Справа № 1/223/63/12

Провадження №11/772/592/2013 Категорія: 4

Головуючий у суді 1-ї інстанції Ліщишина М.Ю.

Доповідач :Кривошея А. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2013 року м. Вінниця

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Вінницької області у складі:

головуючого - судді Кривошеї А.І.

суддів: Пікановського Б.В., Сілакова С.М.

з участю прокурора Миколайчука Д.Г.

секретаря Лупола М.А.

адвокатів ОСОБА_2 та ОСОБА_3

засудженого ОСОБА_4

потерпілого ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, адвокатів ОСОБА_6 та ОСОБА_3, засудженого ОСОБА_4 та потерпілого ОСОБА_5 на вирок Тиврівського районного суду Вінницької області від 1 жовтня 2012 року, яким засуджено:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, з середньою спеціальною освітою, непрацюючого, раніше не судимого,

- за ст. 124 КК України на два роки обмеження волі та на підставі ст. 49 КК України від призначеного покарання звільнено у зв'язку із закінченням строків давності.

Задоволено цивільний позов прокурора Вінницького району - стягнуто з засудженого на користь Військово-медичного центру ПС ЗС України витрати на лікування потерпілого ОСОБА_5 в сумі 4935,99 грн.

Позов ОСОБА_5 залишено без розгляду.

Вирішено долю речових доказів,

в с т а н о в и л а :

25 червня 2005 року, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, ОСОБА_4 біля хвіртки його господарства, розташованого по АДРЕСА_2, через неприязні відносини, які виникла під час суперечки, умисно здійснив постріл з мисливської рушниці в ОСОБА_5, поранивши його в ногу, після чого наніс потерпілому ще декілька ударів прикладом рушниці в плече та грудну клітину.

Своїми злочинними діями, направленими на спричинення тілесних ушкоджень, ОСОБА_4 заподіяв умисні тілесні ушкодження у вигляді вогнепального поранення з відривом лівої гомілки на рівні нижньої третини, відкритого перелому лівого плеча в нижній третині, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, а також закриту травму грудної клітини з переломами 7-9-го ребер зліва, які відносяться до середньої тяжкості.

В своїй апеляції прокурор просить скасувати вирок через невідповідність висновків суду, викладених у ньому, фактичним обставинам справи, що призвело до неправильного застосування кримінального закону та постановити новий вирок, яким визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України та призначити йому покарання у виді шести років позбавлення волі.

Аналогічні вимоги містяться в апеляції потерпілого ОСОБА_5 та його представника адвоката ОСОБА_3, які, крім засудження ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 121 КК України, просять також задовольнити цивільний позов потерпілого, прокурора та стягнути з ОСОБА_4 витрати за проведення експертиз.

В апеляціях засуджений ОСОБА_4 та його захисник адвокат ОСОБА_6, просять вирок змінити - кримінальну справу закрити за відсутністю в діях ОСОБА_4 складу злочину та відмовити у задоволенні цивільного позову прокурора, оскільки засуджений, наносячи тілесні ушкодження ОСОБА_5, діяв у межах необхідної оборони, захищаючись від суспільно небезпечного посягання на його життя і здоров'я: йому заподіяно тілесні ушкодження середньої тяжкості, що суд не взяв до уваги та не навів в чому перевищення меж необхідної оборони.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав апеляцію державного обвинувача, потерпілого ОСОБА_5 та його представника - адвоката ОСОБА_3, які підтримали свою апеляцію, погодившись з позицією прокурора, засудженого ОСОБА_4 та його захисника адвоката ОСОБА_6, які просили задовольнити їх апеляції, висловивши свої заперечення проти апеляційних вимог інших учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляцій прокурора слід задовольнити повністю, потерпілого та його представника - частково, а апеляції засудженого та його захисника - залишити без задоволення.

За вироком Тиврівського райсуду ОСОБА_4 визнано винуватим у тому, що він, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, 25 червня 2005 року біля хвіртки, що веде до його господарства, розташованого по АДРЕСА_2, під час суперечки з ОСОБА_5 та ОСОБА_7, в ході якої останні заподіяли йому тілесні ушкодження, з метою самозахисту здійснив постріл з мисливської рушниці в ОСОБА_5, поранивши його в ногу, після чого наніс прикладом рушниці ще декілька ударів в плече та грудну клітину та перекваліфіковано його дії з ч.1 ст.121 КК на ст.124 КК.

Суд, дослідивши зібрані у справі докази, належним чином їх не проаналізував, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про винуватість ОСОБА_4 у заподіянні ОСОБА_5 тяжкого тілесного ушкодження у разі перевищення меж необхідної оборони, тобто неправильно застосував кримінальний закон, що в свою чергу призвело до призначення винуватому надто м'якого покарання, від якого він звільнений у зв'язку із закінченням строків давності.

Так, ч. 3 ст. 36 КК України передбачено, що перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, такої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту.

Тобто спочатку має бути встановлено право засудженого на необхідну оборону, межі якої перевищено.

