Справа № 2-4395/12 Головуючий у І інстанції Нікушин В.В.
Провадження № 22-ц/780/3553/13 Доповідач у 2 інстанції Лащенко В.Д.
Категорія 18 01.07.2013
РІШЕННЯ
Іменем України
26 червня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого Лащенка В.Д.,
суддів: Мельника Я.С., Панасюка С.П.
при секретарі Цицюрському А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Промавтотехсервіс» на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 травня 2013 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Промавтотехсервіс» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди,
встановила:
У листопаді 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю «Промавтотехсервіс» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної товариству. Свої вимоги мотивували тим, що ОСОБА_2 працював завідувачем складу запчастин, автоматеріалів та аксесуарів відділу торгівлі запасними частинами, а ОСОБА_3 комірником складу. З відповідачами було укладено договір про колективну матеріальну відповідальність.
Відповідно до наказу № 36 від 24 лютого 2012 року була проведена повна позачергова інвентаризація складів під час якої було виявлено недостачу в розмірі 121 027 грн. 63 коп. Згідно акту службового розслідування від 13 березня 2012 року винними в утворенні недостачі матеріальних цінностей є відповідачі. Просили стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно 121 027 грн. 63 коп. на відшкодування заподіяної товариству матеріальної шкоди.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду від 17 травня 2013 року в задоволені позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ТОВ «Промавтотехсервіс» просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. В скарзі посилаються на те, що порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно ч.1 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду з ухваленням нового рішення є, зокрема, неповне з"ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відмовляючи в задоволенні позову суд виходив з того, що інвентаризація проведена без дотриманням вимог, які передбачені Інструкцією про інвентаризацію основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 11 серпня 1994 року № 69. Крім того суду першої інстанції не надано доказів наявності умов, передбачених ст.. 130 КЗпП України, як підстави для відшкодування матеріальної шкоди. Також не надано доказів про створення відповідачам умов, необхідних для належного виконання ними прийнятих за договором зобов'язань.
З такими висновками суду першої інстанції погодитися не можна, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи та суперечать нормам матеріального і процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків.
При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника.
Згідно ст.. 139 КЗпП України працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.
Чинним трудовим законодавством визначено, що письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками (що досягли вісімнадцятирічного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв'язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей.
Відповідно до вимог ст.. 135-2 КЗпП України при спільному виконанні працівниками окремих видів робіт, зв'язаних із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей, коли неможливо розмежувати матеріальну відповідальність кожного працівника і укласти з ним договір про повну матеріальну відповідальність, може запроваджуватися колективна (бригадна) матеріальна відповідальність.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 працював завідувачем складу запчастин, автоматеріалів та аксесуарів відділу торгівлі запасними частинами, а ОСОБА_3 комірником складу, що підтверджується наказами. 16 листопада 2010 року з відповідачами укладено договір про колективну матеріальну відповідальність, відповідно до умов якого члени колективу мають право брати участь у прийманні цінностей і здійснювати взаємний контроль за зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням цінностей, переданих колективу та зобов'язанні дбайливо ставитися до цінностей і вживати заходів до запобігання шкоди, в установленому порядку вести облік, складати і своєчасно подавати звіти про рух та залишки цінностей, своєчасно інформувати власника про всі обставини, які загрожують зберіганню цінностей (а.с. 11).
Відповідно до наказу директора товариства від 24 лютого 2012 року на складах була проведена інвентаризація майна. Згідно матеріалів інвентаризації недостача матеріальних цінностей на складах № 1 та № 5 встановлено у розмірі 121 027 грн. 63 коп. Актом службового розслідування від 13 березня 2012 року встановлено, що винними у виникненні недостачі на складах є завідувач складу ОСОБА_2 та комірник ОСОБА_3 (а.с. 15-16). Факт недостачі підтверджується протоколом інвентаризаційної комісії та актах на списання. Крім того до апеляційної скарги позивачем додані інвентаризаційні описи від 25 лютого 2012 року, які за своєю формою у повній мірі відповідають вимогам, встановленими Інструкцією про інвентаризацію основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 11 серпня 1994 року № 69.
Відповідно до п. 8 договору про колективну матеріальну відповідальність від 16 листопада 2010 року на відповідачів покладено обов'язок дбайливо ставитися до цінностей і вживати заходів до запобігання шкоди та своєчасно інформувати власника про всі обставини, які загрожують зберіганню цінностей. В судовому засіданні не встановлено, що відповідачі повідомляли позивача про обставини, які загрожують збереженню товарно-матеріальних цінностей.
За таких обставин вина відповідачів у недостачі матеріальних цінностей визначається у формі бездіяльності. Під час проведення службового розслідування не було встановлено вини інших осіб, які могли заподіяти шкоду у вигляді недостачі, а також відсутності нормальних умов для зберігання матеріальних цінностей.
Тому рішення суду першої інстанції як постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору підлягає скасуванню на підставі ст.309 ЦПК України з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 307, 309 ЦПК України, колегія суддів,
вирішила:
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Промавтотехсервіс» задовольнити.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 травня 2013 року скасувати, ухвалити нове рішення.
Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Промавтотехсервіс» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Промавтотехсервіс» (08130, Київська область, Києво-Святошинський район, ЄДРПОУ:33715891, р/р 26002735051240 в акціонерному товаристві «Брокбізнесбанк», МФО 300249) - 121 027 грн. 63 коп. на відшкодування матеріальної шкоди та судовий збір в сумі 1 815 грн. 42 коп.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді