Апеляційний суд Кіровоградської області
№ провадження 22-ц/781/1718/13 Головуючий у суді І-ї інстанції Замша О.В.
Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу Доповідач Бубличенко В. П.
РІШЕННЯ
Іменем України
20.06.2013 колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:
головуючого - Бубличенко В.П.
суддів - Сукач Т.О.
Фомічова С.Є.
при секретарі - Савченко Н.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення коштів за договором позики та зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання договору позики недійсним, за апеляційними скаргами ОСОБА_3 і ОСОБА_4 на рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 11 липня 2012 року і
в с т а н о в и л а :
У вересні 2011 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики.
В обгрунтування своїх вимог позивач зазначав, що 18 травня 2011 року відповідач взяв у нього в борг 30528 грн., про що написав розписку. За усною домовленістю ОСОБА_4 повинен був повернути борг до 18 вересня 2011 року. Посилаючись на те, що на його вимогу відповідач борг не повернув, позивач просив суд стягнути на його користь з ОСОБА_4 30528 грн. боргу та відшкодувати за рахунок відповідача судові витрати.
У жовтні 2011 року ОСОБА_4 пред'явив зустрічний позов про визнання договору позики недійсним, в якому зазначав, що ніякого договору позики він не підписував і кошти не отримував. Оформлення розписки, на яку посилається ОСОБА_3 на підтвердження свого позову, сталося внаслідок фізичного насильства з боку позивача та його брата, ОСОБА_3, у зв'язку з тим, що він не мав можливості повернути 30528 грн., які були викрадені у нього у місті Знам»янка 17 травня 2011 року коли він перевозив будівельні матеріали із бази будматеріалів ПП ОСОБА_3.
Рішенням Бобринецького районного суду від 11 липня 2012 року у задоволенні позову ОСОБА_3 і зустрічного позову ОСОБА_4 відмовлено.
У апеляційних скаргах ОСОБА_3 і ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просять рішення суду скасувати в частині, в якій їх вимоги залишені без задоволення, і ухвалити нове рішення, яким задовольнити їх позовні вимоги.
Заслухавши доповідача, пояснення ОСОБА_3 та його представника, адвоката ОСОБА_5, ОСОБА_4 і його представника, ОСОБА_6, які підтримали доводи своїх апеляційних скарг і заперечували проти скарг іншої сторони, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду у встановлених статтею 303 ЦПК України межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає задоволенню, а апеляційна скарга ОСОБА_4 має бути відхилена з таких підстав.
Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Статтею 1047 ЦК України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначної грошової суми або визначеної кількості речей.
Позивач надав суду власноручно написану ОСОБА_4 розписку, датовану 18 травня 2011 року, в якій зазначено, що він позичив у ОСОБА_3 30528 грн. без нарахування відсотків і зобов'язується повернути борг з моменту написання розписки (том 1 а.с.6).
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні справи дійшов помилкового висновку про відсутність між сторонами правовідносин за договором позики. Форма договору позики, укладеного між сторонами, відповідає вимогам ст.1047 ЦК України, тому відповідно до ст.1046 ЦК України відповідач зобов'язаний повернути позивачеві суму позики, яка складає 30528 грн.
Оспорюючи договір позики, ОСОБА_4 посилався на те, що договір, в якому не зазначено строк повернення позики, є недійсним.
З такими доводами відповідача не можна погодитися, оскільки вони не ґрунтуються на законі.
Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором.
У написаній ОСОБА_4 розписці зазначено, що він зобов'язується повернути борг з моменту написання розписки. Це дає право позикодавцеві (позивачу) звернутися в будь-який час до позичальника (відповідача) з вимогою про повернення боргу. Проте, на вимогу позивача відповідач борг йому не повернув.
В зв'язку з наведеним колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції в частині вирішення позову ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики не відповідає обставинам справи, а тому підлягає скасуванню на підставі п.3 ч.1 ст.309 ЦПК України з ухваленням нового рішення про задоволення його позову.
У задоволенні зустрічного позову суд обґрунтовано відмовив.
