Головуючий суду 1 інстанції - Золотарьов О.Ю.

Доповідач - Галан Н.М.

Справа № 437/870/13-ц

Провадження № 22ц/782/1718/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2013 року Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області в складі:

головуючого: Галан Н.М.

суддів: Лісіциної А.І., Назарової М.В.,

при секретарі: Аліханян Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Луганську цивільну справу за апеляційною скаргою прокурора Луганської області в інтересах держави в особі Просторівської сільської ради Білокуракінського району Луганської області на рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 15.02.2013року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання договору дійсним і визнання права власності.

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2013року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу трубопроводу дійсним, укладеного 20.08.2007р. з ОСОБА_4, визнання права власності на трубопровід, розташований на землях Просторівської сільської ради Слов'яносербського району Луганської області: труби, діаметром 700мм-500метрів; труби, діаметром 400мм-3000метрів; труби, діаметром 300мм-1000метрів; за ОСОБА_2, посилаючись на те, що ОСОБА_4 купив зазначений трубопровід у ТОВ «ПФ Стальпром», а потім продав його ОСОБА_2, але оформити договір купівлі-продажу належним чином він не зміг за браком часу, а ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер. Позивач зауважує, що звернення до суду викликане тим, що при спробі демонтажу належного йому трубопроводу, відповідач по справі ОСОБА_3 заявив свої права на нього, оскільки раніше придбав у ОСОБА_4 цей трубопровід.

Рішенням суду позовні вимоги задоволено, суд визнав дійсним договор купівлі-продажу трубопроводу, укладений 20.08.2007р. між ОСОБА_2 і ОСОБА_5 та визнав право власності на трубопровід, розташований на землях поблизу населеного пункту Просторне Білокуракінського району Луганської області: труби, діаметром 300мм-1000метрів; труби, діаметром 400мм-3000метрів; труби, діаметром 700мм-500метрів; за ОСОБА_2.

В апеляційній скарзі апелянт просить рішення суду скасувати, ухвалити по справі нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, мотивуючи тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.

До судового засідання позивач, відповідач не з'явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про що в матеріалах справи є повідомлення про вручення їм повісток.

До судового засідання надійшла заява від ОСОБА_2 про перенесення розгляду справи у зв'язку з його находженням на лікуванні.

Судова колегія вважає за можливе відмовити у задоволенні даної заяви, оскільки ОСОБА_2 не надав суду доказів того, що він дійсно знаходиться на лікуванні. Крім того, від ОСОБА_2 вже надходила заява про перенесення розгляду справи у зв'язку з його находженням у відрядженні. Але позивачем також не було надано доказів, які б підтверджували дійсність його знаходження у відрядженні.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступного висновку.

Відповідно ст..213 ЦПК України рішення суду має бути законним та обґрунтованим, тобто суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, повинен вирішити справу згідно з законом, ухваливши рішення на основі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з ч.1 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції

Ст..309 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування рішення сулу першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є:

1/ неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2/ недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими;

3/ невідповідність висновків суду обставинам справи;

4/ порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права;

Згідно з ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на основу своїх вимог або заперечень.

Суд першої інстанції встановив, що 07.04.2005року між ТОВ «ПФ Стальпром» і ОСОБА_5 був укладений договір купівлі-продажу трубопроводу, вартістю 125000грн., який складається з труби, діаметром 300мм-1000метрів; труби, діаметром 400мм-3000метрів; труби, діаметром 700мм-500метрів; розташований на землях Просторівської сільської ради Білокуракинського району Луганської області: В цей же день було складено акт прийому-передачі спірного майна.

20.08.2007року між ОСОБА_5 і ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу на зазначений трубопровід, вартістю 79000грн., і складено акт прийому-передачі.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер.

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з вимог ст.392 ЦК України, яка передбачає, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Судова колегія не може погодитися з висновками сулу першої інстанції і вважає доводи апеляційної скарги обґрунтованими.

Суд безпідставно дійшов висновку щодо правомірності набуття права власності на трубопровід як за ОСОБА_5, так і за ОСОБА_2

Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із право чинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з ч.1ст.334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором, а ч.4 цієї ж статті встановлює, якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації. право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Виходячи з вимог ст.181 ЦК України спірний трубопровід є нерухомим майном, а тому всі угоди відносно нього, підлягають державній реєстрації.

Суд не звернув уваги на зазначені вимоги закону. Договір між ОСОБА_5 і ТОВ «ПФ Стальпром» не має державної реєстрації, а тому суд першої інстанції дійшов хибного висновку про правомірність набуття ОСОБА_5, а потім і ОСОБА_2 права власності на спірне майно.

Крім цього, судова колегія вважає необхідним зауважити, що суд порушив не тільки норми матеріального права, а і допустив порушення процесуального права, що також призвело до неправильності рішення і є однією з підстав для його скасування.

Зазначаючи, що ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, суд визнає правочин дійсним між померлим і позивачем ОСОБА_2, а відповідачем по справі зазначено ОСОБА_3, який не надав суду жодного письмового доказу стосовно предмету спору і не є стороною договору.

Таким чином, суд першої інстанції порушив вимоги ст.11 ЦПК України, яка передбачає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підстав доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

За таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Керуючись ст..ст.209, 303, 304, 307, 309 ЦПК України, судова колегія

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора Луганської області задовольнити, рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 15.02.2013року скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог.

Рішення набуває чинності негайно, але може бути оскаржене у продовж 20 днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: