06.06.2013 Справа № 2-49/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

6 червня 2013 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

головуючого - судді Чіркова Г.Є.,

при секретарі Сакаді О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Авто-Лайн», ТДВ «СК «Провіта», ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки,

встановив:

позивач звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що транспортним засобом - автобусом «Богдан» д.н.з. НОМЕР_1, володільцем якого є ТОВ «Авто-Лайн», унаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася з вини відповідача ОСОБА_2, його мотоциклу НОМЕР_2 завдано шкоди, а тому на її відшкодування, відшкодування шкоди завданої ушкодженням здоров'я та витрат на зберігання пошкодженого транспортного засобу просить солідарно стягнути з відповідачів 123 401 грн. 39 коп. та 50 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

В судовому засіданні позивач просив про задоволення позову з викладених у ньому підстав.

Представник відповідача ТДВ «СК «Провіта» проти позову заперечив, оскільки страхувальник ТОВ «Луганськінтересурс» та водій ОСОБА_2 всупереч ст. 33.1.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не повідомляли про страховий випадок страхову компанію, а тому позбавилися права на відшкодування шкоди за винні дії ОСОБА_2 у порядку передбаченому ст. 1194 ЦК України.

Представник відповідача ТОВ «Авто-Лайн» подав письмові заперечення проти позову. Вважав розмір шкоди завданої мотоциклу не доведеною. Крім того посилався на те, що позивач порушив п. 12.3 ПДР України, а тому згідно п. 3 ч. 1 ст. 1188 ЦК України, вважав необхідним встановити ступінь вини позивача в розмірі 49 %.

Представник відповідача ТОВ «Авто-Лайн» та відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не прибув, про день та час розгляду справи повідомлений, причини неявки суду не відомі.

Оскільки суд позбавлений можливості відкласти розгляд справи, на підставі ст. 169 ЦПК України, в межах строку встановленого ст. 157 ЦПК України, дану справу слід розглянути на підставі наявних доказів у загальному порядку.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.

Як убачається з матеріалів справи, 28 серпня 2010 року з вини відповідача ОСОБА_2 сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої пошкоджено мотоцикл НОМЕР_3, а позивачу заподіяно середньої тяжкості тілесні ушкодження у виді перелому кісток обох рук та розриву зв'язок на лівій нозі.

Відповідач ОСОБА_2 на той час керував належним ТОВ «Авто - Лайн» автобусом «Богдан» д.н.з. НОМЕР_4.

Про ці обставини йдеться у вироку Вишгородського районного суду Київської області від 05 грудня 2011 року, яким ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України. Вирок 30 серпня 2012 року набрав законної сили.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце дії та чи вчинені вони цією особою.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди мотоциклу позивача заподіяно механічні пошкодження, що вбачається з протоколу огляду колісного транспортного засобу від 18 червня 2011 року.

Відповідно до висновку № 0367 експертного авто товарознавчого дослідження мотоцикла НОМЕР_2, що належить ОСОБА_1 від 21 червня 2011 року розмір матеріального збитку, заподіяного власнику мотоцикла, у результаті його пошкодження при ДТП, визначається такою, що дорівнює ринковій вартості мотоцикла на момент пошкодження становить 74 502 грн. 39 коп.

Позивач погодився з тим, що його мотоцикл є фізично знищеним.

Вказаний висновок є вірним, який ґрунтується на матеріалах справи про перелік та локалізацію пошкоджень мотоцикла, узгоджується з іншими доказами по справі і сумнівів у суду не викликає.

З матеріалів кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 286 КК України досліджених в суді, убачається, що ОСОБА_1 внаслідок завданих йому під час ДТП тілесних ушкоджень середньої тяжкості зазнав витрат на відновлення пошкодженого здоров'я (лікування) в розмірі 33 839 грн., що підтверджується відповідними платіжними документами і сумнівів у суду не викликає.

ТОВ «Авто-Лайн» відповідно до договору № 16/04/60-1 оренди транспортного засобу від 16 квітня 2010 року (т.1 а.с. 90 - 94 кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 286 КК України) є володільцем транспортного засобу - автобусу «Богдан» д.н.з. НОМЕР_4, який згідно вимог ст. 1187 ЦК України має відповідати за шкоду заподіяну в цій справі позивачеві.

З цих підстав водій ОСОБА_2, який керував автобусом «Богдан», у зв'язку з виконанням трудових обов'язків у ТОВ «Авто-Лайн» не несе відповідальності за завдану шкоду перед позивачем по справі.

Таким чином в задовленні позовних вимог висунутих до ОСОБА_2 слід відмовити.

З матеріалів справи вбачається, що 18 липня 2010 року між ТОВ «Луганськінтересурс» та ТДВ «СК «Провіта» укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, про що видано Поліс № ВЕ/4028912. За вказаним договором забезпеченим транспортним засобом є автобус «Богдан» д.н.з. НОМЕР_4. Згідно з даним полісом ліміт відповідальності страховика становить 50 000 грн.

Відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закону) страховик відшкодовує збитки завдані з вини страхувальника.

Відповідачі ТОВ «Авто-Лайн» та ОСОБА_2 на порушення вимог ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у встановлений законом і договором триденний строк не повідомили страхову компанію про страховий випадок та не надали суду доказів про направлення такого повідомлення, що позбавило права вимагати застосування положення ст. 1194 ЦК України й покладення на страховика обов'язку відшкодовувати за нього шкоду.

Суд погоджується з тим, що в разі невиконання страхувальником обов'язку, передбаченого у ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», він позбавляється права на відшкодування шкоди за його винні дії страховиком у порядку, передбаченому ст. 1194 ЦК України.

Так, у ст. 3 згаданого Закону зазначено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та (або) майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.

У п. 22.1. ст. 22 Закону встановлено правило, згідно з яким при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка заподіяна у результаті ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи, а в ст. 33 - зобов'язання учасникам ДТП повідомити страховика про ДТП. Зокрема в п.п. 33.1.2 п. 33.1 цієї статті Закону застережено, що учасник ДТП зобов'язаний вжити заходів невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика, з яким укладеного договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або у випадках, передбачених цим Законом, МТСБУ про настання ДТП.

Цих умов договору та Закону відповідачі не виконали, що позбавило їх права на відшкодування шкоди за винні дії страховиком на підставі ст. 1194 ЦК України.

Позивачем протилежні обставини не доведено, а тому підстав для стягнення страхового відшкодування зі страхової компанії суд не вбачає.

Таким чином підстав для задоволення позову в частині вимог висунутих до ТДВ «СК «Провіта» судом не встановлено.

Як визнав у вироку від 05 грудня 2011 року суд, ДТП сприяли також дії потерпілого, який не дотримався вимог п. 12.3 ПДР України, оскільки повинен був негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди.

Таким чином, невиконання потерпілим вказаних вимог ПДР України сприяло й виникненню шкоди.

За наявності вини в ДТП обох водіїв розмір відшкодування слід визнати згідно п. 3 ч. 1 ст. 1188 ЦК України у частці відповідно до ступеня вини кожного.

Визначаючи ступінь вини водіїв, суд звертає увагу на характер порушень ПДР України кожного з них, з яких ОСОБА_2 створив аварійну ситуацію і допустив зіткнення, коли ОСОБА_1 своєчасно й чітко не дотримався умов по зменшенню швидкості руху.

Таким чином за правилами п. 3 ч. 1 ст. 118 ЦК України суд визначає 70 % вини ОСОБА_2 у ДТП, та 30 % вини ОСОБА_1.

Зважаючи, що матеріальна шкода завдана транспортному засобу позивача становить 74 502 грн. 39 коп. , а шкода пов'язана з витратами на лікування дорівнює 33 839 грн., то з урахуванням 30 % вини позивача на його користь на відшкодування зазначеного слід стягнути 52 151 грн. 67 коп. та 23 687 грн. 30 коп. відповідно.

Оскільки по справі встановлено часткову винуватість самого позивача на його користь слід стягнути лише 70 % вартості фізично знищеного транспортного засобу, а тому підстав для передачі залишків такого транспортного засобу на користь відповідача, передбаченого п. 30.3 ст. 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» суд не вбачає.

Витрати по евакуації транспортного засобу з місця ДТП в розмірі 220 грн. слід покласти на особу відповідальну за завдану шкоду згідно вимог п. 30.3 ст. 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та ст. 1187 ЦК України.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайнових правам фізичної або юридичної особа, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди. Звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Згідно вимог ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 1188 ЦК України, якщо шкода завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1193 ЦК України якщо груба необережність потерпіла сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежить від ступеня його вини розмір відшкодування зменшується.

Частиною 1 ст. 1195 ЦК України передбачено, що фізична чи юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід) втрачений ним внаслідок втрати ч чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Що стосується позовних вимог в частині відшкодування витрат на збереження транспортного засобу - мотоцикла НОМЕР_2, в розмірі 14 860 грн., то вони понесені позивачем добровільно і ним не доведено, що їх необхідність безпосередньо пов'язана з заподіянням шкоди внаслідок ДТП.

Можливість відшкодування таких витрат не передбачена і Законом.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд зважає на підстави і обставини, що обґрунтовані позивачем в судовому засіданні, зокрема, на перенесені ним страждання у зв'язку з пошкодженням мотоцикла, його характер і ступінь негативних наслідків, вимушених змін у життєвих планах, а також їх тривалість, отримання тілесних ушкоджень, перенесення фізичних страждань, на підставі чого визнає доведеним розмір відшкодування моральної шкоди частково від заявленої суми.

При визначені суми відшкодування моральної шкоди, суд також враховує 30 % вини позивача в заподіянні шкоди джерелом підвищеної небезпеки.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного і керуючись статтями 209-215 ЦПК України,

вирішив:

позовну заяву задовольнити частково.

Стягнути з ТОВ «Авто-Лайн» на користь ОСОБА_1 на відшкодування матеріальної шкоди завданої його транспортному засобу 52 151 грн. 67 коп., на відшкодування шкоди завданої здоров'ю 23 687 грн. 30 коп., на відшкодування моральної шкоди 5 000 грн., на відшкодування витрат по евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди 220 грн., а всього 81 058 грн. 97 коп.

В задоволенні інших позовних вимог висунутих до ТОВ «Авто-Лайн» та всіх вимог висунутих до ТДВ «СК «Провіта» і ОСОБА_2 відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області протягом 10 днів з дня його проголошення шляхом подання в зазначений строк апеляційної скарги через Вишгородський районний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя