Справа № 2-2717/08 року
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
Іменем України
02 вересня 2008 року Індустріальний районний суд м.
Дніпропетровськ
у складі:
головуючого
судді
Чебикіна В.П.
при
секретарі
Власенко М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.
Дніпропетровська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та
ОСОБА_2, 3-я особа: Шоста Дніпропетровська державна
нотаріальна контора “Про визнання частки у праві спільної сумісної власності
та визнання права власності у порядку спадкування”, -
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2008 року позивач звернувся до суду із зазначеним
позовом посилаючись на те, що 31 січня 1970 року між моїм батьком ОСОБА_3, 1940 року народження та ОСОБА_4, 1951 року народження, було укладено шлюб.ІНФОРМАЦІЯ_1 від
цього браку народився він - ОСОБА_1. У 1996 році його було
прописано в квартиру АДРЕСА_1. На той час в вище зазначеній квартирі окрім нього були
прописані, його батько - ОСОБА_3 та його мати - ОСОБА_4. У 1999 році вони приватизували вище зазначену квартиру. На
підставі свідоцтва про право власності на житло, квартира АДРЕСА_1, на праві спільної сумісної власності
належить йому, його батькові та матері. ІНФОРМАЦІЯ_2 помер його батько
ОСОБА_3. Після його смерті була відкрита спадщина, яка повинна
складати ? частину квартири АДРЕСА_1.
Приймаючи до уваги ту обставину, що він постійно проживав разом із спадкодавцем
на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину належним
чином. В свою чергу його мати, яка теж має право на спадщину, як спадкоємиця
першої черги за законом, в строк визначений законодавством написала заяву про
відмову від права на спадкування на мою користь. На цей час він (позивач) є
єдиним спадкоємцем за законом першої черги. Після смерті батька, він з'явився
до Шостої Дніпропетровської державної нотаріальної контори з заявою про
прийняття спадщини. Але у нотаріальній конторі йому відмовили в видачі
свідоцтва про право на спадщину за законом, так як нотаріус може видати
свідоцтво про право на спадщину після смерті одного з учасників спільної
власності лише після виділення (визначення) частки померлого у спільному майні.
Враховуючи викладене, позивач просить припинити право спільної сумісної
власності на квартиру АДРЕСА_1; встановити спільну часткову власність та визначити, що розмір
часток у праві власності на квартиру АДРЕСА_1 між співвласниками є рівними та встановлює за ОСОБА_3(померлим) 1/3 частину, за ОСОБА_4 1/3
частину та за ним 1/3 частину; визнати за ним право власності на 1/3 частину
квартири АДРЕСА_1 у
порядку спадкування за законом після його батька - ОСОБА_3,
1940 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2; всього визнати за ним
право власності на 2/3 частини квартири АДРЕСА_1.
У судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги та
просили суд їх задовольнити.
Відповідачка та представник третьої особи - Шостої
Дніпропетровської державної нотаріальної контори у судове засідання не з'
явилися, про день та час слухання справи повідомлені належним чином, про
причину неявки суду не повідомили. Суд ухвалив, у відповідності зі ст. 224 ЦПК
України та за згодою позивача та його представника, провести заочний розгляд
справи по наявних матеріалах справи.
Суд, заслухавши пояснення позивача та його представника, вивчивши матеріали
справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як видно з матеріалів справи і встановлено в судовому засіданні, відповідно до
свідоцтва про право власності на житло від 27.01.1999 року, виданого виконкомом
Дніпропетровської міської Ради народних депутатів, квартира АДРЕСА_1, загальною площею 63,5 кв.м належить на
праві спільної сумісної власності ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_1.
Згідно до ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без
визначення часток кожного із них у праві власності є спільною сумісною
власністю.
Згідно до ст. 370 ЦК України у разі виділу частки із майна, що є у спільній
сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві
спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю
між ними, законом або рішенням суду.
ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 і здійснити виділ
частки не можливо.
Як показав у судовому засіданні позивач, після смерті батька він звернувся до
Шостої Дніпропетровської державної нотаріальної контори із заявою про
прийняття спадщини після його смерті, однак йому було відмовлено у видачі
свідоцтва про право на спадщину у порядку спадкування за законом, оскільки в
свідоцтві про право власності на житло право власності на квартиру АДРЕСА_1 визначено, як спільна сумісна
власність.
Відповідно до п.224 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій
нотаріусами України, нотаріус може видати свідоцтво про право на спадщину за
законом після смерті одного із учасників спільної сумісної власності лише
після виділення (визначення) частки померлого у спільному майні.
Відповідно до ч.1 ст. 357 ЦК України частки у праві спільної часткової
власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю
співвласників або законом.
У відповідності зі ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом
або за законом має право прийняти його або не прийняти його. Спадкоємець, який
постійно проживав разом зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини,
вважається таким, що прийняв спадщину. Незалежно від часу прийняття спадщини
воно належить спадкоємцю з моменту відкриття спадщини.
У відповідності зі ст. 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом
або за законом може відмовитись від прийняття спадщини на протязі строку,
встановленого законодавством.
Так, після смерті ОСОБА_3 була відкрита
спадщина, яка відповідно до ст. 368, 370 ЦК України повинна складати ? частину
квартири АДРЕСА_1. Приймаючи до уваги
ту обставину, що позивач ОСОБА_1 постійно проживав разом із
спадкодавцем на час відкриття спадщини, то в силу п. 3 ст. 1268 ЦК України він
вважається таким, що прийняв спадщину належним чином. В свою чергу його мати
ОСОБА_4, яка теж має право на спадщину, як спадкоємиця
першої черги за законом, в строк визначений ст. 1270 ЦК України написала заяву
про відмову від права на спадкування на користь позивача. Цей факт
підтверджується заявою до шостої держнотконтори від 19.08.2005 року, яка була
посвідчена державним нотаріусом Драпатою О.М., реєстровий номер 3-6048. Таким
чином на цей час ОСОБА_1 відповідно до ст. 1261 ЦК України
є єдиним спадкоємцем за законом першої черги.
Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги законні, обґрунтовані та
підлягають задоволенню у повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 357, 368, 370, 1220, 1222, 1223, 1226, 1261, 1268, 1270,
1273 ЦК України, ст. ст. 3, 7, 14, 57, 58, 169, 197, 208, 212, 214, 215, 224,
225, 226 ЦПК, суд -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Припинити право спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1.
Встановити спільну часткову власність та визначити, що розмір часток
у праві власності на квартиру АДРЕСА_1 між співвласниками є рівними та встановлює за ОСОБА_3(померлим) 1/3 частину, за ОСОБА_4 1/3
частину та за ОСОБА_1 1/3 частину.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/3
частину квартири АДРЕСА_1
у порядку спадкування за законом після його батька - ОСОБА_3, 1940 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2.
Всього визнати за ОСОБА_1, право власності
на 2/3 частини квартири АДРЕСА_1.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив,
за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання
його копії .
Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку
до апеляційного суду Дніпропетровської області через районний суд шляхом
подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги або
шляхом подання в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про
апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів
апеляційної скарги.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без
задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному
порядку.
Суддя:
В.П.Чебикін