Судове рішення #30640063

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ


Справа № 530/424/13-к

Номер провадження 11-кп/786/114/2013

Категорія ч.1 ст.286 СТЗ

Головуючий у 1-й інстанції Должко С.Р.

Доповідач ап. інст. Давиденко Е. В.


В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ


27 червня 2013 року м. Полтава


Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого - судді Давиденка Е.В.

суддів Корсун О.М., Томилка В.П.

при секретарі Войтенко Є.М.

з участю прокурора Гринь А.С.

потерпілого ОСОБА_2

представника потерпілого ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією потерпілого ОСОБА_2, прокурора Зіньківського району Полтавської області на вирок Зіньківського районного суду Полтавської області від 07 травня 2013 року.


В С Т А Н О В И Л А :

Цим вироком:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Кісельовськ, Кемеровської області, Російської Федерації, українець, гр. України, розлучений, освіта вища, працюючий приватним підприємцем, житель АДРЕСА_1, раніше не судимий,

засуджений:

- за ч.1 ст.286 КК України із застосуванням ст.69 КК України до штрафу 3500 гривень без позбавлення права керування транспортним засобом.

Вирішено питання про відшкодування судових витрат з обвинуваченого ОСОБА_4

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди залишено без розгляду.

Згідно з вироком суду ОСОБА_4 визнаний винуватими та засуджений за злочин проти безпеки руху та експлуатації транспорту, вчинений за наступних обставин.

Так, 09.11.2012 року о 17 годині ОСОБА_4 по автодорозі Гадяч-Опішня, в районі 57-го км. в напрямку м. Гадяч рухався автомобілем НОМЕР_1, та виїхавши на зустрічну смугу допустив зіткнення з автомобілем НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2, в результаті чого останній отримав середнього ступеня тяжкості тілесні ушкодження.

Потерпілий ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу в який просив, вирок суду скасувати та постановити новий, яким засудити ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 286 КК України до трьох років обмеження волі з позбавленням права керування транспортними засобами на 2 роки та задовольнити позов в повному обсязі, стягнувши на його користь 25000 гривень завданої моральної шкоди. Вказував, що при постановленні вироку судом були допущені порушення норм процесуального та матеріального права, та призначено покарання, яке не відповідає вимогам закону в наслідок його м'якості та безпідставно відмовлено в задоволенні цивільного позову.

В апеляції прокурор просить вирок суду скасувати в частині призначення покарання та постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_4 покарання у виді 4000 гривень штрафу з позбавленням права керувати транспортними засобами на 2 роки.

В обґрунтування вимог апеляції, прокурор посилається на те, що судом неправильно застосовано кримінальний закон та призначено м'яке покарання за його розміром. Вважає, що при призначенні покарання судом не вмотивовано не застосоване до ОСОБА_4 додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами на певний строк, що є актуальним з огляду на вчинений ним злочин.

Від інших учасників судового процесу апеляцій не надходило.


Заслухавши доповідача, прокурора Гринь А.С., яка підтримала частково подану апеляцію, потерпілого ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3, які просили вирок суду скасувати та постановити новий вирок, а також стягнути на користь потерпілого завдану йому моральну шкоду, обвинуваченого ОСОБА_4, який вважає вирок законним та обґрунтованим, перевіривши доводи апеляцій та матеріали кримінальної справи, колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне апеляцію прокурора та потерпілого ОСОБА_2 задовольнити частково.


Висновки суду про винуватість ОСОБА_4 у порушенні правил безпеки дорожнього руху, що спричинили потерпілому тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості, а також кваліфікація його дій за ч. 1 ст. 286 КК України є правильними, і в апеляціях прокурора та потерпілого не оспорюються.

Що стосується основного покарання, то воно призначено засудженому з урахуванням положень ст. 65 КК України, а саме, те що ОСОБА_4 вчинив злочин вперше, з необережності, і даний злочин відноситься до категорії невеликої тяжкості. При цьому свою вину засуджений визнав, в скоєному розкаявся. З урахуванням зазначеного та позитивних даних про особу ОСОБА_4, суд обґрунтовано призначив йому основне покарання у виді штрафу в сумі 3500 грн.

Дане покарання є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_4 та попередження вчинення ним нових злочинів.

Разом з тим, на підставі ст.414 та п.2 ч.1 ст.420 КПК України вирок підлягає скасуванню в частині не призначення додаткового покарання та розгляду цивільного позову.

При призначенні основного покарання та не застосовуючи відносно ОСОБА_4 додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, суд не врахував обставини скоєння злочину, зокрема, те, що порушення Правил дорожнього руху носило явно грубий характер, яке полягало у виїзді автомобіля на зустрічну смугу руху та зіткненні з іншим транспортним засобом.

Враховуючи таке грубе порушення правил дорожнього руху з боку ОСОБА_4, колегія суддів вважає за необхідне задовольнити апеляцію прокурора та потерпілого в цій частині і застосувати до обвинуваченого ще й додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

В зв'язку з цим, колегія суддів вважає, що вирок суду в частині призначеного покарання підлягає скасуванню з постановленням апеляційним судом нового вироку.


Доводи обвинуваченого ОСОБА_4 проте, що він втратив контроль за керуванням автомобіля внаслідок засліплення світлом зустрічного автомобіля та заносу його транспортного засобу, не заслуговують на увагу, оскільки такі показання спростовуються показаннями потерпілого ОСОБА_2, який вказував про те, що обвинувачений виїхав на зустрічну смугу із-за ватажного автомобіля та відсутністю на схемі ДТП слідів такого заносу, які б підтвердили твердження обвинуваченого.


Перевіряючи доводи апеляції потерпілого стосовно розгляду цивільного позову, колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.


Відповідно до ст.129 КПК України, постановляючи обвинувальний вирок, суд, залежно від доведеності підстав і розміру цивільного позову, задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в цьому.

Як вбачається з матеріалів справи суд першої інстанції не правильно дійшов до висновку, що позовну заяву потерпілого ОСОБА_2 необхідно залишити без розгляду.


Судом встановлено, що власник автомобіля НОМЕР_1 ОСОБА_4 уклав поліс обов'язкового страхування цивільно- правової відповідальності з ТДВ «Експрес Страхування» . Тобто обов'язок відшкодування потерпілому ОСОБА_2 моральної шкоди передбачений спеціальним законом, зокрема, Законом України « Про загальнообов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів» від 01 липня 2004 року, а саме ст. 22.3, в якій зазначено, що потерпілому відшкодовується також моральна шкода, передбачена пунктами 1, 2 частини другої статті 23 Цивільного кодексу України. Така шкода відшкодовується у встановленому судом розмірі відповідно до вимог статті 23 Цивільного кодексу України.


Отже, оскільки при розгляді кримінальної справи не можуть розглядатись вимоги, які відносяться до регресних, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 в частині стягнення з ОСОБА_5 моральної шкоди в розмірі 25 000 гривень підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.


Разом з тим, враховуючи, що судом першої інстанції цивільний позов потерпілого не розглядався та його було залишено без розгляду, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості постановити своє судове рішення в частині цивільного позову, а тому вирок суду і в цій частині підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.


На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 407, 409, 414, 418, 420 КПК України, колегія суддів, -

З А С У Д И Л А :

Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції та потерпілого ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Вирок Зіньківського районного суду Полтавської області від 07 травня 2013 року в частині призначення покарання ОСОБА_4 та залишенню цивільного позову без розгляду - скасувати.


Постановити новий вирок та призначити ОСОБА_4 покарання за ч.1 ст.286 КК України у виді 3500 гривень та застосувати до нього додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на два роки.


Матеріали справи в частині цивільного позову потерпілого ОСОБА_2 направити на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.


Виключити з вироку суду посилання на застосування положень ст.69 КК України.

В решті цей вирок залишити без змін.


Вирок може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з моменту його проголошення.




Судді:



______________ ______________ _____________

Давиденко Е.В. Корсун О.М. Томилко В.П.



Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація