ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
|
20.12.07р. |
|
Справа № А36/552-07 |
За позовом Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська, м.Дніпропетровськ
до Суб"єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, м.Дніпропетровськ
про звернення стягнення в сумі 333015грн.82коп.
Суддя Кожан М.П.
Секретар судового засідання Тесля М.М
Представники сторін:
Від позивача: Пирогова М.В., довіреність № 43126/10/10-039 від 25.10.2006р.
Від відповідача: представник не з”явився.
СУТЬ СПОРУ:
Справа розглядається на підставі ч.6 Розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить звернути стягнення на активи відповідача на користь Держави в особі ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська у сумі 333015грн.82коп.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Відповідач має узгоджені податкові зобов'язання не сплачені у встановлений законом термін.
На адресу суду повернувся поштовий конверт, направлений на адресу відповідача, з відміткою про відсутність відповідача за вказаною адресою.
Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача, так як останній був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, за адресою зазначеною у довідці адресного бюро станом на 20.11.2007р., у зв'язку з чим справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд, -
ВСТАНОВИВ:
Суб”єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_1 зареєстрований Виконавчим комітетом Жовтневої районної ради м.Дніпропетровська 27.04.1999р.
Податковий борг відповідача виник у зв'язку з несплатою у встановлені законом терміни суми податкового зобов'язання, визначеного податковими повідомленнями-рішеннями №№0000032602/0 від 10.07.2003р., 0000042602/0 від 10.07.2003р., 0000022602/0 від 10.07.2003р.
Вищезазначені рішення були вручені відповідачу, що підтверджується записами на копіях корінців вказаних рішень.
Відповідно до п.п. 5.2.1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. №2181-ІІІ (далі - Закону України №2181) податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.
Сторонами не надано доказів оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень.
Таким чином, податкове зобов'язання визначене вказаними податковими повідомленнями-рішеннями вважається узгодженим у момент їх отримання.
Відповідно до п.п. 5.2.1 Закону України №2181 у разі, коли відповідно до закону контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового законодавства, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені у законі з відповідного податку, а за їх відсутності - протягом тридцяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення про таке нарахування.
Сторонами не надано доказів сплати у встановлені терміни зазначеного узгодженого податкового зобов'язання.
Відповідно до п.п. 5.4.1 Закону України №2181 узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.
Відповідно до ч.1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 67, 68 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, неухильно додержуватися Конституції України та законів України.
Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 8 норми Конституції є нормами прямої дії.
Статтями 4, 9 Закону України „Про систему оподаткування” від 25.06.1991 р. встановлено, що платники податків і зборів (обов'язкових платежів) є юридичні і фізичні особи, на яких покладено обов'язок їх сплачувати у встановлені законами терміни. Обов'язок фізичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів) або їх скасування. А також у разі смерті платника.
Згідно п.3.1.1 Закону України № 2181 активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.
Платники податків -юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичні особи, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно з законами покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафна санкції (п.1.1 Закону).
Податковий борг (недоїмка) -податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не плачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Відповідно до преамбули Закону України № 2181, цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” завданнями органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі).
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України Про систему оподаткування під податком і збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування.
Відповідно до Інструкції "Про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку податків та зборів (обов'язкових платежів) в бюджети та державні цільові фонди" від 12.05.94 №37 у редакції наказу ДПА України від 03.09.01 та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 18.10.01 за № 887/6078, облік податків та зборів, сплачених в бюджети та в державні цільові фонди, а також контроль за правильністю та своєчасністю їх справляння здійснюється органами державної податкової служби.
Відповідно до Інструкції "Про відкриття аналітичних рахунків для обліку операцій по виконанню бюджетів в системі Державного казначейства України", затвердженої Наказом ДКУ № 119 від 28.11.2000р., рахунки по сплаті податків відкриваються в розрізі відділень державного казначейства. Аналітичними параметрами таких рахунків є код бюджетної класифікації за доходами, код відповідної податкової інспекції, код відділення казначейства.
З аналізу вказаних правових норм суд прийшов до висновку, що ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська не є тим суб'єктом, на користь якого сплачуються податки та збори та інші платежі. Що відповідно до законодавства сплачуються до бюджету.
На підставі викладеного суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення податкового боргу саме на користь ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська не підлягають задоволенню.
Керуючись Законом України № 2181-ІІІ від 21.12.2000р. „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, ст.ст. 94, 158-163, п.6 Розділу УІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
Відмовити у задоволені позову.
Відповідно до ч. 3 ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили у відповідності до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя М.П. Кожан
Дата складення постанови у повному обсязі 23.01.2008р.