Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 

головуючого судді Туренко В.Б.

суддів Бандури Л.І., Поліщук Л.В.

при секретарі судового засідання  Селіховій Г.В.

за участю представників сторін:

від позивача - Єгоров О.О.

від відповідачів -не з'явились, про день, час та місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1

на рішення господарського суду Одеської області від 12.09.2006р.

у справі № 13/182-06-7261

за позовом Державної податкової інспекції у м. Южному

до Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, ТОВ „Краус-Інтел” м. Харків

про  визнання угоди недійсною та стягнення 16548,24грн.

встановив:

19.07.2006р. Державна податкова інспекція у м. Южному звернулась з позовом до СПД ОСОБА_1, ТОВ „Краус-Інтел” про визнання недійсною, на підставі ст.ст.207, 208 ГК України, усної угоди купівлі-продажу будівельних матеріалів, укладеної 12.03.2004р. між відповідачами, на суму 16548,24грн. та стягнення з ТОВ „Краус-Інтел” на користь СПД ОСОБА_1 вартості проданого товару, а з останнього на користь держави всього одержаного за цією угодою, оскільки, на думку ДПІ, вказана угода укладена ТОВ „Краус-Інтел” з метою суперечною інтересам держави і суспільства, а саме -на ухилення від сплати податків, так як рішенням місцевого суду Комінтернівського району Харківської області від 18.10.2005р. установчі документи ТОВ „Краус-Інтел” та свідоцтво платника ПДВ визнані недійсними з моменту реєстрації, яка проводилась на підставі установчого договору від 16.01.2003р. (а.с.2-4).

Письмові заперечення відповідачів на позов в матеріалах справи відсутні.

Рішенням господарського суду Одеської області від 12.09.2006р. (суддя Панченко О.Л.), яке оформлено відповідно до ст.84 ГПК України 09.10.2006р., позов задоволено частково. На підставі ст.207, 208 ГК України визнана недійсною усна угода укладена між відповідачами та стягнуто з СПД ОСОБА_1 на користь держави 16548,24грн. У задоволенні позовних вимог про стягнення 16548,24грн. з ТОВ „Краус-Інтел” на користь СПД ОСОБА_1 відмовлено з причини ненадання доказів про перерахування останньою Товариству з обмеженою відповідальністю „Краус-Інтел” коштів у зазначеній сумі за отриманий товар. Судові витрати стягнуто з відповідачів у рівних долях.

Не погодившись із рішенням суду, СПД ОСОБА_119.10.2006р. звернулась з апеляційною скаргою, а 29.11.2006р. надала доповнення до неї і просить рішення суду скасувати, оскільки вважає, що винесено воно із порушенням норм процесуального права та чинного законодавства, є необґрунтованим, неповним та нерозглянутим всебічно.

У письмових запереченнях позивач навів ті ж самі доводи, які були викладені у позовній заяві.

Заслухавши представника позивача, дослідивши наявні у справі докази, колегія дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із наступного.

Як свідчать матеріали справи, СПД ОСОБА_112.03.2004р. придбала у ТОВ „Краус-Інтел” будівельні матеріали на загальну суму 16548,24грн. При цьому продавцем в ціні товару був нарахований податок на додану вартість в сумі 2758,04грн. та видана покупцю податкова накладна НОМЕР_1яка відображена останнім в бухгалтерському та податковому обліку. Судом першої інстанції встановлено, що оплата за придбаний товар здійснена СПД ОСОБА_1у повному обсязі готівкою, однак бухгалтерські документи щодо оплати нею не збережені. У подальшому СПД ОСОБА_1продала зазначений товар Приватному підприємству „Товис”, згідно податкової накладної НОМЕР_2., яке оплату здійснило шляхом перерахування вартості товару в сумі 27900,00грн., у т.ч. ПДВ -4650,00грн. на рахунок продавця. Зазначена операція відображена останнім в бухгалтерському та податковому обліку (а.с.11-12, 17-19).

Гр. ОСОБА_1як суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа, зареєстрована Виконкомом Южненської міської ради 13.06.2002р., про що зроблено запис у журналі обліку реєстраційних справ за № НОМЕР_3 та видано відповідне свідоцтво (а.с.8). На податковому обліку знаходиться з 17.06.2002р., як платник ПДВ зареєстрована 27.06.2002р. із видачею свідоцтва за № НОМЕР_4 (а.с.9-10).

ТОВ „Краус-Інтел” зареєстровано рішенням Харківської міської Ради 04.02.2003р. за № НОМЕР_5, прийнято на облік в ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова 13.02.2003р., зареєстровано як  платник ПДВ 03.03.2003р. свідоцтво № НОМЕР_6 (а.с.13зв., 15зв.).

Отже, на момент укладення усної угоди від 12.03.2004р., СПД ОСОБА_1та ТОВ „Краус-Інтел” були зареєстровані в установленому порядку як суб'єкти підприємницької діяльності, як платники ПДВ, тобто мали право і на укладення угод, і на видачу податкових накладних, відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України, що набрав чинності з 01.01.2004р. та  п.п. 7.2.4. п.7.2. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”.

Під час розгляду апеляційної скарги судовою колегією з'ясовано, що у позивача відсутні докази стосовно виключення ТОВ „Краус-Інтел” з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та анулювання його свідоцтва платника ПДВ.

За змістом ст. 207, 208 Господарського кодексу України, чинного з 01.01.2004р., недійсною є, зокрема, угода, яка укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства. Правові наслідки такої угоди залежать від наявності умислу -у обох сторін чи однієї, від виконання угоди -обома сторонами чи однією.

В позовній заяві позивач послався на протиправність умислу саме у ТОВ  „Краус-Інтел”, обґрунтовуючи це рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 18.10.2005р., яким установчі документи ТОВ „Краус-Інтел” та свідоцтво платника ПДВ визнані недійсними з 16.01.2003р.

Однак наявність умислу не може бути підтверджена лише рішенням районного суду про визнання установчих документів цієї сторони договору недійсними, оскільки рішення місцевого суду встановлює виключно факт невідповідності установчих документів вимогам чинного законодавства, а факт наявності умислу на укладення угоди з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства таким рішенням місцевого суду підтверджуватися не може, а тому повинен доводитися саме у господарському суді.

Отже, рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 18.10.2005р. не було обов'язковим для господарського суду при вирішенні даної справи про визнання угоди недійсною.

У рішенні суду першої інстанції відсутні обставини, встановлені на підтвердження того, що укладаючи угоду, сторони діяли з метою, яка суперечила інтересам держави та суспільства.

У судовому засіданні апеляційної інстанції, обґрунтовуючи протиправність умислу у ТОВ „Краус-Інтел”, позивач послався на те, що укладаючи угоду та виконуючи свої зобов'язання, останнє мало на меті приховування отриманого за цією угодою прибутку від оподаткування, про що свідчить лист ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова від 04.05.2006р. за № НОМЕР_7, де зазначено про ненадання ТОВ „Краус-Інтел” звітності з другого кварталу 2003р., останній звіт по ПДВ надавався за березень 2003р. про відсутність діяльності.

Однак, судова колегія не приймає такі доводи до уваги, враховуючи слідуюче:

-          невиконання стороною зобов'язання за договором не може служити підставою для визнання його недійсним;

-          жодним законодавчим актом України не передбачено обов'язок покупця перевіряти наміри продавця щодо сплати ним податків;

-          порушення сторонами договору законодавства про податки не є підставою для визнання його недійсним.

Отже, висновок суду про суперечність спірної угоди інтересам держави та суспільства помилково ґрунтується на обставинах, які не мали правового значення для справи. Він є наслідком порушення судом, зокрема, вимог процесуального закону про належність доказів та підстави звільнення від доказування.

Сама по собі угода про продаж будівельних матеріалів не є такою, що суперечить інтересам держави та суспільства. Такий товар не виключено законом із цивільного обігу, на торгівлю ним не вимагалась ліцензія, не було й інших законодавчих обмежень стосовно його купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки позивачем не надано доказів того, що укладаючи спірну угоду, ТОВ „Краус-Інтел” діяло з метою завідомо для нього суперечною інтересам держави та суспільства, тому підстави для визнання цієї угоди недійсною відсутні.

Така правова позиція по даній категорії спорів викладена у постанові Верховного суду України від 14.02.2006р. № 21-321во05, ухвалі Вищого адміністративного суду України від 05.04.2006р., ухвалі Вищого господарського суду України від 11.05.2006р. по справі № 2-1/3245-2005.

Вищевикладене не  враховано судом першої інстанції при вирішенні спору, що призвело до прийняття неправильного рішення і є підставою для його скасування.

Керуючись ст.ст. 99, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

постановила:

Апеляційну скаргу СПД ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення господарського суду Одеської області від 12.09.2006р. у справі № 13/182-06-7261 скасувати, у позові відмовити.

Стягнути з ДПІ у м. Южному на користь СПД -фізичної особи ОСОБА_1 витрати по держмиту в сумі 62,62грн. за розгляд апеляційної скарги.

Видати СПД -фізичній особі ОСОБА_1довідку на повернення із Держбюджету України зайво сплаченого за квитанцією НОМЕР_8 Южного ГРУ Приватбанка від 29.11.2006р. держмита в сумі 20,12грн.

Доручити господарському суду Одеської області видати відповідний наказ.

Головуючий суддя                                                                      В.Б. Туренко

Судді                                                                                          Л.І. Бандура

                                                                                                   Л.В. Поліщук