Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Справа № 22-ц/778/3417/13р. Головуючий у 1 інстанції: Макаров В.О.

Суддя-доповідач: Крилова О.В.

У Х В А Л А

Іменем України

26 червня 2013 року м. Запоріжжя.

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Крилової О.В.

Суддів: Бабак А.М.

Трофимової Д.А.

При секретарі: Мосіній О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 13 травня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення боргу та пені за договором позики,

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду із вищевказаним позовом, в якому зазначав, що 14.03.2008 року між ним та ОСОБА_3 був укладений договір позики, за яким відповідач отримав від нього грошову суму в розмірі 515 100,00 грн., що на день надання грошей складало 102 000 доларів США. За умовами домовленості, відповідач зобов'язався повернути суму грошей до 30.11.2009 року в доларовому еквіваленті за курсом НБУ на момент повернення грошей. Станом на 30.11.2009 року відповідач мав повернути грошову суму у розмірі 814 051,80 грн.

Крім того, 16.11.2009 року ОСОБА_3 додатково одержав від нього у позику грошові суми у розмірі 52 000 грн. та 85 300 грн. із строком повернення до 20 та 25 листопада 2009 року.

Факт отримання відповідачем грошових сум позивач підтверджує розписками, власноруч написаними відповідачем.

Але від взятих на себе зобов'язань відповідач ухиляється, суми позики не повернув.

Посилаючись на зазначені обставини, просив суд, стягнути з ОСОБА_3 грошову суму, що складається з суми боргу у розмірі 951 255,31 грн., суми процентів за користування позикою у розмірі 101 071,38 грн., суми пені за невиконання зобов'язань у розмірі 31 009, 92 грн., суми втрат від інфляції у розмірі 141 522,60 грн., що загальним розміром становить 1 225 859,21 грн., а також судові витрати.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 13 травня 2013 року позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 грошову суму у розмірі 1 225 859 грн. 21 коп., а також судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 2823 грн..

Не погоджуючись з рішенням районного суду ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення районного суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Стаття 308 ЦПК передбачає підстави для відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін. За її змістом Апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Заперечуючи проти рішення суду, апелянт зазначає про те, що суд безпідставно відхилив його клопотання про проведення експертизи лабораторією експертного матеріалознавства науково-дослідного сектору Запорізької державної інженерної академії і дніпропетровського державного університету внутрішніх справ, які могли б відповісти на питання про дату складення та підписання розписок.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що відповідач взагалі заперечував проти того, що підписував розписки, тож питання про дату складення розписок не впливає на наявність або відсутність правовідносин сторін з приводу позики. Крім того, для вирішення питання про наявність боргу не має значення час написання розписки, оскільки сторони правочину не позбавлені права оформити свої правовідносини розпискою у будь який час, який не обов'язково має співпадати з часом укладення договору позики.

Так, за ст. 1047 ЦК договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Таким чином, закон не пов'язує факт передання грошей з обов'язковим складенням розписки під час такої передачі, а лише зазначає про правомірність посвідчення договору наявністю розписки.

Крім того, за ст. 1051 ЦК позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.

Відповідачем не доведена наявність обставин, які свідчили б про вплив обману, насильства, або інших зазначених обставин.

Той факт, що розписки підписані відповідачем підтверджений висновком експертизи, проведеної Науково-дослідним експертно-криміналістичним центром ГУМВС України в Дніпропетровській області, якому суд надав оцінку, зазначивши про його повноту та аргументованість.

Посилання апелянта на те, що суд визначив завелику пеню, яка не відповідає Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», є безпідставним, оскільки даний Закон не поширюється на спірні правовідносини. Відповідно до Закону «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996, суб'єктами зазначених у законі правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

З огляду на викладене. судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення суду.

Керуючись ст.ст. 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 13 травня 2013 року в цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий:

Судді: