АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження №22ц/790/2090/13р.

Справа № 2-125/2011 Головуючий 1 інст. Гайдук Л.П.

Категорія: договірні Доповідач - Колтунова А.І.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого: Колтунової А.І.,

суддів: Гальянової І.Г., Костенко Т.М.

при секретарі: Попій Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою представника публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - Шуліки Аліни Володимирівни на рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 24 січня 2013 року за позовом закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (правонаступником якого є публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк») до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави, -

ВСТАНОВИЛА:

19 травня 2009 року закрите акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником якого є приватне акціонерне товариство «ПриватБанк» (далі ПАТ «ПриватБанк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави: автомобіль ГАЗ, модель 3302, рік випуску: 2006, тип ТЗ, фургон малотоннажний -В, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Позивач посилався на ті обставини, що сторони по справі 27 грудня 2006 року уклали кредитний договір № HAH 2AW00140041.

Згідно умов цього договору позивач зобов'язався надати відповідачу кредитний ліміт у вигляді не поновлюваної кредитної лінії у розмірі 83 634,50 грн. на термін до 26 грудня 2011 року, а відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановленими кредитним договором.

ПАТ «ПриватБанк» свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, відповідачу був наданий кредит на суму 83 634,50 грн.

Але в порушення умов договору, а також вимог ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач свої зобов'язання виконав частково.

Станом на 05 травня 2009 року заборгованість за кредитним договором становила 43 404,07 грн., яка складається з: 41 893,03 грн. - заборгованість за кредитом, 1112,77 грн. - заборгованість по відсотках за користування кредитом; 323,62 - заборгованість по комісії за користування кредитом; 74,65 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ПАТ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 27 грудня 2006 року був укладений договір застави рухомого майна № HAH 2AW00140041, згідно якого відповідач надав в заставу автомобіль ГАЗ, модель 3302, рік випуску 2006, тип ТЗ: фургон малотонажний - В, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить йому на праві власності.

Оскільки відповідачем не виконується належним чином зобов'язання по погашенню заборгованості за кредитним договором, то позивач просив суд позовні вимоги задовольнити.

При розгляді справи в суді першої інстанції представник позивача підтримував позовні вимоги, та просив суд їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 проти задоволення позову заперечував, вказував, що заборгованість по кредитному договору їм погашена в повному обсязі.

Підвищення відсоткової ставки по договору з 9% до 21% без його згоди є неправомірним та таким, що порушує його права. Він належним чином про підвищення відсоткової ставки по кредитному договору не був повідомлений.

Рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова від 24 січня 2013 року в задоволенні позовних вимог закритого акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» просить рішення суду скасувати, задовольнити їх позовні вимоги до ОСОБА_2 про звернення стягнення в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № HAH 2AW00140041 від 27 грудня 2006 року на предмет застави: автомобіль ГАЗ, модель 3302, рік випуску 2006, тип ТЗ: фургон малотонажний - В, № кузова/шасі: НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить йому на праві власності відповідачу, шляхом продажу вказаного автомобіля ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладанням від імені відповідача договору купівлі - продажу будь - яким способом з іншою особою - покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАЇ України, а також надання ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу, передати в заклад ПАТ КБ «ПриватБанк» шляхом вилучення у відповідача - ОСОБА_2 заставлене майно - автомобіль ГАЗ, модель: 3302, рік випуску 2006, тип ТЗ: фургон мало монтажний - В, № кузова/шасі: НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1 посилаючись на ті обставини, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Судом першої інстанції необґрунтовано не були прийняті до уваги ті обставини, що відповідач порушив умови кредитного договору, так як несвоєчасно та не в повному обсязі сплачував чергові платежі, у зв'язку з чим утворилась заборгованість.

Таким чином, у них були правові підстави на захист порушеного права шляхом звернення стягнення на предмет застави.

В суді апеляційної інстанції представник ПАТ КБ «ПриватБанк» підтримував апеляційну скаргу.

ОСОБА_2 та його представник проти задоволення апеляційної скарги заперечували.

Заслухавши пояснення сторін, представника відповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ПАТ «ПриватБанк» про звернення стягнення на предмет застави, автомобіль ГАЗ, модель 3302, рік випуску 2006 року, тип ТЗ; фургон малотонажний - В, № кузова/шасі: НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_2 на праві власності, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не було надано доказів, які підтверджують, що на період закінчення строку дії кредитного договору, тобто на 26 грудня 2011 року, у ОСОБА_2 була заборгованість по даному кредитному договору.

Наданий позивачем розрахунок по вищевказаному кредитному договору, виходивши із відсоткової ставки у розмірі 21%, суд визнав необґрунтованим, оскільки позивачем не надано доказів, які свідчать, що рішення про підвищення ставки було прийнято до введення в дію Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо заборони банком змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку» та про те, що відповідач був повідомлений належний чином про збільшення відсоткової ставки по цьому договору.

Колегія суддів вважає, що погодитися в повному обсязі з висновками суду першої інстанції не можна з наступних підстав.

Судом встановлено, підтверджується письмовими доказами та не оспорюється сторонами, що 27 грудня 2006 року між закритим акціонерним товариством «ПриватБанк» (правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк») та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № HAH 2AW00140041 (а.с. 66-69).

У відповідності з умовами даного договору позивач надав відповідачу кредитний ліміт у вигляді не поновлювальної кредитної лінії у розмірі 83 634,50 грн. на строк до 26 грудня 2011 року, а відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановленими кредитним договором.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 27 грудня 2006 року сторони уклали договір застави рухомого майна, згідно якого відповідач надав в заставу автомобіль ГАЗ, рік випуску 2006 року, тип ТЗ; фургон малотонажний - В, № кузова/шасі: НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с. 70-73).

Із матеріалів справи вбачається, що сума кредиту позивачем отримана, здійснено перерахунок грошових коштів на його розрахунковий рахунок (а.с. 8-9).

В травні 2009 року ЗАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави, посилаючись на неналежне виконання умов договору.

Відповідач повідомлявся банком про неналежне виконання зобов'язань по кредитному договору (а.с. 86 а).

В матеріалах справи є копія листу від 06 січня 2009 року (без номеру), із якого вбачається, що з 01 лютого 2008 року відсоткова ставка за вищевказаним кредитним договором збільшується і буде складати 21,00% на рік, при певних умовах розмір відсоткової ставки по кредитному договору може складати 16,0 % (а.с. 86).

Даний лист був направлений позивачу 08 січня 2009 року без повідомлення, даних про отримання ОСОБА_2 даного листа не має (а.с. 85 - 86).

Таким чином, судом встановлено, що рішення про збільшення відсоткової ставки по кредитному договору з 01 лютого 2008 року було прийнято з порушенням пункту 2.3.1. даного договору, тобто було здійснено пізніше (а.с. 67).

Доводи представника позивача відносно того, що збільшення відсоткової ставки мало місце з 01 лютого 2009 року, а в листі допущена помилка, на думку колегії суддів, не можуть бути правовими підставами для скасування рішення суду в указаній частині виходячи із наступного.

З 10 січня 2009 року набрав чинності Закон України 12 грудня 2008 року № 661-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банком змінювати умови договору в односторонньому порядку», яким передбачено, що встановлений кредитним договором розмір фіксованої відсоткової ставки не може бути збільшений банком в односторонньому порядку, а також, що умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої відсоткової ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Таким чином, позивач при розгляді справи повинен був надати докази, що до 10 січня 2009 року було прийнято рішення про підвищення відсоткової ставки по даному кредитному договору з 01 лютого 2009 року і до вказаного часу відповідачу було доведено до відома про прийняте рішення щодо зміни розміру фіксованої відсоткової ставки.

Разом з тим, таких доказів, як суду першої, так і апеляційної інстанції не було надано.

Із вищевказаного листа ЗАТ КБ «ПриватБанка» не вбачається, з якого конкретного часу збільшилася відсоткова ставка по кредитному договору.

Крім того, розмір відсоткової ставки був поставлений у залежності від виконання відповідачем ряду умов по кредитному договору, що також свідчить про неналежне повідомлення позивача про збільшення з 01 лютого 2009 року (а не з 01 лютого 2008 року) відсоткової ставки за кредитним договором.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно вказав, що позивачем не надано доказів, які свідчать, що рішення банку щодо підвищення ОСОБА_2 відсоткової ставки по кредитному договору з 01 лютого 2009 року було прийнято до 10 січня 2009 року і відповідач про вказані дії позичальника був повідомлений в установленому законом порядку.

Дані висновки суду ґрунтуються на доказах, які містяться в матеріалах справи.

У зв'язку з викладеним, колегія суддів не вбачає правових підстав для скасування рішення суду першої інстанції у зазначеній частині та задоволення апеляційної скарги ПАТ КБ «ПриватБанк» в цій частині.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що при розрахунку заборгованості по кредитному договору ОСОБА_2 необхідно виходити із того, що розрахунок заборгованості по ньому повинен здійснюватися виходячи із відсоткової ставки по кредитному договору, діючої до 01 лютого 2009 року, тобто ставки 9% на рік.

Із пред'явленого представником банку розрахунку вбачається, що станом на 17 січня 2012 року заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором № HAH 2AW00140041 від 27 грудня 2006 року при ставці за договором 9 % на рік складає 22 608,86 грн. з яких:

21 670,48 грн. - прострочене тіло кредиту;

489,30 грн. - прострочені відсотки за користування кредитом;

489,30 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором (а.с. 105-109).

В заперечення даного розрахунку будь - яких доказів відповідачем не надано.

Доводи відповідача та його представника відносно того, що їм погашена заборгованість за кредитом в повному обсязі, не підтверджені допустимими доказами.

Ухвалою Дзержинського районного суду міста Харкова від 20 червня 2012 року по справі була призначена судово - бухгалтерська експертиза (а.с. 129).

Разом з тим, відповідачем сплата витрат за проведення даної експертизи не проведена, у зв'язку з чим, матеріали справи були повернені суду без виконання експертизи (а.с. 135-137).

При таких обставинах, у відповідності з вимогами ч.1 ст. 146 ЦПК України, у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для висновку про те, що заборгованість по вищевказаному кредитному договору не визначена.

Колегія суддів вважає, що заборгованість по кредитному договору складає в сумі 22 608,86 грн., виходячи із відсоткової ставки за договором 9 % на рік, а не 53 125,98 грн., як визначено позивачем.

До суду апеляційної інстанції відповідачем були надані квитанції про погашення заборгованості по вищевказаному кредитному договорі.

Представник банку проти зарахування вказаної суми грошових коштів на рахунок погашення заборгованості за кредитним договором не заперечував.

На підставі наданих документів була проведена перевірка правильності розрахунків погашення заборгованості по вищевказаному кредитному договору.

Перевіркою встановлено, що заборгованість за кредитним договором виникла внаслідок прострочення внесення ОСОБА_3 страхових та інших платежів. На суму заборгованості, в тому числі по страховим платежам, були нараховані штрафні санкції, що і потягло виникнення заборгованості у цій сумі.

Доводи відповідача та його представника відносно того, що страхові платежі боржника також вносилися своєчасно, спростовуються наданими ними ж квитанціями і здійсненим на їх підставі позивачем розрахунком, сумніватися в достовірності якого у суду не має правових підстав (а.с. 193-196, 199-202).

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, що правових підстав для звернення стягнення на предмет застави не має.

У зв'язку з викладеним, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні на підставі п.п. 1, 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України.

При ухваленні нового рішення колегія суддів виходить із того, що позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» (котрий є правонаступником ВАТ «ПриватБанк») підлягає частковому задоволенню, звернення стягнення на предмет застави, автомобіль ГАЗ, рік випуску 2006 року, тип ТЗ; фургон малотонажний - В, № кузова/шасі: НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1, слід призвести в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором в сумі 22 608,86 грн., а не в сумі 43 404,07 грн., як вказано позивачем в позовній заяві, або сумі 53 125,98 грн., яка по розрахункам позивача була на момент закінчення строку дії кредитного договору.

Із договору застави нерухомого майна № HAH 2AW00140041 від 27 грудня 2006 року вбачається, що період його укладення вартості рухомого майна - автомобіля ГАЗ, рік випуску 2006 року, тип ТЗ; фургон мало монтажний - В, № кузова/шасі: НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1 була визначена в сумі 67 560,00 грн. (а.с. 6-7).

На момент звернення до суду вартість цього майна визначена не була. Разом з тим, даний автомобіль експлуатувався відповідачем на протязі 7 років, у зв'язку з чим колегія суддів приходить до висновку, що сума заборгованості ОСОБА_2 по кредитному договору є співрозмірною вартості автомобіля, що є предметом застави.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що відповідно до ст. 20 Закону України «Про заставу» є правові підстави для звернення стягнення на предмет застави. Реалізація ПАТ КБ «ПриватБанк» цього майна повинна бути проведена відповідно до ринкових цін, що склалися на час його продажу.

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 525, 526, 530, 589, 590, 1050, 1054 ЦК України, ст. 20 Закону України «Про заставу», ст. ст. 303, 304, п.3 ч.1 ст. 307, п.п. 1, 4 ч.1 ст. 309, ст. 313, ч.2 ст. 314, ст. 316, ст. 317, ст. 319 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу представника публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - Шуліки Аліни Володимирівни - задовольнити частково.

Рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 24 січня 2013 року - змінити, скасувавши його в частині відмови у задоволенні позову ЗАТ КБ «ПриватБанк» (правонаступником є ПАТ КБ «ПриватБанк») про звернення стягнення на предмет застави.

Позовні вимоги ЗАТ КБ «ПриватБанк» (правонаступником є ПАТ КБ «ПриватБанк») - задовольнити частково.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № HAH 2AW00140041 від 27 грудня 2006 року, укладеним між ЗАТ КБ «ПриватБанк» (правонаступником є ПАТ КБ «ПриватБанк») та ОСОБА_2 у сумі 22 608,86 грн., яка складається:

21 670,48 грн. - прострочене тіло кредиту;

489,3 грн. - прострочені відсотки за користування кредитом;

323,46 грн. - прострочена комісія за кредитом;

489,3 грн. пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором, звернути стягнення на предмет застави - автомобіль ГАЗ, модель 3302, рік випуску: 2006, тип ТЗ; фургон малотонажний - В, № кузова/шасі: НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2, що мешкає: АДРЕСА_1).

Продаж автомобіля доручити ПАТ КБ «ПриватБанк», шляхом укладення від імені відповідача договору купівлі - продажу будь - яким способом з іншою особою - покупцем відповідно до ринкових цін, що склалися на момент проведення реалізації автомобіля, із зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України, з вилученням цього автомобіля у відповідача та наданням ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення його продажу.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» судовий збір у сумі 226,08 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120,00 грн.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий -

Судді: