СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
30 листопада 2006 року | Справа № 2-24/10011-2006 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Гонтаря В.І.,
суддів Борисової Ю.В.,
Горошко Н.П.,
за участю представників сторін:
представник позивача - не з'явився - товариство з обмеженою відповідальністю Спільне українсько-литовське підприємство "Агромакс";
представник відповідача - Терещенко Ігор Євгенович, довіреність № б/н від 30.11.2006 - товариство з обмеженою відповідальністю "Луксор";
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Луксор" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Колосова Г.Г.) від 05.09.2006 у справі № 2-24/10011-2006,
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне українсько-литовське підприємство "Агромакс" (вул. Ватутіна, 55а,Житомир,10029)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Луксор" (вул. Монтажна, 2,Сімферополь,95000)
про стягнення 35223,60 грн.
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 35223,30грн. штрафу на підставі пункту 9.3 договору дистриб'юції №234 від 30.11.2005.
Уточнивши позовні вимоги, позивач просив стягнути з відповідача 25263,30грн. штрафу у зв'язку з арифметичною помилкою при підготовці позовної заяви.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 05.09.2006 (суддя Колосова Г.Г.) позов задоволено частково.
З товариства з обмеженою відповідальністю "Луксор" на користь товариства з обмеженою відповідальністю Спільне українсько-литовське підприємство "Агромакс" стягнуто 25263,30грн. - штрафу, 252,63грн. - державного мита та 84,63грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В частині стягнення 9960,00грн. - провадження у справі припинено.
Не погодившись з вказаним судовим рішенням, відповідач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення господарського суду скасувати.
Заявник апеляційної скарги вважає, що рішення господарського суду винесено з порушенням норм господарського права та підлягає скасуванню.
Розглянувши матеріали справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд встановив наступне.
Позивач посилається на те, що 30.11.2005 між сторонами було укладено договір дистриб'юції № 234 з протоколом розбіжностей № 1 (а.с. 7-11).
Згідно пункту 5.1 договору він укладений на строк до 31.12.2006.
Відповідно до пункту 1.4 договору у редакції протоколу розбіжностей право на застосування штрафу до дистриб'ютора виникає у постачальника у разі, якщо перший не візьме 20тон товару в асортименті у постачальника до 10 числа кожного послідуючого місяця.
Згідно пункту 9.3 договору порушення дистриб'ютором вимог пункту 1.4 тягне застосування до нього штрафу у розмірі 10% в місяць від вартості залишку товару, який залишився неодержаним дистриб'ютором з метою реалізації. Вартістю в такому випадку сторони домовились вважати вартість останньої в такому місяці реалізації партії товару постачальником дистриб'ютору.
У позовній заяві позивач посилається на те, що в порушення умов договору дистриб'ютор 17.01.2006 отримав від позивача товар у загальній кількості 14530 тон на суму 48567грн., що підтверджується видатковою накладною №АМ-0000144 від 17.01.2006 і довіреністю на отримання товару ЯЛР №360112 від 18.01.2006.
Тобто, на думку позивача, відповідач не докупив у січні 2006 року - 5470тон товару.
Більше товару відповідач від позивача не одержував.
Розрахувавши у позовній заяві умовну вартість 1 тони товару в асортименті як 3,34грн/кг, позивач просив стягнути штраф у розмірі 35223,30грн. за порушення відповідачем умов пункту 1.4 договору у грудні 2005 року-травні 2006 року.
Уточнивши позовні вимоги у зв'язку з арифметичною помилкою, позивач просить стягнути 25263,30грн. штрафу за той же період, оскільки згідно з вказаною видатковою накладною відповідач отримав 17.01.2006 товар у загальній кількості 19330тон на загальну суму 48567грн. (а.с. 21).
Тому умовна вартість 1 тони товару в асортименті становить 2,51грн/кг.
Позивач проти позивних вимог заперечував, посилаючись на те, що 06.12.2005 шляхом передання факсимільним зв'язком між сторонами укладено договір дистриб'юції №234, у відповідності до якого позивач зобов'язався передавати, а відповідач приймати та сплачувати товар.
Згідно пункту 1.2 договору асортимент товару і ціни узгоджені сторонами у додатку №1, який є невід'ємною частиною договору та підлягає підписанню обома сторонами. Однак вказаний додаток узгоджений та підписаний не був.
12.12.2005 шляхом факсимільного зв'язку відповідач надіслав позивачеві вимогу надати проект додатку № 1 із зазначенням асортименту та ціни на товар, що поставляється. У випадку ненадання вказаного додатку відповідач не зможе виконати умови договору, а саме пункт 1.4, крім того, відповідач вимагає розірвання договору.
Як доказ надсилання вказаного листа відповідач надав рахунок № 31095 за телекомунікаційні послуги за грудень 2005 року, розшифровку за міжміські розмови за грудень 2005 року, податкову накладну та журнал реєстрації вихідної кореспонденції (а.с.48-56).
Доводи відповідача не можуть бути взяті до уваги у зв'язку з наступним.
Відповідач надав екземпляр договору, що датований 30.11.2005, який він отримав від позивача факсимільним зв'язком 06.12.2005 згідно відмітці (а.с.22-25).
Позивач надав оригінал договору №234, підписаний сторонами та скріплений печатками, який також датований 30.11.2005.
Текст обох екземплярів договорів співпадає.
Відповідно до пункту 1.2 договору постачальник передає товар на умовах: Дистриб'ютор від свого імені продає товар третім особам на території Автономної Республіки Крим (далі - територія). Асортимент товару, ціни узгоджені сторонами в додатку №1, що є невід'ємною частиною даного договору і підлягає підпису обома сторонами.
Згідно пункту 1.1 договору постачальник передає, а дистриб'ютор приймає і оплачує на умовах і в порядку, визначеному даним договором, фасовані крупи і макарони в асортименті, в подальшому товар, в кількості та по цінах, вказаних в накладних, що будуть свідчити про прийом-передачу товару від постачальника до дистриб'ютора, і є невід'ємною частиною договору.
Специфікація - додаток до договору відсутня.
Але, з матеріалів справи вбачається, що відповідач отримав від позивача товар по видатковій накладній від 17.01.2006, в якій вказані асортимент, кількість товару, його ціна.
Вказаний факт відповідач не оспорює.
Крім того, якщо фактичні обставини справи свідчать про те, що сторонами взято на себе зобов'язання (договір підписаний сторонами, виконується ними), то такий договір слід вважати укладеним на умовах, що звичайно ставляться до такого виду договорів і які можуть бути визначені у тому числі шляхом тлумачення договору.
Тобто, договір, який повністю або частково виконаний сторонами, може бути визнаний укладеним і за відсутності певної умови, якщо фактичні дії щодо виконання договору свідчать про домовленість сторін укласти договір.
Таким чином, договір №234 укладений між сторонами за будь-яких умов.
Посилання відповідача на надіслання 12.12.2005 позивачеві вимоги надати проект додатку №1 із зазначенням асортименту та ціни на товар, та вимоги про розірвання договору також не приймаються судовою колегією до уваги.
Розшифровка за міжміські розмови за грудень 2005 року, надана відповідачем, не може бути належним доказом надсилання цього листа, тому що в ній вказаний лише час спілкування з абонентом. Та чи є це час на відправку факсограми, чи просто розмова, встановити неможливо.
Згідно з поясненнями позивача, вказаний лист він від відповідача не отримував.
Однак, якщо припустити, що вказаний лист був усе-таки надісланий позивачу, про що є відмітка у журналі реєстрації вихідної кореспонденції, це не є доказом розірвання договору.
Для розірвання договору слід керуватися загальними положеннями, що регулюють порядок припинення дії договору купівлі-продажу.
Відповідно до статті 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Таким чином, договором та законом не передбачено припинення зобов'язання на вимогу однієї сторони, інших доказів, у тому числі розірвання договору у судовому порядку, відповідач суду не надав.
Тому, уточнені вимоги позивача про стягнення 25263,30грн. штрафу, обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, у тому числі розрахунком та підлягають задоволенню.
Оскільки позивач, уточнивши позовні вимоги, фактично відмовився від стягнення 9960,00грн. штрафу, провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі пункту 4 статті 80 Господарського процесуального кодексу України. Судові витрати в цій частині підлягають віднесенню на позивача. Державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача пропорційно задоволеним вимогам у порядку статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі висловленого, судова колегія вважає, що рішення господарського суду прийнято при правильному застосуванні норм законодавства, у зв'язку з чим підлягає залишенню без змін.
Керуючись статтями 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 05.09.2006 у справі № 2-24/10011-2006 залишити без змін.
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Луксор" залишити без задоволення.
Головуючий суддя В.І. Гонтар
Судді Ю.В. Борисова
Н.П. Горошко