Справа № 1013/5487/2012 Головуючий у І інстанції Аніпко
Провадження № 11/780/615/13 Доповідач у 2 інстанції Миколюк О.В.
Категорія 3 27.06.2013
УХВАЛА
Іменем України
26 червня 2013 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого судді: Миколюка О.В.,
суддів: Зіміної В.Б., Черкасова В.М.,
за участю прокурора : Стаховської Н.О.,
захисника засудженого ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3,
засудженого: ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Києві матеріали кримінальної справи за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, захисника ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3 та засудженого ОСОБА_4, на вирок Ірпінського міського суду Київської області від 01 березня 2013 року, яким
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Любашівка, Одеської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого,
засуджено за ч.1 ст. 115 КК України на 10 (десять) років позбавлення волі;
стягнуто з ОСОБА_4 на користь: ОСОБА_6, матеріальну шкоду у розмірі 5 331, 80 грн., та моральну шкоду у розмірі 40 000, 00 грн.; НДЕКЦ при ГУ МВС України в Київській області витрати, пов'язані з проведенням судових експертиз, у розмірі 2 353, 92 грн.
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця с. Кудрявцівка, Веселинівського р-н., Миколаївської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_3, раніше не судимого,
засуджено за ч.1 ст. 396 КК України на 2 (два) роки обмеження волі;
на підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік;
на підставі ст. 76 КК України ОСОБА_2 зобов'язано повідомляти органи виконання покарання про зміну свого місця проживання, періодично з'являтися для реєстрації до орану виконання покарань.
Цим же вироком вирішено питання речових доказів по справі.
В С Т А Н О В И Л А :
Згідно вироку, ОСОБА_4, 11.01.2012, близько 01.00 год., знаходячись біля перехрестя вулиць Жовтневої та 2-га Лінія в м. Ірпені, Київської області, в ході розмови з ОСОБА_5, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, виник конфлікт, який в подальшому переріс в бійку. Під час бійки, у ОСОБА_4 раптово виник умисел, направлений на вбивство ОСОБА_5. Реалізуючи свій злочинний умисел, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, ОСОБА_4 наніс ОСОБА_5 декілька ударів розкладним ножем в область грудної клітини і живота, в результаті чого останній помер.
Згідно з висновком судово-медичної експертизи від 15.03.2012 № 13/12, ОСОБА_5, було нанесено наступні тілесні ушкодження: проникаючі колото-різані поранення грудної клітки і живота з ушкодженням серця, лівої легені і правої долі печінки, які супроводжувались гострою крововтратою. Смерть потерпілого знаходиться в прямому причинному зв'язку з проникаючими пораненнями № 3, 4, 5, які мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень у живих осіб, як небезпечні для життя на час їх заподіяння і виникли внаслідок трьохразової дії плоского колюче-ріжучого предмету типу клинка ножа, шириною на рівні занурення в тіло близько 1,8+0,5 см, з гостро заточеним лезом та подібним обшуком з досить вираженими ребрами.
В подальшому, ОСОБА_4, після вчиненого ним вбивства ОСОБА_5, зателефонував ОСОБА_2 та запитав у останнього дозволу на ночівлю за місцем його тимчасового проживання, за адресою: АДРЕСА_1, на що останній дав згоду. Після того, як ОСОБА_4 приїхав до ОСОБА_2. він розповів останьому, що вчинив злочин, а саме вбивство ОСОБА_5, після чого ОСОБА_2 дозволив йому мешкати в квартирі, де останній переховувався від працівників правоохоронних органів.
В апеляції прокурор, вважає, що вирок суду підлягає скасуванню у зв'язку з неповнотою судового слідства та невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, а тому просить вирок суду скасувати, а кримінальну справу направити на новий судовий розгляд. Зазначає, що в мотивувальній частині вироку суд послався на показання свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8, даних ними на досудовому слідстві, чим порушив вимоги ст. 323 КПК України, також не оспорюючи доведеності вини засудженого та правильності кваліфікації його дій вважає, що покарання призначене ОСОБА_4 не відповідає ступеню тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості.
В апеляції захисник ОСОБА_2 - адвокат ОСОБА_3, просить вирок скасувати та постановити новий, яким виправдати ОСОБА_2 за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст. 396 КК України.
В обґрунтуванні зазначає, що вирок є незаконним з підстав неправильного застосування кримінального закону, а також істотного порушення вимог кримінально-процесуального закону, постановляючи вирок судом не надано належної оцінки доказам та показанням засудженого ОСОБА_4 та свідка ОСОБА_9 даних ними під час судового слідства.
В своїй апеляції засуджений ОСОБА_4, просить вирок змінити в частині призначеного йому покарання та призначити йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді 7 років позбавлення волі. Зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги той факт, що він активно сприяв розкриттю злочину, щиро розкаявся в скоєному.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав апеляцію державного обвинувача, думку захисника засудженого ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3, який підтримав свої апеляційні вимоги, пояснення засудженого ОСОБА_4, який просив перекваліфікувати його дії з ч.1 ст. 115 КК України на ч.2 ст. 121 КК України та пом'якшити йому покарання до 7 років позбавлення волі, провівши судові дебати, надавши останнє слово засудженому, обговоривши доводи апеляцій та перевіривши матеріали справи колегія суддів приходить до наступного.
Висновок суду про вчинення ОСОБА_4 злочину за зазначених у вироку обставин, ґрунтується на досліджених у судовому засіданні доказах, детально викладених у вироку.
Зокрема, вина засудженого ОСОБА_4 підтверджується:
- явкою з повинною ОСОБА_4, в якій він вказав, що наніс декілька ударів ножем малознайомому йому чоловіку, від яких останній помер, а він втік з місця скоєння злочину (т.1 а.с. 144);
- показаннями засудженого ОСОБА_4, які він давав на досудовому слідстві під час допиту в якості підозрюваного (т.1 а.с. 161-164) та обвинуваченого (т.1 а.с. 185-188; 295-298), з яких вбачається, що під час сутички між ним та ОСОБА_5 він дістав з кишені своєї курточки розкладний ніж та наніс декілька ударів йому в область грудей після чого пішов з місця скоєння злочину;
- протоколом відтворення обстановки та обставин події за участю засудженого ОСОБА_4, де він детально показував, як він наносив удари ножем потерпілому ОСОБА_5 (т.1 а.с. 167-170);
- висновком судово-медичної експертизи від 24.03.2012 р. № 13/12 , згідно якого смерть ОСОБА_5 настала від колото-різаних поранень грудної клітки і живота з ушкодженням серця, лівої легені і правої долі печінки, які супроводжувались готрою крововтратою. Смерть ОСОБА_5 знаходиться в прямому причинному зв'язку з проникаючими пораненнями, які мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень небезпечних для життя в момент заподіяння (т.1 а.с. 243-244);
- іншими матеріалами справи в їх сукупності.
Наведене та інші вказані у вироку докази належно оцінені судом і його висновок про доведеність вини засудженого ОСОБА_4 у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_5 є обґрунтований.
Дії засудженого ОСОБА_4 за ч.1 ст. 115 КК України кваліфіковані правильно.
Тому доводи засудженого ОСОБА_4 про перекваліфікацію його дій на ч.2 ст.121 КК України, є необґрунтованими.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України, особі, які вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
При призначенні покарання суд урахував характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного засудженим ОСОБА_4 злочину, обставини справи, дані про особу.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що призначене засудженому покарання, його вид і строк визначене судом правильно, воно є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а тому підстав для застосування до засудженого ОСОБА_4 положень ст. 69 КК не вбачає.
Вважати призначене засудженому ОСОБА_4 покарання несправедливим внаслідок м'якості, про що йдеться у апеляції прокурора, немає підстав. Обране за рішенням суду покарання слід визнати таким, яке є необхідним для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Що ж стосується доводів апеляції захисника засудженого ОСОБА_2, про необхідність закриття кримінальної справи щодо ОСОБА_2, оскільки під час судового слідства ОСОБА_2 та ОСОБА_4 повідомили, що вони є двоюрідними братами, а відповідно до п.4 ст.3 Сімейного кодексу є кровним спорідненням, то вони є безпідставними.
Так, відповідно до п.11 ч.1 ст.32 КК України, «Близькі родичі» - батьки, дружина, чоловік, діти, рідні брати і сестри, дід, баба, внуки.
З довідки виданої головою Любашівської селищної ради, ОСОБА_10 (т.2 а.с. 107) вбачається, що ОСОБА_4 та ОСОБА_2 не є близькими родичами, а тому висновок суду першої інстанції, що відповідно до ч.2 ст. 396 КК України, ОСОБА_2 не може бути звільнений від кримінальної відповідальності є вірним.
Разом з тим, під час проведення судового слідства в суді першої інстанції, засуджений ОСОБА_2 повідомив, що він не знав, що його брат когось вбив, а засуджений ОСОБА_4 та свідок ОСОБА_9, давали показання, що вони не повідомляли засудженому ОСОБА_2 про вчинення злочину, а показання, дані ними під час досудового слідства, не відповідають дійсності, оскільки вони були дані під тиском та погрозами застосування до них фізичної сили з боку працівників органів МВС
Більше того, в матеріалах справи міститься подання судді Ірпінського міського суду Київської області, адресоване прокурору м. Ірпеня Київської області, про необхідність перевірити факти, викладені в судовому засіданні засудженим ОСОБА_2 та ОСОБА_4, щодо застосування до них фізичного та психологічного тиску зі сторони оперативних працівників міліції, та в залежності від встановленого, необхідно прийняти рішення відповідно до вимог ст. 97 КПК України 1960 року (т.2 а.с. 110)
Відомості, про виконання прокурором м. Ірпеня Київської області вказаного подання в матеріалах справи відсутні.
Крім того, під час судового засіданні в суді першої інстанції, прокурор, заявив клопотання, в якому просив повторно направити подання до прокуратури м. Ірпеня, з метою перевірки фактів, які були повідомлені засудженим ОСОБА_2 (т.2 а.с.150) та суд безпідставно відмовив в його задоволенні, та в підтвердження вини ОСОБА_2 за ст. 396 КК України у вироку послався на докази, які давали засуджені на досудовому слідстві, хоча їх доводів про застосування до них недозволених методів слідства належним чином не перевірив, оперативних працівників міліції, які затримували засудженого ОСОБА_2 не допитав. Рішення про результати проведення перевірки по даному факту прокуратурою м. Ірпеня не долучив, чим допустив однобічність та неповноту досудового слідства.
Тому, відповідно до ст.ст. 367,368 КПК України вирок в цій частині підлягає скасуванню, з направленням справи на новий судовий розгляд, під час якого суду належить врахувати вищенаведене в ухвалі, прийняти? міри до всебічного, повного та об'єктивного розгляду справи, та в залежності від встановленого, постановити законний та обґрунтований вирок.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 365,366 КПК України 1960 року колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Апеляцію засудженого ОСОБА_4 - залишити без задоволення.
Апеляції прокурора, який брав учать у розгляді справи судом першої інстанції та захисника засудженого ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3 - задовольнити частково.
Вирок Ірпінського міського суду Київської області від 01.03.2013 року в частині засудження ОСОБА_2 за ч.1 ст. 396 КК України - скасувати, справу направити на новий судовий розгляд, в той же суд в іншому складі суду.
В решті вирок залишити без зміни.
Головуючий:
Судді: