхати в с Потоки. Потім повинні були вийти з автомобіля, начебто до знайомого, скласти рушницю, під час руху автомобіля, коли їхали в с Потоки, ОСОБА_1 мав залякати таксиста за допомогою обрізу та заволодіти автомобілем. Він побоювався ОСОБА_1, який одного разу його побив, а тому погодився з планом ОСОБА_1, який зазначив, що вбивство вчинятиме сам, а він та ОСОБА_2 допомагатимуть йому. Домовились вчинити напад наступного дня, зустрівшись в м. Кременчуці. ОСОБА_1, взявши з собою сумку із обрізом, поїхав в м. Кременчук.

20

Наступного дня, 9 лютого 2006 року, вони з ОСОБА_2 зустрілися з ОСОБА_1 приблизно о 19.30 год. в м. Кременчуці. Останній мав при собі згадану сумку з обрізом.

Потім ОСОБА_1 передав йому сумку з обрізом і вони втрьох попрямували в бік залізничного вокзалу. По дорозі ОСОБА_1 сказав, що невдовзі знайдуть автомобіль таксі, бажано іномарку, і здійснять план щодо вбивства таксиста і заволодіння автомобілем. Він погодився з ОСОБА_1, проте гадав, що в них нічого не вийде, бо він вже нічого не хотів робити. Далі він запропонував ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зайти в магазин „24 години" та вжити щось спиртне, оскільки вважав, що після того, як ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вип'ють, то поїдуть додому. Після розпивання спиртного ОСОБА_1 пішов до автовокзалу, щоб замовити таксі, а він та ОСОБА_2 пішли до комп'ютерного клубу „Реактор", де за домовленістю стали очікувати ОСОБА_1 Приблизно через 5-10 хв. ОСОБА_1 під'їхав на таксі «ВАЗ 21» темно-синього кольору. ОСОБА_1 сидів на задньому сидінні автомобіля. Він сів на заднє сидіння позаду водія, а ОСОБА_2 сів спереду. ОСОБА_1 сидів позаду ОСОБА_2 За їх проханням таксист довіз їх в район 1-го Занасипу до будинку, де проживав ОСОБА_1 Він з ОСОБА_1 вийшли з автомобіля, попросивши таксиста зачекати, удвох зайшли в під'їзд будинку, де ОСОБА_1 склав обріз та зарядив двома патронами. Він побоювався всього цього, але нічого ОСОБА_1 не сказав, проте забрав обріз і заховав його під куртку. Вони сіли в таксі і попрямували в с Потоки. Проїжджаючи район 3 -го Занасипу, таксист підібрав пасажира, ймовірно свого знайомого. Під час руху автомобіля він сказав таксисту, щоб той розвертався та їхав на залізничний вокзал м. Кременчука. Таксист повіз їх на залізничний вокзал, при цьому ОСОБА_1 почав подавати сигнали йому, підморгуючи та киваючи головою в бік водія, але він зробив вигляд, що цього не помітив. Вони вийшли з таксі біля магазину «24 години». ОСОБА_1 почав його звинувачувати в тому, що він злякався. Тоді він сказав ОСОБА_1, що відмовляється брати участь в будь-чому, оскільки боїться і неприємності йому не потрібні. ОСОБА_1 почав погрожувати йому, мовляв, він вже причетний до всього, однак він все одно відмовився.

Після цього він з ОСОБА_2 пішли в магазин «24 години», а ОСОБА_1 з обрізом пішов до себе, де жив. В магазині він з ОСОБА_2 вжили спиртне та почали грати на гральних апаратах, під час чого до них підійшли працівники міліції та попросили пред'явити документи. Оскільки він перебував у стані сп'яніння, то став сперечатися із співробітниками міліції, які його доставили в Крюківський РВ КМУ УМВС, а ОСОБА_2 відпустили. Звільнили його близько 13-ї години 10 лютого 2006 року, після чого він повернувся в смт. Нова Галещина, а згодом був затриманий працівниками міліції. Невдовзі він дізнався, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вчинили вбивство таксиста.

На досудовому слідстві ОСОБА_3 в ході очної ставки з ОСОБА_1 підтвердив свої показання про домовленість 8 лютого 2006 року вчинити разом з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наступного дня в м. Кременчуці озброєний розбійний напад та вбивство таксиста і заволодіння автомобілем таксі. Також пояснив причину, по якій злочин не довели до кінця - оскільки по дорозі таксист підібрав ще одного пасажира (т.2, а.с.236-241).

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 підтвердив показання ОСОБА_2 та ОСОБА_7 частково і пояснив, що дійсно вони втрьох (він, ОСОБА_2 і ОСОБА_3) домовилися вчинити розбійний напад на водія таксі 9 лютого 2006 року, але вбивати його не збиралися, а повинні були залякати за допомогою обрізу і заволодіти автомобілем таксі, що і намагалися зробити за обставин, вказаних ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Підтвердив, що дійсно він у під'їзді в присутності ОСОБА_7 зарядив обріз двома патронами і передав останньому для виконання задуманого нападу на водія. ОСОБА_3 обріз тримав під полою куртки і вони сіли в автомобіль на заднє сидіння для реалізації спланованого злочину. Пояснив, що по дорозі водій взяв другого пасажира, після чого ОСОБА_3 наказав водієві відвезти їх назад в центр міста і, таким чином, вони нападу не вчинили. Після чого шукали інше таксі, але підходящого не знайшли і розійшлися, він з обрізом пішов додому.

21

Допитаний по справі потерпший ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснив, що він займається приватним перевезенням пасажирів та працює в м. Кременчуці на автовокзалі. В нього є автомобіль «ВАЗ 21103», реєстраційний номер НОМЕР_2, темно-зеленого кольору, 2003 року випуску, з шашечкою таксі на даху. Даний автомобіль він придбав 26.11.2005 року у гр. ОСОБА_16, але на себе його не переоформив. Даним автомобілем він керує та має право розпоряджатися на підставі довіреності.

9 лютого 2006 року він знаходився на привокзальній площі Кременчуцького автовокзалу. Приблизно о 20-й годині 30 хвилин він біля свого автомобіля побачив молодого хлопця, як він узнав на досудовому слідстві, його прізвище ОСОБА_1 В цей час водії таксі, що стояли поруч, сказали, що його чекає клієнт, оскільки йому сподобалась його машина. Він підійшов до автомобіля і запитав у того хлопця, куди він хоче їхати, на що останній відповів, що біля комп'ютерного клубу «Реактор» підберемо його друзів, після чого поїдемо в район 1-го Занасипу. Він погодився. ОСОБА_1 сів в автомобіль на переднє пасажирське сидіння. В нього почала виникати якась підозра. Під'їхавши до комп'ютерного клубу «Реактор», що знаходився в 100 метрах біля автовокзалу, він побачив ще двох хлопців. Один з них був високого зросту, як пізніше йому стало відомо - ОСОБА_3, інший нижчий за нього, як від пізніше довідався - ОСОБА_2 У останнього в руках була сумка синього кольору. Він зупинив автомобіль поруч з ними. ОСОБА_1 вийшов із машини і підійшов до них. Вони про щось поговорили, після чого сіли в автомобіль. На переднє пасажирське сидіння сів ОСОБА_2, ОСОБА_3 сів ззаду за сидінням водія, а ОСОБА_1 - поруч з останнім.

Потім вони сказали, що спочатку поїдуть на 1-й Занасип до дев'ятиповерхового будинку, що знаходиться по АДРЕСА_5, після чого будемо направлятись у бік с Потоки Кременчуцького району.

Оскільки в нього виникла підозра та відчуття небезпеки, то він називав пасажирам завідомо завищені суми в якості оплати за проїзд, вважаючи, що ті відмовляться від поїздки. Його сподівання, що пасажири відмовляться від поїздки, не виправдалися, оскільки вони погодились на вказану суму і не намагались навіть знизити ціну. Коли їхали, він весь час думав про те, що тут щось не так.

Коли під'їхали до будинку АДРЕСА_5, ОСОБА_1 сказав, щоб він зупинився на площадці, не доїжджаючи до під'їзду, що він і зробив. Потім з автомобіля вийшли ОСОБА_3 та ОСОБА_1, при цьому останній взяв з собою сумку. Вони вдвох зайшли у під'їзд, а ОСОБА_2 залишився у машині. Він відчував небезпеку, тому вийшовши на вулицю, зателефонував по мобільному телефону своєму товаришу ОСОБА_10 і попросив його виїхати на трасу в район 3-го Занасипу та зачекати його біля газової заправки, а він пізніше його підбере, пояснивши, що в нього троє якихось підозрілих пасажирів і він відчуває небезпеку. ОСОБА_10 погодився і він трохи заспокоївся. Через 5-7 хвилин з під'їзду вийшли ОСОБА_3 та ОСОБА_1 До цього він попросив ОСОБА_2 пересісти на заднє сидіння, оскільки йому треба підвезти свого знайомого.

Хлопці сіли на заднє сидіння в такому порядку: ОСОБА_3 сидів за водійським сидінням, ОСОБА_2 - посередині, а ОСОБА_1 - за переднім пасажирським сидінням. Далі вони поїхали у бік 3-го Занасипу, що по дорозі на с Потоки. По дорозі в районі газової заправки він під'їхав до ОСОБА_10, зупинившись. При цьому ОСОБА_1 поцікавився, чи будемо ще кудись заїжджати, на що він відповів, що підбере знайомого і поїдемо на с Потоки. ОСОБА_10 сів на переднє пасажирське сидіння і вони рушили у бік с Потоки. Проїхавши близько 200-300 метрів, ОСОБА_3 почав панікувати і сказав: «Разворачивай, поїхали назад!» При цьому замовник сказав: «Ні, їдемо в с.Потоки!». Вони почали спорити між собою, при цьому ОСОБА_1 сказав, що все нормально і наполягав на поїздці до с Потоки. ОСОБА_3 при цьому казав, що їдемо назад. Він розвернувся і на великій швидкості, оскільки відчував небезпеку, поїхав назад. При цьому ОСОБА_1 та ОСОБА_3 продовжували спорити, а ОСОБА_2 якось безглуздо

22

сміявся з цієї ситуації. Він підвіз їх, до залізничного вокзалу і  висадив. Свій автомобіль «ВАЗ 21103», 2002 р.в., державний номер НОМЕР_2, він оцінює в 37 500 грн.

Аналогічні показання потерпілий ОСОБА_9 давав і на досудовому слідстві (т.6, а.с. 18-20, т.2,а.с. 182-184).

Під час пред'явлення фотознімків для впізнання потерпілий ОСОБА_9 серед пред'явлених йому фотознімків впевнено впізнав на фотознімку №2 ОСОБА_1, вказавши, що під час допиту називав його замовником (т.2, а.с. 185-186); на фотознімку № 3 - впізнав ОСОБА_2, пояснивши, що під час допиту називав його невисоким (т.2 а.с. 187-188).

З досліджених в судовому засіданні показань свідка ОСОБА_10 вбачається, що приблизно о 20-й годині він знаходився на власному автомобілі таксі біля автозаправки в районі 3-го Занасипу в м. Кременчуці. На мобільний телефон йому зателефонував ОСОБА_9, який також працює таксистом. Дізнавшись, де він знаходиться, ОСОБА_9 попросив його зачекати, оскільки в нього виникли підозри стосовно пасажирів і він відчуває небезпеку, і просив поїхати з ним.Невдовзі під'їхав ОСОБА_9 на своєму автомобілі таксі. Він сів до ОСОБА_9 в автомобіль на переднє сидіння. Ззаду в автомобілі сиділи троє хлопців, двох з них він розгледів, а третього, що сидів за ОСОБА_9, він не роздивився. ОСОБА_9 сказав йому, що їдемо в с Потоки. Проїхавши 200-300 метрів, хлопець, що сидів за ОСОБА_9, сказав розвертатися та їхати назад. З цим хлопцем почав спорити той, що сидів справа, наполягаючи на поїздці в с Потоки, але ОСОБА_9 різко розвернувся та поїхав до залізничного вокзалу, де висадив пасажирів. Хлопець, що сидів посередині, в спор не втручався, а тільки хихикав (т.2, а.с.189-191).

В ході досудового слідства свідок ОСОБА_10 серед пред'явлених йому фотознімків впізнав на фотознімку №1 ОСОБА_1, пояснивши, що бачив останнього в автомобілі ОСОБА_9 за викладених обставин. Згідно з поясненнями свідка ОСОБА_1 сидів на задньому пасажирському сидінні справа (т.2, а.с.192-193); на фотознімку № 3 - впізнав ОСОБА_2, вказавши, що останній знаходився в автомобілі ОСОБА_9 на задньому пасажирському сидінні посередині (т.2, а.с.194-195).

Оцінивши зібрані докази і фактичні обставини справи, судова колегія прийшла до висновку, що змінивши частково в судовому засіданні показання, підсудний ОСОБА_3 переслідує мету уникнути відповідальності за окремі злочини та він і ОСОБА_1 - пом'якшити свою участь за вчинене. Тому окремі показання підсудних, як такі, що суперечать матеріалам справи і наявним доказам, до уваги не приймає.

Так, судова колегія критично розцінює показання підсудного ОСОБА_1 в судовому засіданні про відсутність умислу на вчинення вбивства водія таксі ОСОБА_9, оскільки вони суперечать послідовним показанням ОСОБА_2, як в ході досудового слідства, так і в судовому засіданні, наведеним вище, про те, що між підсудними спочатку ОСОБА_1 і ОСОБА_2, а потім - ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 була домовленість саме на вчинення умисного вбивства водія таксі. В ході досудового слідства під час очної ставки між ОСОБА_1 і ОСОБА_3 останній показував, що планували вчинити розбійний напад на таксиста, вбити його, вистреливши з обрізу і заволодіти автомобілем (т.2, а.с.236-241).

Той факт, що була домовленість про напад на водія таксі з метою заволодіння майном та умисне вбивство таксиста під час розбою, також підтверджується узгодженими цілеспрямованими діями підсудних по реалізації свого наміру.

Для зручності і полегшення вчинення вбивства таксиста вони виготовили вогнепальну зброю - обріз.

На виконання свого злочинного наміру, направленого на умисне вбивство водія таксі з корисливих мотивів під час розбійного нападу на нього, вони підсіли в якості пасажирів в автомобіль потерпілого ОСОБА_9, при цьому ОСОБА_2 сідає на переднє сидіння поруч з водієм, ОСОБА_1 - позаду водія, а ОСОБА_3, озброєний безпосередньо перед поїздкою в

23

напрямку с. Потоки зарядженим ОСОБА_1 обрізом, про наявність якого знав і ОСОБА_2, і їдуть в напрямку с. Потоки.

Дані обставини дають підстави судовій колегії вважати, що узгоджені дії підсудних ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3були послідовні і направлені на вчинення умисного вбивства водія таксі ОСОБА_9 в ході розбійного нападу на нього та заволодіння транспортним засобом.

Твердження підсудного ОСОБА_7 в судовому засіданні про те, що він добровільно відмовився від вчинення злочинів, оскільки за власною волею передумав їх вчиняти, суперечить його ж показанням на досудовому слідстві про те, що він відмовився від доведення злочину до кінця, оскільки в автомобіль сів пасажир і це не входило в їх плани.

Якщо особа припиняє злочинне діяння, відмовляючись від доведення злочину до кінця, переконавшись у фактичній неможливості його успішного здійснення, що підтвердив суду і підсудний ОСОБА_2 на досудовому слідстві, як видно з матеріалів справи, - це не добровільна відмова, а відмова вимушена.

Крім того, в діях ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3відсутня і така ознака добровільної відмови від вчинення злочину як остаточне припинення готування до злочину або замаху на злочин, тобто дійсна і безповоротна відмова від вчинення задуманого злочину і відсутність умислу продовжити його в майбутньому.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не вчинили розбійний напад на водія таксі ОСОБА_9 через те, що в автомобіль сів інший пасажир і вони не були готові успішно вчинити напад на двох осіб. Після чого вони втрьох, маючи умисел продовжити його в майбутньому, в той же вечір підшукували інше таксі, але підходящого не знайшли і вирішили продовжити пошуки наступного дня.

Тобто, перерва у вчиненні злочину, його призупинення відбулися з причин, що не залежали від волі нападників. Таким чином, тимчасова вимушена відмова від вчинення злочину (від доведення злочину до кінця) не утворюють добровільної відмови від вчинення злочину, оскільки не припиняється загроза, небезпека заподіяння шкоди об'єкту, який охороняється кримінальним законом.

Колегія суддів вважає, що, сівши втрьох в автомобіль на заднє сидіння з метою вчинення розбійного нападу на водія таксі під час прямування в с Потоки і його умисного вбивства із користі, маючи заряджену вогнепальну зброю під полою куртки, і замовивши їхати в с Потоки, підсудні вчинили дії, безпосередньо спрямовані на його вчинення (вчинення розбійного нападу), однак не змогли здійснити напад з метою заволодіння чужим майном (автомобілем таксі), умисне вбивство водія та заволодіння транспортним засобом з причин, що не залежали від їх волі, оскільки змінилася ситуація і обстановка - в автомобіль сів пасажир, що знайшло своє підтвердження у наведених вище доказах.

Таким чином, з наведеного вище видно, що вина ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_7 у вчиненні злочинів доведена і за цим епізодом.

По 5 епізоду:

- показаннями в судовому засіданні підсудного ОСОБА_1, який суду пояснив, що вранці 10 лютого 2006 року до нього прийшов ОСОБА_2 і повідомив, що ОСОБА_7 затримали працівники міліції, після чого вони вирішили заволодіти автомобілем таксі удвох з ОСОБА_1, залякавши його за допомогою обрізу та наказавши вийти з машини і віддати ключі від автомобіля і, таким чином, заволодіють вказаним таксі.

Реалізовуючи свій план, вживши спиртні напої в барі автовокзалу, біля автовокзалу в м. Кременчуці вони замовили легковий автомобіль таксі «КІО Rio», який їм сподобався, реєстраційний номер НОМЕР_3бежевого кольору, в якому знаходився водій ОСОБА_11, нібито для поїздки в с. Потоки Кременчуцького району.

24

Отримавши згоду ОСОБА_11, він та ОСОБА_2, здійснюючи свої злочинні наміри відповідно до розробленого плану, сіли у вказаний автомобіль: ОСОБА_2 сів на переднє пасажирське сидіння біля водія, а він - на заднє пасажирське сидіння, маючи при собі заряджений 2 патронами обріз мисливської рушниці.

Доїхавши до станції с Потоки Кременчуцького району Полтавської області, ОСОБА_2 попросив ОСОБА_11 прямувати далі, звернувши на автошлях «Комсомольськ -Решетилівка». Не доїжджаючи до с Запсілля Кременчуцького району, в безлюдному місці він, ОСОБА_1, з метою заволодіння автомобілем «КІА Rio» приставив заряджений обріз мисливської рушниці до плеча ОСОБА_11 та наказав йому зупинити автомобіль і вийти.

Злякавшись, водій не впорався з керуванням автомобіля, внаслідок чого даний автотранспортний засіб, виїхавши через смугу зустрічного руху, вилетів у кювет та передньою лівою частиною зіткнувся з придорожнім деревом. В цей час він, випадково нажавши на курок, зробив один постріл з обрізу мисливської рушниці, однак у ОСОБА_11 не влучив. Водій ОСОБА_11 виповз з автомобіля   на землю в районі дверцят.

Після цього, він та ОСОБА_2 вийшли з автомобіля і він, боячись, що водій здасть їх в міліцію, зробив прицільний постріл з обрізу мисливської рушниці в область тулуба ОСОБА_11, після чого водій не рухався. Тоді вони з ОСОБА_2 відтягли тіло потерпілого від автомобіля, прикидавши його снігом, намагалися виїхати на проїзну частину і зникнути на вказаному автомобілі з місця скоєння злочину, але це їм зробити не вдалося у зв'язку із пошкодженням автомобіля під час зіткнення з деревом. Тоді він забрав в салоні таксі мобільний телефон марки «SAMSUNG R-210» з SIM-картою «Супер Джине», які належали ОСОБА_11 Наміру вбивати ОСОБА_11 він не мав.

Підсудний ОСОБА_2 суду пояснив, що вранці 10 лютого 2006 року він пішов до ОСОБА_1, якому розповів про затримання ОСОБА_7 Вони вирішили вчинити заволодіння автомобілем та вбивство таксиста вдвох. Близько 9.30 год. вони біля автовокзалу побачили автомобіль таксі іноземного виробництва бежевого кольору марки «КІА Rio», який сподобався ОСОБА_1 Після цього ОСОБА_1 сказав, щоб він сідав на переднє сидіння біля водія, а сам сяде позаду. ОСОБА_1 сказав, щоб він сказав, що необхідно їхати до станції Потоки поблизу с Дмитрівка, а далі буде видно. Замовивши таксі, вони поїхали в с Потоки. Коли вони приїхали до станції Потоки, він сказав таксисту, що необхідно їхати по трасі «Кременчук-Решетилівка» в напрямку с Запсілля і водій поїхав далі. Коли траса стала пустинною, ОСОБА_1 приставив обріз до водія, наказавши йому гальмувати. Водій обернувся назад і подивився на ОСОБА_1. В цей час автомобіль злетів з дороги в кювет, зіткнувшись лівою передньою частиною з деревом. Відразу після цього ОСОБА_1 сказав водієві, щоб той вилазив з машини. Водій вийшов з автомобіля. Відразу вийшов і ОСОБА_1 Він також вийшов з автомобіля і, обійшовши автомобіль ззаду, побачив, що водій знаходиться на землі. ОСОБА_1 стояв від водія на відстані 1,5 метра. Потім ОСОБА_1 вистрілив у водія з обрізу в область живота. Відразу після пострілу він подивився на водія і зрозумів, що той мертвий. Після цього ОСОБА_1 сів в автомобіль на місце водія і діставши ключі, які лежали на полику автомобіля, завів двигун та намагався виїхати з кювету, але одне колесо було пошкоджено при зіткненні з деревом і автомобіль не міг рухатися. Зрозумівши, що автомобіль не можливо зрушити з місця, він та ОСОБА_1 відтягли труп таксиста від автомобіля і прикидали його снігом. Після цього ОСОБА_1 взяв обріз і вони почали тікати в напрямку Галещини. По дорозі, тікаючи, ОСОБА_1 показав йому мобільний телефон і він впізнав телефон, який лежав на полиці автомобіля та належав таксисту. Вони переховувалися в лісосмузі, заходили в магазин, у покинутому будинку вирішили дочекатися темряви, сховалися на горищі, де ОСОБА_1 сховав згаданий телефон та 2 патрони і де увечері вони були затримані працівниками міліції.

Під час допиту ОСОБА_2 зауважив, що вбивство водія таксі було ними заздалегідь сплановано. Коли вони виготовляли обріз мисливської рушниці, то домовилися, що водія

25

вбиватиме ОСОБА_3, але, оскільки останнього забрали в міліцію, то вранці 10 лютого 2006 року він з ОСОБА_1 домовилися, що вбивство таксиста вчинить ОСОБА_1, а він, знаходячись поруч, буде йому допомагати.

Явкою з повинною ОСОБА_1, в якій він добровільно повідомив про вчинене ним умисне вбивство водія таксі (т.1, а.с.41-42).

В ході відтворення обстановки і обставин події злочину ОСОБА_1 на місці розказав і показав про обставини вчинення розбійного нападу на водія таксі ОСОБА_11 та механізм вбивства останнього; вказав місце на горищі покинутого будинку в с Вишняки Козельщинського району Полтавської області, де приховав мобільний телефон ОСОБА_11 та 2 мисливські патрони, які у вказаному місці були виявлені та вилучені (т.1, а.с. 61-81).

В явці з повинною ОСОБА_2 також добровільно повідомив про вчинені ним за попередньою змовою з ОСОБА_1 розбійний напад на водія таксі «КІА Rio» з метою заволодіння автомобілем, умисне вбивство останнього та заволодіння автомобілем (т.1, а.с.88).

При відтворенні обстановки і обставин події злочину ОСОБА_2 детально розказав і на місці показав обставини і механізм вбивства водія таксі ОСОБА_11 і заволодіння автомобілем таксі; вказав на покинутий будинок в с Вишняки Козельщинського району, де вказав на горищі місце, в якому вони сховали мобільний телефон «Самсунг Р 210», яким заволоділи в результаті розбійного нападу на ОСОБА_11, та 2 мисливські патрони (т.1, а.с.107-121).

Підтвердив свої показання ОСОБА_2 і на очній ставці з ОСОБА_1 При цьому ствердив, що умисел на вбивство водія таксі виник у них відразу, коли домовлялися за вчинення злочину і розподіляли ролі. Спочатку це повинен був зробити ОСОБА_3, а потім ОСОБА_1(т.2, а.с.216-225).

Згідно з даними висновку судово-балістичної експертизи № 75 від 6.03.2006 року два патрони, вилучені в ході відтворення обстановки і обставин події злочину з участю ОСОБА_1, є мисливськими боєприпасами 12 калібру до гладкоствольної мисливської рушниці 12 калібру (т.3, а.с.112-117).

З висновку судово-балістичної експертизи № 141 від 27.03.2006 року вбачається, що вилучені 10.02.2006 року під час огляду місця події злочину фрагменти спорядження мисливських боєприпасів є частинами мисливського патрону 12 калібру - полімерними комбінованими клейтухами зі з'ємним амортизатором - вставкою, а паперові фрагменти мисливського патрону -прокладками до мисливського патрону 12 калібру (т.3, а.с. 129-132).

Потерпілі ОСОБА_11 і ОСОБА_14 суду пояснили, що ОСОБА_11 - це їх батько. Він підробляв приватним перевезенням пасажирів на власному автомобілі «KIA-Rio», 2002 року випуску, бежевого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_3. Даний автомобіль був ним придбаний в грудні 2003 року у ОСОБА_17, автомобіль не переоформлявся і батько керував ним на підставі доручення, але фактично автомобіль належав ОСОБА_11, який він тримав завжди у технічно справному стані. Батько працював на автовокзалі в м. Кременчуці, звідки таксі замовляли. Останній раз бачили батька 5 лютого 2006 року. А 10 лютого він повинен був приїхати до ОСОБА_11 о 15 годині і забрати в гості до себе онука, але в обумовлений час не з'явився. Ввечері цього ж дня від працівників міліції вони дізналися, що батька вбили. З речей пропав мобільний телефон батька. При цьому потерпіла ОСОБА_11 добровільно видала відривний та гарантійний талони на мобільний телефон «Самсунг Р 210» .

Вина підсудних ОСОБА_1 і ОСОБА_2 за даним епізодом також підтверджується об'єктивно:

- даними протоколу огляду місця події злочину від 10.02.2006 року про те, що на узбіччі автошляху «Комсомольськ-Решетилівка» неподалік с Запсілля Кременчуцького району Полтавської області виявлено автомобіль «КІА Rio», реєстраційний номер НОМЕР_3, 2002 року випуску, бежевого кольору, який передньою частиною зіткнувся з придорожнім деревом. Неподалік даного автомобіля виявлено труп гр.ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_5

26

народження, з вогнепальним пораненням. На склі   передніх дверцят виявлені пошкодження, що утворилися в результаті пострілу (т.1, а.с. 15-33).

Та обставина, що саме в тому місці, яке вказали підсудні ОСОБА_1 і ОСОБА_2, був виявлений труп ОСОБА_11 і пошкоджений автомобіль, підтверджує показання їх про те, що вбивство водія ОСОБА_11 і заволодіння автомобілем потерпілого вчинили вони.

З протоколу огляду від 10.02.2006 року покинутого будинку по вул. Шевченка в с. Вишняки Козельщинського району вбачається, що там виявлено та вилучено обріз мисливської рушниці «ТОЗ-34 Р» НОМЕР_1, 1991 року випуску (т.1, а.с.34-37).

Згідно з даними висновку судово-балістичної експертизи № 74 від 1.03.2006 року, вилучений 10 лютого 2006 року під час огляду покинутого будинку в с Вишняки Козельщинського району предмет, є вогнепальною зброєю - обрізом мисливської рушниці «ТОЗ-34 Р», придатним для проведення пострілів мисливськими патронами 12 калібру. Постріли з даного обрізу без натискання на спусковий гачок не відбувалися (т.3, а.с.83-86).

З протоколу затримання і огляду видно, що при затриманні ОСОБА_1 добровільно видав SlM-карту «Супер Джинс» № 01750409575489 і пояснив, що цю карту він витягнув з мобільного телефону «Самсунг Р 210», який забрав в автомобілі ОСОБА_11, куди вставив свою SIM- карту (т.2, а.с. 12).

Даними протоколу огляду від 15.03.2006 року вилучених під час відтворення обстановки і обставин події злочину з участю ОСОБА_1 мобільного телефону «Самсунг Р 210» з виявленою в ньому SIM- картою «Супер Джинс» № 01620400844681 (т.2, а.с.13-15).

Згідно даних висновку судово-медичної експертизи трупу ОСОБА_11 № 129/А від 10.03.2006 року на трупі були виявлені тілесні ушкодження у вигляді забитої рани в області нижньої челюсті справа, яка утворилася в результаті ударної дії тупого предмету з обмеженою контактуючою поверхнею, яким міг бути зріз ствола зброї; одиночного наскрізного кульового вогнепального поранення черевної порожнини з ушкодженням внутрішніх органів (печінки, брижі кишечнику, шлунку), які утворилися в результаті пострілу з вогнепальної зброї, які за ступенем тяжкості відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент їх заподіяння.

Смерть ОСОБА_11 настала внаслідок одиночного наскрізного кульового поранення черевної порожнини з ушкодженням внутрішніх органів, що викликало гостру зовнішню, внутрішню крововтрату, шок (т.3, а.с. 10-13).

Відповідно до даних висновків додаткових судово-медичних експертиз №№ 129/Б, 129/В від 10.03.2006 року показання ОСОБА_1 та ОСОБА_2, дані ними під час відтворення обстановки і обставин події злочину з участю кожного, щодо механізму заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_11, не суперечать даним, отриманим під час судово-медичної експертизи трупу останнього (т.3, а.с.23, 33).

З висновку медико-криміналістичної експертизи № 17 МК від 3.03.2006 року видно, що на дублянці ОСОБА_11 мається вогнепальне кульове пошкодження, яке утворилося в результаті пострілу з вогнепальної зброї. Вхідні отвори розташовані на зовнішній поверхні правого рукава і на правій полі, вихідні отвори - на внутрішній поверхні правого рукава та на спинці зліва. Дані пошкодження утворилися від дії вогнепального заряду (кулі). Пошкодження на внутрішній поверхні правого рукава та на правій полі утворилися від дії пошкоджуючих факторів пострілу, ймовірніше від дії пижа. Направлення вогнепального каналу справа наліво, зверху вниз. Постріл був зроблений не з близької дистанції (т.3, а.с. 65-72).

Як вбачається з висновку судово-товарознавчої експертизи № 9/1 від 24.04.2006 року, вартість вилученого у ОСОБА_1 мобільного телефону «Самсунг Р 210», що належить ОСОБА_11, становить 552 грн., SIM - карти «Супер Джинс» - 10 грн.(т.3, а.с.208-211).

Відповідно до даних висновку експертизи технічного стану транспортного засобу № 160 від 10.04.2006 року гальмівна система та рульове керування представленого на експертизу автомобіля «КІА Rio», реєстраційний номер НОМЕР_3, знаходиться в працездатному стані, ходова

27

частина  -  в працездатному, але несправному стані.  Несправність останньої виражається  в деформації диску  лівого  переднього  колеса  і  розгерметизації шини,  що  виникла  внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в результаті ударних навантажень і носить не експлуатаційний, а аварійний характер (т.3, а.с.248-258).

За висновком транспортно - трасологічної експертизи № 161 від 11.04.2006 року на автомобілі «КІА Rio», р.н. НОМЕР_3, на момент експертного дослідження виявлено пошкодження у вигляді деформації лівого переднього крила з утворенням косо направлених подряпин в області лівої боковини переднього бамперу, які утворилися в результаті ударних навантажень, направлених спереду назад по подовжній вісі автомобіля. Характер нашарувань та їх колір на боковій поверхні лівого переднього крила не виключає контактування з зовнішньою поверхнею придорожнього дерева (т.3, а.с.270-274).

За даними висновку авто-товарознавчої експертизи № 03/10-06 від 13.04.2006 року ринкова вартість легкового автомобіля «КІА Rio» , р.н. НОМЕР_3, складає 39429, 39 грн., вартість відновлюваного ремонту даного автомобіля становить 4934,92 грн., а вартість матеріальних збитків, заподіяних його власнику складає 5182,34 грн. (т.4, а.с.7-34).

Оцінивши зібрані докази і фактичні обставини справи, судова колегія вважає, що змінивши частково в судовому засіданні показання і за цим епізодом, підсудний ОСОБА_1 переслідував мету пом'якшення своєї участі за скоєне.

Судова колегія критично розцінює показання ОСОБА_1 про те, що домовленості між ним і ОСОБА_2 на вчинення умисного вбивства ОСОБА_11 не було і що він вбив ОСОБА_11 не з користі, а злякавшись того, що потерпілий здасть їх в міліцію після того, що трапилось, як неспроможні.

Про наявність такої домовленості свідчить не тільки показання підсудних ОСОБА_2 і ОСОБА_7, які вони давали на досудовому слідстві і в суді, але й самі фактичні сплановані і узгоджені дії підсудних по реалізації злочинного наміру.

Так, підсудні перед вчиненням розбійного нападу на ОСОБА_11 і його умисного вбивства з метою заволодіння автомобілем заздалегідь про це домовилися, заздалегідь виготовили обріз, заздалегідь зарядили його 2 патронами, підшукали підходящий автомобіль, замовили поїздку в с Потоки. На виконання свого злочинного наміру сіли в автомобіль: ОСОБА_2 - попереду спостерігати за обстановкою і потерпілим, заманюючи таксиста в безлюдне місце, ОСОБА_1 -позаду нього справа з обрізом. Під час вбивства ОСОБА_2 також вийшов із салону автомобіля і був неподалік, спостерігаючи за обстановкою з метою забезпечити реалізацію спільного умислу на вбивство. Його безпосередня присутність викликала рішучість у неповнолітнього ОСОБА_1 і він розраховував на його підтримку і допомогу. Про це свідчить те, як вбачається з матеріалів справи і показань самих підсудних, що і в подальшому ОСОБА_2 і ОСОБА_1 поводили себе як співучасники злочину: ОСОБА_2 подивився на водія і зрозумів, що той мертвий і разом з ОСОБА_1 відразу прийняли міри до приховування слідів злочину - відтягли труп від автомобіля, присипали снігом, а далі вдвох намагалися завести автомобіль та виїхати з кювету, втекли з місця вчинення злочину, забравши із собою обріз і, переховуючи, розібрали та його частини носили при собі.

В діях ОСОБА_2 і ОСОБА_1 вбачається взаємоузгодженість дій, загальна їх спрямованість на розбій, умисне вбивство водія таксі і заволодіння транспортним засобом -автомобілем, і їх група в цілому виступає як своєрідний «колективний суб'єкт» цих злочинів

Твердження ОСОБА_1 про те, що він не мав наміру позбавляти життя ОСОБА_11 і вбивство сталося випадково спростовується характером і тяжкістю вчинених ним дій відносно ОСОБА_11

Про умисел на позбавлення життя таксиста свідчить і те, що ОСОБА_1 направляв заряджений обріз в голову (обличчя) ОСОБА_11, що вогнепальне поранення останнього розташоване в життєво важливому органі. Про це ж свідчить і те, що він після першого невдалого пострілу вистрелив у ОСОБА_11 вдруге - прицільно в живіт .

28

Дані обставини в сукупності з іншими, наведеними вище, дають суду підстави вважати, що дії підсудного ОСОБА_1 були послідовні та направлені на умисне позбавлення життя ОСОБА_11 і він бажав настання даного результату.

Твердження ОСОБА_1 про те, що він вбив ОСОБА_11 не з корисливих мотивів, а, злякавшись, що потерпілий здасть їх в міліцію, також є неспроможними.

В судовому засіданні встановлено, що у підсудних не було підстав обмовляти у вчиненні злочинів один одного на досудовому слідстві і в судовому засіданні.

З матеріалів справи і показань підсудних ОСОБА_2 і ОСОБА_7 вбачається, що домовленість була заволодіти автомобілем таксі шляхом розбійного нападу під час поїздки в с Потоки.

Саме з цією метою вони, ОСОБА_1 і ОСОБА_2, 10 лютого 2006 року поїхали на таксі потерпілого в це село.

Той факт, що вони заволоділи майном потерпілого ОСОБА_11 - автомобілем таксі та мобільним телефоном, свідчить про те, що вбивство ОСОБА_11 вони вчинили при розбійному нападі із корисливих мотивів, як і домовлялися. З врахуванням наведених доказів судова колегія прийшла до висновку про доведеність винності ОСОБА_1 і ОСОБА_2 в трму, що вони за попередньою змовою між собою вчинили розбійний напад на ОСОБА_11 з метою заволодіння його майном (автомобілем таксі) і умисне вбивство останнього з корисливих мотивів та незаконно заволоділи майном потерпілого -транспортним засобом (автомобілем ) і мобільним телефоном.

Органами досудового слідства, виходячи із зміненого обвинувачення в суді, по першому епізоду дії ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 кваліфіковані за ч.4 ст.187 КК України як вчинення розбійного нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із насильством, небезпечним для життя і здоров'я особи, яка зазнала нападу, вчиненого організованою групою. Судова колегія не може погодитись з такою кваліфікацією даного злочину. В судовому засіданні не знайшло свого підтвердження обвинувачення ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 у вчиненні розбою організованою групою.

Як вбачається з матеріалів справи, в ході досудового слідства ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 пояснювали, що вони лише 9 квітня 2005 року, попередньо домовившись вдома про вчинення відкритого заволодіння чужим майном, пішли разом у місто, щоб здійснити свій намір.

В судовому засіданні підсудні підтвердили те, що вони 9 квітня 2005 року, тобто перед  вчиненням злочину, домовилися відкрито заволодіти чужим майном, що в результаті і зробили,         напавши на раніше невідому ОСОБА_5 та заволодівши її майном.

Про відсутність організованої злочинної групи свідчать і дії підсудних. Так, судом не встановлено, що між ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 існували стабільні відносини у зв'язку із підготовкою і вчиненням злочину та єдиний план з розподілом функцій учасників групи.

Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 вчинили розбій за попередньою змовою групою осіб і їх дії правильно слід кваліфікувати за цим епізодом за ч.2 ст.187 КК України.

Дії підсудного ОСОБА_1 за ч.2 ст.185 КК України кваліфіковані правильно, оскільки він повторно таємно викрав чуже майно.

Правильно кваліфіковані і дії ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_7 за ч.1 ст.263 КК України, оскільки вони виготовили, зберігали, носили та передавали один одному вогнепальну зброю без передбаченого законом дозволу.

По 4 епізоду органами досудового слідства дії підсудних ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, виходячи із зміненого обвинувачення в суді,   кваліфіковані, крім ч.1 ст.263 КК України, за ст.257, ч.3 ст.15, ч.4 ст.187; ч.3 ст.15, п.п 6, 12 ч.2 ст.115; ч.3 ст.15, ч.3 ст.289 КК України.

29

Так, органами досудового слідства дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ст.257 КК України як організація озброєної банди з метою нападу на ОСОБА_9 та його умисного вбивства, нападів на інших осіб, підприємства, установи, організації різних форм власності, грабежів, крадіжок і вчинення інших тяжких злочинів, а також стосовно ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_7 за ст.257 КК України - як участь у такій банді та вчинюваних нею нападах.

Дії ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 також кваліфіковані:

за ч.3 ст.15, ч.4 ст.187 КК України як незакінчений замах на вчинення розбійного нападу на гр. ОСОБА_9 з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із насильством, небезпечним для життя і здоров'я особи, яка зазнала нападу, та з погрозою застосування такого насильства, особою, яка раніше вчинили бандитизм, вчинений організованою групою -озброєною бандою, поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_9 та умисним вбивством останнього, а стосовно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 також - особою, яка раніше вчинила розбій;

за ч.3 ст. 15, п.п. 6,12 ч.2 ст. 115 КК України як незакінчений замах на вчинення умисного вбивства гр-на ОСОБА_9 з корисливих мотивів за попередньою змовою групою осіб в складі озброєної банди;

за ч.3 ст.15, ч.3 ст.289 КК України як незакінчений замах на незаконне заволодіння транспортним засобом в складі озброєної банди, повторно, організованою групою, поєднане з насильством, небезпечним для життя і здоров'я потерпілого, та з погрозою застосування такого насильства.

Судова колегія не може повністю погодитися із такою кваліфікацією дій вказаних підсудних за цим епізодом, виходячи із наступного.

Перевіривши в судовому засіданні надані органами досудового слідства на обґрунтування зазначеного обвинувачення докази і давши їм оцінку, судова колегія вважає, що обвинувачення ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_7 за ст.257 КК України не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні.

Пред'явлене підсудним ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 обвинувачення за ст. 257 КК України ґрунтується на тому, що 8 лютого 2006 року за місцем проживання ОСОБА_7 останній разом із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 під час виготовлення обрізу мисливської рушниці досягли між собою згоди з розподіленням ролей щодо вчинення розбійного нападу на водія таксі, його умисного вбивства і заволодіння легковим автомобілем та розробили плани подальшої спільної злочинної діяльності і створили таким чином банду, обов'язковими ознаками якої стало наявність у ній трьох суб'єктів злочину, стійкість, озброєність та загальна мета і спосіб вчинення злочинів - напади на підприємства, установи, організації чи на окремих громадян.

На підтвердження наявності в діях підсудних ознак злочину за ст.257 КК України в обвинуваченні останніх також вказано, що окрім планування вчинення розбійного нападу, вбивства водія таксі та заволодіння його автомобілем, ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 планували з розподілом ролей вчинення розбійного нападу на магазин «Теремок» по вул. Залізничній в м. Кременчуці та на автомобіль «Газель», яким зі слів ОСОБА_1 перевозяться великі суми грошових коштів.

Як в ході досудового слідства, так і в судовому засіданні, підсудні ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 своєї вини у вчиненні злочину, передбаченого ст.257 КК України, не визнали і пояснили, що наміру організовувати банду, брати в ній участь та у вчинюваних у складі банди злочинів у них не було і вони цього не робили.

Із досліджених показань ОСОБА_2, даних ним на досудовому слідстві, вбачається, що, хоча вони разом із ОСОБА_1 та ОСОБА_3 9 лютого 2006 року у вечірній час і знаходилися біля магазину «Теремок» по вул.Залізничній в м. Кременчуці, на який мали намір вчинити напад з метою заволодіння коштами, однак біля магазину вони свої дії по реалізації нападу не обговорювали та ніяких дій безпосередньо направлених на вчинення зазначеного злочину не здійснили.

30

Такі   показання ОСОБА_2 дав і в судовому засіданні.

В ході досудового слідства ОСОБА_3 пояснював, що, знаходячись біля магазину «Теремок» і маючи при собі обріз мисливської рушниці, він заявив спільникам, що відмовляється від вчинення нападу на магазин, а ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з ним погодилися та всі троє пішли від магазину.

Свої показання підсудний ОСОБА_3 підтвердив і в судовому засіданні.

Такі показання підсудних свідчать про те, що, маючи реальну можливість реалізувати спільний злочинний намір по нападу на магазин «Теремок», підсудні відмовилися від вчинення цього злочину, а тому органами досудового слідства у справі винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи стосовно ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_7 по факту готування до вчинення злочину - нападу на магазин «Теремок», на підставі п.2 ст.6 КПК України за відсутністю в їх діянні складу злочину (т.2, а.с.314-315).

Стосовно пропозиції ОСОБА_1 щодо пограбування інкасаторського автомобіля «Газель», то, крім визначення орієнтовного об'єкту нападу, матеріали кримінальної справи ніяких інших доказів про розроблення підсудними конкретного плану по вчиненню зазначеного нападу, підготовки до його вчинення, не містять. А тому думки підсудних, прояв їх намірів, їх формулювання і виявлення - це ще не діяння, у якому об'єктивується умисел, тому не є стадіями вчинення злочину.

Стійкість, як ознака банди, має місце лише у разі, якщо банда створена для зайняття злочинною діяльністю, вчинення як правило не одного, а кількох нападів.

Угрупування, яке є бандою, вважається стійким за умови, якщо воно є стабільним і згуртованим, з високим ступенем внутрішньої організації, а особи, які входять до нього, мають єдині наміри щодо вчинення злочинів.

Показання в ході досудового слідства ОСОБА_7 і ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_1 пропонував їм в подальшому спільне вчинення і інших нападів на підприємства, установи та організації, колегія розцінює лише як виявлення наміру, що не тягне за собою кримінальної відповідальності.

Умисне вбивство потерпілого ОСОБА_11 в ході розбійного нападу на потерпілого та незаконне заволодіння транспортним засобом останнього 10 лютого 2006 року відповідно до пред'явленого обвинувачення, що знайшло своє підтвердження в судовому засіданні, вчинено ОСОБА_1 та ОСОБА_2

З матеріалів справи вбачається, що в ході досудового слідства ОСОБА_3 пояснював, що після вчинення разом з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 невдалого замаху на вбивство водія таксі ОСОБА_9 та заволодіння автомобілем потерпілого, він із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не домовлявся про продовження спільних злочинних дій наступного дня (10 лютого 2006 року). Про вчинення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розбійного нападу та вбивства потерпілого ОСОБА_11 10 лютого 2006 року йому стало відомо від працівників міліції.

Такі показання підсудний ОСОБА_3 дав і в судовому засіданні. Такі показання ОСОБА_7 в судовому засіданні підтвердили і підсудні ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Про відсутність наміру у ОСОБА_7 вчиняти злочини 10.02.2006 року разом із ОСОБА_1 та ОСОБА_1, як вбачається із матеріалів справи, свідчать і його дії. Так, будучи звільненим з міліції 10 лютого, він не шукав зустрічі із ОСОБА_1 та ОСОБА_1, а поїхав додому в с.м.т. Нова Галещина.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку про відсутність і обов'язкової кількісної ознаки бандитизму - три і більше осіб по 5 епізоду.

Відповідно до вимог ч.3 ст.28 КК України злочин визнається вчиненим організованою групою, якщо в його готуванні або вчиненні брали участь декілька осіб (три і більше), які попередньо зорганізувалися у стійке об'єднання для вчинення цього та іншого (інших) злочинів, об'єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи.

31

Наявність зазначених механізмів проявляється через відповідні ознаки, які суд має не тільки припускати і перелічувати, але й також досліджувати їх і наводити конкретні докази.

Як видно з матеріалів справи, на досудовому слідстві і в судовому засіданні не встановлено доказів, які б свідчили, що між підсудними були постійні міцні внутрішні зв'язки, встановлені загальні правила поведінки, кожен з них був об'єднаний з іншими особами в одну стійку групу та усвідомлювали це.

Саме по собі попереднє планування групою осіб злочину і розподіл між ними функцій щодо його виконання без установлення конкретних даних, що підтверджують стійкість групи, не є підставою для визнання групи організованою.

За таких обставин судова колегія вважає, що дії підсудних, пов'язані з виконанням розбійного нападу, слід кваліфікувати як злочин, вчинений за попередньою змовою групою осіб.

З огляду наведеного неможливо вважати, що ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 мали стійкі єдині наміри та мету вчинення декількох нападів на підприємства, установи, організації чи на окремих громадян, а злочинна група за участю підсудних в період 8-Ю лютого 2006 року відзначалася стійкістю і згуртованістю та була об'єднана єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомому всім учасникам групи. А тому в діях ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_7 відсутні необхідні ознаки для визнання вчинення ними злочинів у складі організованої злочинної групи та банди.

Сама по собі наявність зброї у групи і використання її при нападі, за відсутності інших ознак банди, не утворює бандитизму.

Давши аналіз і оцінку здобутих доказів, судова колегія вважає, що дії ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_7 по 4 епізоду необхідно також кваліфікувати за ч.3 ст.15, ч.4 ст.187; ч.3 ст.15, п.п. 6, 12 ч.2 ст.115; ч.3 ст.15, ч.3 ст.289 КК України як незакінчений замах на вчинення розбійного нападу на ОСОБА_9 з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із насильством, небезпечним для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу, та з погрозою застосування такого насильства, поєднаного із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень та умисним вбивством потерпілого, а стосовно ОСОБА_1 і ОСОБА_2 також - особою, яка вчинила розбій; як незакінчений замах на вчинення умисного вбивства ОСОБА_9 з корисливих мотивів за попередньою змовою групою осіб та як незакінчений замах на незаконне заволодіння транспортним засобом - автомобілем «ВАЗ-21103» р.н. НОМЕР_2, вчинений повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднаний із насильством, небезпечним для життя і здоров'я потерпілого, та погрозою застосування такого насильства.

Дії підсудних ОСОБА_1 і ОСОБА_2 по 5 епізоду, крім ч.1 ст.263 КК України, органами досудового слідства кваліфіковані, виходячи із обвинувачення у раніше пред'явленому обсязі,

за ст.257 КК України - стосовно ОСОБА_1 як організація озброєної банди з метою нападу на ОСОБА_11, його умисного вбивства та незаконного заволодіння транспортним засобом, нападів на підприємства, установи, організації та на окремих осіб, вчинення грабежів, крадіжок і інших тяжких злочинів, а також стосовно ОСОБА_2 та ОСОБА_1 - як участь у такій банді та вчинюваних нею нападах;

за ч.4 ст.187 КК України як озброєний розбійний напад на ОСОБА_11 з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя і здоров'я особи, яка зазнала нападу, та з погрозою застосування такого насильства, повторно, за попередньою змовою групою осіб, особою, яка раніше вчинила розбій та бандитизм, спрямований на заволодіння майном у особливо великих розмірах, вчинений організованою групою - озброєною бандою, поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, внаслідок яких настала смерть потерпілого;

за п.п. 6,9,12,13 ч.2 ст.115 КК України як вчинення умисного вбивства ОСОБА_11 з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, в складі озброєної банди, з метою

32

приховати розбій та полегшити його вчинення,   особою, яка раніше вчинила умисне вбивство (замах на умисне вбивство);

за ч.3 ст.289 КК України як незаконне заволодіння транспортним засобом - автомобілем «КІА Rio», р.н. НОМЕР_3, що належав ОСОБА_11, вчинене за попередньою змовою групою осіб, в складі озброєної банди, повторно, організованою групою, поєднане з насильством, небезпечним для життя і здоров'я потерпілого і з погрозою застосування такого насильства, ідо завдало великої матеріальної шкоди.

Дослідивши зібрані у справі докази в їх сукупності та давши їм оцінку, судова колегія не може повністю погодитися із даною кваліфікацією дій підсудних за цим епізодом.

Колегія суддів приходить до висновку, що обвинувачення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за ст.257 КК України не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні з мотивів наведених вище у вироку, а тому за цією статтею вони повинні бути виправдані за відсутністю в їх діях складу даного злочину.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вчинили дані злочини за попередньою змовою групою осіб. У зв'язку із чим підлягає виключенню з їх обвинувачення кваліфікуюча ознака ч.4 ст.187 КК України - розбій, вчинений організованою групою, та особою, яка раніше вчинила бандитизм, ч.3 ст.289 КК України - незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене організованою групою, а також посилання на те, що ці злочини та умисне вбивство, вчинене в складі озброєної банди.

Крім того, з обвинувачення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за ч. 4 ст.187 КК України необхідно виключити як зайво вмінену кваліфікуючу ознаку - вчинення злочину повторно, оскільки така кваліфікуюча ознака не передбачена диспозицією ст.187 КК України.

Відповідно до примітки до ст.185 КК України у ст.ст.185-191 КК України злочини визнаються вчиненими у особливо великих розмірах на суму, яка в шістсот і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину.

Відповідно до п.22.5 ст.22 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-ІV та п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.05.2004 року «Про деякі питання застосування судами України адміністративного та кримінального законодавства» у зв'язку з набранням чинності Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб» для кримінального законодавства у частині кваліфікації злочинів сума неоподаткованого мінімуму доходів громадян встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 6.1.1. п.6.1 ст.6 Закону України від 22.05.2003 «Про податок з доходів фізичних осіб». Тому при кваліфікації злочинів, вчинених у 2006 році, слід враховувати, що розмір податкової соціальної пільги на зазначений період становив 175 грн. і відповідно для кваліфікації дій особи за ознакою вчинення розбійного нападу, поєднаного із заволодінням чужим майном у особливо великих розмірах, необхідно встановити, що особа заволоділа майном у такий спосіб на суму 105000 грн. і більше.

Зважаючи на викладене, судова колегія вважає, що кваліфікуюча ознака ч.4 ст.187 КК України по епізоду стосовно потерпілого ОСОБА_11, як вчинення розбою, спрямованого на заволодіння чужим майном у особливо великих розмірах, підлягає виключенню з обвинувачення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як така, що не знайшла свого підтвердження в судовому засіданні.

Відповідно до п.3 примітки до ст.289 КК України у разі незаконного заволодіння транспортним засобом відповідно до ч.2 і ч.3 цієї статті матеріальна шкода визнається значною у разі заподіяння реальних збитків на суму від ста до двохсот п'ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, а великою - у разі заподіяння реальних збитків на суму понад двісті п'ятдесят неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто на суму, що перевищує 43750 грн.

Зважаючи на те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 незаконно заволоділи автомобілем потерпілого ОСОБА_11 вартістю 39429,39 грн., а згідно висновку автотоварознавчої експертизи № 03/1-06 від 13.04.2006 року сума витрат, необхідних для відновлення пошкоджених деталей, вузлів та агрегатів автомобілю на 01.02.2006 року становить 4934,92 грн., а вартість матеріальних збитків складає 5182.34 грн. (т.4,а.с.7-34) і відповідно є меншою від зазначеної у п.3 примітки до

33

ст.289 KK України, судова колегія приходить до висновку, що така кваліфікуюча ознака, як заподіяння злочином великої шкоди, не знайшла свого підтвердження в судовому засіданні, а тому підлягає виключенню із обвинувачення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за ч.3 ст.289 КК України.

В судовому засіданні також встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вчинили умисне вбивство ОСОБА_11 в ході розбійного нападу з єдиною метою заволодіння майном останнього. Кваліфікуюча ознака - вчинення умисного вбивства з метою приховати інший злочин та полегшити його вчинення не знайшла свого підтвердження в судовому засіданні, а тому п.9 ч.2 ст.115 КК України є зайво вміненим і підлягає виключенню із обвинувачення підсудних.

Таким чином, дії ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за 5 епізодом, крім ч.1 ст.263 КК України, судова колегія кваліфікує за ч.4 ст.187 КК України, оскільки вони за попередньою змовою групою осіб вчинили розбійний напад на ОСОБА_11 з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з насильством, небезпечним для життя і здоров'я особи, яка зазнала нападу, та погрозою застосування такого насильства, особою, яка раніше вчинила розбій, та поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень; за п.п.6,12,13 ч.2 ст.115 КК України, оскільки вони за попередньою змовою групою осіб з корисливих мотивів вчинили умисне вбивство ОСОБА_11, будучи особою, яка раніше вчинила умисне вбивство (замах на умисне вбивство); за ч.3 ст.289 КК України, оскільки вони за попередньою змовою групою осіб повторно вчинили незаконне заволодіння транспортним засобом - автомобілем «КІА Rio», р.н. НОМЕР_3, що належав ОСОБА_11, поєднане з насильством, небезпечним для життя і здоров'я потерпілого, та з погрозою застосування такого насильства.

Згідно висновків амбулаторних судово-психолого-психіатричних експертиз ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 осудні, під дію ст. ст.19, 20 КК України не підпадають (т.4, ах. 50-55, 66-72, 83-89).

А тому колегія судів приходить до висновку, що вони за скоєне повинні нести кримінальну відповідальність за законом.

При обранні покарання ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 колегія суддів виходить з вимог ст.65 КК України, при цьому враховує ступінь тяжкості вчинених кожним підсудним злочинів, що ОСОБА_4 вчинив тяжкий злочин, ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_18 вчинили особливо тяжкі та інші злочини, роль кожного підсудного у вчиненні злочинів, що ОСОБА_1 був ініціатором злочинів а також дані про особи підсудних, пом'якшуючі і обтяжуючі покарання обставини, а ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 -також з вимог ст.103 КК України і враховує умови їх життя та виховання, рівень розвитку, інші особливості особи неповнолітніх - ставлення їх до суспільних цінностей і існуючих у суспільстві вимог щодо правил поведінки, здатність до спротиву негативним впливам оточуючого середовища, наявність і вираженість особливостей характеру, пов'язаних з віком (підвищена збудливість, неврівноваженість, запальність, емоційна нестійкість, акцентуація характеру нестійкого типу).

Обставини, які обтяжують покарання органами досудового слідства вказані ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою, повторно, тяжкі наслідки, що настали.

Судова колегія вважає, що вмінені підсудним в якості обтяжуючих покарання зазначені обставини необхідно виключити з обвинувачення ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_19, ОСОБА_4, оскільки ці обставини передбачені в статтях Особливої частини Кримінального кодексу України як ознаки злочинів, що впливають на кваліфікацію, а тому відповідно до ч.4 ст.67 КК України не можуть бути ще раз враховані при призначенні покарання як такі, що його обтяжують, а щодо ОСОБА_4 обтяжуючі обставини - вчинення злочину повторно та тяжкі наслідки, завдані злочином, а також щодо ОСОБА_19. - тяжкі наслідки, що настали, підлягають виключенню з їх обвинувачення, як такі, що не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

34

Як пом'якшуючі покарання обставини суд враховує, що ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на час вчинення злочинів були неповнолітніми, ОСОБА_2 - активне сприяння розкриттю злочинів, щире каяття, ОСОБА_3, ОСОБА_4 - також щире каяття.

За місцем проживання ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 характеризуються негативно, за місцем навчання в школі - посередньо, не працювали і не навчалися, ОСОБА_4 за місцем проживання і роботи характеризується позитивно.

Також суд враховує, що ОСОБА_2 і ОСОБА_4 вперше притягуються до кримінальної відповідальності.

Суд також враховує, що ОСОБА_3 виявляє ознаки легкої розумової відсталості, ОСОБА_2 виховувався без батька у багатодітній сім'ї, сімейний стан ОСОБА_7, що він проживає з матір'ю, яка страждає на психічне захворювання.

З медичних висновків на підсудних видно, що вони здорові, працездатні, алкоголізмом чи наркоманією не страждають.

З врахуванням вчиненого кожним з підсудних та всіх даних про особи кожного з них, зважаючи на тяжкість вчиненого підсудними ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 -вчинення першими умисного вбивства за наявності трьох обтяжуючих обставин, незакінченого замаху на умисне вбивство за наявності двох обтяжуючих обставин, а останнім - незакінченого замаху на вчинення злочину за наявності двох обтяжуючих обставин, та інших злочинів, судова колегія вважає необхідним обрати покарання підсудним ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 у вигляді позбавлення волі в межах санкцій, передбачених статей, за які вони засуджуються, з врахуванням положень ст.ст.98,102 КК України, а ОСОБА_4, крім того, враховуючи наявність декількох обставин, що пом'якшують покарання, та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з врахуванням даних про його особу, другорядну роль у вчиненні злочину, вважає можливим призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч.2 ст.187 КК України, за якою він засуджується.

Також колегія суддів з врахуванням наведеного та даних про особу підсудного ОСОБА_4, що він працює робітником на заводі, його поведінки під час вчинення злочину і після нього, що він після вчинення злочину виявив здатність спротиву негативному впливу оточуючих, розірвавши стосунки із ОСОБА_1 та ОСОБА_1, щире каяття прийшла до висновку про можливість виправлення ОСОБА_4 без відбування покарання і приймає рішення про застосування до нього ст. ст.75,76,104 КК України - звільнення його від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком та покладенням певних обов'язків.

Приймаючи до уваги, що підсудні вчинили злочини з корисливих мотивів, але на час вчинення злочинів тільки ОСОБА_3 був дорослим, а інші були неповнолітніми, колегія суддів вважає необхідним застосувати до підсудного ОСОБА_7 додаткове покарання у виді конфіскації майна, яке є його власністю, а до інших підсудних таке додаткове покарання -конфіскація майна, застосоване бути не може відповідно до положення ст.98 КК України.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 раніше вчинив крадіжку і засуджений вироком Козельщинського районного суду Полтавської області від 28 грудня 2004 року за ч.3 ст.185 КК України на 3 роки позбавлення волі та на підставі ст.ст.75,104 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки і новий злочин вчинив під час іспитового строку.

ОСОБА_3 також раніше вчинив крадіжку і засуджений Козельщинським районним судом Полтавської області від 22 лютого 2005 року за ч.3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі і також звільнений від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України з іспитовим строком 1 рік і новий злочин вчинив також під час іспитового строку.

А тому колегія суддів вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_1 та ОСОБА_7 правила ст.71 КК України.

Потерпілими заявлені цивільні позови відповідно: ОСОБА_5 на суму 2720 грн., ОСОБА_11 та ОСОБА_14 на суму 61 556,86 грн., з яких 50000 грн.- на відшкодування моральної

35

шкоди і 11 556,86 грн. - матеріальної шкоди, а також прокурором в інтересах 3-ої міської лікарні м. Кременчука про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_5 на суму 389,96 грн. Підсудні позови визнали.

При вирішенні питання про задоволення позовних вимог судова колегія виходить з їх доведеності в суді, обґрунтованості, при цьому бере до уваги, чиїми конкретно діями завдана матеріальна чи моральна шкода.

З врахуванням викладеного та приймаючи до уваги сімейний стан потерпілого загиблого ОСОБА_11, його позитивну характеристику, а також обставини загибелі, що спричинило моральні страждання рідним та близьким, судова колегія вважає необхідним задовольнити позовні вимоги потерпілих ОСОБА_11 та ОСОБА_14 про відшкодування моральної шкоди та стягнути її в повному обсязі солідарно з підсудних ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Крім того, з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягають стягненню солідарно на користь ОСОБА_11 та ОСОБА_14 кошти на відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної затратами на поховання ОСОБА_11, що знайшло своє підтвердження в судовому засіданні.(т.6 а.с.132-135).

Внаслідок дій підсудних ОСОБА_1 та ОСОБА_2 пошкоджений автомобіль «КІА Rio» № НОМЕР_3, власником якого ОСОБА_11 фактично був, чим потерпілим ОСОБА_11 та ОСОБА_14 завдана реальна матеріальна шкода на суму згідно висновку товарознавчої експертизи 5182,34 грн. (т.4, а.с.7-34), яка підлягає стягненню з підсудних ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно на користь вказаних потерпілих.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_5 підлягає задоволенню частково, оскільки сумісними діями підсудних ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 потерпілій завдана матеріальна шкода з врахуванням доведеності та суми повернутого майна на суму 1110 грн., яка підлягає стягненню з вказаних підсудних в солідарному порядку. В іншій частині позов потерпілої ОСОБА_5 через відсутність необхідних даних про розмір матеріальної шкоди за лікування слід залишити без розгляду з правом подання позову в порядку цивільного судочинства.

Цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі 3-ої міської лікарні м. Кременчука про стягнення витрат за стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_5 також підлягає задоволенню в повному обсязі, оскільки від злочинних дій підсудних ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 потерпілій заподіяні тілесні ушкодження і на її стаціонарне лікування витрачено 389, 96 грн., що належать вказаній лікарні.

Речові докази розподілити за правилами ст.81 КПК України. Судові витрати прийняти на рахунок держави.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.323,324 КПК України, колегія суддів

ЗАСУДИЛА :

ОСОБА_1

за п.п. 6, 12, 13 ч.2 ст.115 КК України із застосуванням ст.98 КК України на 14 років позбавлення волі без конфіскації майна,

за ч.3 ст.15, п.п. 6, 12 ч.2 ст. 115 КК України із застосуванням ст.98 КК України на 12 років позбавлення волі без конфіскації майна,

за ч.4 ст.187 КК України із застосуванням ст.98 КК України на 11 років позбавлення волі без конфіскації майна,

за ч.3 ст.15, ч.4 ст.187 КК України із застосуванням ст.98 КК України на 9 років позбавлення волі без конфіскації майна,

за ч.2 ст.187 КК України із застосуванням ст.98 КК України на 7 років позбавлення волі без конфіскації майна,

за ч.3 ст.289 ККК України із застосуванням ст.98 КК України на 9 років позбавлення волі без конфіскації майна,

за ч.3 ст.15, ч.3 ст.289 КК України із застосуванням ст.98 КК України на 7 років позбавлення волі без конфіскації майна,

36

за  ч.2  ст. 185   КК  України на 4 роки позбавлення волі,

за ч.1 ст. 263 КК України на 5 років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити ОСОБА_1 покарання у виді 14 (чотирнадцяти) років позбавлення волі без конфіскації майна.

Відповідно до ст.71 КК України частково приєднати ОСОБА_1 невідбуте покарання за вироком Козельщинського районного суду Полтавської області від 28 грудня 2004 року у вигляді одного року позбавлення волі і остаточно визначити ОСОБА_1 покарання у виді 15 (п'ятнадцяти) років позбавлення волі без конфіскації майна.

ОСОБА_2

за п.п. 6, 12, 13 ч.2 ст.115 КК України із застосуванням ст.98 КК України на 13 років позбавлення волі без конфіскації майна,

за ч.3 ст.15, п.п.6,12 ч.2 ст.115 КК України із застосуванням ст.98 КК України на 12 років позбавлення волі без конфіскації майна,

за ч.4 ст. 187 КК України із застосуванням ст.98 КК України на 11 років позбавлення волі без конфіскації майна,

за ч.3 ст.15, ч.4 ст.187 КК України із застосуванням ст.98 КК України на 9 років позбавлення волі без конфіскації майна,

за ч.2 ст.187 КК України із застосуванням ст.98 КК України на 7 років позбавлення волі без конфіскації майна,

ч.3 ст.289 КК України із застосуванням ст. 98 КК України на 9 років позбавлення волі без конфіскації майна,

ч.3 ст.15, ч.3 ст.289 КК України на 7 років позбавлення волі без конфіскації майна,

ч.1 ст. 263 КК України на 4 роки позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_2 визначити покарання у виді 13 (тринадцяти) років позбавлення волі.

ОСОБА_3

за ч.3 ст.15, п.п. 6,12 ч.2 ст. 115 КК України на 11 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого,

за ч.3 ст.15, ч.4 ст.187 КК України на 9 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю,

за ч.3 ст.15, ч.3 ст.289 КК України на 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю,

за ч.1 ст. 263 КК України на 5 років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити ОСОБА_3 покарання у виді 11 (одинадцяти) років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

Відповідно до ст.71 КК України частково приєднати ОСОБА_3 невідбуте покарання за вироком Козельщинського районного суду Полтавської області від 22 лютого 2005 року у вигляді одного року позбавлення волі і остаточно визначити ОСОБА_3 покарання у виді 12 (дванадцяти) років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

ОСОБА_4 за ч.2 ст.187 КК України із застосуванням ст.ст.69,98 КК України на 4 роки позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ст.ст.75,104 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та на підставі ст.76 КК України зобов'язати його повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання і роботи та періодично з'являтися в ці органи для реєстрації.

За ст.257 КК України ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_7 виправдати за відсутністю в їх діянні складу злочину.

37

Запобіжний захід засудженим ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили залишити попередній - взяття під варту, ОСОБА_4 - підписку про невиїзд.

Строк відбуття покарання рахувати з часу затримання: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 10 лютого 2006 року, ОСОБА_3 з 11 лютого 2006 року, що уточнено в судовому засіданні.

Цивільні позови потерпілих ОСОБА_11, ОСОБА_14 та прокурора задовольнити повністю, а ОСОБА_5-частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на користь потерпілої ОСОБА_5 1110 грн. на відшкодування матеріальної шкоди, в іншій частині - залишити без розгляду з правом подачі позову в порядку цивільного судочинства.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно на користь потерпілих ОСОБА_11 та ОСОБА_14 11 556,86 грн. на відшкодування матеріальної та 50000 (п'ятдесят тисяч) грн. - на відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно за стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_5 389,96 грн. на користь 3-ої міської лікарні м. Кременчука.

Судові витрати прийняти на рахунок держави.

На підставі ст.81 КПК України речові докази, які зберігаються в апеляційному суді:

- фрагмент стволів мисливської рушниці, три фрагменти поламаного полотна, шапку з прорізами для очей, частини мисливського патрону - полімерні комбіновані клейтухи зі з'ємним амортизатором-вставкою та паперові прокладки до мисливського патрону 12 калібру, пляшку з-під напою «Мастер-Фрут Крем-сода»- знищити як такі, що не мають ніякої цінності;

- ножівку по металу - передати власнику ОСОБА_8;

-  речі ОСОБА_11: мобільний телефон «SAMSUNG R- 210», SiM - карту «Супер Джинс»№ 01750409575489, дублянку чорного кольору на штучному хутрі, спортивну кофту темно синього кольору, футболку білого кольору, 2 спортивних брюк синього та темно синього кольору, труси, чоботи із шкіри коричневого кольору - передати близьким родичам ОСОБА_11;

-  речі ОСОБА_1: SiM - карту «Супер Джинс» № 01620400844681, чоботи чорного кольору, чорну шкіряну курточку - передати матері ОСОБА_1;

- речі ОСОБА_2 - кросівки чорного кольору з білими вставками - передати матері ОСОБА_2;

- записку ОСОБА_1 - залишити при справі;

-  автомобіль «КІА Rio» р.н. НОМЕР_3, який знаходиться на зберіганні у ОСОБА_11 передати близьким родичам ОСОБА_11;

- жіночу сумку, яка знаходиться на зберіганні у ОСОБА_5, передати останній, як таку, що є її власністю;

- обріз мисливської рушниці»ТОЗ-34 Р» НОМЕР_1 та мисливські набої в кількості 19 шт., які знаходяться на зберіганні в Кременчуцькому РВ УМВС України в Полтавській області, передати в розпорядження УМВС України в Полтавській області.

Вирок може бути оскаржений до Верховного Суду України через Апеляційний суд Полтавської області в місячний строк: засудженими ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3

-  з моменту вручення їм копії вироку, засудженим ОСОБА_4 та іншими учасниками процесу - з часу його проголошення.