СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
29 листопада 2006 | Справа № 20-9/157 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Видашенко Т.С.,
суддів Заплави Л.М.,
Лисенко В.А.,
секретар судового засідання Долгова М.В.
за участю представників сторін:
представник позивача: Філонов Олександр Олегович, довіреність № 121 від 07.12.04, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фаворит";
представник відповідача: Сирський Сергій Валентинович, довіреність № 03-15/2188 від 25.07.06, Севастопольська міська рада;
представник третьої особи: Уманець Павло Михайлович, довіреність № б/н від 19.01.05, Громадське об'єднання "Футбольный клуб "Чайка";
представник третьої особи: не з'явився, Севастопольське міське головне управління земельних ресурсів
розглянувши апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Фаворит" на ухвалу господарського суду міста Севастополя (суддя Рибіна С.А.) від 23.10.2006 у справі № 20-9/157
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фаворит" (вул. Суворова, 15-7, місто Севастополь,99011)
до Севастопольської міської ради (вул. Леніна, 3, місто Севастополь,99011)
3-ті особи: 1. Громадське об'єднання "Футбольный клуб "Чайка" (вул. Адм. Октябрьського, 20, місто Севастополь,99011)
2. Севастопольське міське головне управління земельних ресурсів (вул. Леніна, 2,Севастополь,99011)
про визнання недійсним державного акту на право постійного користування землею.
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 23 жовтня 2006 року у справі № 20-9/157 (суддя Рибіна С.А.) закрито провадження у адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Фаворит” до Севастопольської міської ради, 3-ті особи: громадське об’єднання “Футбольний клуб “Чайка”, Севастопольське міське головне управління земельних ресурсів про визнання недійсним державного акту на право постійного користування землею.
Ухвала господарського суду першої інстанції мотивована тим, що статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України визначені категорії спорів, на які поширюється компетенція адміністративних судів, зокрема, адміністративний суд розглядає спори щодо оскарження рішень суб’єктів владних повноважень: нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії. Враховуючи, що предметом данного спору є визнання недійсним державного акту на право постійного користування землею № 44 серії КМ від 22 жовтня 1993 року, суд дійшов висновку про те, що вказаний акт не є ні актом індивідуальної дії, ні нормативним актом, тому провадження у справі припинив на підставі пункту 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України.
Не погодившись з ухвалою суду, товариство з обмеженою відповідальністю “Фаворит” звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу господарського суду першої інстанції, справу направити до господарського суду міста Севастополя для продовження розгляду.
Апеляційна скарга мотивована тим, що на думку апелянта, місцевий господарський суд порушив норми процесуального права, а саме, товариство з обмеженою відповідальністю “Фаворит” вважає, що суд не мав правових підстав для закриття провадження у справі, оскільки державний акт є єдиним правовстановлюючим документом, що посвідчує право власності або право користування земельною ділянкою, тому компетенція адміністративного суду поширюється на позовну вимогу про визнання такого акту недійсним. Детальніше доводи викладені в апеляційній скарзі.
Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 29 листопада 2006 року здійснена заміна судді Горошко Н.П. на суддю Заплава Л.М.
В судове засідання Севастопольське міське головне управління земельних ресурсів, яке було належним чином сповіщено про дату, час і місце судового розгляду справи, свого представника не направило. Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Повторно переглянувши матеріали справи в порядку статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, судова колегія Севастопольського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю “Фаворит”.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Фаворит” звернулось до господарського суду міста Севастополя з адміністративним позовом до Севастопольської міської ради, 3-ті особи: громадське об’єднання “Футбольний клуб “Чайка”, Севастопольське міське головне управління земельних ресурсів, предмет спору –визнання недійсним державного акту на право постійного користування землею № 44 серії КМ від 22 жовтня 1993 року.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції –це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Частиною 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що компетенція адміністративних судів поширюється на:
1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;
2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;
3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладання та виконання адміністративних договорів;
4) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом;
5) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.
Тобто, згідно зі статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний суд розглядає спори щодо оскарження рішень суб’єктів владних повноважень: нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії.
У розумінні вказаної статті акт державного чи іншого органу –це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов’язковий характер для суб’єктів цих відносин.
Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і індивідуальні. Індивідуальні акти породжують права і обов’язки тільки у тих суб’єктів, кому вони адресовані, нормативно-правовий акт –це юридичний акт, прийнятий компетентними суб’єктами правотворчості та такий, що містить норми права.
У даному випадку заявлені позовні вимоги про визнання недійсним державного акту на право постійного користування землею № 44 серії КМ від 22 жовтня 1993 року, який, на думку апелянта, є нормативним актом.
Однак, відповідно до статті 126 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року № 2768-III право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України. Тобто державний акт на право постійного користування землею –це документ, який підтверджує право власності або користування конкретної особи певною земельною ділянкою, тому він не може розглядатися як рішення суб’єкта владних повноважень: нормативно-правовий акт чи правовий акт індивідуальної дії, - у розумінні статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України.
За вказаних обставин Севастопольський апеляційний господарський суд дійшов до висновку про повне з’ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими. Висновки, викладені в ухвалі місцевого господарського суду, відповідають обставинам справи. Порушень або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права не встановлено.
Отже, вимоги товариства з обмеженою відповідальністю “Фаворит”, викладені в апеляційній скарзі, задоволенню не підлягають, підстави для скасування ухвали господарського суду міста Севастополя Севастополя від 23 жовтня 2006 року у справі № 20-9/157 відсутні.
Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Фаворит” залишити без задоволення.
2. Ухвалу господарського суду міста Севастополя Севастополя від 23 жовтня 2006 року у справі № 20-9/157 залишити без змін.
Суд апеляційної інстанції роз`яснює сторонам у справі, що відповідно до пункту 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення.
Постанову або ухвалу суду апеляційної інстанції може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені статтями 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Т.С. Видашенко
Судді Л.М. Заплава
В.А. Лисенко