На підтвердження своїх доводів щодо недійсності договору позики ОСОБА_4 посилався на те, що розписку він написав внаслідок фізичного насильства з боку позивача та його брата, ОСОБА_3, у зв'язку з тим, що він не мав можливості повернути 30528 грн., які були викрадені у нього у місті Знам»янка 17 травня 2011 року коли він перевозив будівельні матеріали із бази будматеріалів ПП ОСОБА_3.
Відповідно до ч.1 ст.231 ЦК України правочин, вчинений особою проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку другої сторони або з боку іншої особи, визнається судом недійсним.
З матеріалів справи вбачається, що 27 травня 2011 року, тобто через 9 днів після написання розписки про отримання коштів у борг від ОСОБА_3, ОСОБА_4 звергнувся в Бобринецький РВ УМВС України в Кіровоградській області з письмовою заявою про те, що брати ОСОБА_3 нанесли йому тілесні ушкодження, вимагаючи повернення належних їм коштів в сумі 30000 грн., які були викрадені у нього із автомобіля у місті Знамянка.
Згідно з актом судово-медичного обстеження № 69 від 28 травня 2011 року при обстеженні ОСОБА_4 були виявлені такі тілесні ушкодження: синець на нижній повіці лівого ока. Вказане тілесне ушкодження має ознаки легких тілесних ушкоджень. Інших тілесних ушкоджень при обстеженні ОСОБА_4 не було виявлено (том 2 а.с.54).
Постановою від 06 червня 2011 року, затвердженою начальником Бобринецького РВ УМВС України в Кіровоградській області, у порушенні кримінальної справи за ст.125 КК України було відмовлено на підставі п.2 ч.6 КПК України (за відсутністю в діянні складу злочину) у зв'язку із відсутністю доказів того, що тілесні ушкодження нанесли ОСОБА_4 брати ОСОБА_3 (том 2 а.с.49).
Крім того, встановлено, що з 8 листопада 2010 року ОСОБА_4 працював у позивача за трудовим договором, зареєстрованим у Бобринецькому районному центрі зайнятості, який 11 травня 2011 року було розірвано за угодою сторін на підставі п.1 ст.36 КЗпП України (том 1 а.с.16). На час написання відповідачем розписки він уже не перебував з позивачем у трудових правовідносинах.
Заяву до правоохоронних органів про викрадення у нього коштів позивач ОСОБА_3 не подавав. Така заява була подана до Знам»янського МВ УМВС України в Кіровоградській області ОСОБА_4 17 травня 2011 року і на її підставі 20 травня 2011 року Знам»янською міжрайонною прокуратурою було порушено кримінальну справу за ознаками складу злочину, передбаченого ч.1 ст.18 КК України (том 2 а.с.38), яка на даний час знаходиться на стадії досудового розслідування.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що ні фактом порушення за заявою ОСОБА_4 кримінальної справи, ні фактом завдання йому тілесних ушкоджень не підтверджуються доводи відповідача про те, що розписка про отримання в борг коштів у позивача написана ним внаслідок фізичного тиску з боку позивача.
Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
ОСОБА_4 не довів, що розписка, яка є підтвердженням укладення договору позики, написана ним внаслідок застосування щодо нього фізичного тиску з боку позивача та його брата, тому його вимоги про визнання договору позики недійсним є необгрунтованими.
Враховуючи наведене, а також положення ч.3 ст.309 ЦПК України, згідно з якою порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів вважає, що передбачених законом підстав для скасування правильного по суті рішення суду першої інстанції в частині зустрічного позову за доводами апеляційної скарги і задоволення зустрічного позову немає.
Відповідно до ст.88 ЦПК з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 795 грн. 28 коп. у відшкодування судових витрат.
Керуючись ст.ст. 209, 307, 308, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області
в и р і ш и л а :
Апеляційні скарги: ОСОБА_3 - задовольнити, ОСОБА_4 - відхилити.
Рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 11 липня 2012 року:
- в частині вирішення позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення коштів за договором позики скасувати і ухвалити нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 30528 (тридцять тисяч п'ятсот двадцять вісім) грн. боргу за договором позики і 795 (сімсот дев'яносто п'ять) грн. 28 коп. судових витрат;
- в частині вирішення зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання договору позики недійсним залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: