АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/3197/13 Справа № 2-3557/11 Головуючий у 1 й інстанції - Шевцова Т.В. Доповідач - Ткаченко І.Ю.

Категорія 57

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2013 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

Головуючого судді : Ткаченко І.Ю.,

Суддів: Рудь В.В., Повєткіна В.В.,

При секретарі: Савчук Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу

за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Виконавчого комітету Бабушкінської районної у м. Дніпропетровську ради, Третя особа КП «ДМБТІ» про усунення перешкод в користування нерухомим майном, визнання незаконним рішення

за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 15 листопада 2011 року, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася до суду з позовом про усунення перешкод в користування нерухомим майном, визнання незаконним рішення виконкому в обґрунтування до якого посилалась на те, що відповідач ОСОБА_3 побудувала у 2000-2002 році гараж на земельній ділянці домоволодіння АДРЕСА_1, який розміщений в притул до її житлового будинку по АДРЕСА_2. Оскільки відповідачка збудувала гараж без належного проекту та без узгодження місця його розташування із відповідними органами, а тому просила зобов'язати відповідачку усунути їй перешкоди у користуванні власністю шляхом знесення гаражу відповідачкою.

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 15 листопада 2011 року в задоволені позову ОСОБА_2 про усунення перешкод в користування нерухомим майном, визнання незаконним рішення виконкому відмовлено (т. 2 а.с. 107-111).

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 вересня 2012 року рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 15 листопада 2011 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково: зобов'язано ОСОБА_3 усунути перешкоди в користуванні власністю ОСОБА_2, а саме: житловим будинком АДРЕСА_2, шляхом знесення капітального гаража, розташованого на земельній ділянці по АДРЕСА_1 впритул до стіни будинку АДРЕСА_2.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до виконавчого комітету: Бабушкінської районної у м. Дніпропетровську ради відмовлено. Вирішено питання про стягнення судових витрат. (том 2 а.с. 157-159).

В касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення апеляційної інстанції і залишити в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 січня 2013 року касаційна скарга ОСОБА_3 задоволена частково: рішення апеляційного суду Дніпропетвроської області від 21 вересня 2012 року скасовано справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (том. 2 а.с. 186-188).

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду - залишити без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням виконавчого комітету Бабушкінської районної ради народних депутатів № 977 від 16 грудня 1994 року домоволодіння АДРЕСА_1 розділене на три самостійні будинки. Відповідно до зазначеного рішення, ОСОБА_4 отримала у користування земельну ділянку площею 257 кв.м., якій присвоєно адресу: АДРЕСА_2; ОСОБА_5 було виділено земельну ділянку площею 267 кв.м. із житловим будинком літера Б-2 та присвоєно адресу: АДРЕСА_3; ОСОБА_6 було виділено земельну ділянку площею 613 кв. м. із житловим будинком та присвоєно адресу: АДРЕСА_1 (т. 1 а. с. 14).

На підставі договору дарування від 30 вересня 1998 року, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, позивач отримала в дар незакінчений будівництвом житловий будинок, розташований по АДРЕСА_2. Відсоток готовності зазначеного житлового будинку складає 66, 4 % (т. 1 а. с. 17).

Рішенням виконавчого комітету Бабушкінської ради народних депутатів № 153 від 21.03.1997 року ОСОБА_6 надано дозвіл на продаж недобудованого житлового будинку АДРЕСА_1 - ОСОБА_3 та на будівництво гаражу розміром 6,3х6,5 м., за умовою, що після закінчення будівництва житлового будинку та гаражу, зазначені об'єкти потрібно пред'явити державній технічній комісії для прийняття в експлуатацію (т.1 а.с. 13).

Актом комісії виконавчого комітету Бабушкінської районної у м. Дніпропетровську ради від 1 вересня 2010 року зафіксовано факт збудованого гаража ОСОБА_3 впритул до стіни житлового будинку АДРЕСА_2, також комісією встановлено, що на час зазначеної перевірки, проводилися будівельні роботи по знесенню стіни гаража, яка примикає до житлового будинку АДРЕСА_2 (т. 1 а. с. 194).

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відмовляючи в задоволенні позову в частині визнання рішення виконавчого комітету Бабушкінської районної ради народних депутатів № 153 від 21.03.1997 року щодо надання дозволу ОСОБА_3 на будівництво гаражу розміром 6,3х6,5 м. за вищевказаною адресою, суд першої інстанції правильно керувався ст. 393 ЦК України, згідно якої правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.

При цьому виходив із того, що приймаючи зазначене рішення виконавчий комітет дозволив будівництво гаража на земельній ділянці ОСОБА_3 місце його розташування не зазначив та зобов'язав після закінчення будівництва пред'явити гараж до прийняття технічною комісією, а тому права позивача не порушені і позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині зобов'язання відповідача усунути перешкоди позивачу у користуванні власністю шляхом знесення гаражу відповідачкою за вищевказаною адресою, суд першої інстанції правильно керувався нормами матеріального права та виходив із того, що на підставі договору дарування від 30 вересня 1998 року, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, позивач отримала в дар незакінчений будівництвом житловий будинок, розташований по АДРЕСА_2. Відсоток готовності зазначеного житлового будинку складає 66, 4 % (т. 1 а. с. 17). На час винесення оскаржуваного рішення судом 1 інстанції, будівництво житлового будинку було закінчено, однак право власності належним чином на закінчений будівництвом житловий будинок за позивачем не було зареєстровано. Крім того, закінчуючи будівництво житлового будинку, позивач самовільно порушила проектне розміщення будинку, побудувавши будинок 13,5х26,8 м. замість дозволеного розміру 13,5х10,0 м., порушивши проектне розміщення будинку, а відповідно зайнявши земельну ділянку 361,80 кв.м замість виділеної 257 кв.м., тим самим на думку суду порушуючи Правила пожежної безпеки України та п. 3.25* ДБН 360-92** Отже, суд 1 інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що права позивача, як власника земельної ділянки, не порушені, що самим позивачем самовільно зайнята земельна ділянка площею 113 кв.м., що позивачем порушено проектне розміщення побудованого ним будинку без дотримання нормативної відстані між суміжними домоволодіннями, а тому й позовні вимоги в цій частині задоволенню також не підлягають.

Так, самочинне будівництво не є об'єктом правового захисту, крім випадку передбаченого ч.3 ст. 376 ЦК України, а тому правовими наслідками самочинного будівництва, в разі звернення до суду з позовом відповідного органу, є знесення такого будівництва або проведення відповідної перебудови. А відповідно до ч. 4 ст. 376 ЦК України, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Вказані висновки суду відповідають норма матеріального та процесуального права, оскільки відповідно до ч.3 ст.10, ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; частина 1 ст. 11 ЦПК України встановлює, що суд розглядає справу за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, наданих наданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Також, колегія суддів звертає увагу, що згідно змісту ст. 376 ЦК України, передбачена можливість знесення самочинного будівництва шляхом подання позову відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування лише у разі істотного відхилення від проекту, що, суперечить інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення норм та правил, й у разі неможливості проведення відповідної перебудови або відмови особи, яка здійснила (здійснює) будівництво, від її проведення. Знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використані всі передбачені законодавством України заходи щодо реагування, притягнення винної особи до відповідальності, з'ясування чи можлива перебудова об'єкту та чи відмовляється особа, яка здійснила самочинне будівництво, від такої перебудови.

Судом встановлено, що на час розгляду справи в суді 1 інстанції, відповідачем було прийнято міри щодо перенесення спірного гаражу, що підтверджується актом комісії виконавчого комітету Бабушкінської районної у м. Дніпропетровську ради від 1 вересня 2010 року, в якому зазначено, що на час перевірки, проводилися будівельні роботи по знесенню стіни гаража, яка примикає до житлового будинку АДРЕСА_2 (т. 1 а. с. 194). Крім того, судом встановлено та не заперечувалось сторонами, що на час розгляду справи в суді 1 інстанції, спірний гараж не примикає до стіни будинку позивача, відстань між спорудами більше 1 метру. Також, в суді апеляційної інстанції також встановлено, що згідно технічного паспорту спірний гараж взагалі відсутній, а відтак висновок суду 1 інстанції щодо відсутності предмету спору обґрунтований та підтверджується матеріалами справи.

Отже, доводи апеляційної скарги є безпідставними, такими, що ґрунтуються на припущеннях та спростовуються матеріалами справи, а тому колегія суддів їх до уваги не приймає.

Судом 1 інстанції у досить повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування чи зміни рішення - не встановлено, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду, справа розглянута в межах позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, і його слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 307, 308 ЦПК України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 15 листопада 2011 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Судді :