ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2013 року Справа № 5011-15/5513-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Панової І.Ю.,

суддів:Погребняка В.Я.,

Хандуріна М.І.,

розглянувши касаційну скаргу Компанії UNILAB LP

на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 03.04.2013 року

у справі № 5011-15/5513-2012 господарського суду м. Києва

за заявою доПублічного акціонерного товариства "ПроКредит Банк" Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфарм"

провизнання банкрутом

за участю представників сторін: Компанії UNILAB LP - Жукова О.В., Жук В.М. (дов. б/н від 05.07.2012 року), ТОВ "Інтерфарм" - Селіфонов В.В. (дов. б/н від 01.03.2013 року), Пащенко О.О. (дов. №7 від 25.02.2012 року),

В С Т А Н О В И В :

Ухвалою господарського суду м. Києва від 27.04.2012 року порушено провадження у справі № 5011-15/5513-2012 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфарм" (далі - ТОВ "Інтерфарм") за загальною процедурою, передбаченою ст. 6, 7, 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом " (в редакції 14.05.1992 року, далі - Закон про банкрутство).

Ухвалою господарського суду м. Києва від 06.06.2012 року у справі № 5011-15/5513-2012 в підготовчому засіданні визнано вимоги Публічного акціонерного товариства "ПроКредит Банк" (далі - ПАТ "ПроКредит Банк"), зобов'язано ПАТ "ПроКредит Банк" опублікувати оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство, призначено розпорядника майна боржника, зобов'язано розпорядника майна скласти реєстр вимог кредиторів, визначено дату попереднього засідання.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 30.01.2013 року у справі № 5011-15/5513-2012 (суддя - Хоменко М.Г.) в попередньому засіданні: 1) визнано кредиторами боржника: ТОВ "Медком Маркетинг і Продаж Україна" на суму 8243,57грн., з яких 1113,00грн. - вимоги першої черги, 7130,17грн. - вимоги четвертої черги; ТОВ "Фарм Промоушн Сервіс" на суму 40635,97грн., з яких 1102,00грн. - вимоги першої черги, 38673,60грн. - вимоги четвертої черги, 860,37грн. - вимоги шостої черги; ПП "Конгрес-Сервіс" на суму 16073,00грн., з яких 1073,00грн. - вимоги першої черги, 15000,00грн. - вимоги четвертої черги; Unilab LP на суму 30800579,42грн, з яких 1102,00грн. - вимоги першої черги, 30 799477,42грн.-вимоги четвертої черги; АТ "ПроКредит Банк" на суму 61 235211,89 грн., з яких 15507264,00грн. - вимоги першої черги, 6 228 771,39грн. - вимоги четвертої черги, 39499176,50грн.-вимоги шостої черги; Державну податкову інспекцію у Ворошилівському районі м. Донецька на суму 486681,04грн., з яких 486 451,56грн.-вимоги третьої черги, 229,48грн.-вимоги шостої черги; ОСОБА_9 на суму 19779,67грн.-вимоги першої черги; 2) затверджено реєстр вимог кредиторів ТОВ "Інтерфарм"; 3) затверджено окремо внесені вимоги кредиторів щодо виплати заборгованості із заробітної плати за три місяці роботи, що передують порушенню справи про банкрутство чи припиненню трудових відносин у разі звільнення працівника до порушення зазначеної справи у розмірі 41883,72грн.- вимоги першої черги, 4) затверджено окремо внесені вимоги кредиторів щодо виплати заборгованості із заробітної плати, які виникли пізніше, ніж за три місяці, що передують порушенню справи про банкрутство чи припиненню трудових відносин у разі звільнення працівника до порушення зазначеної справи у розмірі 153579,93грн. - вимоги другої черги; 5) зобов'язано розпорядника майна ТОВ "Інтерфарм" арбітражного керуючого Кізленка В.А. у п'ятиденний строк з дня отримання даної ухвали надати суду уточнений реєстр вимог кредиторів, оформлений відповідно до вимог Закону та наказу Міністерства економіки України "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо заповнення реєстру вимог кредиторів" від 02.07.2010 № 788; 6) зобов'язано розпорядника майна ТОВ "Інтерфарм" арбітражного керуючого Кізленка В.А. протягом 10-ти днів повідомити кредиторів про місце і час проведення зборів кредиторів та провести відповідні збори; 7) зобов'язано розпорядника майна ТОВ "Інтерфарм" арбітражного керуючого Кізленка В.А надати суду протокол зборів кредиторів боржника, на яких обрано комітет кредиторів боржника, а також протокол засідання комітету кредиторів, на якому вирішено питання про відкриття ліквідаційної процедури або процедури санації боржника, призначення ліквідатора або керуючого санацією боржника; 9) відмовлено Компанії "Union Exim Compani LTD" у визнанні кредитором ТОВ "Інтерфарм" на суму 60121721,35грн.; 10) відмовлено Публічному акціонерному товариству "Альба Україна" у визнанні кредитором ТОВ "Інтерфарм" на суму 62995,12грн.; 11) відмовлено Компанії "Premium Philately Limited" у визнанні кредитором ТОВ "Інтерфарм" на суму 130 000 000,00грн.; 12) відмовлено Sanofi Paster S.A., акціонерне товариство за законодавством Французької Республіки у визнанні кредитором ТОВ "Інтерфарм" на суму 50357033,93грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.04.2013 року у справі № 5011-15/5513-2012 (головуючий суддя - Доманська М.Л., суддя - Гарник Л.Л., суддя - Разіна Т.І.): 1) апеляційні скарги Компанії "Premium Philately Limited", Компанії Union Exim Compani LTD та розпорядника майна Кізленка В.А. задоволено повністю; 2) апеляційну скаргу ТОВ "Інтерфарм" задоволено частково; 3) пункт 1 резолютивної частини ухвали господарського суду м. Києва від 30.01.2013 у справі № 5011-15/5513-2012 скасовано в частині визнання кредиторських вимог: Компанії Unilab LP на суму 30800579,42 грн., ОСОБА_9 на суму 19 779,67 грн.; змінено в частині кредиторських вимог ПАТ "ПроКредит Банк", та викладено пункт 1 резолютивної частини ухвали господарського суду м. Києва від 30.01.2003 у справі № 5011-15/5513-2012 щодо визнання кредитором по відношенню до боржника ПАТ "ПроКредит Банк" у наступній редакції:

"- Публічне акціонерне товариство "ПроКредит Банк" на суму 24 503 198,45 грн., з яких: 15 507 264, 00 грн. - вимоги першої черги, 5 704 336,41 грн. вимоги четвертої черги, 3 291 598,04 грн. - вимоги шостої черги";

- доповнено в частині визнання кредиторами у справі № 5011-15/5513-2012 по відношенню до боржника: Компанію "Union Exim Compani LTD" на суму 58 548 170, 67 грн., з яких 1113,00 грн. - вимоги першої черги, 58 547 057,67 - вимоги четвертої черги; Компанію "Premium Philately Limited" на суму 130 001 113,00 грн., з яких 1113,00 грн. вимоги першої черги та 130 000 000,00 грн. - вимоги четвертої черги.

4) В решті п.1 резолютивної частини ухвали господарського суду м. Києва від 30.01.2003 у справі № 5011-15/5513-2012 залишено без змін.

5) Пункт 9 резолютивної частини ухвали господарського суду м. Києва від 30.01.2003 у справі № 5011-15/5513-2012 змінено, викладено його у наступній редакції: "Відмовити Компанії "Union Exim Compani Compani LTD" у визнанні кредитором боржника на суму 1 574 663,68 грн.; відмовити Компанії Unilab LP у визнанні кредитором боржника на суму 30800579,42 грн.; відмовити Публічному акціонерному товариству "ПроКредит Банк" у визнанні кредитором боржника на суму 44 194 084,59 грн.".

6) Пункт 11 резолютивної частини ухвали господарського суду м. Києва від 30.01.2003 у справі № 5011-15/5513-2012 скасовано.

7) В решті ухвалу господарського суду м. Києва від 30.01.2003 у справі № 5011-15/5513-2012 залишено без змін.

Не погодившись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.04.2013 року у справі № 5011-15/5513-2012 Компанія UNILAB LP звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить змінити постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.04.2013 року у справі 5011-15/5513-2012, а саме: 1) Пункт 1 резолютивної частини постанови Київського апеляційного господарського суду від 03.04.2013 скасувати; 2) Пункт 3 резолютивної частини постанови Київського апеляційного господарського суду від 03.04.2013 року: скасувати в частині невизнання кредиторських вимог Компанії UNILAB LP на суму 30800579,42 грн.; скасувати в частині визнання кредиторських вимог Компанії "Union Exim Compani LTD" на суму 58 548 170, 67 грн.; скасувати в частині визнання кредиторських вимог Компанії "Premium Philately Limited" на суму 130 001 113,00 грн.; 3) Пункт 5 резолютивної частини постанови Київського апеляційного господарського суду від 03.04.2013 року змінити, виклавши його у наступній редакції: відмовити Компанії "Union Exim Compani LTD" у визнанні кредитором боржника на суму 58 548 170, 67 грн.; відмовити Компанії "Premium Philately Limited" у визнанні кредитором боржника на суму 130 001 113,00 грн.; відмовити ПАТ "ПроКредит Банк" у визнанні кредитором боржника на суму 44 194 084,59 грн.; 4) скасувати Пункт 6 резолютивної частини постанови Київського апеляційного господарського суду від 03.04.2013 року.

В обгрунтування доводів касаційної скарги скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції при винесенні оскаржуваної постанови норм процесуального права, зокрема: ст.ст. 35, 43, 82, п.7 ст.105 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону про банкрутство у попередньому засіданні господарський суд розглядає реєстр вимог кредиторів, вимоги кредиторів, щодо яких були заперечення боржника і які не були включені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.

За результатами розгляду господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначається розмір визнаних судом вимог кредиторів, які включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, та призначається дата проведення зборів кредиторів.

Реєстр вимог кредиторів повинен включати усі визнані судом вимоги кредиторів.

З матеріалів справи вбачається, що Компанія "Premium Philately Limited" звернулася до господарського суду з заявою від 13.12.2012 року б/н про визнання грошових вимог до боржника на загальну суму 130000000,00 грн.

В обґрунтування грошових вимог до боржника кредитор послався на договір про відступлення права вимоги від 20.04.2012 року, за яким Компанія "Premium Philately Limited" набула права вимоги оплати за договором купівлі-продажу корпоративних прав ТОВ "Логопарк Хаджибей" №1 від 07.03.2012 року, який був укладений між ТОВ "Інтерфарм" та громадянкою ОСОБА_12

З матеріалів справи вбачається, що боржник та розпорядник майна вимоги Компанії "Premium Philately Limited" визнали у повному обсязі, включили їх до реєстру вимог кредиторів з віднесенням даної суми до 4 черги задоволення.

Суд першої інстанції, відмовляючи у визнанні кредиторських вимог Компанії "Premium Philately Limited" послався на ст. 234 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та зазначив про те, що право вимоги, яке Компанія "Premium Philately Limited" придбало на підставі договору про відступлення права вимоги від 20.04.2012 року, ґрунтується на правочині, якій згідно п.1 ст. 234 ЦК України, є фіктивним, оскільки договір купівлі-продажу корпоративних прав ТОВ "Логопарк Хаджибей" №1 від 07.03.2012 року, який був укладений між ТОВ "Інтерфарм" та громадянкою ОСОБА_12, вчинено без наміру створення правових наслідків.

Втім, суд апеляційної інстанції, з яким погоджується колегія суддів, дійшов висновку, що вимоги, заявлені Компанією "Premium Philately Limited" є обґрунтованими і підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин (пункт 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" № 9 від 24.11.2009 року).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до п.1.1 Договору купівлі-продажу від 07.03.2012 року № 1 Продавець (ОСОБА_12.) продає та передає, а Покупець (Боржник) приймає у власність та зобов'язується оплатити належні Продавцю корпоративні права у ТОВ "Логопарк-Хаджибей", а саме частку в розмірі 100 відсотків статутного капіталу Товариства.

Пунктом 3.3. Договору купівлі-продажу від 07.03.2012 року №1 передбачено, що право власності на корпоративні права Товариства з обмеженою відповідальністю "Логопарк Хаджибей" переходить до ТОВ "Інтерфарм" 10.07.2012 року.

Відповідно до п.1 договору про відступлення права вимоги від 20.04.2012 року право вимоги означає дійсне право первісного кредитора вимагати від ТОВ "Інтерфарм" виконання зобов'язань по сплаті ціни корпоративних прав у розмірі 130 000 000,00 грн (сто тридцять мільйонів гривень) у строк до 07.04.2012 року.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що вищезазначені договори укладено згідно вимог ЦК України, Господарського кодексу України, сторонами були погоджені всі істотні умови. Договір купівлі-продажу від 07.03.2012 року №1 та договір про відступлення права вимоги від 20.04.2012 року не є розірваним, у судовому порядку вищезазначені договори недійсними не визнавалися, сторони цих договорів мали намір їх виконувати. Крім того, кредиторські вимоги Компанії "Premium Philately Limited" були повністю визнані боржником - ТОВ "Інтерфарм", та розпорядником майна ТОВ "Інтерфарм" Кізленком В.А.

Доводи заявника касаційної скарги щодо помилкового висновку суду апеляційної інстанції щодо обґрунтованості вимог Компанії "Premium Philately Limited" зводиться до переоцінки доказів, а тому, зважаючи на приписи ст.1117 ГПК України, не приймаються до уваги колегією суддів.

Як вбачається з матеріалів справи, заява Компанії "Union Exim Compani LTD" № б/н з грошовими вимогами до боржника на суму 60121721,35 грн. надійшла до суду 16.07.2012 року.

Кредиторські вимоги Компанії "Union Exim Compani LTD" ґрунтуються на договорі відступлення права вимоги від 01.07.2011 року, укладеного між Компанією "Union Exim Compani LTD" та Компанією "Olden Group LLC". Відповідно до умов цього договору Компанія "Olden Group LLC" передала Компанії "Union Exim Compani LTD" право вимоги за Договором консигнації від 10.06.2006 року №06-06/OLDG, укладеного між Компанією "Olden Group LLC"(далі-Консигнант) та ТОВ "Інтерфарм" (далі-Консигнатор).

Суд першої інстанції, посилаючись на приписи ст.ст.32, 33 ГПК України, зазначив, що кредитором не доведено виникнення боргу між Компанією "Olden Group LLC" та ТОВ "Інтерфарм" за договором консигнації від 10.06.2006 року №06-06/OLDG, а тому Компанії "Union Exim Compani LTD" не може бути визнана кредитором ТОВ "Інтерфарм".

Відповідно до ч.1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що за умовами Договору консигнації від 10.06.2006 року №06-06/OLDG (далі-Договір консигнації) сторони домовились, що Консигнатор надає Консигнанту консингаційно-митний склад для поставок на нього Продукції, яка призначена для подальшого продажу в межах України. Утримання складу входить до обов'язків Консигнатора. Власником Продукції, яка зберігається на складі є Консигнант. Продукція поставляється на умовах СІР Таможний склад Інтерфарм. Обов'язки здійснення митних процедур по вказаній Продукції покладаються Консигнантом на Консигнатора (за рахунок Консигнатора), ціни на продукцію можуть бути змінені Консигнантом за його бажанням в межах дії даного Договору, про що письмово повідомляється Консигнатор. Консигнатор несе повну відповідальність за Продукцію з моменту її поставки Консигнантом на умовах СІР склад і до поставки такої Продукції 3-ім особам (Покупцям); чи до особового призначення; чи до повернення Консигнанту. У всіх ділових відносинах, що стосуються продажу чи іншого руху Продукції Консигнатор має чітко вказувати, що діє від свого імені, а не від імені Консигнанта.

Таким чином, в даному випадку за Договором консигнації на Боржника покладена повна відповідальність за Продукцію, яка поставлялася Консигнантом на склад Боржника (Консигнатора), та обов'язок, за певних умов, повернути відповідну Продукцію та повністю розрахуватися з Консигнантом за неоплаченими інвойсами.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що виникнення зобов'язання Боржника перед Компанією "Olden Group LLC" підтверджується матеріалами справи, бухгалтерською документацією Боржника, визнано боржником у повному обсязі. В акті звірки, який підписаний Боржником (Консигнатором) та Компанією "Olden Group LLC" (Консигнантом), сторони Договору консигнації погодили, що станом на 20.01.2011 року заборгованість Боржника перед Компанією "Olden Group LLC", саме за цим Договором консигнації від 10.06.2006 року №06-06/OLDE є простороченою; термін платежу настав 15.01.2011 року, заборгованість складає 1 154 337,94 доларів США та 5 063 959,60 Євро.

Таким чином, заборгованість ТОВ "Інтерфарм" у сумі 58 547 057,67 грн. перед Компанією "Union Exim Compani LTD" встановлена судом апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи.

Доводи заявника касаційної скарги про те, що судом апеляційної інстанції не враховано висновки аудиту, який було зроблено за ініціативою українського уряду, рішення Окружного суду округу Орегон, висновок аудитора ОСОБА_5, оскільки на думку скаржника зазначені документи є доказами тієї обставини, що договір укладений між Компанією "Olden Group LLC" та ТОВ "Інтерфарм" є фіктивним, не приймаються до уваги колегією з огляду на наступне.

При розгляді грошових вимог кредиторів у справі про банкрутство не може вирішуватись питання щодо неправомірності угод, на підставі яких заявлені такі вимоги. У справі про банкрутство суд не вирішує спір по суті, а лише встановлює наявність або відсутність заборгованості боржника. Що стосується угод, на яких ґрунтуються грошові вимоги кредиторів, то такі угоди можуть оспорюватись у позовному провадженні.

З огляду на вищезазначене, колегія погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що Компанія "Union Exim Compani LTD" є кредитором ТОВ "Інтерфарм" в розумінні ст. 1 Закону про банкрутство.

Щодо тверджень скаржника про безпідставну відмову Компанії UNILAB LP у визнанні кредитором ТОВ "Інтерфарм" з грошовими вимогами в сумі 30799477,42 грн., колегія зазначає про наступне.

З матеріалів справи вбачається, що Компанія Unilab LP заявила кредиторські вимоги до боржника у сумі 3 853 306,32 доларів США, що дорівнює 30 799 477,42 грн. за офіційним курсом НБУ на дату подання вказаної заяви до суду першої інстанції.

Підставою заявлених кредиторських вимог є Контракт від 03.08.2009 року № 01-07/U/09 (далі-Контракт), укладений боржником та Компанією Unilab LP.

За умовами цього Контракту Продавець (Unilab LP) продає, а Покупець (ТОВ "Інтерфарм") купує на умовах СІР Київ (Інкотермс 2000) товари у кількості, асортименти, за цінами і у відповідності до технічних умов, що зазначені в Генеральних специфікаціях, що є невід'ємною частиною даного Контракту.

Відповідно до п.11 Контракту ТОВ "Інтерфарм" оплачує отриманий товар шляхом перерахування зазначеної в специфікації повної вартості на розрахунковий рахунок Unilab LP протягом 14 календарних днів після отримання оплати за відвантажений товар від дистриб'юторів ТОВ "Інтерфарм", але не менше накопиченої суми, еквівалентної 100 000 доларів США.

Як вбачається зі змісту ухвали господарського суду м. Києва від 30.01.2013 року, визнаючи кредитором боржника Компанію UNILAB LP на суму 30800579,42 грн., суд вважав розмір заборгованості доведеним посилаючись на акт звіряння, а також виписки банків, наданих Компанію UNILAB LP.

Відповідно до ст.1 Закону про банкрутство кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника. Грошове зобов'язання - зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.

В силу ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.2 ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Зважаючи на приписи ст.1, ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" акт звірки не належить до первинних бухгалтерських документів, який підтверджує факт настання певної події та на підставі яких відбувається бухгалтерський облік господарських операцій, а відтак не може вважатися належним доказом проведення будь-яких господарських операцій та наявності заборгованості у суб'єкта господарювання.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що на підтвердження існування заборгованості Боржника перед Unilab LP останнім надано акт звіряння взаємних розрахунків сторін станом на 31.05.2011 року. З даного Акту (а.с. 104 т.4) вбачається, що за даними сторін поставлено товару на суму 30 527 593,47 доларів США, оплачено за товар - 18 262 624,00 доларів США, знижки за товар - 3 916 199,58 доларів США, повернуто товару на суму 1 766 628,15 доларів США. Заборгованість на користь Unilab LP - 6 582 141,74 доларів США. В цьому Акті звіряння сторони зазначили про стан взаємних розрахунків за період 2003-2011 роки, без посилання на жоден первинний документ, який би підтвердив відповідні операції. При цьому Контракт, що є підставою заявлених Unilab LP кредиторських вимог укладений лише 03.08.2009 року, посилань на цей Контракт даний Акт звіряння також не містить.

З матеріалів справи вбачається, що боржник та розпорядник майна відхилили ці кредиторські вимоги, не включили їх до реєстру вимог кредиторів, посилаючись на те, що у ТОВ "Інтерфарм" відсутній обов'язок перед Unilab LP щодо оплати за отриманий товар за цим Контрактом на час розгляду справи у суді.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що п. 11 Контракту передбачено, що сторони погодили особливі умови виникнення зобов'язання ТОВ "Інтерфарм" з оплати Unilab LP за отриманий товар, а саме - після отримання ТОВ "Інтерфарм" оплати за відвантажений товар від дистриб'ютерів ТОВ "Інтерфарм", але не менше накопиченої суми, еквівалентної 100 000 доларів США.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що Unilab LP мав довести суду, що ТОВ "Інтерфарм" отримав відповідну оплату від своїх дистриб'ютерів, та що накопичена таким чином сума є не меншою за суму, еквівалентну 100 000 доларів США. При цьому сторони, укладаючи Контракт, погодили який саме документ може вважатися належним доказом отримання ТОВ "Інтерфарм" коштів від своїх дистриб'ютерів - копія відповідної виписки банку (п.11), про що вже зазначалось вище.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає висновок суду апеляційної інстанції про те, що Компанією UNILAB LP не надано доказів на підтвердження вимог до боржника, законним та обґрунтованим.

Відповідно до ч.2 ст.1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи вищевикладене, постанова Київського апеляційного господарського суду від 03.04.2013 року у справі №5011-15/5513-2012 є законною та обґрунтованою, підстави для її скасування відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Компанії UNILAB LP залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.04.2013 року у справі № 5011-15/5513-2012 залишити без змін.

Головуючий І.Ю. Панова

Судді В.Я. Погребняк

М.І. Хандурін