СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
28 листопада 2006 року | Справа № 2-19/9509-2006А |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Волкова К.В.,
суддів Фенько Т.П.,
Голика В.С.,
секретар судового засідання Льговська Ю.М.
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився;
відповідача: не з'явився;
розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Мокрушин В.І.) від 14.09.2006 року у справі № 2-19/9509-2006А
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Державний Ощадний банк України" вособі філії "Кримське республіканське управління" відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (вул. Госпітальна, 12 - Г,Київ,01023; вул. Київська, 55а,Сімферополь,95017)
до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим (вул. М. Залки, 1/9,Сімферополь,95053)
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
ВСТАНОВИВ:
Відкрите акціонерне товариство "Державний Ощадний банк України" в особі філії "Кримське республіканське управління" відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Сімферополі №0017402301/3 від 26.04.2006 року.
Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Мокрушин В.І.) від 14.09.2006 року у справі № 2-19/9509-2006А позов задоволено. Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що позивачем правомірно не було включено до складу об’єкту оподаткування податком на додану вартість суми коштів за надання послуг по доставці заробітної плати, оскільки суд дійшов до висновку, що зазначені послуги підпадають під поняття послуг з інкасації, які відповідно до підпункту 3.2.5 пункту 3.2 статті 3 Закону України „Про податок на додану вартість” не є об’єктом оподаткування податком на додану вартість.
Не погодившись з постановою господарського суду першої інстанції, Державна податкова інспекція у місті Сімферополі звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду скасувати, у задоволенні позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що, на думку податкової інспекції, перевезення валютних цінностей, а саме доставка коштів від установи банку до каси підприємства, передбачена договором між позивачем та дочірнім підприємством „Фиолентмехпласт”, є об’єктом оподаткування податком на додану вартість, тому правомірним є визначення позивачу податкового зобов’язання з податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій на загальну суму 1280,00 грн.
Розпорядженням першого заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду Шевченко Н.М. від 28.11.2006 року у зв’язку з відпусткою у складі колегії було замінено суддю Черткову І.В. на суддю Голика В.С.
У судове засідання, призначене на 28.11.2006 року представники сторін не з’явились, про час та місце слухання справи повідомлені належним чином.
До судового засідання від представника податкової інспекції надійшло клопотання, в якому він просив розглянути апеляційну скаргу за відсутністю представника відповідача у зв’язку з неможливістю його явки до суду апеляційної інстанції.
Судова колегія вважає можливим розглянути спір за відсутністю представників сторін, оскільки матеріалів справи достатньо для розгляду спору по суті, а згідно частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Переглянувши постанову суду першої інстанції відповідно до статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія встановила наступне.
Державною податковою інспекцією у місті Сімферополі у період з 24.10.2005 року до 28.11.2005 року було проведено документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства філією "Кримське республіканське управління" відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" за період з 01.01.2003 року до 30.06.2005 року. По результатах перевірки був складений акт № 21/22-012/02761766 від 29.11.2005 року.
Перевіркою зокрема було встановлено порушення з боку філії "Кримське республіканське управління" відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" пункту 4.1 статті 4 Закону України „Про податок на додану вартість” в частині неключення у податкове зобов’язання по податку на додану вартість суми податку за послуги з доставки заробітної плати підприємству, в результаті чого було занижено податкове зобов’язання по податку на додану вартість на суму 829,00 грн. за період березень-червень 2005 року.
На підставі акту перевірки податковою інспекцією було прийнято податкове повідомлення-рішення №0017402301/0 від 06.12.2005 року про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 829,00 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 427,00 грн.
В результаті процедури апеляційного оскарження відповідно до вимог пункту 5.2 статті 5 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” скарги позивача були залишені без задоволення та відповідачем було прийнято нове податкове повідомлення-рішення №0017402301/3 від 26.04.2006 року, яке є предметом даного спору.
Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції у зв’язку з наступним.
Під час перевірки було встановлено, що між позивачем та дочірнім підприємством „Фиолентмехпласт” був укладений договір №1 від 24.02.2005 року, відповідно до якого позивач здійснює доставку заробітної плати (валютних цінностей) на адресу клієнта.
Згідно з пунктом 3 частини 4 статті 47 Закону України „Про банки і банківську діяльність” за умови отримання письмового дозволу Національного банку України банки також мають право здійснювати такі операції як перевезення валютних цінностей та інкасацію коштів.
Відповідно до дозволу №19-18/25-1 від 13.09.2004 року, погодженого з начальником Головного управління Національного банку України в Автономній Республіці Крим, філії "Кримське республіканське управління" відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" було надано дозвіл на здійснення таких банківських операцій як перевезення валютних цінностей та інкасація коштів.
Пунктом 1.7 розділу І Інструкції з організації перевезення валютних цінностей та інкасації коштів в установах банків України, затвердженої Постановою Національного банку України від 03.12.2003 року N 520, визначені поняття операцій „інкасація” та „перевезення валютних цінностей”:
- інкасація - збирання та доставка коштів до каси установи банку;
- перевезення валютних цінностей - доставка підкріплень, вивезення і доставка надлишків, непридатних та зношених банкнот і монет, доставка валютних цінностей та спеціальних вантажів до операційних (оборотних) кас (сховищ) банків, обмінних пунктів, підприємств, установ та організацій.
Пунктом 2.1 розділу ІІ зазначеної інструкції зазначено, що у разі потреби установи банків можуть створювати власні підрозділи перевезення валютних цінностей та інкасації коштів для здійснення операції з перевезення валютних цінностей та інкасації коштів, яка є єдиною неподільною операцією згідно із Законом України "Про банки і банківську діяльність, на підставі отриманого письмового дозволу Національного банку.
Відповідно до підпункту 3.2.5 пункту 3.2 статті 3 Закону України „Про податок на додану вартість” не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість операції з надання послуг з інкасації.
Аналіз зазначених норм дозволяє колегії суддів суду апеляційної інстанції зробити висновок про те, що операції по доставці заробітної плати (валютних цінностей) на підставі договору з дочірнім підприємством „Фиолентмехпласт” №1 від 24.02.2005 року не є об’єктом оподаткування податком на додану вартість. Тому судова колегія вважає неправомірним визначення податковою інспекцією податкового зобов’язання з податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій на підставі податкового повідомлення-рішення №0017402301/3 від 26.04.2006 року.
Враховуючи викладене, судова колегія не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги Державної податкової інспекції у місті Сімферополі та вважає постанову суду першої інстанції такою, що прийнята відповідно до вимог норм матеріального та процесуального права.
Керуючись статтею 195, пунктом 1 частини 1 статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини 1 статті 205, статтями 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим залишити без задоволення.
2. Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 14.09.2006 року у справі № 2-19/9509-2006А залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення.
Ухвалу може бути оскаржено протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя К.В. Волков
Судді Т.П. Фенько
В.С. Голик