ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2
___________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
Іменем України
30.11.2006 року Справа № 15/419
Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Єжової С.С.
суддів Парамонової Т.Ф.
Семендяєвої І.В.
секретар
судового засідання Антонова І.В.
та за участю
представників сторін:
від позивача головний бухгалтер Шелупець Н.В.,
довіреність №б/н від 29.09.2006;
від відповідача директор Іванова Л.В.,
наказ №26 від 30,.04.2006;
розглянувши
апеляційну скаргу Підприємства Алчевської виправної колонії №13 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області, м.Алчевськ Луганської області
на рішення
господарського суду Луганської області
від 24.10.2006
по справі №15/419 (суддя –Пономаренко Є.Ю.)
за позовом Підприємства Алчевської виправної колонії
№13 управління Державного департаменту
України з питань виконання покарань у
Луганській області, м,Алчевськ Луганської
області
до відповідача Сільськогосподарського товариства з
обмеженою відповідальністю „Благодатна
Нива”, с.Біле Лутугінського району Луганської області
про стягнення 37890 грн. 86 коп. та повернення автомобілю
В С Т А Н О В И В:
Підприємство Алчевської виправної колонії №13 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області, м.Алчевськ Луганської області звернулося до господарського суду Луганської області з позовом до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Благодатна Нива”, с.Біле Лутугінського району Луганської області про стягнення 37890 грн. 86 коп. та повернення автомобілю.
Рішенням господарського суду Луганської області від 24.10.2006 у позові відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду від 24.10.2006 Підприємство Алчевської виправної колонії №13 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області, м.Алчевськ Луганської області звернулося до Луганського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, якою просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове про задоволення позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги заявник посилається на те, що судом не з’ясовані всі обставини справи; що висновки суду не відповідають обставинам справи.
Відповідач відзивом №394 від 29.11.2006 вимоги апеляційної скарги відхилив, вважає оскаржуване рішення законним та обгрунтованим.
Розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 08.11.2006 відповідно до ст. 28 Закону України “Про судоустрій України” для розгляду апеляційної скарги Підприємства Алчевської виправної колонії №13 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області, м.Алчевськ Луганської області на рішення господарського суду Луганської області від 24.10.2006 по справі №15/419 призначена судова колегія у складі: Єжова С.С.- суддя –головуючий, Парамонова Т.Ф. - суддя, Семендяєва І.В.–суддя.
Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України в процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами повторно розглядає справу.
Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції (ст.99 ч.2 Господарського процесуального кодексу України).
Заслухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено право на захист цивільних прав і інтересів.
За приписами ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права і інтересу і наданий перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, до переліку яких віднесено, у тому числі, відновлення становища, яке існувало до порушення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач звернувся до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з відповідача суми загальної вартості частин до автомобілю ЗІЛ ММЗ 4505 в сумі 13297 грн. 50 коп. та повернути вказаний автомобіль, суму вартості трактора в розмірі 13203 грн. 00 коп., збитки в сумі 8523 грн. 86 коп. та пеню в сумі 2866 грн. 50 коп.
Підставою заявлених позовних вимог позивач вказує припинення договору оренди транспортного засобу від 01.01.2005 №29, за яким дана техніка передана відповідачу.
Інших договорів у якості підстави позовних вимог позивачем не було вказано ні в позовній заяві, а ні в ході розгляду даної справи господарським судом Луганської області.
Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх доводів і заперечень.
За приписами ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Предметом розгляду даного спору є зобов’язання сторін, які виникли на підставі договору оренди транспортного засобу від 01.01.2005 №29.
Згідно п. 2.1.1. договору обов’язком орендодавця - позивача у справі визначено: протягом 15 днів після набрання чинності цим договором передати орендарю –відповідачу у справі за актом визначений п. 1.2. договору предмет оренди в належному технічному стані, який забезпечує його нормальну експлуатацію.
Тобто, позивачем повинно бути доведено, що відповідно до п.2.1.1 договору він передав за актом предмет договору в належному технічному стані, що позивачем не доведено, оскільки даний акт відсутній.
Оскаржуючи рішення господарського суду від 24.10.2006 у даній справі позивач в апеляційній скарзі посилається на те, що між сторонами існують довгострокові орендні відносини, які виникли у 2002 шляхом укладення 15.02.2002 договору №18/2002 і продовжувалися шляхом укладення договорів на 2003, 2004, 2005, що автомобіль і трактор були передані відповідачу за договором №18/2002 від 15.02.2002 і не поверталися позивачу.
