Справа № 22ц/1290/6248/12

Провадження № 22ц/1290/6248/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі:

головуючого: Лісіциної А.І.

суддів: Галан Н.М., Туренка С.І.,

при секретарі Друпповій О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 12 листопада 2012 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна», Страхової Компанії «Аско-Донбас Північний» та ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди (третя особа ПАТ «Плюс Банк»), -

ВСТАНОВИЛА:

Оскаржуваним рішенням позовні вимоги ОСОБА_2 до ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна», Страхової Компанії «Аско-Донбас Північний» та ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди (третя особа ПАТ «Плюс Банк») задоволено частково.

Зобов'язано ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» виконати виплату страхової суми на користь третьої особи - ПАТ «Плюс Банк» відповідно до умов договору № АМ003521 від 09.08.2010 року.

Стягнуто зі Страхової Компанії «Аско-Донбас Північний» на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 2695,59 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 102860,65 грн. та моральної шкоди в розмірі 30000 грн.

Стягнуто з ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна», Страхової Компанії «Аско-Донбас Північний» та ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 4000 грн.: по 1333,33 грн. з кожного.

В апеляційній скарзі апелянт просить рішення суду 1-ї інстанції скасувати, як незаконне у зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Рішення суду в частині стягнення зі СК «Аско-Донбас Північний» на користь ОСОБА_2 матеріальної шкоди 2695,59грн. не оскаржується і не переглядається в цій частині.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які з'явилися у судове засідання, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено, що 15 лютого 2011 року о 15 годині на автошляху Т-1320, сполученням Георгіївка - Ровеньки відбулася ДТП, за участю автомобілів ОСОБА_2 та ОСОБА_1, в результаті якої автомобіль позивача отримав механічні ушкодження, а сам позивач ушкодження здоров'я.

Висновком автотехнічної експертизи №73/6 від 19.04.2011 року та постановою Антрацитівського міськрайонного суду від 12.09.2011 року встановлена вина ОСОБА_1 у скоєнні зазначеного ДТП.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Враховуючи наведені положення чинного законодавства, судова колегія вважає, що кошти, сплачені позивачем в якості частини ціни ТЗ при купівлі автомобіля у розмірі 47975грн.; сума, сплачена позивачем в якості страхової премії за договором страхування у розмірі 13855грн.; сума, сплачена позивачем в якості банківських послуг у розмірі 4490,49грн.; сума, сплачена позивачем за реєстрацію обтяжень нерухомого майна у розмірі 100грн.; сума, сплачена позивачем за нотаріальні послуги у розмірі 700грн.; кошти, сплачені позивачем в якості платежів за кредитним договором у розмірі 35140,16грн. - всього на суму 102260,65грн. не є ані реальними збитками, ані упущеною вигодою.

Оскільки зазначені витрати не є шкодою, яка була заподіяна позивачу в результаті ДТП, тому вони не підлягають відшкодуванню.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення компенсації за витрати пов'язані з наданням позивачу правової допомоги, суд першої інстанції також не звернув увагу на те, що згідно ст. 84 ЦПК України, витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року № 590 "Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави" затверджено граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних справ.

Додатком до цієї постанови встановлено, що розмір компенсації витрат, пов'язаних із правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, якщо компенсація сплачується іншою стороною, не перевищує суму, що обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі виплачується 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.

Виходячи з аналізу змісту ст. ст. 84, 88 ЦПК України судові витрати на правову допомогу - це фактично понесені стороною і документально підтверджені витрати, пов'язані з наданням цій стороні правової допомоги адвокатом або іншим спеціалістом в галузі права при вирішенні цивільної справи.

В матеріалах справи відсутні обчислення витрат на правову допомогу з розрахунку 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати особи, яка надає правову допомогу за годину її роботи, зазначений розрахунок не наданий позивачем і при розгляді справи в апеляційній інстанції, що унеможливлює визначити обґрунтованість зазначених позовних вимог, що є підставою для відмови в задоволенні вимог позивача про стягнення витрат на правову допомогу.

Вирішуючи питання про розмір моральної шкоди заподіяної позивачу, який підлягає стягненню також з ОСОБА_1, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України та роз'яснень, викладених в п. п. 7, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року (зі змінами, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України № 5 від 25 травня 2001 року) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», заподіяна моральна (немайнова) шкода відшкодовується у повному обсязі тій фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені противоправними діями (бездіяльністю) інших осіб.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається судом залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат (їх тривалість, можливість відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

При визначенні розміру моральної шкоди суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Стягуючи з ОСОБА_1 на користь позивача на відшкодування моральної шкоди 30000 грн., суд вказані вимоги закону в повній мірі не врахував, та не навів переконливих мотивів, чому сума відшкодування моральної шкоди становить саме цю суму.

Враховуючи характер та обсяг моральних страждань, які зазнав позивач у зв'язку з пошкодженням його майна, а також виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, судова колегія вважає за необхідне змінити рішення суду першої інстанції в цій частині, зменшивши розмір моральної шкоди з 30000 грн. до 10000 грн.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно частково задовольнити, а рішення суду першої інстанції змінити в частині відшкодування моральної шкоди, зменшивши її розмір до 10000 грн., рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальної шкоди у сумі 102860 грн. 65 коп. та стягнення з ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна», Страхової Компанії «Аско-Донбас Північний» та ОСОБА_2 витрати на правову допомогу в розмірі 4000 грн.: по 1333,33 грн. з кожного та зобов'язання ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» виконати виплату страхової суми на користь третьої особи - ПАТ «Плюс Банк» відповідно до умов договору № АМ003521 від 09.08.2010 року скасувати і в цій частині ухвалити нове рішення, яким у позові ОСОБА_2 відмовити.

Керуючись ст.ст. 209,303,304,п.3 ч.1 ст.307, ст.ст.309,313,314,315,316,317,319 ЦПК України судова колегія,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 12 листопада 2012 року змінити, зменшивши розмір відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_2 до 10000 грн.

Рішення Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 12 листопада 2012 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальної шкоди 102860 грн. 65 коп. та стягнення з ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна», Страхової Компанії «Аско-Донбас Північний» та ОСОБА_1 витрат на правову допомогу в розмірі 4000 грн.: по 1333,33 грн. з кожного та зобов'язання ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» виконати виплату страхової суми на користь третьої особи - ПАТ «Плюс Банк» відповідно до умов договору № АМ003521 від 09.08.2010 року скасувати і в цій частині ухвалити нове рішення, яким у позові ОСОБА_2 відмовити.

Рішення набирає чинності негайно, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий

Судді: