Справа № 2-94/2008

                    РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

 

   26  серпня  2008 року                    Індустріальний районний суд м.

Дніпропетровська

 

у складі:  головуючого    судді    Чебикіна В.П.

                 при секретарі                Власенко М.М.

                 з участю адвоката        ОСОБА_1

                

 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпропетровська 

цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Управлінню житлового господарства Дніпропетровської міської Ради,

треті особи: КВЖРЕП Індустріального району міста Дніпропетровська,ОСОБА_4 “Про визнання приватизації квартири і свідоцтва про право

власності на житло недійсними” ,-

В С Т А Н О В И В :

 

В  жовтні 2006 року  ОСОБА_2 звернувся до суду з

зазначеним позовом до суду, посилаючись на те, що  на підставі ордеру на

житлове приміщення , який був наданий на сім'ю з 4-х чоловік , він був

зареєстрований та  мешкав у квартирі АДРЕСА_1. Його батько та сестра у різні періоди часу виписалися

зі спірної квартири, та переїхали жити на другі постійні місця проживання. В

період часу з 26.04.2005 року по 28.07.2005 року  його (позивача) матір -

відповідачка ОСОБА_3  таємно від нього , тобто без його

відому та згоди приватизувала спірну квартиру на себе. В позовній заяві позивач

просив визнати приватизацію квартири АДРЕСА_1, здійснену у 2005 році на ім'я ОСОБА_3 недійсною; визнати свідоцтво про право власності на житло:

квартиру АДРЕСА_1 від

2005 року, яке видане виконавчим комітетом Дніпропетровської міської Ради,

недійсним.

Відповідачка ОСОБА_3 та представник відповідача - Управління житлового

господарства Дніпропетровської міської Ради позов не визнали.

Представник третьої особи - КВЖРЕП Індустріального району міста

Дніпропетровська в судове засідання не з'явився, надав повідомлення про розгляд

справи без їх участі. Третя особа: ОСОБА_4 в судове

засідання не з'явилася, про день та час розгляду справи повідомлена належним

чином, про причину неявки суду не повідомила.

Суд, дослідивши  матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, показання

свідків,  думку адвоката, вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних

підстав.

В судовому засіданні встановлено, що  на підставі  ордеру на жиле приміщення

серія 01 № 3059 від 19.01.1986 року, виданого виконавчим комітетом

Індустріальної районної у місті Дніпропетровську Ради ОСОБА_3  на склад сім'ї з 4-х чоловік: ОСОБА_3 - відповідачку; її

чоловіка - ОСОБА_5; доньку ОСОБА_4;

сина -ОСОБА_2(позивача) була надана трикімнатна квартира АДРЕСА_1,

загальною площею 68,1 кв. м. (а.с. 39, 148).

У 1988 році ОСОБА_4 (третя особа) вступила до шлюбу, знялася

з реєстрації у спірній квартирі, перестала там мешкати, оскільки вибула на

постійне місце  проживання до свого чоловіка. Батько позивача - ОСОБА_5 також знявся з реєстрації у спірній квартирі, оскільки

зареєструвався, та став мешкати у селі Пісчанка Новомосковського району

Дніпропетровської області

У вересні 2004 року відповідачка ОСОБА_3 звернулася  до суду з позовом

до позивача ОСОБА_2 про визнання його особою, яка втратила право на

користування житловою площею у спірній квартирі.

У листопаді 2004 року позивачем був наданий до суду зустрічний позов до

відповідачки - про вселення та зміни договору житлового найму.

Рішенням Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 20.04.2005

року позовні вимоги ОСОБА_3 були задоволені, а позивачу ОСОБА_2

було відмовлено у зустрічних позовних вимогах.

Рішенням колегії суддів Судової палати  у цивільних справах Апеляційного суду

Дніпропетровської області від 28.07.2005 року апеляційна скарга ОСОБА_2

була задоволена, рішення Індустріального районного суду міста Дніпропетровська

від 20.04.2005 року скасовано, у позові ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання втратившим право користування жилим приміщенням

відмовлено (а.с.7).

22.08.2005 року до КВЖРЕП Індустріального району міста Дніпропетровська

надійшла заява відповідачки ОСОБА_3 про необхідність оформлення в її

приватну власність квартири АДРЕСА_1 (а.с.40).

06.09.2005 року відповідачці ОСОБА_3 на підставі розпорядження органу

приватизації - Управління житлового господарства Дніпропетровської міської

Ради  видано свідоцтво про право приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 (а.с.35, 44).

У жовтні 2006 року  ОСОБА_2 звернувся до суду з зазначеним  позовом  (а.

с.4-5).

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_6 в

обґрунтування  позовних вимог, пояснила , що наприкінці 2002 року відповідачка

поміняла замки на вхідних дверях  чим перешкоджала відповідачу користуватися

жилою площею. У вересні 2004 року відповідачка звернулася до суду з позовом про

визнання позивача особою, яка втратила право на користування жилою площею у

спірній квартирі. 20 квітня 2005 року рішенням Індустріального районного суду

міста Дніпропетровська позовні вимоги відповідачки ОСОБА_3 були

задоволені, зустрічний позов позивача ОСОБА_2 про вселення  був

залишений без задоволення. 19.05.2005 р. позивач надіслав на адресу суду

апеляційну скаргу, але відповідачка якимсь чином отримала рішення суду, за його

допомогою   таємно зняла позивача з реєстрації , приватизувала квартиру на

себе,  приховуючи від органу приватизації факт, що рішення суду не вступило в

законну силу. Відповідно до п.2 ст.8 Закону України “Про приватизацію

державного житлового фонду” позивач повинен був приймати участь в приватизації

квартири або давати свою письмову згоду на приватизацію. Оскільки приватизація

спірної квартири була здійснена без згоди позивача та з порушенням закону, то

вона має бути визнаною незаконною, а свідоцтво на право власності на житло, яке

було видане  внаслідок приватизації - недійсним, так як  у результаті

приватизації спірної квартири було порушено  право позивача на приватизацію

спірної квартири, в зв'язку з чим він і звернувся з позовом до суду.

Відповідачка ОСОБА_3, не визнаючи позовних вимог, в судовому засіданні

пояснила, що не мала наміру приватизувати квартиру шляхом омани позивача. Строк

оскарження рішення Індустріального районного суду міста Дніпропетровська

закінчився 20 травня 2005 року, вона отримала рішення 23 травня 2005 року. На

цей момент апеляційна скарга була відсутня. На підставі рішення суду  вона

зняла з реєстрації в квартирі позивача, а потім приватизувала квартиру на своє

ім'я. Вона вважає, що діяла в межах закону, тому у позові потрібно  відмовити.

Представник відповідача Управління житлового господарства Дніпропетровської

міської Ради, не визнаючи позовних вимог, в судовому засіданні пояснила, що до

компетенції Управління не входить попередня перевірка документів на

приватизацію. Пакет документів (а.с.114-117) надходить не від конкретної

фізичної особи, а від  КВЖРЕП району, де він і формується. У зв'язку з

наведеним, пояснила представник Управління житлового господарства

Дніпропетровської міської Ради , підстав для визнання приватизації спірної

квартири та свідоцтва на право приватної власності на житло, не мається, тому у

позові потрібно відмовити.

В судовому засіданні встановлено, що апеляційна скарга на рішення

Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 20.04.2005 року

надіслана  поштовим відправленням 19.05.2005 року, що підтверджується

відповідним поштовим повідомленням (а.с.150). 23.05.2005 року  у  понеділок

апеляційна скарга ще до суду не надійшла. Оскільки строк апеляційного

оскарження закінчився вже 20.05.2005 року, канцелярія суду на вимогу ОСОБА_3 надала їй копію рішення. 24.05.2005 року надходження апеляційної скарги

було зареєстроване в канцелярії суду. Тобто, суд вважає, що рішення суду було

видано  відповідачці ОСОБА_3 на законних підставах. Доводи позивача  про

те, що відповідачка таємно зняла його з реєстрації , приватизувала квартиру на

себе,  приховуючи від органу приватизації факт, що рішення суду не вступило в

законну силу не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні. Позивачу про

існування рішення суду від 20.04.2005 року було відомо своєчасно, він також не

міг не визнавати, які наслідки можуть наступити для його житлових прав

внаслідок прийняття рішення про визнання його особою, яка втратила право на

користування жилою площею у спірній квартирі. Але апеляційну скаргу він

надіслав до суду лише  за день до закінчення місячного строку. Заходів  для

подальшого забезпечення його позовних вимог він не прийняв. Оскільки на

підставі рішення суду від 20.04.2005 року позивач був знятий з реєстрації у

спірній квартирі, то вимоги  п.2 ст.8 Закону України “Про приватизацію

державного житлового фонду”, ст.ст. 64 і 65 ЖК України на які посилаються

позивач та його представники, на нього (позивача) вже не розповсюджуються.

Відповідно до п.3 с т.8 Закону України “Про приватизацію державного житлового

фонду” передача квартир у власність громадян здійснюється на підставі рішень

відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня

одержання заяви громадянина. Як вбачається з матеріалів справи, рішення про

приватизацію квартири було прийнято у місячний термін відповідно з пакетом 

документів, завірених належним чином.

Свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в судовому засіданні  дали показання про

те, що позивач ОСОБА_2  влітку 2000 року разом з дружиною перейшов жити

на нове місце проживання, все своє майно забрали з собою. Ремонт у спірній

квартирі почали робити в 2006 році, вхідні двері замінили у 2007 році.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що приватизація спірної квартири  та

видача відповідного свідоцтва на ім'я відповідачки ОСОБА_3 була

здійсненна відповідно з діючим Законом України “Про приватизацію державного

житлового фонду”, тобто дана приватизація є законною, а видане відповідне

свідоцтво - дійсним. У позовних вимогах ОСОБА_2 до  ОСОБА_3

потрібно відмовити.

Керуючись ст.ст. 3, 7, 14, 57, 58, 59, 60, 88, 208, 214, 215 ЦПК України, ст.ст.

64,65 ЖК України , Законом України “Про приватизацію державного жилого фонду”, 

суд -

 

В И Р І Ш И В :

 

                    ОСОБА_2 у позові до ОСОБА_3, треті особи: КВЖРЕП Індустріального району міста Дніпропетровська,

ОСОБА_4  про визнання приватизації квартири АДРЕСА_1 та свідоцтва про

право власності  від 06.09.2005 року на житло - недійсними, відмовити.

                    Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до

апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом

подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне

оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.

 

Суддя:                       В.П.Чебикін