Відповідно до ч.1 ст.36 КК право на необхідну оборону виникає не за будь-якого суспільно небезпечного посягання, а лише за такого, яке викликає у того, хто захищається, невідкладну необхідність в заподіянні шкоди тому, хто посягає, для негайного відвернення або припинення його суспільно небезпечного посягання. Така необхідність виникає там і тоді, де і коли зволікання з боку того, хто обороняється, в заподіянні шкоди посягаючому, загрожує негайною і невідворотною шкодою для правоохоронюваних інтересів.

Наявність суспільно небезпечного посягання має початковий і кінцевий момент.

Згідно встановлених судом обставин справи конфлікт відбувся між ОСОБА_5 і ОСОБА_8 з одного боку та ОСОБА_4 - з іншого біля будинку останнього. ОСОБА_5 та ОСОБА_8 залишились на вулиці, а ОСОБА_4 повернувся в будинок та закрив вхідні двері.

Однак в подальшому ОСОБА_4, взявши незареєстровану мисливську рушницю, що не було обумовлено необхідністю, вийшов на подвір'я з метою продовжити з'ясовувати стосунки з ОСОБА_5 та вистрелив у нього з рушниці, відстріливши йому ліву гомілку та, не зупиняючись на цьому, наніс потерпілому ще два удари прикладом рушниці в грудну клітину та плече.

Отже, враховуючи наведене, виходячи зі змісту ст. ст. 36, 124 КК України, дії ОСОБА_4, спрямовані на умисне заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_5 після явно закінченого посягання на його правоохоронювані інтереси, та є розправою, а не перевищенням меж необхідної оборони, і підлягають кваліфікації за ч. 1 ст. 121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження.

З наведених вище підстав не підлягають задоволенню апеляції засудженого та його адвоката щодо відсутності в діях ОСОБА_4 складу злочину, оскільки він на їх думку діяв в межах необхідної оборони.

Призначаючи ОСОБА_4 покарання, колегія суддів у відповідності з вимогами ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем проживання, за відсутності обставин, які пом'якшують покарання, до обставин, які його обтяжують, відносить вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння, у зв'язку з чим вважає, що засудженому слід призначити покарання у виді позбавлення волі в наближеному до мінімального розміру, передбаченому санкцією ч. 1 ст. 121 КК України і таке покарання буде необхідне і достатнє для виправлення винного та попередження нових злочинів.

Згідно позовної заяви ОСОБА_5 (т.4 а.с.127-128) просив суд стягнути з засудженого матеріальні збитки завдані злочином в сумі 42334грн. 41 коп., 100000грн моральної шкоди та 11000грн витрат на юридичну допомогу.

Відповідно до вимог ст.328 КПК 1960 року постановлюючи обвинувальний вирок, суд, залежно від доведеності підстав і розміру цивільного позову, задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

При виправданні підсудного за відсутністю в його діях складу злочину суд залишає позов без розгляду.

В порушення зазначених вимог закону суд позов потерпілого ОСОБА_5 про стягнення з засудженого матеріальних та моральних збитків завданих злочином залишив без розгляду, в зв'язку з чим вирок в цій частині підлягає скасуванню. Враховуючи, що місцевим судом позов по суті не розглянуто, то справу в частині цивільного позову слід направити до місцевого суду для розгляду в порядку цивільного судочинства.

Крім того, в порушення вимог ст.331 КПК 1960 року суд, при постановленні обвинувального вироку, не вирішив питання про судові витрати, які згідно ст.93 КПК 1960 року слід стягнути з засудженого.

А саме, витрати на проведення експертиз: 784,62грн. (т.1 а.с.298), 392,31грн. (т.2 а.с.67).

Керуючись ст.ст. 378, 379 КПК 1960 року, п.10 розділу X1 «Перехідних положень» КПК України, колегія суддів

з а с у д и л а :

апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції задовольнити повністю, потерпілого ОСОБА_5 і його представника, адвоката ОСОБА_3 - частково, а засудженого ОСОБА_4 та його захисника, адвоката ОСОБА_6 - залишити без задоволення.

Вирок Тиврівського районного суду від 1 жовтня 2012 року щодо ОСОБА_4 в частині залишення без розгляду цивільного позову потерпілого, кваліфікації та міри покарання - скасувати.

ОСОБА_4 визнати винним за ч.1 ст.121 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк шість років.

Кримінальну справу щодо цивільного позову потерпілого ОСОБА_5 про стягнення з ОСОБА_4 матеріальних та моральних збитків завданих злочином направити на новий судовий розгляд до Тиврівського райсуду для виділення та розгляду в порядку цивільного судочинства.

Стягнути з ОСОБА_4 судові витрати в розмірі 1176,93грн. на користь НДЕКЦ при УМВС України у Вінницькій області.

Запобіжний захід залишити попередній - підписку про невиїзд.

Врешті вирок Тиврівського райсуду від 01.10.12 залишити без змін.

Даний вирок може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом одного місяця з моменту проголошення через Апеляційний суд Вінницької області.

Судді: (підписи)

А.І. Кривошея Б.В.Пікановський С.М.Сілаков

З оригіналом згідно А.І.Кривошея