Справа № 2-629/11

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2013 року Жовтневий районний суд міста Луганська в складі:

головуючого: судді - Рябуха Ю.В.

при секретарі - Корж Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луганську цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом до відповідача, в обґрунтування якого зазначив, що згідно договору кредиту № LGН1G112490214 від 19 липня 2007 року ОСОБА_1 отримав кредит від позивача в сумі 54120,58,00 доларів США, зі сплатою 12,00 % річних з кінцевим строком погашення заборгованості 16 липня 2037 року.

Згідно з договором кредиту, в забезпечення виконання зобов'язань за вищевказаним кредитним договором ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 уклали договір іпотеки № б/н від 19 липня 2007 року, згідно якого відповідач надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: житловий будинок АДРЕСА_1.

Однак відповідач ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання по поверненню кредиту та процентів за договором кредиту № LGН1G112490214 від 19 липня 2007 року в односторонньому порядку виконувати відмовився, внаслідок чого утворилася заборгованість, яка станом на 04 лютого 2009 року становить 42283,64 доларів США, що еквівалентно за офіційним курсом НБУ - 325584,03 грн., у тому числі: заборгованість за кредитом - 39853,04 доларів США, заборгованість за процентами - 1996,40 доларів США, заборгованість по комісії за користування кредитом - 277,03 доларів США, пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором - 157,17 доларів США.

Позивач намагався врегулювати у позасудовому порядку питання погашення простроченої заборгованості за кредитним договором шляхом направлення письмової вимоги але вимоги виконані і не були, що змусило позивача звернутись до суду.

В порушення вимог законодавства України, боржник в односторонньому порядку відмовився від виконання договірних зобов'язань, в установлені строки заборговані суми не повернув, чим спричинив позивачу збитки у сумі 42283,64 доларів США, що еквівалентно за офіційним курсом НБУ - 325584,03 грн., тому позивач просив в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № LGН1G112490214 від 19 липня 2007 року в розмірі 325584,03 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки на житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку шляхом продажу вказаних предметів іпотеки ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з можливістю здійснення ПАТ КБ «Приватбанк» всіх повноважень, необхідних для продажу предмету іпотеки, виселити відповідача, який проживає у даному будинку, зі зняттям з реєстраційного обліку у територіальному органі державної міграційної служби України та стягнути судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1700,00 грн. та витрати на інформаційне - технічне забезпечення судового процесу у розмірі 250,00 грн.

У судове засідання представник позивача - Осовська Ю.С. з'явилася та підтримала позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк», просила суд задовольнити їх у повному обсязі.

Відповідач - ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про дату, місце та час судового засідання був повідомлень належним чином, заперечень проти позову не надав, заяви про розгляд справи за його відсутністю до суду не надходило.

При таких обставинах, суд, оскільки у справі достатньо матеріалів про взаємовідносини сторін, зі згоди представника позивача ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України, на підставі наявних у справі доказів.

Вивчивши позовні вимоги та матеріали цивільної справи, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ст. 15 ЦПК України розгляд даної справи належить до компетенції суду.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Згідно статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

В судовому засіданні встановлено, що згідно договору кредиту № LGН1G112490214 від 19 липня 2007 року ОСОБА_1 отримав кредит від позивача в сумі 54120,58,00 доларів США, зі сплатою 12,00 % річних з кінцевим строком погашення заборгованості 16 липня 2037 року /а. с. 11 - 15/.

Відповідно до умов укладеного договору, договір складається з заяви позичальника та умов надання споживчого кредиту фізичним особам. Згідно умов договору, погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати позичальник повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, відсотками, комісією а також інші витрати, згідно умов.

Згідно з договором кредиту, в забезпечення виконання зобов'язань за вищевказаним кредитним договором ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 уклали договір іпотеки № б/н від 19 липня 2007 року, згідно якого відповідач надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: житловий будинок АДРЕСА_1 /а. с. 18 - 22/, який належить який належить відповідачу ОСОБА_1 на праві власності на підставі договору купівлі - продажу, відповідно до фотокопії договору купівлі - продажу будинку житлового від 19 липня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстровим № 2318 /а. с. 16 - 17/.

Відповідно ст. 6 Закону України «Про іпотеку», іпотека за цим договором поширюється на земельну ділянку, на який розташований предмет іпотеки та належить відповідачу на праві приватної власності.

Згідно зі ст. 1054 Цивільного Кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, Банком були виконані всі прийняті на себе зобов'язання за вищезазначеним договором в повному обсязі, але, не зважаючи на це, відповідачі не виконують умови Кредитного договору стосовно своєчасного повернення сум отриманого кредиту та своєчасної сплати нарахованих за користування кредитними коштами відсотків у встановленні Кредитним договором терміни, суттєво порушивши графік повернення кредитних коштів.

