СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2013 року Справа № 919/364/13

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Фенько Т.П.,

суддів Антонової І.В.,

Заплава Л.М.,

за участю представників сторін:

позивача (Севастопольського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України) - Рубльової О.В.;

відповідача (Комунального підприємства "Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 22") - Сіроштан Н.М.

розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства "Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 22" на рішення Господарського суду міста Севастополя (суддя Архипенко О.М) від 23.04.2013 у справі № 919/364/13

за позовом Севастопольського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України

до Комунального підприємства "Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 22"

про стягнення 29800,00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Севастополя від 23.04.2013 позов Севастопольського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України до комунального підприємства "Ремонтно-експлуатаційне підприємство №22" Севастопольської міської Ради про стягнення пені у розмірі 29800,00 грн., - задоволено повністю.

Стягнуто з комунального підприємства "Ремонтно-експлуатаційне підприємство №22" Севастопольської міської Ради (вул. Хрюкіна, 10, м. Севастополь, 99055; ідентифікаційний номер 20667456) в доход державного бюджету України (Державний бюджет Ленінського району, ЕДРПОУ 38022916, р/р 31110106700007 в ГУ ДКСУ в місті Севастополі, МФО 824509, код бюджетної класифікації доходів 21081100) пеню у розмірі 29800,00 грн. (двадцять дев'ять тисяч вісімсот грн. 00 коп.).

Стягнуто з комунального підприємства "Ремонтно-експлуатаційне підприємство №22" Севастопольської міської Ради (вул. Хрюкіна, 10, м. Севастополь, 99055; ідентифікаційний номер 20667456) в доход державного бюджету України (код отримувача за ЄДРПОУ - 38022717, банк отримувача - Головне управління Державної казначейської служби України у місті Севастополі, МФО - 824509, рахунок отримувача - 31215206783001, код класифікації доходів бюджету - 22030001 "Судовий збір, Державна судова адміністрація України, 050") судовий збір в розмірі 1720,50 грн. (одна тисяча сімсот двадцять грн. 50 коп.).

Не погодившись з рішенням суду, відповідач до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Севастополя від 23.04.2013 скасувати та прийняти нове, яким відмовити.

У судове засідання, призначене до розгляду на 26.06.2013, з'явилися представники сторін. Представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове. Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Крім того, представником позивача у судовому засіданні було надано письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить залишити рішення Господарського суду міста Севастополя від 23.04.2013 без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення з підстав необгрунтованості вимог апеляційної скарги. Відзив був долучений судовою колегією до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

З матеріалів справи вбачається, що позивач - Севастопольське міське територіальне відділення Антимонопольного комітету України (далі - Севастопольське міське територіальне відділення АМК), звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до комунального підприємства "Ремонтно-експлуатаційне підприємство №22" Севастопольської міської Ради (далі - КП "РЕП №22") про стягнення пені у розмірі 29800,00 грн.

Позов, із посиланням на статті 56, 62 Закону України "Про захист економічної конкуренції", мотивовано несвоєчасною сплатою відповідачем штрафу, накладеного рішенням Адміністративної колегії Севастопольського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 14.06.2012 №27/16-12-РШ.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що нарахування позивачем пені за період з 14.09.2012 по 17.02.2013 (за виключенням періоду, протягом якого у провадженні суду перебувала справа №5020-1101/2012 про визнання недійсним рішення АМК) є правомірним, доказів її сплати відповідачем не надано, отже вона підлягає стягненню в доход державного бюджету України.

На думку відповідача, судом першої інстанції при ухваленні рішення було порушено норми матеріального та процесуального права.

Зокрема, скаржник вказує, що судом першої інстанції в порушення ст. 1 Господарського процесуального кодексу України не з'ясовано можливості розгляду справи між позивачем та відповідачем, в матеріалах справи відсутні доказі, що відповідач є юридичною особою, не надано доказів наявності повноважень у Севастопольського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України щодо пред'явлення позовних вимог від імені Антимонопольного комітету України.

Також в порушення вимог ст. 36 Господарського процесуального кодексу України судом не було витребувано письмових доказів щодо наявності заборгованості.

В порушення вимог ст. 233 Господарського кодексу України судом не вивчене питання про зниження розміру штрафних санкцій через фінансовий стан відповідача.

Судова колегія вважає, що судом першої інстанції ухвалено законне та обґрунтоване рішення з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Адміністративної колегії Севастопольського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 14.06.2012 №27/16-12-РШ (далі - рішення від 14.06.2012 №27/16-12-РШ) дії комунального підприємства "Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 22" Севастопольської міської Ради щодо надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій на умовах, які не узгоджені належним чином сторонами (надавачом та споживачем послуг), та створюють передумови ущемлення інтересів та реалізації законних прав споживачів послуг, визнано порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим п. 2 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", яке кваліфікується відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" як зловживання суб'єктом господарювання монопольним (домінуючим) становищем на ринку надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в межах території району обслуговування у Ленінському районі м. Севастополя, яке було б неможливим за умовами існування значної конкуренції на ринку (а.с. 8-12).

Цим же рішенням на відповідача накладений штраф у розмірі 40000,00 грн.

Згідно з ч.2 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання.

Рішення від 14.06.2012 №27/16-12-РШ було направлено відповідачу із супровідним листом за вих. № 8/913 від 21.06.2012 та отримано останнім (а.с. 13-14).

Відповідно до ч. 3 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

За приписами ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.

Згідно з ч. 7 ст. 56 Закону у разі несплати штрафу в строки, передбачені рішенням, і пені органи Антимонопольного Комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку.

У зв'язку з тим, що штраф відповідачем до 27.08.2012 сплачений не був, Севастопольське міське територіальне відділення АМК звернулося до суду із позовом про стягнення з КП "РЕП №22" заборгованості по сплаті штрафу і пені у сумі 50200,00 грн., з яких штраф - 40000 грн. та пеня - 10200 грн. за прострочку сплати штрафу.

Рішенням Господарського суду м. Севастополя від 18.02.2013 р. у справі №5020-1029/2012 позовні вимоги Севастопольського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України про стягнення з Відповідача в дохід Державного бюджету України заборгованості по сплаті штрафу і пені в сумі 50200,00 грн. задоволено в повному обсязі.

КП "РЕП №22" оскаржило рішення від 14.06.2012 №27/16-12-РШ до Господарського суду м. Севастополя.

Ухвалою Господарського суду м. Севастополя від 03.10.2012 було порушено провадження у справі № 5020-1101/2012 за позовом КП "РЕП №22" до Севастопольського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України про скасування рішення Адміністративної колегії Севастопольського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 14.06.2012 №27/16-12-РШ.

Рішенням Севастопольського господарського суду від 27.12.2012 у справі № 5020-1101/2012 у задоволенні позову КП "РЕП №22" до Севастопольського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України про скасування рішення Адміністративної колегії Севастопольського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 14.06.2012 №27/16-12-РШ відмовлено повністю, вказане рішення сторонами не оскаржено та набрало законної сили.

Частиною 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" встановлено, що нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду.

Пунктом 20.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" передбачено, що абз. 3-5 ч. п ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено зупинення нарахування пені на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду. Отже, тривалість такого зупинення визначається виключно періодом часу, протягом якого фактично здійснювався зазначений розгляд чи перегляд (наприклад, у суді першої інстанції - від дня порушення провадження у справі до дня прийняття рішення в ній; у судах апеляційної та касаційної інстанцій - від дня прийняття апеляційної чи касаційної скарги до дня прийняття постанови), і в цей період не включається час знаходження матеріалів справи у суді, коли згадані розгляд чи перегляд не здійснювалися.

Виходячи з наведеного, судова колегія погоджується судом першої, що у позивача є право на стягнення з відповідача пені, нарахованої за період з 14.09.2012 (день, наступний після періоду, за який стягнуто пеню рішенням суду у справі №5020-1029/2012) по 02.10.2012 (день, що передує дню винесення судом ухвали про порушення провадження у справі №5020-1101/2012) та з 28.12.2012 (наступний день після прийняття судом рішення у справі №5020-1101/2012) по 17.02.2013 (день, що передує прийняттю судом рішення у справі №5020-1029/2012) в межах граничного розміру пені, передбаченого ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

При цьому судовою колегією визнаються неспроможними посилання позивача як на підставу для скасування рішення суду першої інстанції на відсутність в матеріалах справи доказів, що відповідач є юридичною особою; щодо наявності повноважень у Севастопольського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України щодо пред'явлення позовних вимог від імені Антимонопольного комітету України; щодо наявності заборгованості; та на те, що судом не вивчене питання про зниження розміру штрафних санкцій через фінансовий стан відповідача.

Так, відповідно до п.п. 14 п. 3 Розпорядження Антимонопольного комітету України від 23.02.2001 № 32-р "Про Положення про територіальне відділення Антимонопольного комітету України" у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції відділення має, зокрема, повноваження - звертатися до суду із позовами, заявами і скаргами у зв'язку із застосуванням законодавства про захист економічної конкуренції, а також із запитами щодо надання інформації про судові справи, що розглядаються цими судами відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції.

Як вже зазначалося, відповідно до ч. 7 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у разі несплати штрафу в строки, передбачені рішенням, і пені органи Антимонопольного Комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку.

Тобто звернення до суду із відповідним позовом входить до повноважень Севастопольського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України.

При цьому слід зазначити, що розмір пені встановлено на законодавчому рівні та у суду не має підстав зменшувати цей розмір через фінансовий стан платника.

Так, відповідно до п.п.20.1 п. 20 Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" № 15 від 26.12.2011 при застосуванні приписів статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (щодо стягнення з суб'єктів господарювання штрафу та пені у зв'язку з порушенням ними законодавства про захист економічної конкуренції) господарським судам необхідно враховувати, що названий Закон не містить норм, які надавали б господарському суду право зменшувати розмір (а відтак і суму) стягуваних штрафу та/або пені (у разі їх правомірного нарахування). Тому, зокрема, до відповідних правовідносин не може застосовуватись припис п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, який передбачає право господарського суду у прийнятті рішення зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню.

Крім того, судовою колегією не приймаються до уваги посилання апелянта на факт того, що у справі відсутні акти звірки заборгованості, як на доказ прийняття незаконного рішення судом першої інстанції, оскільки відповідно до ч. 9 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" суми стягнутих штрафу та пені зараховуються до державного бюджету, а не на користь позивача.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Всупереч вказаній нормі відповідачем не надано доказів сплати штрафних санкцій, як і не виконано вимог ухвали суду першої інстанції від 26.03.2013 про зобов'язання надати відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують зазначені в ньому обставини, документи, що підтверджують правовий статус відповідача, тоді як він був обізнаний про відкриття провадження у справі, призначення справи до розгляду та необхідність надання відповідних документів, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, що міститься в матеріалах справи (а.с. 23).

На підставі викладеного, висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог є правомірним.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Все вищеперелічене дає судовій колегії право для висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 22" - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Севастополя від 23.04.2013 у справі №919/364/13 - залишити без змін.

Головуючий суддя Т.П. Фенько

Судді І.В. Антонова

Л.М. Заплава

Розсилка:

1. Севастопольське міське територіальне відділення Антимонопольного комітету України (вул. Леніна, 48, м. Севастополь, 99011)

2. Комунальне підприємство "Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 22" (вул. Ген. Хрюкіна, 10, м. Севастополь, 99055)