ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_________________________________________________
__________________________________________________________________________________
10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"14" листопада 2006 р. Справа № 12/1580
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Пасічник С.С.
суддів: Гулової А.Г.
Шкляр Л.Т.
при секретарі Павловській Л.П. ,
за участю представників сторін:
від позивача: Лаврінця В.С. - представника за довіреністю №01-8/42 від 05.06.2006р.;
від відповідача: Архангельського В.Ю. - представника за довіреністю від 01.10.2004р.,
розглянувши апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Житомирагрохім", м.Житомир
на рішення господарського суду Житомирської області
від "10" серпня 2006 р. у справі № 12/1580 (суддя Сікорська Н.А.)
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Житомирагрохім", м.Житомир
до Акціонерного товариства закритого типу міжнародної торгової фірми "Інтермаркет", м.Житомир
про стягнення 219176,13 грн.,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Житомирської області від 10 серпня 2006р. у справі №12/1580 в задоволенні позову Відкритого акціонерного товариства "Житомирагрохім" (м.Житомир) до Акціонерного товариства закритого типу міжнародної торгової фірми "Інтермаркет" (м.Житомир) про стягнення 219176,13 грн. відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати з наведених у скарзі підстав та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.
Мотивуючи апеляційну скаргу позивач, зокрема, зазначає, що:
- місцевим господарським судом встановлено, що на підставі пункту 2.3 договору про спільну діяльність від 01.11.95 року позивачем було передано відповідачу в користування приміщення магазину "Путятинський" площею 352,1 кв.м. вартістю 531420,00грн., а відповідач зобов'язався за користування магазином виплачувати позивачу 60% отриманого від діяльності магазина прибутку, а в разі відсутності прибутку, виплачувати суму в розмірі орендної плати, обчисленої згідно діючого законодавства, але відповідач взагалі ухилився від сплати будь-яких коштів за користування магазином за період з 01.11.1995р. по 31.10.2005р. й, крім того, через державні органи і господарський суд Житомирської області на протязі декількох років намагався довести, що він на підставі акту від 17.11.1997р. ніби придбав магазин у власність і є власником названого магазину, що було спростовано лише постановою апеляційного господарського суду від 06.06.2005 року у справі 14/76"Д";
- в описовій частині рішення суду фактичні обставини справи викладені неповно і за неповнотою обставин судом в останньому абзаці четвертої сторінки рішення зроблено абсолютно неправомірний висновок про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача доходів від передачі в оренду магазину є безпідставними й обґрунтовано його тим, що відповідач не здавав магазин в оренду і не міг здавати в оренду, поскільки не був його власником. Однак, ні в позовній заяві, ні в додатково поданих суду матеріалах позивачем ніколи не вимагалось стягнення з відповідача орендної плати;
- внаслідок неповного з'ясування обставин справи судом фактично змінено предмет позову і безпідставно відмовлено в позові про стягнення орендної плати в той час, коли позивачем заявлявся позов про стягнення не орендної плати, а доходів відповідача в розмірі орендної плати на підставі ст. 1214 ЦК України;
- висновком суду про те, що про безпідставне користування магазином відповідач дізнався лише після прийняття апеляційним судом постанови по справі №14/76"Д" від 06.06.2005р., здійснено порушення норм процесуального права;
- в рішенні суду не вказано коли і за яких обставин відповідач втратив правові підстави для володіння і користування магазином, хоча це питання судом з'ясовувалось і до справи приєднані відповідні докази цієї важливої обставини.
Представник позивача в засіданні суду підтримав доводи апеляційної скарги, вважає, що рішення господарського суду Житомирської області прийняте з неповним з’ясуванням обставин справи та порушенням норм чинного законодавства, у зв'язку з чим просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Відповідач у відзиві №230/ІМ від 13.11.2006р. та його представник в судовому засіданні проти доводів, які зазначені в апеляційній скарзі, заперечують, вважають рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим просять залишити його без змін, а апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Житомирагрохім" - без задоволення, посилаючись, зокрема, на слідуюче:
- АТЗТ "Інтермаркет" стало відомо про неукладення договору про спільну діяльність (а тому й про володіння майна за адресою: м. Житомир, вул. 1 Травня, 63 без достатньої підстави) лише після визнання його таким в судовому порядку, а саме 15.09.05р., коли постановою ВГСУ у справі №14/76"Д" було залишено без змін постанову Житомирського апеляційного господарського суду;
- ВАТ "Житомирагрохім" не врахував існування загального строку позовної давності в три роки, а також той факт, що ст.1214 ЦК України, на яку посилається позивач, набрала чинності з 01.01.2004р. і, враховуючи, що вона погіршує права учасника правовідносин, не може застосовуватись до даних правовідносин, оскільки не має зворотньої дії у часі.
Вислухавши представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, оцінивши висновки суду на відповідність дійсним обставинам справи, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, зважаючи на наступне.
01.11.1995р. між Відкритим акціонерним товариством "Житомирагрохім" (Підприємством) та Акціонерним товариством закритого типу міжнародної торгової фірми "Інтермаркет" (Товариством) укладено договір про спільну фінансово-господарську діяльність у сфері роздрібної торгівлі на базі торгівельних площ за адресою м. Житомир, вул. 1 Травня, 63, шляхом відкриття та експлуатації продуктового магазину (п.1.1 вказаного договору, а.с.38-39, т.2)
Згідно п.2.3 договору чистий прибуток, отриманий від діяльності магазину, як результат господарської діяльності поділяється сторонами у такій пропорції: Підприємство - 60%; Товариство - 40 %. В разі неотримання прибутку від спільної діяльності за рік, Товариство відшкодовує на користь Підприємства суму в розмірі орендної плати, яка базуватиметься на підставі нормативних актів про оренду.
Як свідчать матеріали справи (т.1, а.с.20-22), вказаний договір про спільну діяльність від 01.11.1995р. постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 06.06.2005р. у справі №14/76"Д", залишеною без змін постановою ВГСУ від 15.09.05р., було визнано неукладеним.
05.05.2006р. Відкрите акціонерне товариство "Житомирагрохім" звернулось до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Акціонерного товариства закритого типу міжнародної торгової фірми "Інтермаркет" (м.Житомир) на користь позивача 219176,13 грн. (серед яких: 202885,65 грн. - доходи, які міг отримати відповідач від безпідставно набутого ним магазину "Путятинський" за період з 01.08.2001р. по 31.10.2005р.; 6086,56грн. - 3% річних; 10203,92грн. - інфляційні нарахування), посилаючись на те, що АТЗТ міжнародна торгова фірма "Інтермаркет" володіло і користувалось магазином без достатніх правових підстав і не сплачувало ніяких коштів, а тому в порядку ст. 1214 ЦК України зобов'язано відшкодувати позивачу всі доходи, які він міг отримати з часу, коли дізнався, що володіє майном без достатніх правових підстав. В зв'язку з тим, що встановити дійсний розмір отриманого доходу відповідачем за користування магазином є для позивача неможливим, він просить стягнути доходи за вищевказаний період в мінімально можливому розмірі, яким би могла бути орендна плата, яка обраховувалась згідно Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду майна комунальної власності, затвердженої рішенням Житомирської міської ради дев'ятої сесії четвертого скликання від 25.12.2002р. №110.
Оскільки відповідно до п. 9 вказаної Методики (т.1, а.с.15-18), розмір річної орендної плати за нерухоме майно визначається за формулою Опл.=Вп*Сор, де Вп - вартість оредованого майна визначена експертним шляхом; Сор - орендна ставка, в основу розрахунку позивач поклав дані Звіту про незалежну оцінку ринкової вартості магазину, що належить ВАТ "Житомирагрохім" (т.1, а.с. 30-60), згідно якого ринкова вартість об'єкта оцінки становить 597016 грн. без ПДВ (а.с.58 т.1).
Однак, враховуючи, що не всі приміщення були в користування відповідача, експерт видав позивачу цінову довідку (т.1, а.с 113; т.2, а.с.1), згідно якої вартість таких приміщень становить 65596,00 грн. Отже, ринкова вартість об'єкта, який використовував відповідач, становить 531420,00 грн., а в основу розрахунку позивач поклав суму меншу - 530420,00 грн.
Враховуючи додаток 2 до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду майна комунальної власності (а.с.18 т.1), який встановлює, що орендна ставка відсотків до вартості нерухомого майна, яке використовується для торгівлі продовольчими товарами, визначеної експертним шляхом, становить 9 %, розмір річної орендної плати за магазин становить 47737,80 грн. (530420,00 грн. *9%), а за період з 01.08.01р. по 31.10.05р. згідно розрахунку позивача - 202885,65 грн. (а.с.24, т.1), яку останній й просив стягнути з відповідача, а також і 6086,56 грн. річних та 10203,92 грн. інфляційних.
За наслідками розгляду справи, суд першої інстанції прийняв рішення, з яким погоджується судова колегія апеляційного господарського суду, про відмову в задоволенні позовних вимог, враховуючи наступне.
Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони (ст.35 ГПК України).
Як вбачається з матеріалів справи, постановою Житомирського апеляційного господарського суду у справі №14/76"Д" від 06.06.2005р. за позовом Відкритого акціонерного товариства "Житомирагрохім" до Акціонерного товариства закритого типу міжнародної торгової фірми "Інтермаркет" про розірвання договору та звільнення приміщення та за зустрічним позовом Акціонерного товариства закритого типу міжнародної торгової фірми "Інтермаркет" до Відкритого акціонерного товариства "Житомирагрохім" про визнання угоди такою, що відбулася, про визнання права власності на приміщення, про визнання недійсним свідоцтва про право власності (а.с.20-22 т.1) було встановлено, що відповідач в приміщенні магазину здійснював торгівельну діяльність на підставі посвідчення №1532 від 24.09.1996р., виданого відділом торгівлі, громадського харчування та побутового обслуговування Житомирського міськвиконкому, на виконання умов договору про спільну фінансово-господарську діяльність.
Вказаною постановою Житомирського апеляційного господарського суду було визнано договір про спільну фінансово-господарську діяльність у сфері роздрібної торгівлі від 01.11.1995р. неукладеним, оскільки сторони не узгодили істотну умову - не встановили, які саме внески та у якому вигляді повинні були вноситись до сумісної діяльності зі сторони АТЗТ "Інтермаркет", й крім того апеляційний господарський суд встановив, що на день підписання акту прийому-передачі від 17.11.1997р. ВАТ"Житомирагрохім" не мало права передавати спірне приміщення, так як згідно п.8.2.1 Статуту ВАТ "Житомирагрохім" вищим органом управління товариством є загальні збори акціонерів товариства. В період до проведення перших загальних зборів акціонерів та набуття в процесі приватизації прав власності на акції товариства іншими акціонерами Вищим органом товариства є засновник в особі регіонального відділення ФДМУ по Житомирській області, яке дозволу на відчуження приміщення магазину не надавало.
Оскільки постановою Житомирського апеляційного суду у справі №14/76"Д" було встановлено, що акт передачі-прийомки частини незавершеного будівництвом приміщення магазину від 17.11.1997р. було підписано сторонами на підставі договору про спільну діяльність від 01.11.1995р., то місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що у відповідача були підстави вважати, що майно, а саме магазин "Путятинський" знаходився у нього в правомірному користуванні відповідно до договору та акту приймання-передачі і лише вказаною постановою суд визнав договір від 01.11.95р. неукладеним, а тому з її прийняттям відповідач дізнався про те, що володіння майном не має правової підстави.
Згідно ст.1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Стаття 1214 ЦК України встановлює, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави.
Посилаючись на норми вказаної статті, позивач, як вже зазначалось, просить стягнути неотримані ним доходи, при цьому, обчислюючи їх, починаючи з 1.08.01р. та посилаючись, як на підставу, на п.2.3 договору про спільну фінансово-господарську діяльність від 01.11.95р.
Проте, з цим погодитись не можна, виходячи з наступного.
Застосування приписів ст.ст.1212, 1214 ЦК України, в даному випадку, вже саме по собі виключає прийняття до уваги умов визнаного неукладеним договору.
Також, оскільки відповідач дізнався з певного часу про володіння майном без достатньої правової підстави (з постанови Житомирського апеляційного господарського суду від 06.06.2005р.), позивач не вправі взагалі ставити питання як таке про стягнення доходів за період, що передував цьому.
Що ж до обгрунтованості вимог останнього про стягнення доходів за послідуючий період до 31.10.05р., то суд вказує на таке.
Доходи - це збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу, за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників (Наказ Міністерства фінансів України від 31.03.99 № 87 "Про затвердження Положень (стандартів) бухгалтерського обліку").
Проте, позивач визначив доходи в розмірі орендної плати, хоча орендна плата відповідно до ст.286 ГК України - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності, тобто поняття доход та орендна плата не є тотожніми поняттями.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Підсумовуючи наведене, позивач не довів, що його позовні вимоги є обгрунтованими, як і доводи апеляційної скарги.
Враховуючи викладене, рішення господарського суду Житомирської області від 10 серпня 2006 року у справі №12/1580 слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення господарського суду Житомирської області від 10 серпня 2006 року у справі №12/1580 залишити без змін, а апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Житомирагрохім", м. Житомир - без задоволення.
2. Матеріали справи №12/1580 повернути до господарського суду Житомирської області.
Головуючий суддя Пасічник С.С.
судді:
Гулова А.Г.
Шкляр Л.Т.
Віддрук. 4 прим.:
1 - до справи,
2,3 - сторонам,
4 - в наряд