ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2
____________________________________________________________________________________
У Х В А Л А
Іменем України
28.11.2006 року Справа № 2/164ад
Луганський апеляційний господарський суд колегією суддів у складі:
головуючого судді Бородіної Л.І.
суддів Іноземцевої Л.В.
Лазненко Л.Л.
Судова колегія призначена розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 11.07.2006 у складі головуючого судді Бородіної Л.І., суддів Журавльової Л.І. та Якушенко Р.Є. Розпорядженням першого заступника голови Луганського апеляційного господарського суду від 07.08.2006 у зв”язку з відпусткою виключено зі складу судової колегії суддю Журавльову Л.І. та введено до складу судової колегії суддю Лазненко Л.Л. Розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 02.10.2006 у зв”язку з відпусткою виключено зі складу судової колегії суддю Якушенко Р.Є. та введено до складу судової колегії суддю Іноземцеву Л.В.
При секретарі
судового засідання Мартинцевій Н.М.
та за участю представників сторін:
від позивача не прибув
від відповідача Придатко С.В., за дов. від 11.08.2006 № 006-418
Розглянувши
апеляційну скаргу Луганського обласного відділення Фонду
соціального захисту інвалідів, м.Луганськ
на постанову
господарського суду Луганської області
від 07.06.2006
у справі № 2/164ад (суддя Седляр О.О.)
за позовом Луганського обласного відділення Фонду
соціального захисту інвалідів, м.Луганськ
до відповідача Відкритого акціонерного товариства
„Укрхіменерго”, м.Сєвєродонецьк
Луганської області
про стягнення 30132 грн. 80 коп.
Суддя-доповідач Бородіна Л.І.
Постановою господарського суду Луганської області від 07.06.2006 у справі № 2/164ад (суддя Седляр О.О.) відмовлено у задоволенні позову Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (відділення Фонду) до Відкритого акціонерного товариства „Укрхіменерго”, м.Сєвєродонецьк Луганської області, про стягнення 30132 грн. 80 коп. несплачених штрафних санкцій за незайняті інвалідами робочі місця у 2002 році.
Постанова суду з посиланням на статті 18, 19, 20 Закону України від 21.03.1991 № 875-ХІІ „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (далі –Закон № 875), пункти 5, 10-14 „Положення про робоче місце інвалідів і про порядок працевлаштування інвалідів”, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 № 314 (далі –Положення № 314), пункти 2, 4, 11 Порядку сплати підприємствами (об”єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділення Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1767 (далі –Порядок № 1767), пункт 3.3.3 Інструкції зі статистики чисельності працівників, зайнятих у народному господарстві України, затвердженої наказом Міністерства статистики України від 07.07.1995 № 171 за погодженням з Міністерством економіки України, Міністерством праці України, Міністерством фінансів України, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.08.1995 за № 287/823, мотивована доведеністю виникнення зобов”язання відповідача по сплаті заявлених у позові штрафних санкцій у сумі 30132 грн. 80 коп. за незайняті інвалідами робочі місця у 2002 році. Проте, застосовуючи приписи статті 250 Господарського кодексу України, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що на відповідача не може бути покладена відповідальність за нестворення робочих місць для працевлаштування інвалідів через недодержання строків застосування адміністративно-господарських санкцій, встановлених статтею 250 Господарського кодексу України.
Відділення Фонду (позивач у справі) не погодилося з прийнятою постановою і подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду через порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування апеляційної скарги, посилаючись на статті 2, 3, 4, 241 ГК України, Закон України від 06.10.2005 № 2960 „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо професійної і трудової реабілітації інвалідів” (далі –Закон № 2960) заявник вказує на те, що застосування судом строків, визначених у статті 250 ГК України, є неправомірним, оскільки:
- відділення Фонду хоча і є органом державної влади, але не є учасником відносин у сфері господарювання;
- адміністративні відносини, а саме сплата штрафних санкцій, і є адміністративними відносинами, не є предметом регулювання ГК України;
- працевлаштування інвалідів відповідно до чинного законодавства не є діяльністю у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність;
- відповідно до змін, внесених Законом № 2960, штрафні санкції хоча і офіційно на законодавчому рівні і визначені як адміністративно-господарські санкції, але строки, які визначені в ГК України для них не застосовуються.
Позивач вважає, що платежі до відділення Фонду за невиконання 4% нормативу вважаються адміністративно-господарською санкцією тільки з 01.01.2006. Підтвердженням цього є те, що до 01.01.2006 ці платежі, відповідно до статті 20 Закону України від 21.03.1991 № 875-ХІІ „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (до набуття змін з 01.01.2006) були визначені як штрафні санкції.
Враховуючи те, що закон не має зворотньої сили і те, що штрафні санкції це не адміністративно-господарські санкції, правові норми, визначені у ГК України не можуть бути застосовані до платежів, які не мають статусу „адміністративно-господарські санкції”.
ВАТ „Укрхіменерго” (відповідач у справі) вважає доводи апеляційної скарги необгрунтованими, просить постанову господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу –без задоволення.
Клопотанням від 25.11.2006 № 03-01/6173 позивач просить розглянути справу без участі представника у зв”язку з його находженням у відпустці та неможливістю забезпечити участь в судовому засіданні.
Дане клопотання задовольняється судовою колегією апеляційної інстанції.
Заслухавши доводи і пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з’ясування місцевим судом обставин справи, апеляційний господарський суд
В С Т А Н О В И В :
Відповідно до статті 19 Закону № 875 (в редакції станом на момент виникнення спірних взаємовідносин) для підприємств (об”єднань), установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 25 чоловік –у кількості одного робочого місця.
Згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2002 рік форми № 10-ПІ, середньооблікова чисельність штатних працівників на підприємстві у 2002 році складає 485 осіб, чисельність інвалідів –штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно 4-х відсотковому нормативу згідно статті 19 Закону № 875, складає 19 осіб (а.с.10-11).
Відповідно до списку працюючих інвалідів-штатних працівників, які були зайняті на підприємстві у 2002 році, на підприємстві відповідача працювало 25 інвалідів, з них: 7 осіб працювало 12 місяців; 1 особа –10 місяців; 2 особи –5 місяців; 2 особи –4 місяця, 1 особа –3 місяці, 3 особи –2 місяці; 8 осіб –1 місяць (а.с.10 зв., 11).
За розрахунком позивача, здійсненим відповідно до пункту 3.3.3. Інструкції зі статистики чисельності працівників, зайнятих в народному господарстві, затвердженої наказом Міністерства статистики України від 07.07.1995 № 171, середньооблікова чисельність інвалідів склала 11 осіб, не працевлаштовано 8 інвалідів (а.с.12, 13).
Як свідчать звіти про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках за 2002 рік, відповідач тільки двічі інформував Центр зайнятості м.Сєвєродонецька про потребу в працівниках-інвалідах: у звіті (додатковому) станом на 24.09.2002 вказано наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для 12 інвалідів ІІІ групи; у звіті (додатковому) станом на 30.10.2002 –1 інвалід (а.с.53, 59). В решті звітів за січень-серпень, листопад, грудень 2002 року така інформація відсутня.
Проте, відповідно до списку працюючих інвалідів-штатних працівників, які були зайняті на підприємстві у 2002 році, у січні-червні, вересні 2002 року працювало 10 інвалідів, потреба –у 9 особах; у липні, серпні 2002 року –9 інвалідів, потреба у 10 особах, у жовтні 2002 року –12 інвалідів, потреба –7 осіб; у листопаді 2002 року –17, потреба –2; у грудні 2002 року працював 21 інвалід (а.с.10 зв, 11).
Відповідно до довідки Сєвєродонецького міського центру зайнятості від 30.03.2006 № 13/4-895 ВАТ „Укрхіменерго” надавало інформацію про наявність вільних робочих місць для інвалідів станом на 28.09.2004, 19.10.2004, 28.11.2004, інформація про наявність вакансій для інвалідів за 2002 рік не може бути надана, тому що має термін зберігання 3 роки, а тому вже знищена (а.с.8).
Згідно довідок позивача від 04.04.2006 №№ 03-01/1164, 03-01/1165 ВАТ „Укрхіменерго" не проінформувало Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів, атестація робочих місць для працевлаштування інвалідів за участю працівників МСЕК відповідно до Положення № 314 не проводилась (а.с.7, 9).
Позивач вважає, що відповідач в порушення приписів Закону № 875 не працевлаштував необхідну кількість інвалідів (8) і тому повинен нести відповідальність згідно чинного законодавства у вигляді штрафних санкцій за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів у 2002 році у сумі 30132 грн. 80 коп., виходячи із розрахунку: 8 (осіб) х 3766 грн. 60 коп. (середня річна заробітна плата) = 30132 грн. 80 коп. штрафних санкцій (а.с.12-13).
ВАТ „Укрхіменерго" у строк, встановлений пунктом 4 Порядку № 1767, тобто до 15.04.2003, вказані штрафні санкції не сплатило, що стало підставою звернення 06.04.2006 позивача до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з відповідача 30132 грн. 80 коп. штрафних санкцій за 8 робочих місць, не зайнятих інвалідами.
Постановою господарського суду Луганської області від 07.06.2006 у задоволенні позову відмовлено з підстав, викладених вище (а.с.73-74).
Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що постанова господарського суду відповідає обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права і скасуванню не підлягає з огляду на наступне.
Відповідно до статті 18 Закону № 875 працевлаштування інвалідів на підприємствах здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів. Підбір робочого місяця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявності у нього професійних навиків та знань, а також рекомендацій медико - санітарної експертизи. Підприємства (об’єднання), установи і організації (незалежно від форм власності і господарювання), які використовують працю інвалідів, зобов’язані створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством.
Згідно з пунктами 5, 10-14 Положення № 314, підприємства розробляють заходи по створенню робочих місць для інвалідів, вносять їх в колективний договір, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів, а працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров’я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.
В матеріалах справи відсутні докази, що у 2002 році відповідачем розроблялись всі необхідні заходи по створенню робочих місць для інвалідів.
Здійснивши системний аналіз норм Закону № 875, статті 12 Закону України „Про охорону праці”, положення Порядку № 1767, Положення № 314, Інструкції зі статистики чисельності працівників, зайнятих у народному господарстві України, затвердженої наказом Міністерства статистики України від 07.07.1995 № 171 за погодженням з Міністерством економіки України, Міністерством праці України, Міністерством фінансів України, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.08.1995 за № 287/823, Положення про медико-соціальну експертизу, затверджену постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.1992 № 83, місцевий господарський суд дійшов у цій справі правомірного висновку про доведеність позивачем виникнення зобов”язання відповідача по сплаті штрафних санкцій у сумі 30132 грн. 80 коп. за нестворення робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2002 році.
Разом з тим, пунктом 2 Інформаційного листа ВГСУ від 25.11.2005 № 01-8/2229 „Про деякі питання практики застосування норм законодавства, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у І-му півріччі 2005 року” передбачено, що у вирішенні питання про правову природу штрафних санкцій, передбачених статтею 20 Закону № 875, слід виходити з того, що вони є видом адміністративно-господарських санкцій, правовий режим яких визначено у статтях 238-250 ГК України.
Відповідно до статті 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Як свідчать матеріали справи та встановлено місцевим господарським судом, штрафні санкції повинні були бути сплачені відповідачем не пізніше 15 квітня 2003 року, а позивач звернувся з позовом до суду 06.04.2006, тобто з порушенням строку, встановленого статтею 250 ГК України.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про неправомірність позовних вимог.
З огляду на викладене та, приймаючи до уваги названий вище Інформаційний лист Вищого господарського суду України, судовою колегією відхиляються доводи апеляційної скарги за необгрунтованістю.
На підставі викладеного апеляційна скарга Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів не підлягає до задоволення, постанова господарського суду відповідає фактичним обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права і скасуванню не підлягає.
Керуючись ст.ст.195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, ч.5 ст.254, п.6 р.УІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, Луганський апеляційний господарський суд
У Х В А Л И В :
1. Апеляційну скаргу Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову господарського суду Луганської області від 07.06.2006 у справі № 2/164ад залишити без задоволення.
2. Постанову господарського суду Луганської області від 07.06.2006 у справі № 2/164ад залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку у місячний строк до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст ухвали складено 30.11.2006.
Головуючий суддя Л.І.Бородіна
Суддя Л.В.Іноземцева
Суддя Л.Л.Лазненко
Надруковано 5 примірників:
1- до справи
2- позивачу
3- відповідачу
4- ГСЛО
5- до наряду ЛАГС
Внесено