Головуючий у 1 інстанції - Коваленко В.В.

Доповідач - Смєлік С.Г.

Категорія 34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2013 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючої Курило В.П.,

суддів Смєлік С.Г., Ткачук С.С.,

при секретарі Трибраті О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду в місті Донецьку апеляційну скаргу державного підприємства «Регіональні електричні мережі» на рішення Київського районного суду міста Донецька від 27 лютого 2013 року по справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до державного підприємства «Регіональні електричні мережі», третя особа: головне управління державного казначейства в Донецькій області, ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Київським районним судом Донецької області 27 лютого 2013 року ухвалено рішення, яким позовні вимоги позивачів були задоволені частково, а саме: з відповідача на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було стягнуто: 1111520 гривень12 коп. та компенсацію моральної шкоди по 50 грн. на кожного.

На рішення суду відповідачем- Державним підприємством «Регіональні електричні мережі» подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі апелянт вважає рішення суду таким, що підлягає скасуванню з наступних підстав. За змістом ст. 1192 ЦК України, п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року « Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», суд за вибором потерпілого може зобов»язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати їй в натурі ( передати річ того ж роду і такої якості, полагодити пошкоджену річ або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягає відшкодуванню потерпілому визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Така вартість має бути визначена експертним шляхом. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт. З цією метою відповідачем заявлено клопотання про проведення по справі комплексної судової товарознавчої будівельно - технічної та економічної експертизи. Зазначено клопотання було розглянуто судом тільки 1 лютого 2013 року, але й його задоволені було відмовлено з посиланням на те, що всі речі позивачів згоріли, хоча визначення реальної вартості ремонтних робіт, їх складу, реального обсягу та вартості використаних при цьому будівельних матеріалів, жодним чином не пов»язано із знищенням рухомих речей. Разом з тим, позивачами надана вартість майна, яка визначена самостійно позивачами, знищеного пожежею ((т.1 а.с. 69). що на думку апелянта не є належним і достатнім доказом в розумінні ст.57, 212 ЦПК України.

Кошторис та акти виконаних робіт складені підрядною організацією, складені зпорушенням цілої низки положень ДБН Д.1.1-2000 « Про визначення вартості будівництва». При цьому суд не звернув уваги на відсутність відповідних розрахункових документів на підтвердження проведеного розрахунку за договором ( платіжне доручення, квитанція про перерахування грошових коштів, тощо)

Позивачами було заявлено про стягнення витрат на ремонт квартири у розмірі 202015,95 грн., втім розрахункові документи на зазначену суму надані не були. Натомість суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги і цій частині в повному обсязі.

Суд не звернув уваги, що в постанові Київського районного суду м. Донецька від 03листопада 2011 року щодо звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності у зв»язку із застосуванням акту амністії в матеріалах справи була зазначена сума шкоди 397388,00 грн. При цьому суд не усунув суперечностей та не встановив за рахунок чого сума шкоди з 3 листопада 2011 року до дати ухвалення рішення збільшилася до 1111520.12 грн.

Таким чином, суд в порушення вимог ст.1166 ЦК України прийняв рішення за відсутності доказів її спричинення та її розміру. Не навів розрахунку стягнутої суми, не зробив посилання на відповідні докази, що суперечить положенням Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 18 грудня 2009 року. Позивачами не доведено, що майно, яке було пошкоджено під час пожару належить саме відповідачам, придбане ними у час шлюбу.

Посилаючись на п.4 ст. 61 ЦПК України, суд посилався на те, що винність особи ОСОБА_3 встановлена постановою Київського районного суду м. Донецька від 03 листопада 2012 року, хоча по суті не був винесений вирок, а застосоване положення про амністію. Розглянувши справу, суд першої інстанції жодного разу не розглядав справу у присутності третьої особи ОСОБА_3, хоча його присутність зумовлена хоча б тим, що з нього можливе стягнення боргу у порядку регресу. ОСОБА_3 був працівником ДП «Укренерговугілля» Надалі у порядку процесуального правонаступництва залучив до справи у якості відповідача ВАТ «Укренерговугілля». Надалі ( т.2, с.138 ) без наявності яких не будь обгрунтувань залучив і у якості відповідача ДП « Регіональні електричні мережі» та ДП Регіональні електричні мережі в особі Донецької філії державного підприємства, хоча суд не вирішив питання про залучення у якості відповідача ДП «Регіональні електричні мережі». Матеріали не містять відомостей про правонаступництво. Таким чином, в порушення ст.1172 суд не обгрунтував підстави стягнення з ДП «Регіональні електричні мережі» з яким ОСОБА_3 не перебував та не перебуває у трудових відносинах. Та прийняв рішення щодо юридичної особи, яка не є стороною у справі, суд не вирішував процесуально питання.

Суд безпідставно стягнув компенсацію моральної шкоди, яка в порушення ст.1167 ЦК України об»єктивно не знайшла свого підтвердження, оскільки з виписок лікарів не вбачається погіршення здоров»я ОСОБА_1 через акт пожежі.

Як вбачається з уточненого позивачем позову до суми матеріальної шкоди зарахована також сума інфляційного збільшення за п»ять років, а саме 512115,77 грн. Натомість, цивільним законодавством не передбачено можливості відшкодування шкоди з урахуваннями індексу інфляції.

Індекс інфляції ( індекс споживчих цін ) це показник який характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, зазначена, тому це може бути застосоване тільки в питанні прострочення повернення грошового зобов2язання. Яке визначене договором. ( Вісники ВСУ № 4 ( 121) - квітень 2011 року. то застосування положень ст.625 ЦК України неможливе при відшкодування шкоди .

Судом порушено положення ст.177 ЦПК - порядок з»ясування обставин, на які сторони посилаються, як на підставу вимог і заперечень та порядок дослідження доказів, якими вони обґрунтовуються, але в судовому засіданні суд цього не робив. Просив скасувати рішення суду, постановити відповідно до ст.320 ЦПК України окрему ухвалу, з позивачів стягнути витрати на користь ДП «Регіональні електричні мережі».

В судовому засіданні представник апелянта Державного підприємства «Регіональні електричні мережі» підтримав доводи апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати.

Позивач ОСОБА_2 та його представник заперечували проти доводів апеляційної скарги, просили рішення суду першої інстанції залишити без змін апеляційну скаргу без задоволення.

Треті особи - ОСОБА_3, Головне управління державного казначейства в Донецькій області, повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи в судове засідання не з»явилися, що відповідно до частини 2 ст.305 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Вислухавши суддю - доповідача, учасників судового засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги і дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов наступного висновку.

Судом першої інстанції було встановлено, що у зв»язку із пожежею, яка сталася 27 лютого 2007 року з вини електромонтера ОСОБА_3 який працював в Донецької філії Державного підприємства «Укренерговугілля» правонаступником якого є відповідач - ВАТ « «Укренерговугілля», а потім державне підприємство « Регіональні електричні мережі », сталася пожежа в результаті якої було знищено все майно подружжя ОСОБА_2, які проживали за адресою: АДРЕСА_1.

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Київського районного суду м. Донецька з уточненим під час розгляду справи позовом про відшкодування матеріальної та моральної шкоди мотивуючи свої вимоги тим, що через винні дії співробітника відповідача - електромонтера ОСОБА_3 у їх квартирі сталася пожежа, в результаті якої було знищено все їх майно . Завдана шкода у зв»язку із знищенням майна, вартість якого була визначена станом на час розгляду справи шляхом застосування індексів інфляції та комплексним відновленням квартири становить 1111520,12 грн. Окрім того, позивачі просили відшкодувати компенсацію моральної шкоди у розмірі 200 грн.

З постанови Київського районного суду м. Донецька від 03 листопада 2011 року ( т. 2 а.с.95 ) вбачається, що 27.02.2007 року близько о 08.00 годині електромонтер ДП «Укренерговугілля » правонаступником якого є ВАТ «Укренерговугілля» - ОСОБА_3, який отримав наряд на виконання робіт по закріпленню електролічильника квартир № 103-104 в розподільному електрощиті 4-го поверху в будинку АДРЕСА_1, при виконанні робіт допустив злочинну недбалість через що виникла пожежа. ОСОБА_3 в порушення вимог Закону України « Про пожежну безпеку », Правил технічної експлуатації електроустановок, Закону України « Про охорону праці » намагався загасити виниклу пожежу, порушив пряму заборону на це, вилив на вогонь воду ( електричні проводи, знаходились під напругою ). В наслідок багатофазного короткого замикання, виниклого з вини електромонтера ОСОБА_3 виникли: перенапруга в електромережі «стояка» 4 під'їзду будинку АДРЕСА_1, теплові прояви аварійного режиму роботи електромереж, та одночасно виникла пожежа та возгорання побутових електричних приладів у кв. АДРЕСА_1, яка належить сім'ї ОСОБА_2. Внаслідок пожежі повністю було пошкоджено майно подружжя ОСОБА_2 та заподіяна матеріальна шкода. Постановою від 03.11.2011 року ОСОБА_3 визнаний винним в скоєнні злочину, передбаченого ст. 270 ч.2 КК України, та звільнений від кримінальної відповідальності на підставі ст. 1 п. « є » Закону України « Про амністію » від 12 грудня 2008 року.

Внаслідок пожежі, виниклої з вини електромонтера ОСОБА_3 позивачам було заподіяно матеріальну шкоду, розмір якої було розраховано позивачами, а саме у розмірі 1 111 520, 12 грн., яка складається з суми пошкодженого пожежею майна у розмірі 739 373, 34 грн., суми витрат на ремонт квартири - 202 015, 95 грн., суми інфляційного збільшення за п'ять років - 512 115, 77 грн., за відрахуванням суми амортизації майна у розмірі 341 984, 94 грн. та моральна шкода, яку вони оцінюють у розмірі 200 000, 00 грн. Позивачі просили суд стягнути з відповідача на їх користь заподіяну матеріальну та моральну шкоду.

Суд першої інстанції задовольнив позов ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди у повному обсязі та стягнув на їх користь матеріальну шкоду у розмірі 1 111520,12грн. а також компенсацію моральної шкоди у розмірі 50 тис гривень на кожну особу, тобто на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2, що стало підставою для оскарження судового рішення відповідачем.

Судом встановлено, що мережа енергопостачання будинку АДРЕСА_1 на час виникнення пожежі знаходилась на утриманні Державного підприємства «Укренерговугілля», правонаступником якого було ВАТ «Укренерговугілля», а потім відповідач.

Постановою Київського районного суду м. Донецька від 03.11.2011 року ОСОБА_3 визнаний винним в скоєнні злочину, передбаченого ст. 270 ч.2 КК України, та звільнений від кримінальної відповідальності на підставі ст. 1 п. « є » Закону України « Про амністію » від 12 грудня 2008 року.

Не зважаючи на те, що по кримінальній справі відносно ОСОБА_3 не було постановлено вирок, а за згодою ОСОБА_3 прийнято рішення про застосовані положення ст.86 КК України, Закону України від 12 грудня 2008 року «Про амністію», обставини та винність особи, причинний зв»язок між злочинними діями та наслідками, що настали, не були предметом оскарження з боку відповідача.

Застосування акту про амністію не звільняє винну особу від відшкодування шкоди, завданої злочином та не є підставою для реабілітації.

Згідно зі ст. 1172 ЦК України юридична особа зобов'язана відшкодувати шкоду, заподіяну її робітником при виконанні їм своїх службових обов'язків.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги подружжя ОСОБА_2 виходив з положення ст.1166, 1172 та матеріалів кримінальної справи, якою встановлена винність ОСОБА_3 у вчиненні злочину, яким була завдана шкода їх майну.

Заперечуючи проти позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідач посилався на те, що власником квартири, в якій сталася пожежа, є інша особа, а ОСОБА_2 взагалі у квартирі не зареєстрований.

Позивачем до матеріалів справи долучено відомості про власника квартири АДРЕСА_1, яка на підставі договору купівлі-продажу від 05 лютого 2001 року належить ОСОБА_5, яка фактично проживає в Росії, м. Петропавліськ-Камчатський і є матір»ю ОСОБА_1

ОСОБА_1 зареєстрована у цій квартирі з 2001 року, з нею КП « Служба єдиного замовника Київського району м. Донецька» укладено договір на надання житлово- комунальних послуг, згідно довіреності від 16 травня 2011 року їй власником квартири надано право на розпорядження цією квартирою.

Позивачі перебувають у зареєстровному шлюбі з 1997 року ( т.1 а.с. 68 )

З огляду пояснень позивачів та свідків щодо обставин пожару, інших наявних доказів у справі, на день пожежі позивачі проживали у спірній квартирі, де, відповідно, знаходилося їх все майно.

З акту про пожежу від 2 березня 2007 року вбачається, що повідомлення про пожежу надійшло о 11.35, а пожежу за адресою : АДРЕСА_1 ліквідовано о 13 годині 49 хвилин. В акті ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зазначені як потерпілі. Пожежею знищено: меблі, побутові речі, побутова техніка, двері у спальню, дитячу на ванну кімнату, вбиральню та у коморі, пластикові вікна, дерев»яна обшивка на лоджії, залізо - бетонні перекриття.

За таких обставин, апелянт не може спростовувати факту проживання позивачів у квартирі АДРЕСА_1 на день пожежі, як і наявності чи відсутності тих чи інших речей у позивачів, і, відповідно, їх первинної вартості,ступеню зношеності.

Позивачі в обґрунтування свого позову щодо відшкодування майнової шкоди, використовуючи наявні фото,чеки вартості знищеного майна, доводили наявність у них на день пожежі майна, знищеного пожежею.

Станом на 19 вересня 2007 року в уточненій позовній заяві, позивачами визначений розмір завданої пожежею майнової шкоди у розмірі 397388,40 грн. ( т.1. а.с. 31-33 ), у постанові про звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності від 03 листопада 2011 року також зазначений цей розмір майнової шкоди ( т.2 а.с.95 ).

Під час розгляду справи Позивачами було заявлено додаткові позовні вимоги про стягнення витрат на проведення комплексного ремонту квартири після пожежі,експлуатація якої без реконструкції була неможлива ( т.1 а.с.9 )

У зв»язку із тривалим розглядом справи, станом на день ухвалення рішення квартира була відновлена.

Позивачами були заявлені позовні вимоги про стягнення витрат на ремонт квартири у розмірі 202015,95 грн, надані докази про їх витрати ( вартість будівельних робіт та будівельних матеріалів,тощо ) у зв»язку з капітальним ремонтом квартири після пожежі.

26 червня 2012 року позивачі уточнили свої позовні вимоги і просили стягнути з відповідача матеріальну шкоду у розмірі 1111520, 12 грн. з яких вартість знищеного майна становить 739373, 34 грн. витрати на ремонт квартири 202015.95 грн; сума інфляційного збільшення за п»ять років становить 512115.77 грн. за мінусом суми амортизації майна - 341984.94 грн. компенсація моральної шкоди становить 200000грн.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції задовольняючи у повному обсязі позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення майнової шкоди, не прийняв до уваги положення Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року « Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», пунктом 9 якої передбачено, що «суд за вибором потерпілого може зобов»язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати їй в натурі ( передати річ того ж роду і такої якості, полагодити пошкоджену річ або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягає відшкодуванню потерпілому визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі».

Відповідно до положень ст.143 ЦПК України у разі наявності спору та заявленого клопотання сторони, суд призначає експертизу.

У суду першої інстанції не було підстав для задоволення майнового позову у повному обсязі з урахуванням індексу інфляції з 2007 року.

Проте, суд першої інстанції в порушення вищезазначеного, помилково задовольнив уточнені 26 червня 2012 року ( т.2 ст.138 ) позовні вимоги Позивачів і стягнув майнову шкоду, розмір якої був вирахуваний шляхом застосування індексу інфляції в Україні з 2007 року.

Таким чином, на погляд апеляційного суду позовні вимоги позивачів про стягнення завданої майнової шкоди знищенням їх майна та відновлення квартири після пожежі, підлягають частковому задоволенню у розмірі 568300,91 грн.,який складається з розміру знищеного пожежею майна - 397388,40 грн. та документально підтверджених витрат, необхідних для ремонту квартири у розмірі 171112,91 грн.

Відповідно до положень ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди,завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв»язку із знищенням чи пошкодженням майна.

Позивачами було заявлено позов про стягнення компенсації моральної шкоди у розмірі 200000 грн. Судом першої інстанції були задоволені вимоги частково у розмірі 50000 грн. на кожну особу, що на погляд апеляційного суду не відповідає засадам виваженості та розумності.

Як зазначено у п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 « Про судову практику у справах про відшкодування моральної ( немайнової) шкоди Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Приймаючи до уваги фактичні обставини справи, за яких позивачі позбавилися всього їх майна, позбавилися можливості на тривалий час проживати у їх квартирі через наслідки пожежі, що, відповідно, привело їх до емоційного потрясіння та моральних страждань, тривалих негативних змін у звичайному укладі їх життя, зумовило докладання додаткових фізичних, емоційних та фінансових зусиль для відновлення попереднього стану їх житла та домашнього побуту, погіршання стану здоров»я ОСОБА_1, апеляційний суд вважає, що наявні підстави для стягнення з відповідача грошової компенсації моральної шкоди.

Відповідно до ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка ї завдала, за наявності її вини.

З огляду на фактичні обставини справи, можливість відновлення попереднього стану помешкання та звичайного укладу життя позивачів, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, апеляційний суд вважає, що з відповідача підлягає стягненню на користь позивачів грошова компенсація моральної шкоди у розмірі по 25000 грн. кожному.

В апеляційній скарзі відповідач зазначив, що безпідставно у порядку процесуального правонаступництва залучив до справи у якості відповідача ВАТ «Укренерговугілля» ( т.2, с.138 ), без наявності яких - небудь обгрунтувань залучив і у якості відповідача ДП « Регіональні електричні мережі» Матеріали не містять відомостей про правонаступництво. Таким чином, в порушення ст.1172 суд не обгрунтував підстави стягнення з ДП «Регіональні електричні мережі» з яким ОСОБА_3 не перебував та не перебуває у трудових відносинах, прийняв рішення щодо юридичної особи, яка не є стороною у справі, суд не вирішував процесуально питання.

Так, ОСОБА_3 станом на 27 лютого 2007 року ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах із ДП « Укренерговугілля»,правонаступником якого є ВАТ « Укренерговугілля» (т.2 а.с.5,13 )

Так, в матеріалах цивільної справи відсутні відомості про те, що ДП « Регіональні електричні мережі» є правонаступником ВАТ «Укренерговугілля» як і відсутні ухвала суду про заміну первісного відповідача належним відповідачем.

Проте, з огляду на наявну переписку суду, яка була адресована ВАТ ««Укренерговугілля», представником відповідача за довіреністю в суді був саме представник Державного підприємства «Регіональні електричні мережі», яким не було заявлено клопотання про виключення підприємства із справи як відповідача; заперечення відповідача проти позовних вимог випливали не з підстав правонаступництва, а з підстав розміру заявлених позивачами позовних вимог.

З огляду на вищевикладене, апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції відповідно до п.4 ст.309 ЦПК України підлягає зміні.

Відповідно до положень ч.3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Виходячи з розміру задоволених позовних вимог позивачів, з відповідача на користь держави, відповідно до ст.4 Закону України « Про судовий збір» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3870,20 грн.

Керуючись ст.ст. 303,307,309, 316 ЦПК України, апеляційний суд-

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу державного підприємства «Регіональні електричні мережі» задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду міста Донецька від 27 лютого 2013 року змінити.

Стягнути з Державного підприємства «Регіональні електричні мережі» на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2 у відшкодування матеріальної шкоди, завданої знищенням майна та комплексного ремонту квартири 568300,91 грн. (п'ятсот шістдесят вісім тисяч триста ) гривень 91 коп. і у рахунок відшкодування моральної шкоди кожному по 25000 ( двадцять п»ять тисяч ) грн..

Стягнути з Державного підприємства «Регіональні електричні мережі» на користь держави судовий збір у розмірі 3870 грн 20 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий :

Судді :