У зв'язку з невиконанням відповідачем ОСОБА_1 умов кредитного договору № LGН1G112490214 від 19 липня 2007 року перед ПАТ КБ «Приватбанк» виникла заборгованість, яка станом на 04 лютого 2009 року становить 42283,64 доларів США, що еквівалентно за офіційним курсом НБУ - 325584,03 грн., у тому числі: заборгованість за кредитом - 39853,04 доларів США, заборгованість за процентами - 1996,40 доларів США, заборгованість по комісії за користування кредитом - 277,03 доларів США, пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором - 157,17 доларів США.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 (позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Суд приходить до висновку, що позивач правомірно вимагає повернення суми кредиту а також сплату процентів у примусовому порядку, посилаючись на кредитний договір. Таке право також передбачене ч.2 ст. 1050 ЦК України, яка застосовується до правовідносин за кредитним договором.

Згідно з ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку", у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання, іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ч.2 ст. 39 Закону України «Про іпотеку»одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотеко держателя вправі винести рішення про виселення мешканців, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Згідно з ч.1 ст.40 Закону України «Про іпотеку»звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців.

Статтями 38, 39 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду, крім іншого, зазначаються спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Частинами 2 і 3 цієї ж ст. 40 законодавець встановлює певний порядок дій банку: після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотеко держателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільнять житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду. Аналогічний порядок щодо виселення всіх громадян, що мешкають у житловому будинку або житловому приміщенні, на які звернуто стягнення як на предмет іпотеки, передбачено в ч. 3 ст. 109 ЖК України.

Вимога про добровільне звільнення житлового приміщення може бути направлена разом з вимогою, передбаченою ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку».

Таким чином, Закон України "Про іпотеку" містить в собі процедуру проведення виселення мешканців житлового будинку чи житлового приміщення, але з дотриманням обов'язкової процедури письмового попередження про звільнення житлового приміщення протягом одного місяця.

Недотримання вищевказаної процедури є підставою для відмови в позові про виселення мешканців житлового приміщення, що є предметом іпотеки, і на яке звертається стягнення.

Виходячи із аналізу вказаних правових норм закону, суд зазначає, що примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо добровільно мешканці не звільнять житловий будинок або житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк. Оскільки на час ухвалення рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки відсутні виконання імперативно-диспозитивних приписів, встановлених ч. 2 ст. 40 Закону України «Про іпотеку»та ч. 3 ст. 109 ЖК України, щодо примусового виселення за рішенням суду мешканців із житлового будинку або житлового приміщення, на які здійснюється звернення як на предмет іпотеки, то такі позовні вимоги на цій стадії не можуть бути задоволені, оскільки на цей момент відсутні порушення, невизнання або оспорювання прав та свобод іпотеко держателя або нового власника щодо звільнення вказаних житлових приміщень їх мешканцями, в розумінні вимог ст. 3 ЦПК України щодо права особи для звернення до суду за захистом.

Виходячи з наведеного, у суду немає підстав для задоволення позивачу його вимог в частині щодо виселення відповідача ОСОБА_1, який проживає у даному будинку, зі зняттям з реєстраційного обліку у територіальному органі державної міграційної служби України.

З огляду на вищевикладене суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» та в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № LGН1G112490214 від 19 липня 2007 року в розмірі 325584,03 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки на житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку шляхом продажу вказаних предметів іпотеки ПАТ КБ «ПриватБанк», з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з можливістю здійснення ПАТ КБ «Приватбанк» всіх повноважень, необхідних для продажу предмету іпотеки.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України з відповідача ОСОБА_1 підлягають стягненню на користь ПАТ КБ «Приватбанк» понесені останнім витрати по оплаті судового збору в сумі 1700,00 грн., згідно з меморіальним ордером № 2 від 16 червня 2009 року /а. с. 3/ та сплаті за інформаційне - технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 250,00 грн., відповідно до меморіального ордеру № 2 від 16 червня 2009 року /а. с. 2/.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 526, 530, 612, 1050,1054 ЦК України, ст. ст. 33, 35 ЗУ „Про іпотеку", ст. ст. 37, 57-62, 88, 212-215, 224 - 233 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про звернення стягнення - задовольнити частково.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № LGН1G112490214 від 19 липня 2007 року в розмірі 325584 (триста двадцять п'ять тисяч п'ятсот вісімдесят чотири) гривні, 03 коп. звернути стягнення на предмет іпотеки на житловий будинок та земельну ділянку, які розташовані за адресою: м. Луганськ, вул. 4-та Донецька, будинок № 160 шляхом продажу вказаних предметів іпотеки ПАТ КБ «ПриватБанк», з укладенням від імені ОСОБА_1 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з можливістю здійснення ПАТ КБ «Приватбанк» всіх повноважень, необхідних для продажу предмету іпотеки.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" витрати по сплаті судового збору в сумі 1700 (одна тисяча сімсот) гривень, 00 коп. та витрати по сплаті за інформаційне - технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 250 (двісті п'ятдесят) гривень, 00 коп.

В решті задоволення позову Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" - відмовити.

Копію заочного рішення надіслати відповідачу не пізніше трьох днів з дня його проголошення. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк, на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку, встановленого ЦПК України.

Суддя: