СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 червня 2013 року Справа № 901/1080/13
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Дмитрієва В.Є.,
суддів Гоголя Ю.М.,
Рибіної С.А.,
за участю представників сторін:
позивача: Король Л.В., довіреність від 02.10.202 б/н (ТОВ "Каховка Протеїн Агро");
відповідача: не з'явився(ТОВ "Птицекомплекс-Агро");
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Птицекомплекс-Агро" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Башилашвілі О.І.) від 16.05.2013 у справі № 901/1080/13
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Каховка Протеїн Агро" (пров. Несторівський, 6, Київ 53,04053)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Птицекомплекс-Агро" (вул. Московська, 7, Котельникове, Красногвардійський р-н,97034)
про стягнення 1622016,00 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 16.05.2013 у справі №901/1080/13 задоволені позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Каховка Протеїн Агро" до Товариства з обмеженою відповідальністю „Птицекомплекс-Агро" про стягнення 1622016,00 грн.
Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову у задоволенні позовних вимог.
В апеляційній скарзі заявник вказує на невірність прийнятого судом першої інстанції рішення. Так, скаржник зазначає, що в оскарженому рішенні суд вказав на те що відповідач повинен був перерахувати стягувану суму на пізніше 06.12.2012, але не зробив цього, чим допустив порушення зобов'язання зі сплати грошових коштів у сумі 1500000,00 грн. При цьому, суд, при стягненні 3% річних на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, не звернув уваги на невірний розрахунок позивачем 3% річних, якій помилково розрахований з 02.08.2012 , а не з 07.12.2012. Тобто суд, на думку заявника, не надав оцінку тому факту, що з 02.08.2012 у відповідача могла настати відповідальність за порушення строків поставки товару за договором, а не за порушення строків виконання грошового зобов'язання.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.06.2013 скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 27.06.2013.
У судовому засіданні представник позивача заперечувала проти доводів апеляційної скарги, просила залишити без змін оскаржуване рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте при вірному застосуванні норм матеріального та процесуального права та при повному з'ясуванні всіх обставин у справі.
Представник відповідача (скаржника) до суду не з'явився, до початку судового засідання надіслав телеграму з клопотанням про відкладення розгляду справи у зв'язку з находженням представника підприємства у відрядженні (вх.№12100 від 26.06.2013).
Розглянувши клопотання відповідача, судова колегія визнав його необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Суд вважає, що зайнятість одного представника відповідача не є поважною причиною його нез'явлення в судове засідання, оскільки юридична особа не обмежена колом осіб, яких вона може уповноважити на представництво її інтересів у господарському суді.
Однак, враховуючи, що відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, судова колегія визнала можливим розглянути скаргу за відсутності нез'явившихся представників сторін.
Повторно розглянувши справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступні обставини.
19.06.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Каховка Протеїн Агро" (далі покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Птицекомплекс - Агро" (далі продавець) укладено договір поставки №43 ПС/12 (далі договір, а.с. 11-16), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити та передати покупцю сою врожаю 2011 року, в подальшому товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вартість товару на умовах та в строки, визначені цим договором та додатками до нього, які є невід'ємною частиною даного договору.
Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до повного виконання (п. 10.1 договору). Договір є дійсним. Доказів протилежного суду не надано.
Згідно п. 1.2 договору, ціна та кількість товару визначається додатками до договору. Ціна визначається на кожну партію окремо та дійсна протягом строку поставки зазначеного в додатку до договору.
За умовами договору поставка товару здійснюється постачальником та за його рахунок на умовах СРТ ТОВ "Каховка Протеїн Агро", Херсонська область, м. Нова Каховка, вул. Індустріальна, 19. Умови поставки визначаються та приймаються згідно з правилами ІНКОТЕРМС 2000, та супроводжуються товарно-транспортною накладною. Строки поставки товару визначаються у додатку №2 до договору (п.п. 2.1, 2.2 договору).
Пунктом 4.4 договору визначено, що строк поставки на кожну партію товару визначається за погодженням сторін та відображається у додатках до договору.
Підставою для розрахунків є чинний договір та кожна накладна на приймання-передачу товару (п. 4.7 договору).
Розділом 5 договору сторони узгодили порядок розрахунків за цим договором, зокрема згідно пункту 5.1 договору, розрахунки за товар по даному договору здійснюються у безготівковому порядку, на підставі виставлених постачальником рахунків - фактур, шляхом 100% перерахування грошових коштів у вигляді передплати на розрахунковий рахунок постачальника, за умови надбання документів, перерахованих в п. 6.5 договору.
Згідно додатку №2 до договору поставки №43ПС/12 від 19.06.2012, який є Специфікацією №2, постачальник передає, а покупець оплачує та приймає наступний товар: соя врожаю 2011 року у кількості 480 тон за ціною 3125,00грн. за тону на загальну суму 1500000,00грн. в строк до 01.08.2012 (т.1, а.с. 16).
Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, 20.06.2012 відповідач - ТОВ "Птицекомплекс - Агро" виставив позивачу - ТОВ "Каховка Протеїн Агро" до сплати рахунок-фактуру №СФ-0000032 на загальну суму 1500000,00грн. Даний рахунок дійсний до 03.07.2012 (т.1, а.с. 17).
У виконання взятих на себе договірних зобов'язань щодо розрахунків за товар по даному договору, позивач згідно платіжного доручення №1645 (#22905354) від 20.06.2012, на підставі виставленого постачальником рахунку - фактури №СФ-0000032 від 20.06.2012, здійснив перерахування грошових коштів в сумі 1500000,00грн., що є 100% передоплатою товару (т.1, а.с. 68, 69).
Однак відповідач, у визначений договором кінцевий строк поставки товару, а саме 01.08.2012, взяті на себе договірні зобов'язання щодо поставки та передачі сої врожаю 2011 року у кількості 480 тон за ціною 3125,00грн. за тону на загальну суму 1500000,00грн. в строк до 01.08.2012, не виконав, тому позивач, 20.11.2012 надіслав на адресу відповідача претензію з вимогами щодо урегулювання спору та повернення суми передоплати (т.1, а.с. 19-20, 21, 22-24).
Акт звірки взаємних розрахунків, проведений сторонами станом на 16.11.2012, згідно з яким заборгованість відповідача перед позивачем складає 1500000,00грн. підписаний представниками обох підприємств та скріплений печатками (а.с. 25).
Оскільки претензія щодо врегулювання спору залишена відповідачем без задоволення, позивач звернувся з позовом до місцевого господарського суду про стягнення з відповідача 1500000,00грн. передоплати в примусовому порядку, а також пені та штрафних санкцій.
Перевіривши матеріали справи, вислухавши представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 509 ЦК України, статті 173 ГК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання згідно зі статтями 11, 509 ЦК України, статтею 174 ГК України виникають, зокрема, з договору.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.
Положеннями статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
При цьому до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Предметом спору у даній справі є повернення відповідачем позивачеві суму попередньої оплати за договором поставки, у зв'язку з простроченням строків поставки.
Так, в силу ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як зазначалось вище, матеріали справи свідчать про здійснення позивачем повної передоплати товару, у виконання умов договору.
За таких обставин, у відповідача виник обов'язок щодо виконання своїх зобов'язань, у вигляді поставки товару в строк до 01.08.2012 включно.
Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно п. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Стаття 615 Цивільного кодексу України визначає наслідки односторонньої відмови від зобов'язання, так у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.
Укладаючи договір з відповідачем, позивач розраховував на одержання у встановлені договором строки товар - сою врожаю 2011 року у кількості 480 тон за ціною 3125,00грн. за тону на загальну суму 1500000,00грн, що є предметом договору, тому невиконання відповідачем своїх зобов'язань за цим договором позбавило позивача того результату, на який він розраховував.
20.11.2012 позивач надіслав відповідачеві претензію щодо повернення передоплати в розмірі 1500000,00грн. Претензія була отримана відповідачем 03.12.2012, про що свідчить поштове повідомлення про вручення (т.1, а.с. 24).
З урахуванням положень п.7.6 договору, відповідач протягом 3 банківських днів з моменту отримання вимоги, тобто до 06.12.2012, повинен був перерахувати 1500000,00грн на розрахунковий рахунок покупця.
Відповідач не надав доказів повернення суми передоплати.
Отже, відповідач, не виконавши зобов'язання з поставки товару, допустив порушення зобов'язання, у зв'язку з чим заявлені позовні вимоги про стягнення 1500000,00грн передоплати товару є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
За невиконання зобов'язання щодо поставки товару позивачем заявлена до стягнення пеня за період з 02.08.2012 по 01.01.2013 у розмірі 93480,00 грн.
Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
За порушення строків поставки товару визначених договором та додатками до нього постачальник зобов'язаний сплатити покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення за кожен день прострочення від вартості непоставленого /недопоставленого товару, рахуючи від дати, коли товар мав бути поставлений покупцю. Пеня нараховується за весь час прострочення виконання договірних зобов'язань постачальником (п.7.2 договору).
Як вбачається із розрахунку пені, позивачем здійснено нарахування пені за належний період: з 02.08.2012 по 01.01.2013, а тому судова колегія вважає, що місцевий господарський суд правомірно задовольнив вимоги позивача про стягнення 93480,00грн. пені.
Крім того, заявляючи позов, позивач просить суд стягнути з відповідача 28536,00грн. - 3% річних за користування коштами.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності обґрунтованих підстав нарахування відповідачеві 3% річних.
Втім, колегія суддів звертає увагу на те, що судом першої інстанції помилково був прийнятий розрахунок 3% річних, зроблений позивачем.
Так, період нарахування 3% річних: з 02.08.2012 по 24.03.2013 є помилковим та не відповідає приписам ст. 625 Цивільного кодексу України, оскільки вказана стаття передбачає сплату боржником процентів річних за прострочення виконання грошового зобов'язання.
При цьому, з 02.08.2012 у відповідача настає відповідальність за порушення строків поставки товару за договором, а не за порушення строків виконання грошового зобов'язання.
Матеріалами справи підтверджується, що претензія позивача (т.1, а.с. 19-21) про необхідність погашення суми боргу була отримана відповідачем 03.12.2012 (т.1, а.с. 24). Отже, з 07.12.2012 (03.12.2012 + 3 дні (відповідно до п.7.6 договору) = 06.12.2012) у відповідача в силу ст.625 ЦК України настає відповідальність за порушення строків виконання грошового зобов'язання.
Таким чином, 3% річних за період з 07.12.2012 по 24.03.2013 підлягають стягненню з відповідача у сумі 13 315,07 грн.
Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню частково: основний борг у сумі 1500000,00 грн., пеня у сумі 93480,00 грн. і 3% річних у сумі 13 315,07 грн.
Судовий збір підлягає розподіленню між сторонами пропорційно задоволеним позовним вимогам відповідно до ст.49 ГПК України.
За приписами ст.103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, змінити рішення.
При цьому, зміна рішення може полягати у внесенні деяких поправок до резолютивної частини рішення (зменшити чи збільшити суму, що підлягає стягненню, змінити розмір державного мита, що підлягає стягненню, тощо), не змінюючи при цьому викладеного в рішенні головного висновку місцевого господарського суду щодо прав та обов'язків сторін у спірних правовідносинах.
Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку про часткове задоволення вимог апеляційної скарги та про необхідність зміни рішення в частині визначення суми стягнення з відповідача 3% річних.
Керуючись статтями 101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Птицекомплекс-Агро" задовольнити частково.
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 16 травня 2013 року у справі № 901/1080/13 змінити, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:
1.Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Птицекомплекс - Агро" (юридична адреса: вул. Московська, 7, с. Котельникове, Красногвардійський район, АР Крим, 97034; фактична адреса: вул. Леніна, 23/1, кв. 6, м. Сімферополь, АР Крим, 95001, ЄДРПОУ 35338709) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Каховка Протеїн Агро" (пров. Несторівський, 6, м. Київ, 04053, ЄДРПОУ 37535022) основного боргу у розмірі 1500000,00 грн., 3% річних в сумі 13315,07 грн., пені в сумі 93480,00 грн, 32135,90 грн. судового збору.
3.Повернути з Державного бюджету України (отримувач: Державний бюджет м. Сімферополь код класифікації 22030001, р/р 31211206783002, ЄДРПОУ 38040558, ГУ ДКСУ в АРК м. Сімферополь, код банку 824026) Товариству з обмеженою відповідальністю "Каховка Протеїн Агро" (пров. Несторівський, 6, м. Київ, 04053, ЄДРПОУ 37535022) 90,00грн. зайво сплаченого судового збору.
4. В решті позовних вимог відмовити.
5. Господарському суду Автономної Республіки Крим видати накази.
Головуючий суддя В.Є. Дмитрієв
Судді Ю.М. Гоголь
С.А. Рибіна
Розсилка:
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Каховка Протеїн Агро" (пров. Несторівський, 6,Київ 53,04053)
2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Птицекомплекс-Агро" (вул. Московська, 7,Котельникове, Красногвардійський р-н,97034)