ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2
____________________________________________________________________________________
У Х В А Л А
Іменем України
30.11.2006 року Справа № 14/489н-ад
Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого Єжової С.С.
суддів Парамонової Т.Ф.
Семендяєвої І.В.
секретар
судового засідання Антонова І.В.
за участю представників сторін:
від позивача головний спеціаліст керівництва територіального управління
Чередніченко Н.Л.,
довіреність №41/2-8-1639п від 29.09.2006;
від відповідача головний державний виконавець Михайличенко Р.В., довіреність №б/н від 22.02.2006;
розглянувши матеріали
апеляційної скарги Державної виконавчої служби у Ленінському районі м.Луганська, м.Луганськ
на постанову
господарського суду Луганської області
від 25.09.2006
у справі № 14/489н-ад(суддя –Лісовицький Є.А.)
за позовом Головної державної інспекції
на автомобільному транспорті, м.Київ
до відповідача Державної виконавчої служби у
Ленінському районі м.Луганська,
м.Луганськ
про скасування постанов
В С Т А Н О В И В:
Головна державна інспекція на автомобільному транспорті, м.Київ звернулася до господарського суду Луганської області з позовом до Державної виконавчої служби в Ленінському районі м.Луганська, м.Луганськ про скасування постанов.
Постановою господарського суду Луганської області від 25.09.2006 по справі № 14/489н-ад позов задоволений повністю.
Не погоджуючись з постановою господарського суду Луганської області від 25.09.2006 Державна виконавча служба в Ленінському районі м.Луганська, м.Луганськ подала до апеляційної інстанції апеляційну скаргу № б/н від 20.10.2006, в якій просить скасувати оскаржувану постанову і прийняти нову про відмову у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування своїх апеляційних вимог її заявник посилається на те, що судом неправильно застосовано ст.3 Закону України „Про виконавче провадження”, норми Закону України „Про автомобільний транспорт”.
Запереченням на апеляційну скаргу №6161 від 06.11.2006 позивач вимоги апеляційної скарги відхилив, вважає оскаржувану постанову законною та обгрунтованою.
Розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 24.10.2006 для розгляду апеляційної скарги Державної виконавчої служби в Ленінському районі м.Луганська, м.Луганськ призначена судова колегія у складі: головуючий суддя - Єжова С.С., суддя –Парамонова Т.Ф., суддя – Семендяєва І.В.
Згідно ст. 189 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалою Луганського апеляційного господарського суду від 06.11.2006 по справі №14/489н-ад відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної виконавчої служби в Ленінському районі м.Луганська, м.Луганськ.
Відповідно до ст. 190 Кодексу адміністративного судочинства України Луганський апеляційний господарський суд ухвалою від 15.09.2006 по справі № 14/489н-ад закінчив підготовку по справі та призначив адміністративну справу до апеляційного розгляду на 30.11.2006.
Учасники судового процесу по справі, направленими судом апеляційної інстанції повістками-викликами, сповіщені, що розгляд скарги відбудеться 30.11.2006, у вказаний час і в приміщенні Луганського апеляційного господарського суду за вказаною адресою.
Судова колегія, приймаючи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосовані норми матеріального та процесуального права при прийнятті оспореного судового акту, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Стаття 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб в сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Стаття 7 Кодексу адміністративного судочинства України визначає принципи здійснення адміністративного судочинства, першими із яких вказані верховенство права і законність.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідними дійсності та підтвердженими достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Судова колегія вважає вимоги заявника апеляційної скарги необґрунтованими, враховуючи наступне.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, встановлені Законом України „Про виконавче провадження”.
Відповідно до ст.2 вищевказаного Закону примусове виконання рішень в Україні покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Стаття 1 вищевказаного закону встановлює, що виконавче провадження –це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
В ст.3 Закону України „Про виконавче провадження” надається перелік рішень, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, до яких віднесені постанови, які винесені органами (посадовими особами), уповноваженими законом розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.
Стаття 18 вищевказаного Закону встановлює підстави для відкриття виконавчого провадження –виконавчий документ, до переліку яких віднесені постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.
Стаття 26 Закону надає вичерпний перелік підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження.
Відповідно до Закону України „Про автомобільний транспорт” загальне державне регулювання діяльності автомобільного транспорту здійснює Кабінет Міністрів України відповідно до своїх повноважень.
Стаття 6 закону України „Про автомобільний транспорт” встановлює, що порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті визначає Кабінет Міністрів України.
Відповідно до ст.16 Закону України „Про автомобільний транспорт” Кабінет Міністрів України прийняв Постанову від 29.01.2003 №143 „Про затвердження Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті загального користування”, яка втратила чинність на підставі Постанови Кабінету Міністрів України №1567 від 08.11.2006.
Згідно вищевказаного Порядку позивач віднесений до органів державного контролю, який здійснює свою діяльність в цій частині відповідно повноважень, наданих йому Законом України „Про автомобільний транспорт”.
Стаття 60 Закону України „Про автомобільний транспорт” встановлює відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт і передбачає право позивача розглядати справи про стягнення у вигляді штрафів за порушення, які викладені у цій статті закону.
Цією ж статтею визначено, що порядок стягнення у вигляді штрафу за порушення, викладені в цій статті, порядок оскарження та опротестування постанови по справі про правопорушення визначає Кабінет Міністрів України.
Відповідно до п.28 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті загального користування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України „143 від 29.01.2003, який діяв до 08.11.2006, друга копія постанови надсилається для виконання органом державної виконавчої служби за місцезнаходженням суб’єкта, до якого застосовано фінансові санкції.
Таким чином, відповідно до ст.3 Закону України „Про виконавче провадження” постанова позивача підлягає виконанню Державною виконавчою службою.
З такого, постанова від 25.09.2006 по справі № 14/489н-ад суду першої інстанції є законною та обґрунтованою.
У судовому засіданні 30.11.2006 були оголошені лише вступна та резолютивна частини даної ухвали.
Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 05.12.2006.
Керуючись ст. ст. 17, 71, 94, 167, 195, 196, п.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.ст.206, 254, п.6 Розділу VІІ „Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів
У Х В А Л И В:
1. Апеляційну скаргу Державної виконавчої служби в Ленінському районі м.Луганська, м.Луганськ на постанову господарського суду Луганської області від 25.09.2006 у справі №14/489н-ад залишити без задоволення.
2. Постанову господарського суду Луганської області від 25.09.2006 у справі №14/489н-ад без змін.
Відповідно до ч.5 ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку згідно ч.2 ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя С.С. Єжова
Суддя Т.Ф. Парамонова
Суддя І.В. Семендяєва
Спеціаліст 1-ої категорії С.І. Заєць
Надруковано 5 примірників:
1- до справи
2- позивачу (м.Київ, пр.Перемоги, 14, 01135)
3- відповідачу (м.Луганськ, вул.Оборонна, 6, 91031)
4- господарському суду Луганської області
5- до наряду Луганського апеляційного господарського суду