ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.11.2006 Справа № 30/213-06
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: судді Павловського П.П. –доповідач
суддів: Логвиненко А.О., Чус В.О.
Секретар судового засідання Мацекос І.М.
Представники сторін:
від позивача: Грудниста В.Ю., довіреність №13 від 20.03.06, юрисконсульт;
від відповідача: представник не з"явився
розглянувши матеріали апеляційної скарги закритого акціонерного товариства “Розрахунково –комерційний центр”, м. Нікополь на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.09.06 р. у справі № 30/213-06
за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ
до закритого акціонерного товариства “Розрахунково –комерційний центр”, м. Нікополь
про стягнення заборгованості в розмірі 24 186,30 грн. Та пені в розмірі 3935,34грн.
ВСТАНОВИВ:
В червні 2006 року позивач –Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до відповідача - закритого акціонерного товариства “Розрахунково –комерційний центр”, м. Нікополь про стягнення заборгованості в розмірі 24 186,30 грн. Та пені в розмірі 3935,34грн
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 04.09.06р. у справі № 30/213-06 (суддя Євстигнеєва Н.М.) позов задоволено частково.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що посилання ЗАТ “Розрахунково –комерційний центр”, м. Нікополь на те, що договір оренди з позивачем припинив свою дію шляхом розірвання не приймається судом, оскільки доказів направлення листа про припинення ( розірвання) договору позивачу відповідач не надав. Доказів того, що відповідач попередив позивача про відмову від договору відповідачем не надано.
Не погодившись з рішенням господарського суду від 04.09.06р., відповідач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції повністю, посилаючись на те, що з 05.11.2004р, позивач втратив право вимагати виконання зобов'язань за Договором оренди №12/162-ОД, тому що він, згідно п.3.2 Договору оренди №12/162-ОД від 01.04.2000р, тобто з «05»листопада 2001 р, повинен був висунути вимагання відповідачеві щодо сплати оренди за користування приміщенням, але позивач з подібними вимаганнями до відповідача не звертався, тому перебіг позовної давності починається з «05»листопада 2001р., і фактично складає 3 роки 11 місяців, а враховуючі ч.1 ст.257 ЦК України строк позовної давності повинен складати не більш ніж 3 роки. Тобто починаючи з «05»листопада 2004р, позивач фактично втратив право вимагання виконання зобов'язань за Договором оренди №12/162-ОД від 01.04.2000р.
В своєму відзив на апеляційну скаргу позивач просить рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, враховуючи той факт, що договір оренди від 01.04.2000 року №12/162-АД не розривався ні за згодою сторін, ні за рішенням суду, у регіонального відділення є всі підстави щодо стягнення заборгованості з орендної плати та нарахування пені за несвоєчасну сплату за користування орендованим майном, так як він був чинним.
Відповідач в судове засідання не з’явився, про час та місце судового засідання повідомлено належним чином . Враховуючи те, що залучені до справи докази дозволяють визначитися відносно законності оскаржуваного рішення колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи у відсутність відповідача якого належним чином сповіщено про час та місце слухання справи.
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду, дослідивши матеріали справи, вивчивши апеляційну скаргу, заслухавши представника позивача вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем 01.04.2000 року було укладено договір №12/162-АД оренди нежитлових приміщень (а.с 10-11), а саме: нежитлового приміщення загальною площею 260 кв. м., яке розташоване за адресою: м. Нікополь, вул. К. Лібкнехта, 148, яке знаходиться на балансі відкритого акціонерного товариства "Нікра".
Згідно п. 1 договору, об'єкт використовується під офіс та склади.
Згідно п.2.2 договору передача майна в оренду не є передачею орендарю права власності на це майно. Власником орендованого майна є держава, а орендар користується ним на протязі терміну оренди. Амортизаційні відрахування на орендоване нерухоме майно нараховує та залишає у своєму розпорядженні підприємство, господарське товариство, створене в процесі приватизації (корпоратизації), на балансі якого знаходиться дане майно. Амортизаційні відрахування використовуються на відновлення орендованих основних засобів.
Згідно п.2.6 договору повернення орендованого майна орендодавцю проводиться за актом прийому-передачі.
Відповідно до п.п 3.1, 3.2 Орендна плата у розмірі 451,26 грн. (базова), без ПДВ коригується на індекс інфляції, орендна плата перераховується таким чином: 70% до державного бюджету за місцем реєстрації орендаря у податковій інспекції на рахунки відкриті відділеннями казначейства - у розмірі 315,89 грн., а 30% - балансоутримувачу - відкритому акціонерному говариству "Нікра". Орендна плата сплачується орендарем щомісяця у термін не пізніше 05 числа вступного місяця і не залежить від наслідків господарської діяльності.
01.04.2000 року згідно з Актом приймання - передачі орендарю в оренду було передано нежитлове приміщення площею 260 кв. м., яке розташоване за адресою: м. Нікополь, вул. К. Лібкнехта, 148 експертною вартістю станом на 01.03.2000 року 53090 грн
( а.с 12).
Згідно п.5.2.6 договору оренди орендар зобов'язаний письмово повідомити орендодавця, не пізніше, ніж за два тижні про своє рішення про припинення або розірвання даного договору. Договір оренди укладений на строк до 01.04.2001 року.
14.03.2001 року відповідач звернувся до позивача з листом №17 про продовженням строку оренди нежитлового приміщення № 12/162-АД.
Як видно з матеріалів справи, (а.с 17) регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області на звернення відповідача було надано відповідь (№12/2-1491 від 20.04.2001 року), відповідно до якої договір оренди від 01.04.2000 року №12/162-АД продовжено строком на один рік до 1.04.2002 року.
Відповідно до ч. 4 ст 284 Господарського кодексу України, ст. 764 ЦК України, ч.2 ст. 7 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається продовженим на такий самий строк і на их же умовах, які були передбачені договором.
Суд першої інстанції вірно дійшов висновку про те, що після закінчення строку дії договорів оренди жодна із сторін не наполягала на припиненні договірних стосунків, а відповідач продовжував користуватися орендованим майном, договір оренди №12/162-АД від 01.04.2000 року вважається продовженим а той же строк і на тих же умовах.
Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області звернувся до закритого акціонерного товариства "Розрахунково-комерційний центр" з претензією №12/17-6739 від 08.11.06р з вимогою сплатити заборгованість по орендній платі в розмірі 20056,16 грн. та пеню за прострочення орендних платежів в розмірі 3161,12 грн.
Колегія суддів вважає, що причиною виникнення спору є несплата відповідачем орендної плати за укладеним договором оренди. Таким чином, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, просить стягнути з відповідача заборгованість по орендній платі в /мі 24186,30 грн. за період з вересня 2001 року по травень 2006 року та пені в розмірі 3935,34 ж.
Згідно з п.1 ст.193 Господарського кодексу України, об'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору
Згідно з п.1 ст.193 Господарського кодексу України та ст.525 ЦК України. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до договору оренди обов'язок орендаря щодо своєчасної і в повному обсязі сплати орендної плати на користь орендодавця передбачено пунктами 3.1, 3.2, 5.2.4 договору оренди, ч.З ст. 18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна ", ч.5 ст. 762 Цивільного кодексу України, ч.4 ст.286 Господарського кодексу України.
Пунктом 6 статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що стягнення заборгованості по орендній платі проводиться в безспірному порядку підставі виконавчого напису нотаріуса. 11.01.2006 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області звернулося із заявою про списання заборгованості закритого акціонерного товариства "Розрахунково-комерційний центр" по говору №12/162-АД. 16.01.2006 року державним нотаріусом П'ятої Дніпропетровської державної нотаріальної контори Бутовою А.Г. прийнято постанову про відмову у здійсненні нотаріальної дії.
В порушення умов договору оренди орендна плата не вносилась. Заборгованість по договору оренди за період з вересня 2001 року по травень 2006 року складає 24186,30 грн. та підлягає стягненню.
Відповідно до п.6.2 договору у випадку несплати орендарем орендної плати, в термін визначений даним договором, на не сплачену суму нараховується пеня у розмірі 0,5% за кожний день прострочення.
24.07.06р позивачем було надано розрахунок на пеню за період з 09.06.2005 року по 06.2006 року складає 3935,64 грн. та обчислена з урахуванням подвійної облікової ставки Національного банку України.
Відповідно до ч.б ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, тиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду погоджується з, судом першої інстанції тому, що оскільки доказів направлення листа про припинення (розірвання) договору позивачу відповідач не надав. Порядок внесення змін та розірвання договору встановлено п. 7.3, згідно якого зміна та розірвання договору можуть мати місце за згодою сторін. Одностороння відмова від виконання договору не допускається. Доказів того, що відповідач попередив позивача про відмову від договору відповідачем не надано.
Враховуючи наведене, колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду вважає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст.101, 103-105 ГПК України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.09.06р. у справі № 30/213-06 –залишити без змін.
Апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства “Розрахунково –комерційний центр”, м. Нікополь Дніпропетровської області–без задоволення.
Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя П.П. Павловський
Суддя А.О. Логвиненко
Суддя О.В. Чус