ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2013 року 09 год. 57 хв. Справа № 2а-251/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Сакалоша В.М.,

за участю секретаря судового засідання - Семеряк М.І.,

представника позивача - ОСОБА_1, представника відповідача - Заліщук Р.Ю.,

третьої особи -3 - ОСОБА_3, представника третьої особи 3 - ОСОБА_4,

розглянувши у м. Львові у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_5 до Управління Держкомзему у Сколівському районі Львівської області, за участю третіх осіб на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, - Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області, Сколівської міської ради та ОСОБА_3, про визнання протиправною бездіяльність, -

в с т а н о в и в :

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_5 до Управління Держкомзему у Сколівському районі Львівської області, за участю третіх осіб на стороні відповідача - Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області, Сколівської міської ради та ОСОБА_3 про визнання протиправною бездіяльність щодо вчинення самовільного зайняття земельної ділянки та самовільного будівництва ОСОБА_3 добудови частини житлового будинку розміром 5,6 м х 4,25м, та переобладнання приміщення кухні під житло площею 12,1 кв.м.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_3 вчинено добудову частини житлового будинку розміром 5,6 м х 4,25м, та переобладнання приміщення кухні під житло площею 12,1 кв.м. без наявності правовстановлюючих документів на землю. Відповідач, з метою виконання контрольних функцій, які покладені на нього згідно вимог чинного законодавства, повинен був провести перевірку даного факту, однак ним не було вжито жодних заходів щодо цього. Відтак, позивач вважає, що Управління Держкомзему у Сколівському районі Львівської області проявило бездіяльність по відношенню до факту самовільного зайняття земельної ділянки.

Хід розгляду справи відображений в ухвалах суду. В судовому засіданні 26.06.2013 року відповідно до положень ч.3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав наведених у позовній заяві та письмових поясненнях, просив суд адміністративний позов задовольнити.

Під час судового розгляду проведено заміну відповідача належним відповідачем - відділ Держземагенства у Сколівському районі Львівської області.

Представник відповідача в судовому засідання проти позову заперечив. Позиція відповідача наведена у письмовому запереченні на адміністративний позов № 02 від 21.06.2013 року. Так, відповідач стверджує, що з адміністративного позову не зрозуміло в чому полягає бездіяльність суб'єкта владних повноважень - відділу Держземагентства у Сколівському районі Львівської області. Позивач вселився до багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 у 2007 році відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 14.12.2007 р., де на той час добудова частини житлового будинку ОСОБА_3 вже була проведена добудова. З приводу порушення своїх прав чи інтересів, внаслідок добудови, позивач в період 2007-2012 рр. у відділ Держземагентства у Сколівському районі Львівської області не звертався, а тому вважаємо, що ним безпідставно порушено строк звернення до суду, визначений ст. 99 КАС України, оскільки про існування прибудови Позивач дізнався в період вселення до квартири. Жодних звернень, які могли б бути підставою до реагування, щодо самовільно зайнятої земельної ділянки та самовільного будівництва ОСОБА_3 шляхом добудови частини житлового будинку розміром 5,6 х4,25 м та переобладнання приміщення кухні піж житло площею 12,1. кв.м. по АДРЕСА_1, від сусідів, органів місцевого самоврядування, правоохоронних органів чи інших осіб до відділу Держземагентства у Сколівському районі Львівської області, не було. Відтак, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник третьої особи - Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про розгляд справи. Письмових пояснень по суті позовних вимог суду не представив.

Представник третьої особи - Сколівської міської ради в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про розгляд справи. Письмових пояснень по суті позовних вимог суду не представив.

Третя особа - ОСОБА_3 та його представник проти задоволення позовних вимог заперечили, зазначили, що з позовних вимог не зрозуміло у чому полягає бездіяльність відповідача. Дозвіл на будівництво веранди до житлового будинку був наданий ОСОБА_3 23.05.2000 року рішенням виконавчого комітету Сколівської міської ради. Тоді ж, погодивши це рішення із відповідними органами державної влади та суміжними користувачами, ним було проведено будівництво. Земельна ділянка належить Сколівській міській раді, яка рішенням виконавчого комітету надала дозвіл на її забудову. Рішенням виконавчого комітету Сколівської міської ради № 403 від 27.12.2006 року попереднє рішення виконавчого комітету було відмінено та надано ОСОБА_3 дозвіл на добудову частини житлового будинку розміром 5,6х4,25 м та переобладнання приміщення кухні під житло площею 12,1 кв.м. по АДРЕСА_1. На підставі цього рішення внесено зміни до технічного паспорту на квартиру та поетажний план будинку. Враховуючи викладене, третя особа просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

ОСОБА_3 проведено добудову частини житлового будинку розміром 5,6х4,25 м та переобладнання приміщення кухні під житло площею 12,1 кв.м. по АДРЕСА_1. Вказане будівництво вчинено на підставі рішення виконавчого комітету Сколівської міської ради № 403 від 27.12.2006 року, яким надано дозвіл на будівництво. В подальшому, було внесено зміни до технічного паспорту на квартиру та поетажний план будинку АДРЕСА_1.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_3 не вчинено жодних дій, спрямованих на отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку, на якій розташована добудова.

Відповідно до ст. 116 Земельного Кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. При цьому, набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно з ст. 125 Земельного Кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельної ділянки - це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Як вбачається з п. «б» ч.1 ст. 211 Земельного Кодексу України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за самовільне зайняття земельних ділянок.

Правовий аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що громадянин, який користується земельною ділянкою зобов'язаний оформити право власності чи право користування нею у порядку, встановленому Земельним Кодексом України, в іншому випадку така особа повинна нести відповідальність за самовільне зайняття земельної ділянки.

ОСОБА_3 користується земельною ділянкою, на якій знаходиться добудова частини житлового будинку розміром 5,6х4,25 м та приміщення кухні під житло площею 12,1 кв.м. по АДРЕСА_1, за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки.

Крім того, суд керуються рішенням Конституційного суду України № 14-рп/2011 від 09.11.2011 року у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_6 щодо офіційного тлумачення положень пункту 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», відповідно до якого в аспекті конституційного звернення положення пункту 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» від 19 червня 1992 року № 2482-XII зі змінами необхідно розуміти так, що власники квартир дво- або багатоквартирних житлових будинків та житлових приміщень у гуртожитку, незалежно від підстав набуття права власності на такі квартири, житлові приміщення, є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою.

Відтак, внаслідок будівництва відповідачем добудову частини житлового будинку розміром 5,6х4,25 м та переобладнання приміщення кухні під житло площею 12,1 кв.м. по АДРЕСА_1, позивач, як і інші мешканці цього будинку були позбавлені права на користування прибудинковою територією, на якій розміщено добудову.

Відповідно до ч.1 ст. 1 Земельного Кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Закон України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» визначає правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і спрямований на забезпечення раціонального використання і відтворення природних ресурсів та охорону довкілля.

Відповідно до ст. 2 Закону одними із основних завдань органів державного контролю за використанням та охороною земель є забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України та запобігання порушенням законодавства України у сфері використання та охорони земель, своєчасне виявлення таких порушень і вжиття відповідних заходів щодо їх усунення.

Державне агентство земельних ресурсів України (Держземагентство України) є центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України (далі - Міністр), входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері земельних відносин (згідно з Положенням, затвердженим Указом Президента України від 08.04.2011 року № 445/2011, в редакції чинній на момент звернення позивача до суду).

Згідно з п. 7 Положення, Держземагентство України забезпечує підготовку та здійснення організаційних, економічних, екологічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання та охорону земель, їх захист від шкідливого антропогенного впливу, дотримання режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, інших територій та об'єктів екомережі.

Згідно з п. 4 Положення, Держземагентство України відповідно до покладених на нього завдань:

- вносить у встановленому порядку пропозиції щодо розпорядження землями державної та комунальної власності, встановлення меж області, району, міста, району в місті, села і селища, регулювання земельних відносин (пп.3);

- здійснює землеустрій відповідно до Закону України «Про землеустрій», у тому числі забезпечує проведення державної інвентаризації земель (пп.12);

- проводить відповідно до законодавства моніторинг земель та охорону земель (пп.14);

- здійснює державну реєстрацію земельних ділянок та державну реєстрацію права власності, права користування земельними ділянками (сервітут), права постійного користування земельними ділянками, договорів оренди земельних ділянок, права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), права забудови земельної ділянки (суперфіцій) (пп. 17);

- уживає в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, звертається з позовами до суду за захистом своїх прав та з питань порушення вимог законодавства (пп.34).

Також, Держземагентство України з метою організації своєї діяльності організовує розгляд звернень громадян, юридичних осіб, органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та надає роз'яснення з питань, що належать до його компетенції (п.5 Положення). Держземагентство України у процесі виконання покладених на нього завдань взаємодіє в установленому порядку з іншими органами виконавчої влади, допоміжними органами і службами, утвореними Президентом України, а також з органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, профспілками та організаціями роботодавців, відповідними органами іноземних держав і міжнародних організацій, підприємствами, установами, організаціями (п.8 Положення).

Відповідно до п.7 Положення, Держземагентство України здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, а також через міськрайонні, міжміські, міжрайонні територіальні органи.

Як вбачається з матеріалів справи, з моменту виникнення спірних правовідносин відповідачем не вжито жодних досудових заходів спрямованих на врегулювання земельного спору, не надано пропозицій щодо розпорядження землями комунальної власності у даному випадку, не проведено моніторингу та охорони земель, не усунуто причин, що сприяли вчиненню порушень вимог земельного законодавства, що призвело до звернення позивача до суду.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Частиною першою статті 6 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З наявних у справі документів слідує, що у спірних правовідносинах відповідач не забезпечив дотримання вимог ч.3 ст.2 КАС України, оскільки проявив бездіяльність у виконанні повноважень, покладених на нього.

Аналізуючи діюче законодавство та обставини справи, суд приходить до висновку, що твердження позивача є обґрунтованими та знайшли своє підтвердження зібраними у справі належними та допустимими доказами. Позовні вимоги не спростовані відповідачем, що дає суду підстави визнати позовні вимоги такими, що підлягають до задоволення.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, судові витрати у формі судового збору належить стягнути на користь позивача.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 КАС України, -

п о с т а н о в и в :

1. Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати протиправною бездіяльність відділу Держземагенства у Сколівському районі Львівської області щодо виключення із спільного користування земельної ділянки, що знаходиться під добудовою до квартири ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_5 сплачену ним суму судового збору 32,23 грн. (тридцять дві гривні двадцять три копійки).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 27 червня 2013 року.

Суддя В.М. Сакалош