АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

Головуючого - судді Бєлан Н.О.

Суддів - Боголюбської Л.Б., Осіпової Л.О

за участю прокурора Ємця А.А.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією прокурора Щасної А.Є, яка брала участь у розгляді справи судом першої інстанції, на постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 1 квітня 2013 року.

Цією постановою кримінальна справа про обвинувачення

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, -

у вчиненні злочину, передбаченого ст.203-2 ч.1 КК України, повернута прокурору на додаткове розслідування.

За матеріалами справи, ОСОБА_1 пред'явлено обвинувачення у зайнятті гральним бізнесом.

На обґрунтування рішення про повернення справи на додаткове розслідування через неповноту досудового слідства, що виявилася у неповному з'ясуванні даних про особу підсудного, суд послався на обставини, які свідчать про не встановлення дійсного місця його перебування, бо на виклики суду він не з'являється і можливості забезпечення його явки в судове засідання судом вичерпані.

В апеляції прокурор порушив питання про скасування постанови як незаконної, оскільки вважає, що на досудовому слідстві було встановлене місце мешкання обвинуваченого, але який зник після того, як справа щодо нього була направлена до суду.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який підтримав апеляцію, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляції, судова колегія не знаходить підстав для її задоволення.

Справа №11/796/1130/2013 Категорія - ст.203-2 ч.1 КК України

Головуючий 1-ої інстанції -Федюк О.О.Доповідач - Бєлан Н.О.

Як вбачається з матеріалів справи, під час досудового слідства ОСОБА_1 був обраний запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд з місця проживання, а саме, квартира АДРЕСА_1.

За вказаною адресою судом першої інстанції направлялися підсудному судові повістки на судовий розгляд справи. Проте останній на неодноразовий виклик у судове засідання не з'являвся, постанови суду про його примусовий привід не виконувалися у зв'язку з тим, що він за вказаною адресою не проживає.

Постановою судді від 16 грудня 2012 року щодо підсудного був оголошений розшук, контроль за виконанням якого також покладений на прокурора району.

Проте місцезнаходження підсудного не встановлено.

Більш того, за матеріалами справи, слідчим дійсно не виконані вимоги щодо встановлення дійсного місця перебування підсудного, а зазначене останнім у підписці викликає сумнів, бо об'єктивно встановлено, що за цією адресою ОСОБА_1 взагалі не проживав.

За даними ксерокопії паспорту, підсудний зареєстрований з 20 травня 2005 року у селищі Велика Круча Пирятинського району Полтавської області.

Проте, за повідомленням сільського голови, той, будучи зареєстрованим тимчасово з 2008 року як квартирант гр.ОСОБА_2, фактично у селищі не проживав.

З пояснень свідка ОСОБА_3 убачається, що підсудний мешкав на дачі.

Проте ці свідчення залишилися поза увагою слідчого, який не вжив заходів для їх перевірки у встановленому законом порядку.

Отже, висновок суду першої інстанції про те, що місце фактичного проживання обвинуваченого органами досудового слідства не встановлено відповідає матеріалам справи.

Відповідно до частини другої ст.368 КПК України (1960 року) досудове слідство у всякому разі визнається однобічним і неповним, коли не були з'ясовані з достатньою повнотою дані про особу обвинуваченого.

За таких обставин суд першої інстанції позбавлений можливості розглянути справу по суті. Згідно до ст.262 КПК України (1960 року) розгляд справи в засіданні суду відбувається з обов'язковою участю підсудного.

Що стосується тверджень в апеляції про можливість усунення такої неповноти в судовому розгляді справи без повернення справи на додаткове розслідування, то вони непереконливі, оскільки, як встановлено колегією суддів, судом здійснювались усі заходи, передбачені кримінально-процесуальним законом, до встановлення місця перебування ОСОБА_1

Разом з тим, такі дані за результатами виконання відповідних постанов одержати неможливо, у зв'язку з чим справа обґрунтовано і відповідно до вимог кримінально-процесуального закону повернута на додаткове розслідування.

Керуючись ст.ст.365, 382 КПК України (1960 року), судова колегія

У Х В А Л И Л А:

Апеляцію прокурора Щасної А.Е. залишити без задоволення, а постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 1 квітня 2013 року стосовно ОСОБА_1 - без зміни..

Головуючий:

Судді: