ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _________________________________________________________________________________________ |
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ |
"30" листопада 2006 р. | Справа № 7/478/05 |
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді : Жукової А. М.
суддів : Величко Т.А.
Бойко Л.І.
при секретарі : Храмшиній І.Г.
за участю представників сторін:
від позивача –не з”явився
від відповідача –не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Радгоспу ім. „Гвардія Ілліча”, Миколаївська область, Жовтневий р-н, с. Михайло-Ларине
на рішення господарського суду Миколаївської області
від 7.02.2006р.
по справі №7/478/05
за позовом: Прокурора Жовтневого району Миколаївської області в інтересах держави, в особі Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі Миколаївської області
до відповідача: Радгоспу ім. „Гвардія Ілліча”
про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах у сумі 2168,96 грн.
встановив:
Постановою господарського суду Миколаївської області від 7.02.06 р., ( суддя Семенчук Н.О.) позов задоволено, стягнуто з відповідача 2168,96 грн. заборгованості та 203 грн. судових витрат. Рішення місцевого суду вмотивовано тими обставинами, що відповідач зареєстрований у УПФ платником збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування і відповідно до ЗУ „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” ( ч.2 перехідних положень) та п.6 Інструкції „Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України” №21-1 від 19.12.03 р. зареєстр. МЮУ 16.01.04 р. за №64/8663 – суб'єкт господарювання повинен відшкодовувати ПФУ витрати на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, відповідно до п. ”б” –„з” ст.13 ЗУ „Про пенсійне забезпечення” до досягнення громадянином пенсійного віку, передбаченого ст.12 цього закону.
Радгосп ім. „Гвардія Ілліча” не погодившись із цим рішенням, звернувся 17.02.06 р. із апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого суду скасувати, в задоволенні позовних вимог –відмовити, обґрунтовуючи свої доводи порушенням судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, суд розглянув позов за наявними матеріалами без участі представника відповідача, що є порушенням ст.4-2,3 ГПК, ст.13 ч.4, ст.124 Конституції України. Відповідно до Пленуму ВСУ „Про судове рішення” №11 від 29.12.76 р. рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, або виходячи із загальних засад змісту законодавства України. Рішення місцевого суду не відповідає цим вимогам. Крім того, позов заявлено прокурором, проте п.2 ст.121 Конституції на прокуратуру України покладено представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом. Інформаційним листом ВГСУ „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального Кодексу України, порушені в доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році” від 11.04.05 р. №01-8/344 повідомлено, що господарським судам необхідно враховувати пропозицію Верховного Суду України, викладену в постанові від 22.02.05 року за справи №33/1204, відповідно до якої прокурор може бути представником сторони у справі тільки у випадку, коли стороною є орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, наділений повноваженнями органу виконавчої влади. У разі подання прокурором позову в інтересах самостійного суб'єкта господарювання –судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд зі стадії порушення справи у суді першої інстанції. ПФУ, згідно ст.58 ЗУ „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” є самоврядною неприбутковою організацією і здійснює свою діяльність на підставі статуту, який затверджується його правлінням, тоб-то це орган, що не є органом державної влади чи органом місцевого самоуправління. Отже, прийняття судом позовної заяви прокурора є порушенням ст.2 ГПК.
УПФУ в Жовтневому р-ні направило до суду заперечення, в яких просить відмовити скаржнику у задоволенні апеляційної скарги, пояснюючи, що ПФУ є центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, здійснює контроль за цільовим використанням коштів ПФУ і прокурор, відповідно до чинного законодавства має право подавати позови в інтересах держави в особі ПФУ. Відповідно до п.2 абз.1 Перехідних Положень ЗУ „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” передбачено, що до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абз.1 цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього закону. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим законом. Несплачені суми фактичних витрат ПФУ має право стягувати з боржників у відповідності з п.6.9 Інструкції №21-1 від 19.12.03 р.
Представники сторін не скористалися своїм правом на участь у судовому засіданні.
Розглянувши матеріали справи судовою колегією встановлено таке.
Прокурор Жовтневого р-ну 15.11.05 р. звернувся до відповідача з позовом про стягнення на користь УПФУ в Жовтневому витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за період вересень-жовтень 2005 року, призначених відповідно до п. „б” –„з”
ЗУ „Про пенсійне забезпечення”. На обґрунтування позовних вимог, прокурор послався на положення ЗУ „Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, Інструкцію „Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України” №21-1 від 19.12.03 р., ЗУ „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” №1058-ІV від 9.07.03 р та пояснив, що Управління ПФУ листом №7762/04 від 30.05.05 р. та №6356/04 від 28.07.05 р. направлені повідомлення про розмір щомісячних витрат на виплату та доставку пенсій, які повинні бути внесені підприємством до 25 числа поточного місяця, проте, за вересень-жовтень 2005 року заборгованість в сумі 2168, 96 грн. до ПФУ не сплачена. Оскільки відповідно до ЗУ „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” - центральним органом виконавчої влади є ПФУ, який забезпечує своєчасне фінансування витрат на виплату державних пенсій непрацездатним громадянам, гарантованих Конституцією України. Невідшкодування відповідачем коштів до УПФУ порушує інтереси держави. На підтвердження позовних вимог надано довідки, видані відповідачем працівникам, яким призначені пільгові пенсії, розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до ч.2 Прикінцевих положень ЗУ „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” в частині пенсій, призначених відповідно до п. ”б” –„з” ст.13 ЗУ „Про пенсійне забезпечення” по 3-х пенсіонерах, розрахунок суми позову. За наданими матеріалами порушено провадження по справі про що прийнято ухвалу від 21.11.05 р. про призначення справи до розгляду (а.с. 1) яка оскаржена відповідачем до апеляційного суду. Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 20.12.05 р. (а.с.22) скаржнику відмовлено у прийнятті апеляційної скарги. Ухвалою від 11.01.06 р. господарський суд призначив розгляд справи на 23.01.06 р. про що вручено представнику позивача та відповідача повідомлення (а.с.29-30) проте представник відповідача у судове засідання не з'явився, що зазначено в ухвалі суду від 23.01.06 р. (а.с.34) у зв”язку з чим розгляд справи відкладено на 7.02.06 р. проте, 6.02.06 року відповідач звернувся до суду із заявою про відкладення розгляду на іншу дату (а.с.35) із доводами якої не погодився представник позивача (а.с.40) Проте, відповідач до господарського суду не надав відзив, відповідно до ст.59 ГПК, та належні докази на спростування доводів прокурора, а звернувся із касаційною скаргою на ухвалу апеляційного суду від 20.12.05 р. (а.с.47)
Відповідно до ст.75 ГПК за участю прокурора , місцевий суд розглянув позов прокурора в інтересах УПФУ в Жовтневому р-ні за результатами якого позовні вимоги задоволено у повному обсязі.
У зв'язку з поверненням справи Вищим Адміністративним Судом до господарського суду Миколаївської області 3.10.06 р. та надходження її до апеляційного господарського суду 26.10.06 р. апеляційна скарга Радгоспу ім. „Гвардія Ілліча” № 06-53 від 15.02.06 р. прийнята до розгляду в апеляційному порядку відповідно до ст.17 п.4 КАСУ.
Судова колегія не погоджується з доводами скаржника, виходячи із наступного.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідач протягом провадження у справі судом належно був повідомлений про час та місце розгляду позову прокурора, але не скористався своїм правом на участь у розгляді справи. Відповідно до ст.4-3 ГРК (норми якого застосовано судом першої інстанції ) сторони та інші особи, які беруть участь у справі обґрунтовують свої вимоги та заперечення, поданими до суду доказами, а господарський суд створює сторонам та іншим особам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства. Місцевий суд неодноразово надавав змогу відповідачеві надати докази, заперечення щодо позовних вимог прокурора, проте, своєю бездіяльністю фактично сприяв затягуванню розгляду справи в порушення ст.69 ГПК. У разі невиконання стороною вимог суду, процесуальне законодавство надає право суду вирішити справу відповідно до ст.75 ГПК –за наявними матеріалами.
Зміст рішення місцевого суду відповідає приписам ст.84 ГПК щодо вступної, описової, мотивувальної та резолютивної частини. Відповідно до ст.195 КАСУ суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи. Проте, переглядом справи не встановлено порушень місцевим судом норм матеріального права, оскільки відповідач згідно довідки про включення дот ЄДРПОУ здійснює діяльність по вирощуванню плодів, ягід і винограду та займається виноробною промисловістю, є платником внесків до ПФУ на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до ст.2 „Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (ст.2) встановлено, що об'єктом оподаткування є фактичні витрати на виплату та доставку пенсій. Пунктом 2.1 Прикінцевих положень ЗУ „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” передбачено збереження покриття витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Інструкцією„Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України” №21-1 від 19.12.03 р. зареєстр. МЮУ 16.01.04 р. за №64/8663 передбачено відшкодування підприємствами до ПФУ витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, відповідно до частини 2 Прикінцевих положень ЗУ „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” у розмірі 100% фактичних витрат. Розпорядженням КМУ №92-р від 2.04.05 р. „ Про забезпечення перерахунку та виплати пенсій, призначених згідно ЗУ „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” Пенсійному фонду доручено здійснити з 12.01.05 р. перерахунок пенсій, виходячи із розміру, встановленого ЗУ „Про державний бюджет України на 2005 рік”. Відповідно до ст.42 ЗУ„Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” –у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсій. Перерахунок пенсій провадиться з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму. Саме за цих підстав, позивачем у травні та липні 2005 року направлено підприємству розрахунки про доплату фактичних витрат та доставку пільгових пенсій. Відповідачем не відшкодовано витрати по пільговим пенсіям лише за 2 місяці, що призводить до висновку, що по іншим періодам 2005 року підприємство повністю розрахувалось. Отже, примусове стягнення заборгованості відповідає нормам матеріального права. Щодо правомірності звернення з позовом прокурора в інтересах держави в особі ПФУ у Жовтневому районі, то слід зазначити таке. Відповідно до п.12 Прикінцевих положень ЗУ „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” №1058-ІV від 9.07.03 р., який набрав чинності з 1.01.04 року –протягом 5-ти років із дня набрання чинності цим законом функції виконавчої дирекції ПФУ, її територіальних органів виконують відповідно ПФУ та головні Управління в АРК, областях, містах і районах міста. У період до перетворення ПФУ в неприбуткову самоврядну організацію ПФУ функціонує як центральний орган виконавчої влади на підставі цього закону та положення про Пенсійний Фонд України.
Відповідно до ст.2 ГПК, рішення Конституційного Суду України від 8.04.99 р. прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Оскільки УПФУ в Жовтневому р-ні є державним органом виконавчої влади, прокурором не порушено норм процесуального права.
На підставі викладеного,
Керуючись ст. ст. 160,198,200,205,206,212,254 КАС України, суд
ухвалив:
1.Рішення господарського суду Миколаївської області від 7.02.2006р. у справі №7/478/05 –залишити без змін, апеляційну скаргу –без задоволення.
Ухвала апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя А.М. Жукова
Суддя Т.А. Величко
Суддя Л.І. Бойко