Ці доводи позивача не були предметом розгляду в суді першої інстанції, про що свідчать матеріали справи, але ці доводи і не спростовують висновки господарського суду Луганської області, викладені в оскаржуваному рішенні.
Так, за договором №18/2002 від 15.02.2002, за яким за доводами позивача в апеляційній скарзі була передана техніка відповідачу, позивач за актом приймання-передачі зобов’язався передати відповідачу 2 одиниці техніки (п.2.1 договору).
Але, позивачем не доведено факт передачі відповідачу техніки відповідно до п.2.1 договору №18/2002 від 15.02.2002, оскільки акт приймання-передачі техніки також відсутній.
За таких обставин, судова колегія Луганського апеляційного господарського суду вважає, що господарський суд Луганської області обґрунтовано дійшов висновку, що позивачем не доведено належними засобами доказування факт передачі об’єкту оренди відповідачу у порядку, встановленому умовами договору оренди транспортних засобів від 01.01.2005 №29, а ні за умовами договору оренди №18/2002 від 15.02.2002.
Відповідно до ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. Згідно ч. 3 даної статті при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 284 Господарського кодексу України істотними умовами договору оренди є: об’єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.
Підприємство позивача засновано на державній власності, а тому передача ним в оренду майна має здійснюватися за положеннями Закону України “Про оренду державного та комунального майна”.
Стаття 10 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” встановлює перелік умов договору оренди, які законодавець визнав істотними.
В договорі оренди не визначено належним чином об’єкт оренди (склад майна). Так, не визначено достатні ідентифікуючи ознаки трактору Т-150. Не заповнені графи договору, що мають містити номер двигуна, номер шасі, номер кузова, рік останнього капітального ремонту, що свідчить про те, що сторони визначили необхідність досягнення домовленості з цих умов, проте не досягли її.
В договорі оренди при визначенні об’єкту оренди не визначена його вартість, що також важливо при розгляді вимог позивача про стягнення вартості майна та збитків.
Договором також не передбачені такі істотні умови як: страхування орендарем взятого ним в оренду майна; порядок використання амортизаційних відрахувань; обов’язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.
При цьому, також не доведено фактичне виконання сторонами зобов’язань за цим договором.
Строк дії договору оренди визначено сторонами у п. 6.1 договору до 31.12.2005.
Підставою заявленого позову є обставини, за якими позивач вважає, що договір оренди припинив свою дію за закінченням строку на який його було укладено.
При цьому позивачем не враховано, що відповідно до положень ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Також, відповідно до ст. 764 Цивільного кодексу України у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Заявником апеляційної скарги не доведено, що даний договір припинив свою дію і тому вважається відповідно до приписів чинного законодавства продовженим, і у позивача відсутні підстави вимагати повернути об’єкт оренди.
Згідно ст. 224 Господарського кодексу України, яка регламентує відшкодування збитків, встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками згідно ст.224 Господарського кодексу України розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до п.1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майновою шкодою є шкода завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, така майнова шкода відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди можуть мати місце при наявності складу цивільного правопорушення, який включає до себе протиправну поведінку заподіювача шкоди - відповідача; наявність негативних наслідків (шкоди), причинний зв'язок між протиправною поведінкою заподіювача та наслідками (шкодою); вина відповідача - заподіювача шкоди.
Враховуючи вищевикладене судова колегія вважає, що позивачем не доведені обставини, на які він посилається в обґрунтування своїх апеляційних доводів.
На підставі вищевикладеного, судова колегія Луганського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Луганської області від 24.10.2006 по справі №15/419 ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин та відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
У судовому засіданні за згодою представників сторін оголошені вступна та резолютивна частини постанови.
Відповідно до ст.49 витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги відносяться на заявника –Підприємство Алчевської виправної колонії №13 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області, м.Алчевськ Луганської області.
Керуючись ст.ст. 43, 49, 99, 101, п.1 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів
П О С Т А Н О В И В:
1. Апеляційну скаргу Підприємства Алчевської виправної колонії №13 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області, м.Алчевськ Луганської області на рішення господарського суду Луганської області від 24.10.2006 по справі №15/419 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Луганської області від 24.10.2006 по справі №15/419 залишити без змін.
Відповідно ч. 3, ч. 5 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя С.С. Єжова
Суддя Т.Ф. Парамонова
Суддя І.В. Семендяєва
Спеціаліст 1-ої категорії С.І. Заєць
Надруковано 5 примірників:
1- до справи
2- позивачу (м.Алчевськ, Луганська область, вул.Матросова, 23, 94203)
3- відповідачу (с.Біле, Лутугінського району, Луганської області, вул.Леніна, 1, 91014)
4- господарському суду Луганської області
5- до наряду