СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2013 року Справа № 919/189/13-г

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Видашенко Т.С.,

суддів Плута В.М.,

Балюкової К.Г.,

за участю представників сторін:

позовача: товариство з обмеженою відповідальністю "Старкс" - не з'явився,

відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфлот-продукт" - Волошина Юлія Валеріївна, дов. б/н від 28.12.2012 р.

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфлот-продукт" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Архипенко О.М.) від 18 квітня 2013 року у справі № 919/189/13-г

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Старкс" (вул. Павліченко, 17, Біла Церква, Білоцерківський район, Київська область,09107; пр. Грушевського, 46, офис 304, м. Камянець-Подільський, Хмельницькая область, 32300)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфлот-продукт" (вул. Комуністична, 10а, Севастополь, 99003; вул. Камишове шосе, 55, м. Севастополь, 99014)

про стягнення 170709,45 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Старкс» на підставі статей 526, 530, 612, 625, 692, 712 Цивільного кодексу України, статей 193, 202, 265 Господарського кодексу України звернулось до господарського суду міста Севастополя (далі - суд) із позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерфлот-Продукт» (далі - відповідач, ТОВ «Інтерфлот-Продукт») про стягнення 170709,45 грн, з яких: сума основного боргу - 165000,00 грн; 3% річних - 5709,45 грн.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем умов договору постачання від 01.11.2011 р. № 11/0062 щодо здійснення своєчасної та повної оплати поставленого товару (а.с. 3-5).

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 18 квітня 2013 року у справі № 919/189/13-г позов товариства з обмеженою відповідальністю "Старкс" задоволено.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфлот-продукт" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Старкс" сумму боргу за поставлений товар у розмірі 165000,00 грн. та 5709,45 грн. 3 % річних

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду мотивовано доведеністю факту неналежного виконання відповідачем умов договору поставки відносно повної сплати вартості поставленого товару (а.с. 153-157).

Не погодившись з рішенням суду, товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерфлот-продукт" 30 квітня 2013 року звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що згідно договору №11/0281/11/0063 про заміну боржника у зобов'язанні (переведення боргу) від 01.11.2011 р., який залишений чинним рішенням господарського суду Чернівецької області від 18.10.2012 р. та постановою Вищого господарського суду України від 20.05.2013 р. по справі №5027/605/2012, у товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфлот-продукт" відсутній обов'язок щодо сплати заборгованості у розмірі 165000 грн., у зв'язку з чим відповідачем виконані умови договору поставки у повному обсязі (а.с. 161-164).

У судовому засіданні 25 червня 2013 року представник товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфлот-продукт" підтримав доводи апеляційної скарги, представник товариства з обмеженою відповідальністю "Старкс" не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним, про причини неявки суд не сповістив, клопотання про відкладення розгляду справи суду не надав.

Оскільки явка в судове засідання згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України -це право, а не обов'язок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, а явку представників обов'язковою визнано не було, колегія вважає за можливе переглянути рішення суду першої інстанції за відсутності не з'явившегося представника позивача.

Розглянувши справу повторно у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступні обставини.

01.11.2011 р. між ТОВ «Старкс» (Постачальник) та ТОВ «Інтерфлот-Продукт» (Покупець) був укладений договір постачання № 11/0062 (далі - Договір).

Згідно з пунктом 1.1 Договору в порядку та на умовах, визначених цим Договором, ТОВ «Старкс» зобов'язується поставити та передати у власність ТОВ «Інтерфлот-Продукт» вироби із жерсті (товар), а ТОВ «Інтерфлот-Продукт» зобов'язується прийняти і оплатити товар. Найменування, номенклатура (асортимент), розмір, тип, комплектність, одиниця виміру, загальна кількість, кінцеві строки поставки загальної кількості, ціна за одиницю та загальна вартість товару зазначаються сторонами в специфікації (специфікаціях), яка (які) є додатками до цього договору та становить (становлять) його невід'ємну частину.

Відповідно до пункту 2.5 договору датою поставки є дата передачі товару, що вказана у видатковій накладній, яка підписується при прийманні товару уповноваженими представниками сторін.

Пунктом 2.9 договору встановлено, що постачальник зобов'язаний з поставкою кожної партії товару надати ТОВ «Інтерфлот-Продукт» наступні документи: а) оригінал видаткової накладної; б) оригінал якісного посвідчення; в) оригінал податкової накладної.

Покупець, у свою чергу, зобов'язаний надати ТОВ «Старкс» оригінал довіреності на прийняття товару, яка повинна бути заповнена відповідно до вимог чинного законодавства України (пункт 2.10 Договору).

Відповідно до пункту 3.1 договору ціна за одиницю товару та загальна вартість товару визначена в національній валюті України, зазначена сторонами в специфікації (специфікаціях) та включає в себе податок на додану вартість.

Конкретні умови поставки та оплати ТОВ «Інтерфлот-Продукт» товару вказуються сторонами в специфікації (специфікаціях). Вартість тари та пакування товару включені до ціни за одиницю товару (пункт 3.2 Договору).

У пункті 3.4 договору сторони погодили наступний порядок здійснення оплати за поставлений товар: безготівковими банківськими переказами грошових коштів на поточний банківський рахунок ТОВ «Старкс», що вказаний в цьому договорі; шляхом проведення взаємозаліку у розмірі 7% від суми поставки згідно специфікації (специфікацій) до цього договору, в рахунок боргу ТОВ «Старкс» перед покупцем згідно договору №11/0281/11/0063 про заміну боржника у зобов'язанні (переведення боргу) від 01.11.2011 р.

Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з 01.11.2011 р. строк даного договору встановлюється сторонами з 01.11.2011 р. по 31.12.2012 р. Закінчення строку дії цього Договору не звільняє сторони від виконання прийнятих на себе зобов'язань та не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору (пункти 9.1, 9.2 Договору).

Специфікацією від 01.11.2011 р. №1 до Договору (далі - Специфікація) сторони погодили: найменування, розміри, комплектність, пакування, одиницю виміру, загальну кількість, ціну за одиницю товару та загальну вартість товару; умови поставки; умови замовлення, кількості та умови відвантаження товару; умови оплати товару.

Так, зокрема, відповідно до пункту 3 Специфікації позивач зобов'язався поставити відповідачу жерстяну банку у кількості 200000 од. та стандартну кришку у кількості 200000 од., всього товару на загальну суму 250000,00 грн.

Пунктом 6 специфікації сторони встановили, що ТОВ «Інтерфлот-Продукт» зобов'язаний оплатити 93% вартості партії товару не пізніше, ніж наступного банківського дня від дня фактичного отримання товару, шляхом перерахування на поточний банківський рахунок ТОВ «Старкс» банківського безготівкового переказу. Решту суми, у розмірі 7% вартості партії товару, сторони зараховують шляхом проведення взаємозаліку, в рахунок боргу ТОВ «Старкс» перед ТОВ «Інтерфлот-Продукт» згідно договору №11/0281/11/0063 про заміну боржника у зобов'язанні від 01.11.2011 р.

На виконання своїх зобов'язань за договором, 07.12.2011 р. позивач здійснив поставку товару вартістю 245231,25 грн, що підтверджується видатковою накладною від 07.12.2011 р. №340 та довіреністю відповідача на отримання товарно-матеріальних цінностей від 07.12.2011 р. № 981 (а.с. 17-18).

Однак, як зазначає позивач, відповідач отримавши товар, свої зобов'язання по його оплаті виконав не повністю, - сума боргу на час звернення до суду склала 165000,00 грн.

За умовами пункту 6 Специфікації до договору відповідач зобов'язався сплатити позивачу 93% вартості отриманого товару не пізніше наступного банківського дня, а решту суми (7%) - зарахувати в порядку взаємозаліку, в рахунок погашення боргу за договором про заміну боржника у зобов'язанні від 01.11.2011 р. №11/0281/11/0063.

Відтак, з урахуванням раніше встановлених судом дати здійснення поставки (07.12.2011 р.) та вартості поставленої продукції (245231,25 грн), відповідач повинен був здійснити 08.12.2011 р. на користь позивача оплату отриманого товару у розмірі 228065,06 грн, а 17166,19 грн - зарахувати в порядку взаємозаліку.

Водночас, судом першої інстанції встановлено, що постановою Львівського апеляційного господарського суду від 09.01.2013 р. по справі № 5027/605/2012 договір про заміну боржника у зобов'язанні (переведення боргу) від 01.11.2011 р. № 11/0281/11/0063, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне товариство «Арго», ТОВ «Старкс» та ТОВ «Інтерфлот-Продукт», визнаний недійсним.

Але, постановою Вищого господарського суду України від 20.05.2013 р. по справі №5027/605/2012 постанова Львівського апеляційного господарського суду від 09.01.2013 р. скасована, залишено без змін рішення господарського суду Чернівецької області від 18.10.2012 р., яким відмовлено у задоволені позовних вимог про визнання недійсним договору про заміну боржника у зобов'язанні (переведення боргу) від 01.11.2011 р. № 11/0281/11/0063, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне товариство „Арго", ТОВ „Старкс" та ТОВ „Інтерфлот-Продукт".

Однак, станом на 18.04.2013 р. дана постанова ВГСУ ще не була прийнята, а тому у суду був відсутній обов'язок щодо прийняття її до уваги.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги виходячи з наступного.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно зі статтями 11, 509 ЦК України, статтею 174 ГК України виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі статтею 629 цього Кодексу договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, відповідач частково оплатив отриманий за Договором товар на суму 80231,25 грн.

Стосовно погашення залишку заборгованості за договором у розмірі 165000,00 грн, судова колегія зазначає наступне.

Відповідач не надав суду доказів погашення залишку заборгованості за Договором у розмірі 165000,00 грн., тоді як відповідно до статей 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням викладеного вище, суд визнає позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар у розмірі 165000,00 грн обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 5709,45 грн за період прострочення оплати поставленого товару з 09.12.2011 по 01.02.2013.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити кредитору суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку про його вірність та відповідність вимогам чинного законодавства України, у зв'язку з чим суд визнає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача річних в сумі 5709,45 грн такими, що також підлягають задоволенню.

Таким чином, позов ТОВ „Старкс" підлягає задоволенню у повному обсязі: з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума боргу за поставлений товар у розмірі 165000,00 грн та 3% річних у розмірі 5709,45 грн, всього - 170709,45 грн.

З огляду на вищевикладене апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, місцевим господарським судом прийнято рішення з вірним застосуванням норм матеріального права та без порушення норм процесуального права, інших підстав для його скасування не має.

Керуючись ст. 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфлот-продукт" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 18 квітня 2013 року у справі № 919/189/13-г залишити без змін.

Головуючий суддя Т.С. Видашенко

Судді В.М. Плут

К.Г. Балюкова

Розсилка:

1. товариству з обмеженою відповідальністю "Старкс" (вул. Павліченко, 17,Біла Церква, Білоцерківський район, Київська область,09107)

2. товариству з обмеженою відповідальністю "Старкс" (пр. Грушевського, 46, офис 304, м. Камянець-Подільський, Хмельницькая область, 32300)

3. товариству з обмеженою відповідальністю "Інтерфлот-продукт" (вул. Комуністична, 10а, Севастополь, 99003)

4. товариству з обмеженою відповідальністю "Інтерфлот-продукт" (вул. Камишове шосе, 55, м. Севастополь, 99014)