СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
30 листопада 2006 року | Справа № 2-4/1086-2006 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Маслової З.Д.,
суддів Видашенко Т.С.,
Заплави Л.М.,
секретар судового засідання Долгова М.В.
за участю представників сторін:
позивача : не з'явився,
відповідача : Перець О.І., дов. б/н від 03.10.2006, Пінчук М.В., дов. б/н від 03.10.2006
розглянувши апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "Гвардієць" на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Бєлоглазова І.К.) від 13.06.2006 у справі № 2-4/1086-2006
за позовом Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів (пр. Кірова, 51-52/10-а, місто Сімферополь, 95017)
до Приватного сільськогосподарського підприємства "Гвардієць" (вул. Леніна, 108, с.Охотське, 97123)
про стягнення 9211,26 грн.
ВСТАНОВИВ:
Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 13.06.2006 у справі № 2-4/1086-2006 А позов Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного сільськогосподарського підприємства „Граврдієць” про стягнення 9211,26 грн. задоволено.
Постанова суду мотивована тим, що Приватним сільськогосподарським підприємством „Граврдієць” у 2004 році не виконані вимоги статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” №875-XII від 21.03.1991 в редакції Закону від 05.07.2001 стосовно необхідності створення у 2004 році 3 робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.
Заявник апеляційної скарги вважає, що постанова суду прийнята за недостатньо перевіреними обставинами справи.
Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що згідно пункту 3 Положення “Про організацію робочих місць і працевлаштування інвалідів” передбачено, що робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестовано спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, і органів Держнаглядохоронпраці, організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.
Друга умова пункту 3 Положення - введення робочого місця в дію шляхом працевлаштування інваліда може бути виконано лише за наявності працівника, направленого відповідним органом, на який покладений обов'язок по працевлаштуванню інвалідів. На підприємство такі працівники не направлялися. Крім того, Приватне сільськогосподарське підприємство „Граврдієць” за 2004 рік є збитковим підприємством -301 000 грн.
Представники відповідача в судовому засіданні підтримали вимоги викладені в апеляційній скарзі.
Позивач в судове засідання не з’явився, надіслав клопотання про розгляд апеляційної скарги у відсутність його представника, у зв’язку з відсутністю коштів на відрядження.
Розглянувши апеляційну скаргу по справі в порядку статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія вважає її не підлягаючою задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, Кримське республіканське відділення Фонду України соціального захисту інвалідів 26.06.2005 звернулося з позовними вимогами до Приватного сільськогосподарського підприємства „Граврдієць” про стягнення штрафних санкцій в сумі 9211,26 грн. за порушення відповідачем положень Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в України”, яке виразилося в тому що, в 2004 році відповідач не створив 3 робочих місця для працевлаштування інвалідів (аркуш справи 2-6).
Відповідно до статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” № 875 від 21.03.1991, у редакції Закону України від 05.07.2001 року із змінами та доповненнями, для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлено норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів де працює 25 і більше чоловік у розмірі 4% від загальної чисельності працівників, а де працює від 8 до 25 чоловік - 1 місце.
Із змісту звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2004 рік, наданого Приватним сільськогосподарським підприємством „Граврдієць” 30.01.2005 до Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів, вбачається, що норматив відповідача, у якого працює 284осіб, складає 11 робочих місць для працевлаштування інвалідів, працюючих інвалідів 8, фонд оплати праці штатних працівників складає 872,0 тис.грн., середня заробітна плата штатного працівника складає 3070,00 грн., у графі 06 "сума штрафних санкцій за нестворені робочі місця" стоїть прочерк, тобто у відповідача відсутній обов'язок сплачувати штрафні санкції (аркуш справи 5).
Згідно частини 1 статті 18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.
Згідно з пунктом 5 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів (далі - Положення), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.95 № 314, підприємства здійснюють заходи по створенню робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Згідно з пунктом 2 Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів затвердженого Постановою Кабінет Міністрів України № 1767 від 28.12.2001 підприємства, на яких працює 8 і більше чоловік, реєструються у відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів (далі - Фонд) за своїм місцезнаходженням і щороку не пізніше 1 лютого подають до зазначених відділень звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою, що затверджується наказом Мінпраці за поданням Фонду та погоджується з Держкомстатом.
У пункті 14 Положення №314 від 03.05.1995 зазначено, що підприємства інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.
Таким чином, Законом встановлено, що направленню інвалідів на підприємство передує обов'язок юридичної особи виконати організаційні дії по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів і інформуванню органів, передбачених статтею 18 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” № 875-12 від 21.03.1991 в редакції Закону від 05.07.2001.
Згідно листа –відповіді Управління праці та соціального захисту населення смт. Нижньогірский №02-621 від 16.05.2005 відповідач протягом 2004 року не інформував органи працевлаштування про наявність у нього вільних робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів (аркуш справи 12).
Відповідно до листа –відповіді Нижньогірського районного центру зайнятості № 20-04/382 від 23.03.2005 відповідач у 2004 році подавав дані про наявність вакантних місць для працевлаштування інвалідів, але до Нижньогірського районного центру зайнятості інваліди не зверталися, тому інваліди для працевлаштування до відповідача не направлялися (аркуш справи 11).
Згідно з пунктом 3 Положення „Про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів”, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №314, передбачено, що робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестовано спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда. Таким чином, необхідно ознакою факту створення робочого місця для працевлаштування інваліда є наявність саме працевлаштування його на такому місці.
Відповідач є сільськогосподарським підприємством і має можливість працевлаштовувати інвалідів без створення спеціальних робочих місць (аркуш справи 100-101).
Відрахування до Фонду соціального захисту інвалідів України не носять характер обов'язкових платежів, а є санкцією за те, що кількість працюючих інвалідів менша, ніж встановлено нормативом, не залежать від наявності або відсутності прибутку. Стаття 14 Закону України "Про систему оподаткування" містить перелік загальнодержавних платежів та зборів до яких не відносяться санкції передбачені Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні". Згідно статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" сплату штрафних санкцій підприємства (об'єднання), установи і організації провадять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів), а у разі відсутності коштів штрафні санкції можуть бути застосовані шляхом звернення стягнення на майно підприємства (об'єднання), установи і організації в порядку, передбаченому законом.
З урахуванням викладеного, відповідачем не виконано покладених на нього Законом України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” та Положенням „Про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів” обов’язків щодо створення у 2004 році 8 робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, у зв’язку з чим настають правові наслідки у вигляді сплати штрафних санкцій.
Розмір штрафних санкцій визначається розміром середньорічної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі або організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом, з числа робочих місць, встановлених нормативом (Інструкція зі статистики чисельності працівників, зайнятих у народному господарстві), затверджена наказом Мінстату України від 07.07.1995 №171, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин.
Сума коштів штрафних санкцій, за не створення у 2004 році 3 робочих місць для працевлаштування інвалідів становить 9211,26 грн. (872000,0:284= 3070,42 грн. , 3070,42 грн. х 3=9211,26 грн.).
Згідно зі частиною 1 статті 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” та відповідно до пункту 3 „Порядку сплати підприємствами (об’єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 року № 1767, підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша ніж встановлена нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щорічно 15 квітня року, який наступає за звітним, сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньомісячної річної заробітної плати штатного працівника на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
Відповідно висновку торговельно-промислової палати України №1646 від 05.05.2004 Приватне сільськогосподарське підприємство „Граврдієць” в силу форс - мажорних обставини, що виникли на весні 2004 ріку має збитки на суму 301,00 тис. грн., що вбачається з балансу підприємства за 2004 рік та декларації на прибуток.
Крім того, згідно з висновком аудиторської перевірки від 20.10.2005 нездатність Приватного сільськогосподарського підприємства „Граврдієць” погасити заборгованість по податку з доходів фізичних осіб станом на 01.01.2005 в сумі 154091,36 грн., визначена недостатністю грошових засобів на розрахунковому рахунку і в касі підприємства.
На утворення податкового боргу по податку з доходів фізичних осіб вплинули форс - мажорні обставини, а саме - несприятливі погодні умови в 2004 році, які призвели до недоотримання доходів.
Економічний збиток від недобору врожаю на даному підприємстві склав у 2004 році-2037,4 тис. грн.
Суд першої інстанції при прийнятті постанови не прийняв до уваги форс - мажорні обставини відповідача, що звільняє його від сплати штрафних санкцій.
З урахуванням викладеного, судова колегія вважає, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення.
Керуючись пунктом 3 статті 198, пунктом 4 статті 202, пунктом 3 статті 205, статті 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства „Граврдієць” Нижньогірського районного Автономної Республіки Крим задовольнити.
2.Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 13.06.2006 по справі № 2-4/1086-2006А скасувати.
3. В позові відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в місячний термін.
Головуючий суддя З.Д. Маслова
Судді Т.С. Видашенко
Л.М. Заплава