ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.10.2006 Справа № А39/172
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Коршун А.О. ( доповідач)
суддів: Джихур О.В., Пруднікова В.В.
при секретарі: Лазоренко П.М.
за участю представників сторін:
скаржника: Поворознюк І.І., довір. № б/н від 28.03.2006 р.
позивача: Іванчук Є.Я., довір. № б/н від 28.03.2006 р.
відповідача: Мартиненко О.В., довір. № 8 від 23.10.2006 р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "ЛЕМКАР", м.Кривий Ріг на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 05.07.06. у справі №А39/172
за позовом: відкритого акціонерного товариства "Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського", м.Дніпропетровськ.
до: державної виконавчої служби у Жовтневому районі м. Кривий Ріг.
про: визнання протиправною бездіяльність відповідача та стягнення 14672, 10 грн.
В С Т А Н О В И В :
20.04.2005 року ВАТ “Дніпропетровський металургійний завод ім.Петровського” подало до господарського суду Дніпропетровської області адміністративний позов до Державної виконавчої служби Жовтневого району м. Кривий Ріг про визнання протиправною бездіяльность посадових осіб відповідача та стягнення з відповідача суми 14 672,1 грн.
Позов було обгрунтовано тим, що відповідач ухиляється від виконання судового рішення від 05.06.2002 року, що привело до збитків позивача у розмірі 14 672,1 грн., а тому позивач просив задовольнити його позовні вимоги.
В уточненних позовних вимогах, заява про що була зареєстрована судом 19.06.2006 року, позивач просив також стягнути з відповідача на свою користь 5 444,64 грн. інфляції за час прострочення та 3% річних від простроченої суми у розмірі 1 465,2 грн..
Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 05.07.2006 року у справі №А39/172 (суддя Ліпинський О.В.) визнано протиправною бездіяльність Державної виконавчої служби Жовневого району м.Кривий Ріг щодо виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2002 року по справі №16/129, зобов”язано відповідача вжити передбачених Законом України “Про виконавче провадження” дії спрямовані на примусове виконання наказу суду від 17.06.2002 року по справі №16/129, в решті позовних вимог відмовлено.
Постанова суду мотивована невиконанням відповідачем ухвали суду від 11.05.2004 р., якою суд зобов”язав відповідача поновити виконавче провадження і вчинити дії спрямовані на примусове виконання рішення суду, а в частині відмови у задоволенні позову постанова мотивована тим, що реальна можливість подальшого виконання рішення суду ще не втрачена.
ВАТ “Лемкар” не погодившись з вказаною постановою суду подало апеляційну скаргу.
Посилаючись на те, що виконавче провадження по виконанню рішення суду від 17.06.2002 року у справі №16/129 було зупинено в зв”язку з порушенням справи про банкрутство ВАТ “Лемкар”, до участі у справі №А39/172 ВАТ “Лемкар” судом залучено не було, але прийняте рішення впливає на права та обов”язки підприємства, оскільки процедура банкрутства триває, у суду не було підстав для прийняття такої постанови, просить постанову скасувати та заборонити відповідачу вчиняти будь-які дії пов”язані з виконанням постанови суду від 05.07.2006 року у справі №А39/172.
ВАТ “Дніпропетровський металургійний завод ім.Петровського”у своїх запереченнях на апеляційну скаргу, посилаючись на те, що вимоги є поточними і на них мораторій не розповсюджується, вважає доводи апеляційної скарги безпідставними і просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду залишити без змін.
Державна виконавча служба Жовтневого району м.Кривого Рогу у своїх запереченнях на апеляційну скаргу, посилається на правомірність своїх дій та відповідність своїх дій вимогам чинного законодавства.
Заслухавши у судовому засіданні 23.10.2006 року представників ВАТ “Дніпропетровський металургійний завод ім.Петровського”, Державної виконавчої служби Жовтневого району м. Кривий Ріг, ВАТ “Лемкар”, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково за наступних підстав.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2002 року у справі №16/129 з ВАТ “Лемкар” на користь ВАТ “Дніпропетровський металургійний завод ім.Петровського” було стягнуто 14 536,80 грн. боргу з урахуванням індексу інфляції, 108,3 грн. річних, 146,72 грн. витрат по сплаті держмита та 6,25 грн. витрат по оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, в решті позову було відмовлено.
Рішення суду в частині стягнутих сум мотивовано тим, що відповідач своїх зобов”язань по оплаті отриманої продукції не виконав, зобов”язання по оплаті виникло в 1998-1999 році на підставі виставлених позивачем платіжних вимог-доручень, а тому судом була стягнута сума боргу з урахуванням інфляції, річні та витрати по справі (а.с.15-17).
17.06.2002 року господарським судом Дніпропетровської області у справі №16/129 було видано наказ на виконання рішення суду від 05.06.2002 року(а.с.18).
12.08.2002 року державним виконавцем відділу ДВС Жовтневого районного управління юстиції м.Кривого Рогу було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню наказу №16/129 від 17.02.2002 року про стягнення з ВАТ “Лемкар” на користь ВАТ “Дніпропетровський металургійний завод ім.Петровського” 14 536,80 грн. боргу з урахуванням індексу інфляції, 108,3 грн. річних, 146,72 грн. витрат по сплаті держмита та 6,25 грн. витрат по оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, а всього 14 825,07 грн.(а.с.19).
Постановою державного виконавця відділу ДВС Жовтневого районного управління юстиції м.Кривого Рогу від 19.08.2002 року виконавче провадження по примусовому виконанню наказу №16/129 від 17.06.2002 року зупинено в зв”язку з порушенням 22.08.2000 року ухвалою арбітражного суду Дніпропетровської області провадження у справі про банкрутство ВАТ “Лемкар”(а.с.20).
Відповідно до п.8 ч.1 ст.34 Закону України “Про виконавче провадження”, в редакції закону, який діяв на час винесення постанови, виконавче провадження підлягає обов”язковому зупиненню у випадку порушення арбітражним судом провадження по справі про банкрутство боржника.
Провадження у справі про банкрутство ВАТ “Лемкар” порушено ухвалою арбітражного суду Дніпропетровської області від 28.04.2000 року.
Таким чином, державним виконавцем постанова від 19.08.2002 року про зупинення виконавчого провадження по примусовому виконанню наказу №16/129 від 17.06.2006 року, була прийнята в межах його повноважень та у відповідності до вимог чинного на той час законодавства.
Закон України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” є спеціальним законом, який встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності суб”єкта підприємницької діяльності –боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури, повного або часткового задоволення вимог кредиторів.
Таким чином, цим законом встановлюється особливий порядок, спрямований на відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури і який має мету задоволення вимог кредиторів (повне або часткове). Встановлення такого особливого порядку задоволення майнових вимог кредиторів не допускає задоволення цих вимог в індивідуальному порядку. Такий порядок спрямований на створення необхідних умов як для подолання неплатоспроможності боржника так і для більш повного задоволення вимог кредиторів, що проявляється у забезпеченні усіх кредиторів рівними правовими можливостями при задоволенні їх вимог, реалізації їх прав і законних інтересів, забезпеченні конституційного принципу рівності усіх перед законом і зокрема в умовах, коли майна боржника недостатньо для повного задоволення усіх вимог кредиторів. Вказаним законом вирішується завдання справедливого і пропорційного розподілу серед кредиторів майнової маси боржника, а тому суди не повинні допускати під час провадження у справі про банкрутство індивідуального задоволення вимог окремого кредитора за рахунок майна, яке входить до конкурсної маси оскільки таке індивідуальне задоволення порушує права і законні інтереси інших кредиторів та учасників провадження у справі про банкрутство і суперечить встановленому законом спеціальному регулюванню.
Відповідно до п. 5 ст.1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання йогь банкрутом” кредитор це юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов”язань боржника, конкурсні кредитори це кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна.
З матеріалів справи, зокрема із рішення суду 05.06.2002 року у справі №16/129 , не виконанням якого позивач обгрунтовував свої позовні вимоги, вбачається , що у відповідача зобов”язання по оплаті виникло в 1998-1999 році на підставі виставлених позивачем платіжних вимог-доручень, тобто зобов”язання у відповідача виникло до порушення провадження у справі про банкрутство , а тому такі вимоги позивача є конкурсними і на ці вимоги поширюється мораторій на задоволення вимог кредиторів, введений ухвалою суду від 28.04.2000 року про порушення провадження у справі про банкрутство відповідача.
Доводи позивача в адміністративному позові та доводи суду в оскаржуваній постанові на те , що відповідачем не виконується ухвала суду від 11.05.2004 року у справі №16/129, якою було встановлено, що вимоги позивача є поточними , а тому виконавче провадження по справі було відновлено і відповідача було зобов”язано вчинити дії спрямовані на примусове виконання наказу від 17.02.2002 р. у справі №16/129, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними, оскільки висновки ухвали суду про те, що ці вимоги є поточними, не відповідають нормам спеціального закону, яким є Закон України “Про відновленння платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, а тому посилання на таку ухвалу суду є необгрунтованим.
Таким чином, позивач, подавши адміністративний позов намагається задовольнити свої вимоги, які повинні розглядатися в межах провадження справи про банкрутство, а тому суд вважає необхідним постанову суду від 05.07.2006 року скасувати, як прийняту з порушенням норм матеріального прва та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст.196,198, 202, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Лемкар”, м.Кривий Ріг задовольнити.
Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 05.07.2006 року у справі №А39/172 скасувати.
Відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову.
Головуючий А.О.Коршун
Судді: О.М.Джихур
В.В.Прудніков