АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________

Справа №1/613/32/13 Головуючий

Провадження №11/790/944/13 1 інстанції Кузіна Н.П.

Доповідач: Щебетун Л.М.

Категорія: ч.2 ст.15, ч.1 ст.115

КК України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

6 червня 2013 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого-судді Щебетун Л.М.,

суддів Грошевої О.Ю.,

Лесика С.М.,

за участю:

прокурора Крест'янінової І.А.,

засудженого ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові кримінальну справу за апеляціями прокурора прокуратури Богодухівського району, потерпілого ОСОБА_4, засудженого ОСОБА_3 на вирок Богодухівського районного суду Харківської області від 16 січня 2013 року,

встановила:

Цим вироком

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець селища Олександрівка Богодухівського району Харківської області, українець, громадянин України, розлучений, має середню спеціальну освіту, не працюючий, мешкає за адресою: АДРЕСА_1; раніше судимий 20 січня 2012 року Люботинським міським судом Харківської області за ч.3 ст.185 КК України до трьох років позбавлення волі з застосуванням ст.75 КК України з випробуванням строком один рік,

визнаний винним у вчиненні злочину за ч.2 ст.15 ч.1 ст.115 КК України з призначенням покарання у виді позбавлення волі строком на вісім років.

На підставі ст.71 КК України шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Люботинського міського суду Харківської області від 20 січня 2012 року з остаточним визначенням покарання у виді позбавлення волі строком на дев'ять років.

Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу залишений - тримання під вартою.

Строк відбуття покарання постановлено рахувати з 7 вересня 2012 року.

Стягнуто з ОСОБА_3 за проведення експертизи 1519,56 грн. на рахунок НДЕКЦ ГУ МВС України в Харківській області.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 7087,76 грн. матеріальної шкоди та 60000,00 грн. моральної шкоди.

Стягнуто з ОСОБА_3 240,00 грн. в дохід держави в особі Богодухівської райдержадміністрації, на фінансуванні якої знаходиться Богодухівська ЦРЛ.

Доля речових доказів вирішена в порядку ст.81 КПК України (1960 року).

Як встановлено судом, ОСОБА_3 6 вересня 2012 року, приблизно 21-00 години, знаходячись поблизу домоволодіння АДРЕСА_2, маючи умисел на умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, в ході сварки, що виникла на ґрунті тривалих неприязних відносин, провів один постріл із мисливської гладко ствольної рушниці «ИЖ58», 16 калібру по ногах ОСОБА_4, внаслідок чого останній упав на землю.

Після цього ОСОБА_3 підійшов до ОСОБА_4 та знову провів один постріл в область грудної клітини останнього, чим спричинив йому тілесні ушкодження у вигляді вогнепального поранення (дріб)лівого плечового суглоба, лівої половини грудної клітки, що проникає в ліву плевральну порожнину, відкритого багатоуламкового перелому головки лівої плечової кістки, вогнепального поранення (дріб) лівого стегна, яке ускладнилося лівостороннім пневмотораксом, правостороннім гемо пневмотораксом, травматичним шоком, які за ступенем тяжкості кваліфікуються, як тяжкі тілесні ушкодження за ознаками небезпечності для життя.

Після вказаного ОСОБА_3 покинув ОСОБА_4, а сам з місця пригоди зник. Останній з вказаними тілесними ушкодженнями був доставлений до Богодухівської ЦРЛ.

Прокурор в апеляції зі зміненими доводами просить скасувати вирок в частині вирішення цивільного позову, направивши справу в цій частині для розгляду в порядку цивільного судочинства, посилаючись на те, що цивільний позов судом не мотивований.

Потерпілий в апеляції просить вирок суду скасувати та постановити новий вирок, вважаючи, що призначене судом покарання не відповідає тяжкості злочину та особі засудженого, внаслідок м'якості, за наступних підстав.

ОСОБА_3, фактично, не визнав свою провину, у судовому засіданні намагався ввести суд в оману щодо обставин скоєного ним злочину; за місцем проживання характеризується посередньо, раніше судимий, скоїв особливо тяжкий злочин у період випробування, знаходився у стані алкогольного сп'яніння.

Також, в апеляції потерпілий зазначив, що суд, при визначенні розміру моральної шкоди, не в повній мірі прийняв до уваги обставини, викладені в його позовній заяві, внаслідок чого не в повній мірі було задоволено позов в частині розміру моральної шкоди.

В апеляції з доповненнями засуджений ОСОБА_3 ставить питання про скасування вироку суду та направлення справи на новий розгляд. Вважає, що його дії помилково кваліфіковані за ст.115 КК України, оскільки в нього не було умислу вбивати потерпілого, покарання призначене йому - занадто суворе, а визначена судом сума цивільного позову - занадто велика.

Також зазначив, що на досудовому слідстві він давав показання під тиском слідчого.

Заслухавши доповідь судді, прокурора, потерпілого та засудженого, які, кожен окремо, підтримали доводи, викладені в своїх апеляціях; вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає задоволенню в повному обсязі, а апеляції потерпілого ОСОБА_4 та засудженого ОСОБА_3 - частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст.365 КПК України (1960 року), вирок суду першої інстанції перевіряється судом в межах поданої апеляції.

Суд з достатньою повнотою встановив фактичні обставини справи та обґрунтовано дійшов висновку щодо винуватості ОСОБА_3 в скоєнні злочину, за який він засуджений, за тих обставин та в об'ємі, викладеному у вироку, при цьому надав правильну юридичну оцінку його діям, кваліфікувавши їх за ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України.

Винуватість засудженого підтверджується сукупністю зібраних по справі доказів.

Показаннями потерпілого ОСОБА_4, який, як на досудовому слідстві, так і в суді, зазначив, що у нього з підсудним тривалий час неприязнені стосунки через птицю, яку ОСОБА_3 тримає у своєму господарстві; на цьому ґрунті неодноразово виникали конфлікти та ОСОБА_3 погрожував йому фізичною розправою.

В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_4 зазначив, що 6 вересня 2012 року він неодноразово зустрічався з ОСОБА_3, у них виникали сварки. Останній раз вони бачилися в домоволодінні ОСОБА_5, де розпивали спиртні напої; до них приєднався ОСОБА_6 Між потерпілим ОСОБА_4 та ОСОБА_3 виникла сварка, яка переросла у бійку.

ОСОБА_4 підтвердив, що 6 вересня 2012 року ОСОБА_3 знаходився в стані сильного алкогольного сп'яніння, погрожував йому розправою; зазначив, що ОСОБА_3 зробив в нього два постріли; від першого пострілу до другого пройшло, приблизно, 15 хвилин; в темряві в кущах потерпілий бачив коліна ОСОБА_3, тому що ОСОБА_3 сидів біля нього.

Показаннями свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_5, які підтвердили факт вживання спиртних напоїв ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в домоволодінні ОСОБА_5; те, що між ними відбулася сварка, яка перейшла у бійку, в ході якої ОСОБА_4 наніс ОСОБА_3 тілесні ушкодження у вигляд розбитої брови. Після чого ОСОБА_5 розмірив їх, а потім він почув два постріли неподалік від свого будинку. Наступного дня він дізнався від сусідів, що ОСОБА_3 стріляв із мисливської рушниці по ОСОБА_4

Показаннями свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які підтвердили, що 6 вересня 2012 року близько 23-00 години до них прийшов їх син - ОСОБА_3 разом з ОСОБА_9, яка віддала їм мисливську рушницю, а ОСОБА_3 сказав, що стріляв з цієї рушниці по ОСОБА_4

Даними протоколу відтворення обстановки та обставин події за участю ОСОБА_3, в ході якого він показав та пояснив на місцевості про обставини скоєного ним злочину та фототаблицею до нього.

Висновком судово-медичної експертизи №171-БГ/12 від 5 жовтня 2012 року, згідно якого у ОСОБА_4 встановлені тяжкі тілесні ушкодження за ознаками небезпечності для життя, які були спричинені в результаті множинних вогнепальних поранень.

Висновком судово-медичної експертизи №184-БГ/12 від 19 жовтня 2012 року, згідно якого механізм нанесення громадянином ОСОБА_3 тілесних ушкоджень громадянину ОСОБА_4, на яких вказував ОСОБА_3 під час відтворення обстановки та обставин події від 19 жовтня 2012 року, в цілому відповідає судово-медичним даним по механізму утворення виявлених тілесних ушкоджень (вогнепального поранення) у ОСОБА_4

Також, висновком підтверджується, що під час нанесення першого вогнепального поранення, в область передньовнутрішьної поверхні лівого стегна, потерпілий ОСОБА_4 перебував в вертикальному положенні, знаходився в русі, був повернутий до ОСОБА_3 правою боковою поверхнею тіла. Під час нанесення другого вогнепального поранення, в область грудної клітини, ОСОБА_4 знаходився в горизонтальному положенні, лежачи на спині, а ОСОБА_3 під час пострілу перебував у вертикальному положенні.

Сам засуджений, визнаючи себе винним у інкримінованому злочині частково, пояснив, що у нього з потерпілим тривалий час продовжувалися неприязливі стосунки. 6 вересня 2012 року між ним і ОСОБА_4 виникла бійка, ОСОБА_4 наніс йому удар в обличчя, після чого він пішов за рушницею, а коли почув, що ОСОБА_4 кашляє в кущах, то він, не цилючись, вистрілив в той бік, де був ОСОБА_4 Потім почув шелест трави, опустив рушницю і знов вистрілив. Прямо в ОСОБА_4 він не стріляв, оскільки його не бачив. Тому і вважає, що в нього умислу на вбивство не було.

Таким чином, ОСОБА_3 не заперечував, що він зробив два постріли з рушниці в те місто, де знаходився потерпілий, обидва пострілу було влучено в потерпілого.

Вказані та інші докази узгоджуються поміж собою, наведені в вироку районного суду та свідчать про винуватість ОСОБА_3 у вчиненні ним злочину, передбаченого ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України, а тому доводи засудженого в його апеляції про необхідність перекваліфікації його дій, не є спроможними.

Колегія суддів вважає, що покарання засудженому ОСОБА_3 визначено відповідно до вимог ст.65 КК України, в межах санкції статті, за якою він засуджений, при цьому враховані характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину, особа засудженого, обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання, в тому числі й ті обставини, які зазначені в апеляції потерпілого.

Проте, колегія суддів вважає можливим, з урахуванням вимог ст.68 КК України, знизити обрану відносно ОСОБА_3 міру покарання до семи років шести місяців позбавлення волі, яка буде необхідною і достатньою для його виправлення та попередження нових злочинів. При цьому колегія суддів також враховує ступень здійснення злочинного наміру та причини, внаслідок яких злочин не було доведено до кінця.

З урахуванням наведеного, доводи потерпілого ОСОБА_4 в частині призначення ОСОБА_3 більш суворого покарання задоволенню не підлягають.

Разом з тим, колегія суддів вважає необхідним скасувати вирок в частині задоволення цивільного позову, оскільки судом, в порушення вимог ст.297 КПК України (1960 року), при початку судового слідства не оголошувався цивільний позов потерпілого ОСОБА_4, не з'ясована думка підсудного щодо визнання ним вимог позову, чим порушено вимоги ст.298 КПК України (1960 року); суд не мотивував часткове задоволення позову потерпілого і не дослідив матеріали справи на підтвердження позовних вимог в частині матеріальної шкоди, не обґрунтував обрану частку відшкодування моральної шкоди.

Доводи засудженого ОСОБА_3 в апеляції про застосування до нього недозволених методів ведення досудового слідства колегія суддів вважає надуманими, та розцінює їх, як засіб ухилення від відповідальності за вчинене, оскільки, ані в ході досудового слідства, ані в суді, він не заявляв про це, що підтверджується його показаннями в судовому засіданні (а.с. 52 т.2) та показаннями свідка ОСОБА_10, який приймав участь в якості понятого при відтворенні обставин та події злочину, свідчив в судовому засіданні, що ОСОБА_3 добровільно, без понукань надавав показання в ході проведення цієї слідчої дії.

Інші доводи, викладені в апеляції засудженого, не спростовують правильності прийнятого судом рішення, оскільки судом в повному обсязі досліджені матеріали справи; дана оцінка показанням потерпілого, свідків; розгляд справи в суді проведено відповідно до вимог ст.275 КПК України(1960 року) відносно підсудного та в рамках пред'явленого йому звинувачення; досліджені висновки експертиз; вирішені всі заявлені клопотання по справі.

Процесуальних порушень до безумовного скасування вироку колегією суддів не встановлено.

Керуючись ст.ст.365,366 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляцію прокурора зі зміненими доводами задовольнити.

Апеляції потерпілої ОСОБА_4 та засудженого ОСОБА_3 задовольнити частково.

Вирок Богодухівського районного суду Харківської області від 16 січня 2013 року відносно ОСОБА_3 змінити.

Покарання, призначене ОСОБА_3 по ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України зменшити до семи років позбавлення волі.

На підставі ст.71 КК України до призначеного покарання частково приєднати невідбуте покарання за вироком Люботинського міського суду Харківської області від 20 січня 2012 року у виді шести місяців позбавлення волі і остаточно призначити покарання у виді семи років шести місяців позбавлення волі.

Цей же вирок в частині цивільного позову скасувати та справу в цій частині направити на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі суду в порядку цивільного провадження.

У решті цей вирок залишити без змін.

Головуючий -

Судді: