ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _________________________________________________________________________________________ |
П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ |
"23" листопада 2006 р. | Справа № 9/384/05-нр |
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Андрєєвої Е.І.,
Суддів: Мацюри П.Ф.,
Ліпчанської Н.В.,
При секретарі Федорові В.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ „Контакт-1”
на рішення господарського суду Миколаївської області від 27.09.2006р.
по справі № 9/384/05-нр
за позовом ВАТ ЕК „Миколаївобленерго” в особі філії м. Миколаєва
до ТОВ „Контакт-1”
про стягнення 8 563,89 грн.,
встановив:
В жовтні 2005р. ВАТ ЕК „Миколаївобленерго” в особі філії м. Миколаєва заявило позов про стягнення з ТОВ „Контакт-1” заборгованості за перевищення договірних величин електроспоживання у лютому 2005р. на загальну суму 8 563,89 грн.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 08.12.2005р., залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 14.02.2006р. позов задоволений.
Постановою Вищого господарського суду України від 17.05.2006р. вищезазначені рішення та постанова скасовані, а справа направлена на новий розгляд.
При новому розгляді рішенням господарського суду Миколаївської області від 27.09.2006р. позов також задоволено. Стягнуто з відповідача на користь ВАТ ЕК „Миколаївобленерго” 8 563,89 грн. боргу, 102 грн. держмита та 118 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.
ТОВ „Контакт-1”, не погоджуючись з даним рішенням, звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та постановити нове, яким у позові відмовити. В обґрунтування заявлених вимог скаржник посилається на недосконалість дослідження судом матеріалів справи, недотримання вказівок Вищого господарського суду України та порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідача, представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Відповідно матеріалам справи та що встановлено місцевим судом, 16.05.2003р. між сторонами укладено договір за № 44/1416 про постачання електричної енергії, а згодом, 18.11.2004р., додаток № 1 до нього, який є його невід’ємною частиною. За умовами договору, позивач зобов’язувався постачати відповідачу електроенергію у межах встановленої потужності, а відповідач зобов’язувався своєчасно проводити оплату спожитої енергії за встановленими тарифами в терміни, передбачені цим договором та у відповідності з чинним законодавством.
У відповідності з п. 2 договору, договірна величина місячного електроспоживання визначається Додатком № 1. На випадок перевищення договірних величин спожитої електроенергії за розрахунковий період „Споживач” сплачує Енергопостачальній організації п’ятикратну вартість різниці між фактично спожитою та договірною величинами згідно п. 26 Закону України „Про електроенергетику” і ПКЕЕ.
Крім того, п. 3.2 договору споживач зобов’язався здійснювати щомісячні авансові платежі за спожиту електроенергію на поточний рахунок Енергопостачальної організації” зі спеціальним режимом використання у розмірі 100% місячного електроспоживання, шляхом перерахування коштів по роздрібним тарифам до 17 числа.
Також п.3.3 договору споживач зобов’язався у п’ятиденний строк здійснювати оплату рахунків постачальника при остаточному розрахунку.
Пунктом 4 Додатку № 1 до договору сторони зазначили, що за підсумком розрахункового періоду, тобто після терміну оплати за використану енергію за розрахунковий період, зазначений у договорі, гранична (договірна) величина споживання електричної енергії коригується Постачальником до рівня фактично сплаченої за цей період величини її споживання та доводиться повідомленням у місячний термін з моменту коригування. У разі перевищення встановлених договірних величин споживання споживач несе відповідальність згідно з ч.5 ст.26 Закону України „Про електроенергетику”.
Як вбачається з Додатку № 1 до договору, сторони на лютий 2005р. встановили обсяги її постачання у розмірі 10 100 кВт/год (а.с.14) У відповідності зі звітом про використану електроенергію в лютому 2005р.(а.с.18) відповідачем було спожито 8917 кВт/год. Передплата не була проведена. 16.02.2005р. був виставлений рахунок № 44/1416 за спожиту електроенергію на суму 2 569,58 грн. Даний рахунок відповідач одержав 16.02.2005р. (а.с.18)
Як свідчать матеріали справи, Споживач по даному рахунку розрахувався тільки 28.02.2005р., тим самим порушивши п’ятиденний строк оплати (а.с.19).
28.02.2005р. постачальником був складений відповідний акт, яким скоригована гранична (договірна) величина споживання електроенергії до фактично сплаченої за цей період –до «0». У відповідності з ч.5 та 6 ст.26 Закону України „Про електроенергетику” до фактично спожитої електроенергії, але несвоєчасно сплаченої, 8917 кВт/год, яка визначена, як перевищення встановлених договірних величин, нарахована п’ятикратна вартість у сумі 8 563,89 грн. На зазначену суму виставлений відповідний рахунок № 1416/44 за лютий 2005р. від 28.02.2005р.
Зазначені акт, повідомлення та рахунок відповідач одержав 16.03.2005р.
Пославшись на несплату відповідачем виставленого рахунку, тобто чотирикратну вартість різниці між фактично спожитою та скоригованою договірною величиною споживання електроенергії, так як однократна вартість споживачем сплачена, позивач у жовтні 2005р. звернувся з відповідним позовом до господарського суду.
Вирішуючи позов та приймаючи рішення при новому розгляді справи, суд достовірно встановив обставини справи та обґрунтовано зазначив, що відповідно до ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином, а тому позивач правомірно за умовами договору, Порядку постачання електричної енергії споживачам, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.1999р. № 441, Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою НКРЕ від 31.07.1996р., та у відповідності до ч.5 ст.26 Закону України “Про електроенергетику”, здійснив за підсумками розрахункового періоду корегування договірної величини електроспоживання до рівня фактично сплаченої за розрахунковий період.
Місцевий суд також правильно послався на п. 6.1 ПКЕЕ, відповідно до якого договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником та споживачем та визначає зміст правовідносин, прав та обов’язків сторін. А так як договір не визнавався недійсним, тому сторони повинні дотримуватись його вимог.
Як свідчать матеріали справи, позивачем доведені обставини, на які він послався як на підставу своїх позовних вимог. А тому вважати, що ним безпідставно було здійснено коригування граничної договірної величини споживання електроенергії, про що споживач був своєчасно, у місячний строк повідомлений, не можна.
Судова колегія не може погодитись з посиланням в апеляційній скарзі на те, що місцевим судом не виконані вказівки, викладені в постанові Вищого господарського суду, оскільки місцевий суд достовірно встановив, що граничні величини споживання електричної енергії сторонами визначені Повідомленням про обсяги реалізації електричної енергії споживачу від 18 листопада 2004 року, що є додатком № 1 до договору про постачання електроенергії. Цим додатком сторони узгодили обсяг споживання електроенергії споживачем на кожен місяць 2005 року і спору відносно встановлених сторонами величин не виникало.
Таким чином, суд дійшов обґрунтованого висновку , задовольняючи позовні вимоги.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що на момент звернення позивача до суду, тобто, у жовтні 2005р., в Законі України „Про електроенергетику”, зокрема в ст. 26, у червні 2005р. були внесені зміни в частині кратності сплати вартості різниці фактично спожитої і договірної величини у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період, а саме, замість стягнення п’ятикратної вартості встановлена двократна.
Відповідно до роз’яснень Конституційного суду України, Конституція України, закріпивши частиною першою статті 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують юридичну відповідальність особи.
Оскільки зміни, які внесені в ст. 26 Закону України „Про електроенергетику” пом’якшують відповідальність споживача, то суд першої інстанції приймаючи рішення, повинен був застосувати зазначену статтю Закону в новій редакції.
При таких обставинах рішення суду підлягає зміні в частині стягнення суми заявленого позову, та замість 8 563,89 грн. стягується 2 569,58 грн. (2 569,58 х 2 = 5 139,16 грн., однак 2 569,58 грн. відповідач сплатив ще до нарахування штрафних санкцій).
Відповідно прийнятого рішення в частині стягнення основної суми, зменшується стягнення судових витрат пропорційно задоволених вимог, а саме: 30,6 грн. державного мита та 35,4 грн. за ІТЗ судового процесу.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.101, 103-105 Господарського процесуального Кодексу України, суд, -
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу ТОВ „Контакт-1” частково задовольнити.
Рішення господарського суду Миколаївської області від 27.09.2006р. у справі № 9/384/05-нр змінити та викласти в наступній редакції:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Контакт-1” (54001, м. Миколаїв, вул. Громадянська, 16 А, р/р 26003283247001 в АТ МФ „Приватбанк”, МФО 326610, код ЕДРПОУ 13852064) на користь ВАТ ЕК „Миколаївобленерго” (54017, м. Миколаїв, вул. Громадянська, 40, р/р 260035333432390 у Центральному відділенні Промінвестбанка м. Миколаєва, МФО 326438, код ЕДРПОУ 23399393) 2 569,58 грн. боргу, 30,6 грн. державного мита та 35,4 грн. за ІТЗ судового процесу.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом одного місяця.
Головуючий Е.І. Андрєєва
Судді: П.Ф. Мацюра
Н.В. Ліпчанська