ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"21" листопада 2006 р.

Справа № 30/149-06-5012

м. Одеса

          Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Мишкіної М.А.

                     суддів Сидоренко М.В.,

                                 Таценко Н.Б.

при секретарі судового засідання Кійко О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Поперняк Г.В. - по довіреності;

від відповідача: Рєуцой О.С. - по довіреності;

від третіх осіб: не з’явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області

на рішення господарського суду Одеської області від 18.08.2006 р.

по справі № 30/149-06-5012

за позовом  Іноземного підприємства „СЖС Україна”

третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ДП „Іллічівський морський торговельний порт”

до відповідача Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області

третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Міністерство транспорту та зв’язку України

про зобов’язання укласти договір

У судовому засіданні 17.10.2006 р. згідно ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 07.11.2006р.

У судовому засіданні 21.11.2006 р. згідно ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Сторони належним чином повідомлені про час і місце судових засідань.

ВСТАНОВИВ:

У травні 2006 року Іноземне підприємство „СЖС Україна” (надалі –Підприємство) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом про зобов’язання Регіонального відділення Фонду державного майна України укласти з Іноземним підприємством „СЖС Україна” договір оренди нерухомого майна –нежитлового приміщення площею 108 кв. м, розташованого за адресою: Одеська область, м. Іллічівськ, площа Праці, 6, термінал №2, в будівлі складу №2. Водночас позивач просив залучити до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Міністерство транспорту та зв’язку України. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є добросовісним орендарем, своєчасно та в повному обсязі сплачував орендну плату та виконував свої договірні обов’язки  по ремонту орендованих приміщень, в зв’язку з чим відмова в продовженні дії договору є безпідставною з огляду  на положення ст.ст. 1,5,17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”.

Рішенням господарського суду Одеської області від 18.08.2006 р. позовну заяву Іноземного підприємства „СЖС Україна” задоволено; зобов’язано Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області  укласти з Іноземним підприємством „СЖС Україна” договір оренди нерухомого майна -  нежитлового приміщення площею 108,0 кв.м, розташованого за адресою: Одеська обл., м. Іллічівськ, площа Праці, 6, термінал №2, в будівлі складу №2, терміном дії -364 дні, на умовах, визначених у проекті договору, направленому на адресу  Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області 16.01.2006р.

Рішення суду мотивоване наступним:

- Міністерством транспорту та зв’язку України і РВФДМУ по Одеській області були пропущені всі передбачені ст.9 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”  строки щодо погодження передачі об’єкту в оренду та укладення договору ;

- у листі  Міністерства транспорту та зв’язку України  від 10.04.2006р. за №2430\16\10-06 Міністерство  повідомило, що принципово не заперечує щодо передачі в оренду строком на 364 дні спірного нежитлового приміщення, але не погоджується із зазначеним у проекті договору розміром орендної плати, у зв’язку з чим пропонує істотно підвищити її розмір;

- проведення конкурсу на право оренди не є обов’язком РВФДМУ по Одеській області, а є лише правом, яким воно до цього часу не скористалося;

- відповідно до ч. 7 ст. 9  Закону України „Про оренду державного та комунального майна”  за наявності заяв про оренду нерухомого майна від двох або більше фізичних або юридичних осіб орендар визначається орендодавцем на конкурсних засадах, проте відповідачем не надано доказів наявності двох або більше заяв на оренду об’єкту, на який претендує позивач; ч. 8 ст. 9 Закону надає право заінтересованим особам звернутись до суду за захистом своїх прав;.

Не погодившись з прийнятим рішенням, РВ ФДМУ по Одеській області оскаржило його в апеляційному порядку, вимагаючи прийняти постанову, якою скасувати рішення господарського суду Одеської області від 18.08.2006 р. повністю як необґрунтоване і винесене з порушенням норм матеріального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник зазначає наступне:

- відповідно до абз. 3 п. 8 Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995 р. №786, результати експертної оцінки є чинними протягом 6 місяців від дня її проведення, отже оскільки в договорі оренди від 16.01.2006 р.  зазначена вартість об’єкту станом на 12.01.2006 р., то термін дії експертної оцінки приміщень закінчився 12.07.2006 р., отже на момент винесення рішення суду зазначену оцінку вже не можна застосовувати та брати до уваги для розрахунку орендної плати і відсутні підстави укладати договір оренди державного майна в редакції від 16.01.2006р.;

- господарським судом порушено вимоги п.п.2, 3 ст. 10 ЗУ „Про оренду державного та комунального майна: судом не визначено дату укладення договору; згідно п.п. 3.2 проекту договору оренди від 16.01.2006р. неможливо вирахувати перший місяць орендної плати та відповідно скоригувати суму орендної плати за базовий місяць, оскільки не визначено з якої дати необхідно укласти договір, отже наявний факт недосягнення сторонами домовленості з істотної умови договору;

- судом невірно застосовані норми ст. 9 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, а саме: залишено без уваги частину тесту цього ж пункту щодо віднесення його вимог до укладення договору з бюджетною установою, організацією, проте, позивач не ані бюджетною установою, ані бюджетною організацією;

- судом не враховані вимоги ст. 73 Господарського кодексу України, якими визначено, що функції власника майна щодо державного унітарного підприємства здійснює галузеве міністерство, до сфери діяльності якого входить підприємство; з приписів п.3 ст. 9 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” слідує, що діючий порядок укладення договору оренди передбачає обов’язкову згоду органу управління, проте на теперішній час діє лист Міністерства транспорту та зв’язку України від 10.04.2006 р. №243/16/10-06, в якому орган управління державним майном  вважає запропоновану орендну плату низькою та такою, що не відповідає ефективному використанню  державного майна; цей лист не скасований та не відмінений.

У відзиві на апеляційну скаргу Іноземне підприємство „СЖС Україна” заперечує проти її задоволення з огляду на таке: на момент звернення до відповідача з пропозицією укладення договору оренди експертна оцінка майна була чинною (станом на 16.01.2006р.), строк дії звіту про експертну оцінку не сплив; позивачем дотримана процедура укладення договору, тому відмова в укладенні була неправомірною; у рішенні суду вказаний строк дії договору, а датою укладення договору є дата  набрання чинності рішення суду з цього спору, тому можливо визначити перший місяць оренди і розмір орендної плати за нього; скаржник невірно розуміє зміст ст. 9 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, дія якої розповсюджується на звернення будь-яких юридичних та фізичних осіб, а не тільки бюджетних установ та організацій; неотримання  РВ ФДМУ по Одеській області погодження або відмови в укладенні договору оренди від Міністерства транспорту та зв’язку України протягом 15 днів є свідченням погодження органу управління майном укладення договору оренди відповідно до ст. 9 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”.

На підставі викладеного, Іноземне підприємство „СЖС Україна” просить суд  апеляційної інстанції залишити оскаржуване рішення без змін.

У доповненнях до відзиву на апеляційну скаргу викладається додаткові заперечення на правову позицію скаржника, які полягають у наступному: експертна оцінка була чинною як на момент звернення позивача з пропозицією укладення договору, так і на момент звернення до суду з позовом, є письмовим доказом у справі, належним і допустимим за ст. 34 ГПК України, який суд повинен був взяти до уваги; скаржник невірно розуміє  положення ст. 73 ГК України та ст. 9 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, не враховує, що Міністерство транспорту та зв’язку України надало свій висновок з спірного питання, який не є відмовою в укладенні договору оренди; питання підвищення орендної плати має вирішуватись у будь-який законний спосіб, а не тільки шляхом проведення конкурсу; РВ ФДМУ по Одеській області був оголошений конкурс без достатніх підстав, інформація про це досі не надрукована у засобах масової інформації, відтак не досягнена головна мета орендних відносин –ефективне використання державного майна і максимального надходження коштів до бюджету.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 07.11.2006р. до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено ДП „Іллічівський морський торговельний порт”.

Треті особи, ДП „Іллічівський морський торговельний порт” та Міністерство транспорту та зв’язку України, відзиви на апеляційну скаргу не надали, у засідання суду апеляційної інстанції своїх представників не направили, незважаючи на те, що належним чином повідомлялись про час і місце апеляційного розгляду справи.

Перевіривши матеріали справи, повноту встановлення обставин, що мають значення для справи, та відповідність ним висновків місцевого господарського суду, правильність застосування норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга РВ ФДМУ по Одеській області підлягає задоволенню, але зазначає, що мотиви скасування оскаржуваного рішення є відмінними від доводів апеляційної скарги, якими суд апеляційної інстанції не пов’язаний виходячи з приписів ст. 101 ГПК України.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, позивач був орендодавцем приміщення площею 108 кв. м. у м. Іллічівськ, пл. Праці, 6, 2 термінал, у будівлі складу №2, на підставі договору №2/8 оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 01.10.2000р. зі строком дії до 01.10.2002р., укладеного з ДП „Іллічівський морський торговельний порт” –балансоутримувачем цього нерухомого майна. Також 01.10.2000р. сторони підписали додаткову угоду до договору оренди №2/8, яка є невід’ємною частиною останнього, і встановлює порядок оплати орендарем експлуатаційних та комунальних послуг, пов’язаних з орендним користуванням приміщенням.

Відповідно до ч. 2 ст. 17  Закону України „Про оренду державного та комунального майна” (надалі –Закон про оренду), п. 10.6 договору строк дії договору був предовжений до 01.10.2004р., оскільки заяви сторін про припинення його дії протягом місяця після закінчення терміну дії договору були відсутні.

Як вказує позивач, у зв’язку з відмовою ДП „Іллічівський морський торговельний порт” (надалі –Порт) від продовження договору на новий термін з посиланням на ту обставину, що Порт з набранням чинності Господарським кодексом України не є належним орендодавцем нерухомого державного майна, Іноземне підприємство „СЖС Україна” звернулось до РВ ФДМУ по Одеській області листом №42 від 16.01.2006р. з пропозицією укласти договір оренди нерухомого майна, що знаходиться на балансі ДП „Іллічівський морський торговельний порт”, - нежитлового приміщення площею 108 кв. м., розташованого  в складі №2 Порту, для розміщення офісу строком до 1 року. З цим листом позивач надіслав пакет документів, у тому числі погодження Порту на передачу приміщення в оренду, проект договору, звіт про незалежну оцінку об’єкта оренди, тощо, які отримані  РВ ФДМУ по Одеській області 16.01.2006р. (реєстр №12-161).

31.01.2006р. РВ ФДМУ по Одеській області листом №1/495 звернулось до Міністерства транспорту та зв’язку України з проханням надати у 15-денний термін висновки за поставленими питаннями та дозвіл (або відмову) на передачу об’єкта в оренду; до листа додані документи, отримані від Іноземного підприємства „СЖС Україна”  у зв’язку з пропозицією укласти договір, у тому числі лист Порту (балансоутримувача) від 02.12.2004р. №8/7-786 до РВ ФДМУ по Одеській області з повідомленням про відсутність заперечень щодо передачі в оренду майна, що знаходиться на балансі Порту і розташоване в складі №2  ДП „Іллічівський морський торговельний порт”.

Міністерство транспорту та зв’язку України як орган, уповноважений управляти державним майном, у листі від 10.04.2006. №2430/16/10-06 повідомило відповідача, що принципово не заперечує проти передачі нерухомого майна в оренду строком на 364 дні, однак у зв’язку з значним заниженням запропонованої в проекті договору орендної плати порівняно з відповідними розмірами орендної плати за аналогічні об’єкти, запропонувало істотно підвищити розмір орендної плати відповідно до вимог чинного законодавства та спільного листа  РВ ФДМУ по Одеській області та  Міністерства транспорту та зв’язку України від 19.12.2005р.; також повідомлено, що у разі оголошення конкурсу Міністерство надасть кандидатуру до складу конкурсної комісії.

Листом від 13.07.2006р., вже після подання позивачем позову про зобов’язання укласти договір, РВ ФДМУ по Одеській області повідомило Іноземне підприємство „СЖС Україна” про відсутність заперечень з боку Міністерства транспорту та зв’язку України на передачу в оренду державного майна за умови збільшення орендної плати шляхом проведення конкурсу на право оренди згідно з діючим Порядком проведення конкурсу на право оренди державного майна. Крім того, у листі відповідач вказав на необхідність надання звіту з незалежної оцінки в разі прийняття рішення про участь у конкурсі.

Як встановлено судом апеляційної інстанції з пояснень представників позивача, звернення до суду з позовом про зобов’язання РВ ФДМУ по Одеській області укласти договір оренди в запропонованій позивачем редакції у травні 2005р. було обумовлено неотриманням від відповідача відповіді на звернення від 16.01.2006р., а посилання в позовній заяві на відмову РВ ФДМУ по Одеській області в укладенні договору було помилковим і неправильно відображує обставини справи: на думку позивача, його право на звернення до суду з таким позовом ґрунтується на положеннях ч. 4 ст. 9, ч. 8 ст. 9 Закону про оренду і обставині неотримання відповіді від РВ ФДМУ по Одеській області.

