ГАГАРІНСКІЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Эд.Ун.№763/3802/13-к

1-кп/763/179/13

ВИРОК

Іменем України

19 червня 2013 року м. Севастополь

Гагарінський районний суд міста Севастополя у складі:

Головуючого-судді Щербакова В.В.

з участю секретаря Дегтярьової А.А.,

з участю старшого прокурора Севастопольської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Кримського регіону України Крим М.Ю.,

розглянувши в судовому засідання в залі Гагарінського районного суду міста Севастополя кримінальне провадження яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42013140090000033 від 25.04.2013 року відносно

ОСОБА_2, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Севастополі, громадянина України, росіянина, з середньо - технічною освітою, одруженого, командира взводу забезпечення роти матеріально - технічного забезпечення Академії ВМС ім.. Нахімова, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, проживає за адресою: АДРЕСА_2, раніш не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 402 ч.1 КК України, суд,-

ВСТАНОВИВ:

19 квітня 2013 року на території Академії ВМС ім. П.С.Нахімова, дислокованій в місті Севастополі, вул. Дибенка, 1-А, ОСОБА_2 діючи умисно, всупереч інтересам служби, з метою ухилення від виконання службових обов'язків доручених йому за посадою та не виконання наказу № 399-С від 12.04.2013 року, не додержуючись вимог ст.ст. 11, 16, 28 - 32, 119 - 120 Статуту внутрішньої служби ЗС України, порушив вимоги законів України та інших нормативно-правових актів, в присутності інших військовослужбовців, відкрито відмовився виконувати наказ начальника Академії ВМС ім. П.С.Нахімова та подав рапорт на ім'я начальника Академії ВМС ім. П.С.Нахімова, в якому також відкрито висловив відмову виконати наказ начальника Академії ВМС ім. П.С.Нахімова № 399-С від 12.04.2013 року, який є для нього начальником за посадою та військовим званням, по прийому закріпленої за взводом забезпечення технічних засобів продовольчої служби.

Вказані дії ОСОБА_2 органом досудового розслідування кваліфіковано за ст.402 ч.1 КК України, як непокору, тобто відкриту відмову виконати наказ начальника.

Разом з обвинувальним актом до суду надійшли угоди про визнання винуватості між прокурором Севастопольської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері та обвинуваченим ОСОБА_2 від 22 травня 2013 року. Згідно з угодою ОСОБА_2 беззастережно визнать обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.402 ч.1 КК України, в обсязі підозри у судовому провадженні, сприятимуть розслідуванню кримінального провадження, виявлення та припинення інших відомих їм подібних кримінальних правопорушень.

Сторонами узгоджено, що при затвердженні угоди сторони погоджуються на призначення покарання ОСОБА_2 за вчинення злочину, передбаченого ст. 402 ч.1 КК України, на підставі якої, враховуючи обставини справи, особу винного, а саме щире каяття, повне визнання вини, активне сприяння розкриттю злочину, перебування на утриманні двох неповнолітніх дітей, позитивну характеристику за місцем служби, із застосуванням ст. 69 ч.1 КК України, у вигляді штрафу у розмірі тридцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

У судовому засіданні прокурор Крим М.Ю. просив затвердити укладену з обвинуваченими ОСОБА_2 угоду про визнання винуватості, оскільки угода відповідає вимогам ст. 472 КПК України та укладена добровільно.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину визнав повністю, і просив суд затвердити угоду та пояснив, що укладення угоди є цілком добровільним, він цілком розуміє права, передбачені ст. 474 ч. 4 п.1 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 ч.2 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Розглядаючи питання про затвердження угоди суд виходить з наступного.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право затвердити угоду або відмовити у затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому ст. ст. 468-475 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно з ст. 469 ч.4 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

Злочин у вчиненні якого ОСОБА_2 визнав себе винуватими віднесений до середньої тяжкості злочинів, а отже угода відповідає вимогам закону.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 цілком розуміє положення ст. 474 ч.4 КПК України.

Судом встановлено, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Судом встановлено, що умови угод не суперечать вимогам Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України, інтересам суспільства, а кримінальне провадження свідчить про наявність фактичних підстав для визнання винуватості.

Обвинувачений ОСОБА_2 погоджується на призначення узгодженого покарання.

Виходячи з викладеного суд дійшов висновку про наявність підстав для затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором Севастопольської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері та обвинуваченим ОСОБА_2

Таким чином в судовому засіданні встановлено, що діяння, у вчиненні якого обвинувачуються ОСОБА_2 містить склад кримінального правопорушення, передбаченого ст. 402 ч.1 КК України. Обвинувачений ОСОБА_2 винен у вчиненні цього кримінального правопорушення і підлягає покаранню за його вчинення.

Із врахуванням всіх обставин справи та особистості обвинуваченого суд вважає, що узгоджене сторонами покарання відповідає не тільки тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставинам справи, але й особі обвинуваченого, є обґрунтованим.

Також при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_2 суд враховує, що узгоджений сторонами в угодах про визнання винуватості вид та міра покарання, відповідають загальним правилам призначення кримінальних покарань.

Обґрунтованим, на думку суду, є також застосування ст.69 КК України при призначенні ОСОБА_2 покарання, перейшовши до іншого більш м'якого виду покарання ніж передбачено санкцією ст.402 ч.1 КК України адже, як було встановлено судом, він раніше не судимий, характеризується позитивно, щире кається, визнав вину повністю, активне сприяв розкриттю злочину.

Згідно ст. 65 КК України у випадку затвердження вироком угоди про визнання вини, суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 475 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості між старшим прокурором Севастопольської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Крим М.Ю., та підозрюваному і призначення останньому узгодженої сторонами міри покарання.

Керуючись ст. ст. 368-371, 373-374, 474-475 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про визнання винуватості між старшим прокурором Севастопольської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері та обвинуваченим ОСОБА_2 від 22 травня 2013 року.

Визнати ОСОБА_2 винними у вчиненні злочину, передбаченого ст. 402 ч.1 КК України, і призначити йому узгоджену сторонами міру покарання з застосуванням ст.69 КК України у вигляді штрафу в розмірі тридцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто, на суму - 510 гривен.

Запобіжний захід стосовно ОСОБА_2 не обирався.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду міста Севастополя через Гагарінський районний суд міста Севастополя протягом 30 днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ст.394 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.

Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Головуючий по справі суддя В.В.Щербаков