ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"20" червня 2013 р. Справа № 926/250/13-г
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Матущака О.І.
суддів Дубник О.П. Скрипчук О.С.
розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Стаднійчук Інги Василівни с.Бузовиця Чернівецької області
на рішення господарського суду Чернівецької області від 23.04.2013 р.
у справі № 926/250/13-г
за позовом прокурора Білоцерківського району Київської області в інтересах держави
в особі відділу з управління комунальним майном Білоцерківської районної ради та Малоантонівської сільської ради Білоцерківського району Київської області
до відповідача фізичної особи-підприємця Стаднійчук Інги Василівни с.Бузовиця Чернівецької області
про стягнення заборгованості за невиконання договірних зобов'язань в сумі
47 997, 32 грн.
за участю представників сторін:
від прокуратури: не з'явився;
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився;
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського Чернівецької області від 23.04.2013 р. позов задоволено. Стягнуто з фізичної особи-підприємця Стаднійчук Інги Василівни на користь Малоантонівської сільської ради Білоцерківського району Київської області заборгованість по орендній платі в сумі 38 108,97 грн. та пеню в сумі 101, 43 грн., а також судовий збір в розмірі 1 720,50 грн. в дохід державного бюджету.
Рішення суду мотивоване тим, що за договором оренди позивачем передано відповідачу нерухоме майно (нежитлову будівлю), що підтверджується актом приймання-передачі. Натомість, відповідач неналежно виконав договірні зобов'язання в частині оплати орендних платежів в сумі 38 108, 97 грн., у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем 2. Враховуючи заяву про зменшення позовних вимог та заяви про застосування позовної давності щодо нарахованої пені, за неналежне виконання договору судом стягнено пеню в сумі 101,43 грн. Судом вказано, що посилання відповідача на припинення договору оренди у зв'язку з приватизацією є безпідставними, оскільки внаслідок несплати вартості об'єкту приватизації за договором купівлі-продажу та відповідно відсутнього зареєстрованого права власності на об'єкт, приватизація не відбулася.
Відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення місцевого суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. В своїй апеляційній скарзі скаржник в цілому посилається на те, що внаслідок приватизації об'єкту оренди, договір оренди припинився, а тому відсутні підстави для стягнення основної суми заборгованості та пені. Крім цього, скаржник стверджує, що договір купівлі-продажу об'єкту оренди було розірвано в судовому порядку, а не визнано недійсним, що є підтвердженням того, що приміщення було приватизоване відповідачем, проте у зв'язку з подальшим невиконанням договору купівлі-продажу його було розірвано, а орендоване приміщення повернуто у власність держави.
Прокурором подано заперечення на апеляційну скаргу, в якому просить рішення місцевого суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Свої заперечення прокурор обґрунтовує тим, що відповідно до Закону України «Про приватизацію державного майна», у разі якщо об'єктом є нерухоме майно (нерухомість), право власності на нього переходить до покупця після державної реєстрації права власності на придбаний об'єкт в установленому законом порядку, яка здійснюється після оплати у повному обсязі ціни продажу об'єкта. Відповідачем не сплачено передбачену договором вартість об'єкта приватизації та не зареєстровано право власності на нежитлову будівлю, шляхом внесення відповідного запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно, а тому, приватизація вказаного майна відповідачем не відбулася, а відповідне право власності до відповідача не перейшло.
Відділом з управління комунальним майном Білоцерківської районної ради Київської області подано заперечення на апеляційну скаргу, в якому просить рішення господарського суду Чернівецької області залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Позивач 1 мотивує свої заперечення тим, що договір купівлі-продажу був укладений у відповідності до чинного законодавства, а тому підстави для визнання його недійсним відсутні. Разом з тим, останній був розірваний у судовому порядку у зв'язку з тим, що відповідач не здійснила розрахунок за об'єкт приватизації, а тому приватизація об'єкта оренди не здійснена. Крім цього, просить розглядати справу за відсутності представника.
Малоантонівською сільською радою Білоцерківської району Київської області подано заперечення на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого суду залишити без змін. Позивач 2 посилається на те, що за умовами договору купівлі-продажу нежитлової будівлі, позивач взяв на себе зобов'язання передати у власність вказане майно після повної сплати за нього. Відтак, нежитлова будівля не перейшла до відповідача у власність, при цьому чинність договору оренди не припинилася внаслідок проведеної та незавершеної приватизації орендованого майна. Окрім цього, просить розглядати справу за відсутності представника.
Представники сторін в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце судового засідання, про причини неявки суд не повідомили. А тому, суд вважає за можливе розглянути справи без їх участі за наявними в справі документами, враховуючи положення ст.75 ГПК України.
Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам апеляційної скарги, заперечень на неї, колегія суддів апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції, 27.03.2009 р. між відділом з управління комунальним майном Білоцерківської районної ради (орендодавцем), фізичною особою - підприємцем Стаднійчук Інгою Василівною (орендарем) та Малоантонівською сільською радою (балансоутримувачем) укладено договір № 08-09 оренди нерухомого майна нежитлової будівлі.
Відповідно до п.1.1 договору орендодавець (позивач 1) передає, а орендар (відповідач) приймає в строкове платне користування нежитлову будівлю площею 94, 40 кв. м., розміщену за адресою: Київська область, Білоцерківський район, село Мала Антонівка, вул.Першотравнева, 12-А.
У відповідності до п.п. 3.1, 3.5 вказаного договору, орендна плата є платежем, який орендар вносить не пізніше 15 числа поточного місяця оренди на рахунок балансоутримувача незалежно від наслідків господарської діяльності і визначається на підставі Методики розрахунку та порядку використання орендної плати за оренду майна комунальної власності, затвердженої рішенням 23 сесії ІV скликання Білоцерківської районної ради № 23-332 від 21.10.2005 р. «Про здійснення державної політики в сфері оренди майна комунальної власності територіальних громад сіл, селища Терезине, міста Узина Білоцерківського району» зі змінами і становить без урахування податку на додану вартість - 1284,82 грн. відповідно до розрахунку орендної плати і підлягає в подальшому індексації в залежності від рівня індексу інфляції у відповідності з чинним законодавством України.
Орендна плата перераховується орендарем балансоутримувачу на його рахунок.
Як встановлено місцевим господарським судом та перевірено апеляційним господарським судом, позивач 1 виконав свої зобов'язання у повному обсязі, що підтверджується актом приймання передачі орендованого майна від 27.03.2009 р., укладеного між сторонами, згідно умов якого, відповідач прийняла нежитлову будівлю, що зазначена у договорі.
Натомість, відповідач , станом на день розгляду справи в суді першої інстанції та розгляду апеляційної скарги, договірні зобов'язання в частині оплати орендних платежів в повному обсязі не виконала, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 38 108,97 грн.
Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. А за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Виходячи з вищевикладеного, господарський суд першої інстанції прийшов до правильного висновку щодо стягнення з відповідача орендної плати на загальну суму 38 108,97грн.
Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України, порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
У відповідності до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до п. 3.6 договору за несвоєчасне внесення орендної плати відповідачка сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення.
Відтак, місцевий господарський суд, врахувавши заяву про зменшення позовних вимог та заяви про застосування позовної давності щодо нарахованої пені, прийшов до правильного висновку про стягнення пені в сумі 101,43 грн.
Разом з тим, суд першої інстанції вірно зазначив, що так як відповідачем не сплачено передбачену договором купівлі-продажу нежитлової будівлі вартість об'єкту приватизації, не підписано з позивачем акт прийому-передачі приватизованого майна та не зареєстровано право власності на вказану нежитлову будівлю, приватизація вказаного майна не відбулася та відповідне право власності на нежитлову будівлю до відповідача не перейшло.
При прийнятті даної постанови судова колегія виходила з наступного.
29.04.2010 р. між першим позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, відповідно до якого, продавець зобов'язується передати у власність покупцю об'єкт приватизації - нежитлову будівлю, а покупець зобов'язується прийняти майно, сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені в цьому договорі та пройти перереєстрацію об'єкта приватизації в комунальному підприємстві Київської обласної ради «Білоцерківське міжміське бюро технічної інвентаризації».
Відповідно до п.п.3.1, 5.2 договору, право володіння, користування і розпорядження об'єктом приватизації переходить до покупця з моменту сплати повної вартості придбаного майна.
У разі, якщо покупець протягом 60 календарних днів з моменту нотаріального посвідчення та державної реєстрації цього договору не сплатить установлену ціну то вона сплачує продавцю неустойку в розмірі 20 відсотків від вартості об'єкта приватизації. При цьому продавець може порушувати питання про розірвання цього договору і вимагати відшкодування збитків.
Таким чином, у зв'язку з несплатою ціни об'єкта приватизації, рішенням господарського суду Чернівецької області від 21.12.2012 р. у справі № 5027/793/2012 за позовом прокурора Білоцерківського району Київської області в інтересах держави в особі відділу з управління комунальним майном Білоцерківської районної ради до фізичної особи - підприємця Стаднійчук І.В., вищевказаний договір купівлі-продажу нежитлової будівлі було розірвано.
Відповідно до п.10.6 договору оренди, чинність договору припиняється, зокрема, внаслідок приватизації орендованого майна.
У відповідності до ст.22 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) від 07.07.1992 р. (з наступними змінами та доповненнями), право володіння, користування та розпорядженням об'єкт приватизації переходить до покупця після сплати в повному обсязі ціни продажу об'єкта приватизації. У разі якщо об'єктом є нерухоме майно, право власності на нього переходить до покупця після державної реєстрації в установленому законом порядку права власності на придбаний об'єкт, яка здійснюється після сплати у повному обсязі ціни продажу об'єкта.
Відповідно до абз. 2 п. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Отже, твердження скаржника, що у зв'язку з укладеним договором купівлі-продажу від 29.04.2010 р., відбулася приватизація нерухомого майна, а відтак, договір оренди припинив свою дію, є безпідставними, оскільки, як передбачено ч.5 ст.23 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) від 07.07.1992 р. (з наступними змінами та доповненнями), договір купівлі-продажу є підставою для внесення коштів у банківську установу на обумовлений договором рахунок як оплату за придбаний об'єкт приватизації. Тобто, вказаний договір є лише передумовою здійснення приватизації, а саме: оплата за об'єкт приватизації.
Натомість, підставою вважати, що приватизація відбулася можна лише після завершального етапу процедури приватизації, а саме: державної реєстрації права власності на нерухоме майно, шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згідно ст. 33, абзацу 2 ст. 34, ст. 43 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Скаржником не подано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували обґрунтованість вимог, заявлених у апеляційній скарзі.
За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що рішення прийняте із дотриманням норм чинного законодавства та у відповідності до обставин справи, тому підстав для його зміни чи скасування, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, -
Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення господарського суду Чернівецької області від 23.04.2013 р. у справі
№ 926/250/13-г залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
3. Матеріали справи скеровуються в господарський суд Чернівецької області.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 27.06.2013 р.
Головуючий-суддя Матущак О.І.
Судді Дубник О.П.
Скрипчук О.С.