В період розгляду справи судом першої інстанції позивач листом від 09.08.2006р. звернувся до відповідача, повідомляючи про своє рішення прийняти участь у конкурсі на право оренди нерухомого майна площею 108 кв. м., що знаходиться на балансі ДП „Іллічівський морський торговельний порт”. З даним листом Іноземне підприємство „СЖС Україна” надіслало новий звіт з незалежної оцінки майна та новий проект договору оренди, умови котрого відносно вартості нерухомого майна та розміру орендної плати суттєво збільшені порівняно з попереднім проектом договору (478225 грн. вартість, 3985,21 грн. –орендна плата за базовий місяць; у попередньому проекті договору – 289012 грн.; 2408,43 грн. –відповідно).

Оскаржуваним відповідачем рішенням суду від 18.08.2006р. позов Іноземного підприємства „СЖС Україна” задоволено з тих підстав, що об’єкт оренди є державним нерухомим майном, а сторони не заперечують проти того, що орендодавцем має виступати РВ ФДМУ по Одеській області, останнє без належних підстав, встановлених ч. 7 ст. 9 Закону про оренду, вирішило визначити орендодавця на конкурсних засадах.

Проте з висновком суду першої інстанції відносно особи (органу), яка у даному випадку наділена повноваженнями орендодавця щодо спірного нерухомого державного  майна, судова колегія не погоджується і вважає його помилковим, зробленим в порушення норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 43 ГПК України визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відтак, суд першої інстанції не повинен був виходити з обставини визнання учасниками процесу тих чи інших обставин та їх спільної думки з будь-якого правового питання, навпаки, мав ухвалити рішення за наслідками з’ясування всіх обставин справи у їх сукупності, керуючись законом.

Відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності (далі - підприємства), їх структурних підрозділів регулюються Законом України “Про оренду державного та комунального майна” від 10.04.1992 р. № 2269-ХІІ (в редакції Закону України від 14.03.1995 р.       N 98/95-ВР з наступними змінами та доповненнями).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 2 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” від 10.04.1992р. №2269-ХІІ (в редакції Закону України від 14.03.1995р. N 98/95-ВР з наступними змінами та доповненнями) орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ст. 5 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” орендодавцями є: Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних  підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло  до  статутних фондів господарських товариств, створених у процесі  приватизації  (корпоратизації), що є державною власністю, крім  майна,  що  належить  до  майнового  комплексу  Національної

академії  наук  України та галузевих академій наук; органи,  уповноважені  Верховною  Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування управляти майном, - щодо цілісних майнових    комплексів    підприємств,   їх   структурних підрозділів  та  нерухомого   майна,   яке   відповідно   належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності; підприємства  - щодо окремого індивідуально визначеного майна та нерухомого майна, загальна площа яких не перевищує 200 кв. м на одне  підприємство,  а  з  дозволу  органів,  зазначених в абзацах другому   та  третьому  цієї  статті,  -  також  щодо  структурних підрозділів  підприємств  (філій,  цехів,  дільниць) та нерухомого майна,  що перевищує площу 200 кв. м.

Таким чином, із змісту приведених вище норм спеціального закону, яким врегульовані відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, їх структурних підрозділів, вбачається що господарські  суди  повинні виходити з того, що статтею 5 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” в імперативному порядку визначено органи, яким надано право бути орендодавцями. Так, щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, що є державною власністю, а також майна,  що не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), крім майна, що належить   до   майнового  комплексу  Національної  академії  наук України, орендодавцями можуть бути Фонд державного майна України, його  регіональні  відділення  та  представництва.  Підприємства  мають   право   виступати   орендодавцями, як правило,  тільки щодо окремого індивідуально визначеного майна  та нерухомого майна площею до 200 кв.м. (п. 3 Роз’яснення від 25.05.2000р. №02-5/237 “Про деякі питання практики застосування Закону України “Про оренду державного та комунального майна”).

За таких обставин, в силу положень ч. 4 ст. 5 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” від 10.04.1992 р. № 2269-ХII (зі змінами, внесеними Законом України № 1908-IV від 29.06.2004 р.) у правовідносинах з тимчасового користування на умовах оренди об’єктом державної власності –нежитловим приміщенням загальною площею 108 кв. м., розташованим у м. Іллічівськ Одеської області, пл. Праці, 6, Термінал № 2, в будівлі складу № 2, - орендодавцем згаданого майна має виступати підприємство –балансоутримувач –ДП „Іллічівський морський торговельний порт”.

Даний висновок узгоджується зі змістом п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 287 Господарського кодексу України, з положень котрих випливає, що Фонд державного майна та його регіональні відділення виступають орендодавцями нерухомого майна державної власності у випадках, передбачених законом, а державні підприємства –щодо окремого індивідуального майна, у т. ч. нерухомого.

Відповідно до ст. 7 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” від 10.04.1992 р. № 2269-ХІІ (в редакції Закону України від 14.03.1995 р.      N 98/95-ВР) ініціатива щодо оренди майна може виходити від фізичних та юридичних осіб, які можуть бути орендарями відповідно до статті 6 цього Закону, пропозиція може надходити від орендодавців, зазначених у статті 5 цього Закону.

Порядок укладення договору оренди врегульований ст. 9 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” від 10.04.1992 р. № 2269-ХІІ (в редакції Закону України від 14.03.1995 р. N 98/95-ВР) відповідно до положень ч. 1 –3 якої фізичні та юридичні особи, які бажають укласти договір оренди, направляють заяву, проект договору оренди, а також інші документи згідно з переліком, що визначається Фондом державного майна України відповідному орендодавцеві, зазначеному у статті 5 цього Закону, а саме (з урахуванням приведених вище висновків суду щодо особи орендодавця у спірних правовідносинах) до ДП “Іллічівський МТП” . У разі надходження до орендодавця заяви про оренду нерухомого майна орендодавець у п'ятиденний строк після дати реєстрації заяви надсилає копії матеріалів органу, уповноваженому управляти відповідним майном. Орган, уповноважений управляти державним майном, розглядає подані йому матеріали і протягом п'ятнадцяти днів після їх надходження надсилає орендодавцеві висновки про умови договору оренди або про відмову в укладенні договору оренди.

Орендодавець, в свою чергу, протягом п'яти днів після закінчення терміну погодження умов договору оренди з органом, уповноваженим управляти відповідним майном, і органом Антимонопольного комітету України, а у випадках, коли заява про оренду майна не потребує узгодження (щодо оренди окремого індивідуально визначеного майна, крім нерухомого), протягом п'ятнадцяти днів після дати її реєстрації дає згоду або відмовляє в укладенні договору оренди майна і повідомляє про це заявника (ч. 4 ст. 9 Закону).

Згідно вимог ст. ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

На думку суду, позивачем в порушення положень абз. 4 ст. 5 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” від 10.04.1992 р. № 2269-ХІІ (в редакції Закону України від 14.03.1995 р. N 98/95-ВР з наступними змінами та доповненнями) помилково було визначено особу орендодавця, який повинен був виступати у правовідносинах стосовно оренди нежитлового приміщення загальною площею 108 кв.м. на території Порту, що в свою чергу обумовило помилкове звернення ІП «СЖС Україна» до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області, як до орендодавця спірного майна, а рівно призвело до порушення з боку позивача передбаченого ст. 9 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” від 10.04.1992 р. №2269-ХІІ (в редакції Закону України від 14.03.1995 р. N 98/95-ВР з наступними змінами та доповненнями) порядку укладення договору оренди державного нерухомого майна.

Виходячи з наведеного, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області відповідно до вимог законодавства не є належним орендодавцем нерухомого державного майна площею 108 кв. м., що знаходиться на балансі ДП „Іллічівський морський торговельний порт”, що є підставою для висновку про неправомірне задоволення судом першої інстанції позову, заявленого до неналежного відповідача.

Суд апеляційної інстанції згідно з приписами ст. ст. 24, 99, 101 ГПК України не наділений процесуальними правами щодо заміни неналежного відповідача належним, а місцевий господарський суд не скористався цим правом до прийняття рішення у справі і безпідставно задовольнив позов про зобов’язання укласти договір оренди, заявлений до РВ ФДМУ по Одеській області –неналежного відповідача.

Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що орган, уповноважений управляти державним нерухомим майном –Міністерство транспорту та зв’язку України у листі від 10.04.2006 р. надав свій висновок про заниження запропонованої у проекті договору орендної плати, тому зобов’язання орендодавця укласти договір оренди державного нерухомого майна за цих обставин суперечило б положенням  ст. 9 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, зі змісту котрих вбачається, що обов’язковою передумовою укладення договору оренди є згода з боку органа, уповноваженого управляти державним майном.

Вказаний висновок Міністерства транспорту та зв’язку України, оформлений листом від 10.04.2006 р., не був предметом оскарження у судовому порядку, його правомірність з врахуванням вищенаведеної правової позиції суду апеляційної інстанції не потребує дослідження судом в межах даної справи, зокрема, й тому, що це питання не ставилось на розгляд суду позивачем.

Слід також звернути увагу, що на момент звернення з позовом до суду, позивач не отримав будь-якої відповіді від відповідача на своє звернення від 16.01.2006 р., тому мав право звернутись з вимогами про зобов’язання (спонукання) Орендодавця надати обгрунтовану відповідь з приводу своєї пропозиції укласти договір оренди, грунтуючись на способах захисту своїх інтересів, встановлених ч. 2 ст. 16 ЦК України, та виходячи з припису ч. 8 ст. 9 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”.

Суд першої інстанції не звернув також увагу на зміст заявленого позову, а саме мотиви і правові підстави, з яких ІП „СЖС Україна” наполягало на його задоволенні: адже більша частина позовної заяви, вимоги та підстави котрої позивачем не змінювались і не уточнювались, відображує уявлення ІП „СЖС Україна” про своє право вимагати укладення в судовому порядку договору оренди з РВ ФДМУ по Одеській області у зв’язку з добросовісним виконанням умов договору № 2/8 з ДП „Іллічівський морський торговельний порт” і наявністю переважного права на продовження договору оренди на новий термін після закінчення його дії відповідно до ст. 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”.

Це протиріччя в правовій позиції позивача безпідставно залишено поза увагою суду першої інстанції: адже зі змісту позовних вимог випливає, що позивач наполягає саме на укладенні з ним договору як з добросовісним орендарем і посилається на ст. 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, положення котрої в даному разі поширюються на відносини між позивачем та попереднім орендодавцем –Портом, а не Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області.

Підсумовуючи викладене, судова колегія дійшла висновку про відсутність передбачених законом підстав для зобов’язання РВ ФДМУ по Одеській області укласти з ІП „СЖС Україна” договір оренди державного нерухомого майна –нежитлового приміщення площею 108 кв. м., що знаходиться на балансі ДП „Іллічівський морський торговельний порт”, скасування оскаржуваного рішення від 18.08.2006 р. та ухвалення нового рішення про відмову у позові ІП „СЖС Україна” за невідповідністю його вимог положенням чинного законодавства.

З огляду на вищенаведене, правові позиції скаржника та позивача, викладені в апеляційній скарзі та запереченнях на неї, залишаються поза межами дослідження та правового аналізу суду апеляційної інстанції, оскільки стосуються обґрунтування правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального права при вирішенні спору між позивачем та неналежним відповідачем.

Посилання сторін в підтвердження наявності у РВ ФДМУ по Одеській області повноважень орендодавця спірного нерухомого державного майна на рішення господарського суду Одеської області від 25.04.2006 р. по справі № 30/444-06-10698, залишеного без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 27.07.2006 р., відхиляється колегією суддів як непереконливе та помилкове: по-перше, як з’ясовано з пояснень представників сторін, згадані судові рішення скасовані в частині, що стосується визнання договору оренди № 2/8 недійсним на майбутнє, постановою Вищого господарського суду України від 02.11.2006 р.; по-друге, за наслідками правового аналізу суди дійшли висновку про недійсність договору оренди на майбутнє, такі висновки є юридичною оцінкою обставин справи і не можуть мати преюдиційного характеру (не утворюють судову преюдицію) при встановленні наявності чи відсутності у РВ ФДМУ по Одеській області згідно із законом повноважень виступати орендодавцем вищезгаданого нерухомого державного майна.

Керуючись ст. ст. 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

1.Апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області задовольнити.

          2.Рішення господарського суду Одеської області від 18.08.2006 р.             скасувати.

3.У позові ІП „СЖС Україна” про зобов’язання Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області укласти договір оренди нерухомого майна на умовах, визначених у проекті договору ІП „СЖС Україна”, –відмовити повністю.

                            Головуючий суддя:                                                            Мишкіна М. А.

    Судді:                                                                                    Таценко Н. Б.

                                                                                                                            

                                                                                                                             Сидоренко М. В