КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" червня 2013 р. Справа№ 5011-66/8890-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Авдеєва П.В.

Куксова В.В.

за участю секретаря судового засідання Шалівського В.О.

в судове засідання з'явився прокурор Давиденко О.В. - посв. № 004647 від 20.09.2012 року

за участю представників

від позивача: Кульчіцька О.М. - дов. від 30.05.2013 року № 2979-07/01

від відповідача: Миронюк В.П. - дов. від 30.07.2012 року № 182/А

від третьої особи: не з'явились

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства ,,Квазар" на рішення господарського суду м. Києва від 20.09.2012 року

у справі № 5011-66/8890-2012 (суддя Гончаров С.А.)

за позовом: Прокурора Подільського району м. Києва в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у м. Києві

до: Публічного акціонерного товариства ,,Квазар"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державне управління охорони навколишнього природного середовища в м. Києві

про: стягнення 3 246 012,44 грн. за здійснення спеціального водокористування з підземних вод без дозволу

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду м. Києва звернувся Прокурор Подільського району м. Києва в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у м. Києві з позовом до Публічного акціонерного товариства „Квазар" про стягнення на користь позивача з відповідача грошових коштів у розмірі 3 246 012 грн. 44 коп. за здійснення спеціального водокористування з підземних вод без дозволу.

Ухвалою від 25.07.2012 року господарський суд м. Києва залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Державне управління охорони навколишнього природного середовища в м. Києві.

Рішенням від 21.09.2012 року господарський суд м. Києва позов задовольнив. Стягнув з ПАТ „Квазар" на користь ДЕІ у м. Києві збитки за здійснення спеціального водокористування з підземних вод без дозволу в сумі 1 559 131 грн. 64 коп. Стягнув з ПАТ „Квазар" на користь Державного бюджету України судовий збір в розмірі 31 182 грн. 64 коп.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням місцевого господарського суду ПАТ „Квазар" звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою та уточненнями до неї, в якій просило скасувати рішення господарського суду м. Києва від 21.09.2012 року у справі № 5011-66/8890-2012 в частині стягнення з відповідача збитків за здійснення спеціального водокористування з підземних вод без дозволу в сумі 1 559 131 грн. 64 коп. та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Доводи апеляційної скарги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції при прийнятті рішення були неповно з'яcовані обставини, що мають значення для справи, допущено порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, висновки, викладені в рішенні не відповідають обставинам справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.10.2012 року апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження та призначено розгляд справи № 5011-66/8890-2012 у судовому засіданні за участю представників.

До початку судового засідання від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 5011-66/8890-2012 до вирішення пов'язаної з нею адміністративної справи № 2а-12567/12/2670.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.12.2012 року по справі №5011-66/8890-2012 було зупинено провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва за позовом Публічного акціонерного товариства „Квазар" до Державної екологічної інспекції у м. Києві про визнання протиправних дій та скасування рішення, викладеного у формі акта від 28.04.2012 року б/н (№ справи 2-а-12567/2670).

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.04.2013 року було поновлено провадження у справі та призначено її розгляд на 23.05.2013 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2013 року було відкладено розгляд справи до 13.06.2013 року.

Публічним акціонерним товариством ,,Квазар" подано до суду клопотання про призначення судово - економічної експертизи, яке судом розглянуте в судовому засіданні та відхилено за недоведеністю та безпідставністю.

Під час апеляційного провадження представник відповідача підтримав доводи своєї апеляційної скарги, прокурор та представник позивача просили залишити рішення господарського суду м. Києва без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, представник третьої особи не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Згідно з ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 28.04.2012 року державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища міста Києва відповідно до вимог ст.ст. 15, 20, 35 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища", на вимогу Прокуратури Подільського району міста Києва від 12.04.2012 року, проведено позапланову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства ПАТ ,,Квазар", за результатами якої складено відповідний акт перевірки від 28.04.2012 року.

Відповідно до акту перевірки встановлено, що термін дії дозволу на спеціальне водокористування № УКР-461-Кіє від 01.07.2010 року вичерпано 31.10.2011 року, дію дозволу подовжено 07.03.2012 року, та, таким чином, ПАТ ,,Квазар" в період з 01.11.2011 року по 07.03.2012 року самовільно здійснювало використання підземних прісних вод за відсутності дозволу на спеціальне водокористування, чи порушило ст.ст. 44, 48, 49, 110 Водного кодексу України.

В акті перевірки зафіксовано, що згідно журналу ПОД-11 ПАТ ,,Квазар" самовільно без дозволу на спеціальне водокористування, в порушення ст.ст. 44, 48, 49, 110 Водного кодексу України, із підземних джерел забрано прісної води: зі свердловини № 7: з 07.11.2011 року по 08.12.2011 року - 5571 куб.м., з 08.12.2011 року по 09.01.2012 року - 15360 куб.м., з 09.01.2012 року по 07.02.2012 року - 17272 куб.м., з 07.02.2012 року по 07.03.2012 року - 20348 куб.м., зі свердловини № 5: з 08.11.2011 року по 08.12.2011 року - 13840 куб.м.

18.08.2011 року, 01.11.2011 року, 01.12.2011 року, 30.01.2012 року відповідач звертався до Державного управління охорони навколишнього природного середовища в м. Києві з заявами про видачу Дозволу на спеціальне водокористування щодо об'єкту: підземні води з трьох артезіанських свердловин.

Листами від 13.10.2011 року, 24.11.2011 року, 24.01.2012 року, 01.02.2012 року Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в м. Києві було відмовлено відповідачу у видачі дозволу на спеціальне водокористування. Такі відмови були вмотивовані тим, що подані відповідачем документи підлягають доопрацюванню у зв'язку з низкою виявлених недоліків.

За результатами розгляду заяви відповідача від 02.03.2012 року, Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в м. Києві 07.03.2012 року було видано Публічному акціонерному товариству ,,Квазар" дозвіл на спеціальне водокористування № УКР-461-Кіє терміном дії з 07.03.2012 року до 07.03.2015 року. Дозвіл видано щодо водного об'єкту: підземні води - три існуючі артезіанські свердловини, 60//Чер.Днепр.

Державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища міста Києва відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів", затвердженої наказом Мінприроди України від 20.07.2009 року № 389, зареєстрованої в Мін'юсті від 14.08.2009 року за № 767/16783, було виконано розрахунок розміру збитків, заподіяних державі ПАТ ,,Квазар" внаслідок самовільного забору підземних вод на госппобутові потреби, відповідно до якого загальна сума заподіяних відповідачем державі збитків становить 3 246 012,44 грн.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду має бути залишене без змін з наступних підстав.

Відповідно до ст. 44 Водного кодексу України водокористувачі зобов'язані, зокрема, здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу, а ст. 48 визначено поняття спеціальне водокористування як забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

Відповідно до ст. 49 Кодексу спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу. Дозвіл на спеціальне водокористування видається: державними органами охорони навколишнього природного середовища - у разі використання води водних об'єктів загальнодержавного значення; Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими Радами за погодженням з державними органами охорони навколишнього природного середовища - у разі використання води водних об'єктів місцевого значення. Видача дозволу на спеціальне водокористування здійснюється за клопотанням водокористувача з обгрунтуванням потреби у воді, погодженим з державними органами водного господарства, - в разі використання поверхневих вод, державними органами геології - в разі використання підземних вод та державними органами охорони здоров'я - в разі використання водних об'єктів, віднесених до категорії лікувальних. Порядок погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування затверджується Кабінетом Міністрів України. У дозволі на спеціальне водокористування встановлюються ліміт забору води, ліміт використання води та ліміт скидання забруднюючих речовин. У разі настання маловоддя ці ліміти можуть бути зменшені спеціально уповноваженими державними органами без коригування дозволу на спеціальне водокористування. Спеціальне водокористування є платним.

Відповідно до ст. 40 Закону України ,,Про охорону навколишнього природного середовища" використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог: здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища.

Як було вже було зазначено, відповідно до акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 28.04.2012 року, відповідачем було здійснене спеціальне водокористування без наявності відповідного дозволу, чим порушені вимоги ст. ст. 44, 49 Водного кодексу України, а також ст. 40 Закону України ,,Про охорону навколишнього природного середовища".

Вищевказаний акт та дії Державної екологічної інспекції у м. Києві щодо складання та оформлення акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства відповідачем було оскаржено в судовому порядку, однак ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.11.2012 року провадження в частині позовних вимог ПАТ ,,Квазар" про визнання протиправним та скасування акту перевірки Державної екологічної інспекції у м. Києві від 28.04.2012 року закрито.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.11.2012 року в задоволенні позову ПАТ ,,Квазар" до Державної екологічної інспекції у м. Києві про визнання дій протиправними відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2013 року ухвалу та постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.11.2012 року було залишено без змін.

Зокрема даними судовими рішеннями було встановлено, що порядок здійснення водокористування, права та обов'язки водокористувачів, а також процедура отримання дозволів на спеціальне водокористування встановлюється природоохоронним законодавством України. Стаття 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення регулює адміністративну відповідальність у сфері порядку провадження господарської діяльності. Відсутність факту застосування за наслідками перевірки адміністративної відповідальності до посадових осіб Публічного акціонерного товариства ,,Квазар", не свідчить про протиправність дій відповідача із складення акту перевірки.

Відповідно до пункту 4.13 Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.09.2008 №464 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.01.2009 за №18/16034, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, за результатами проведеної перевірки, в тому числі спільної з іншими органами державного нагляду (контролю), державним інспектором складається акт перевірки вимог природоохоронного законодавства.

Згідно з пунктом 1.4 зазначеного Порядку акт перевірки - документ, який фіксує факт проведення планових, позапланових перевірок суб'єктів господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та його дотримання, тому державний інспектор зобов'язаний скласти акт після закінчення проведення перевірки суб'єкта господарювання. При цьому, складання акту перевірки не ставиться в залежність від факту складання протоколу про адміністративне правопорушення та притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності за порушення вимог природоохоронного законодавства.

Таким чином доводи відповідача щодо порушення Державною екологічною інспекцією у місті Києві порядку проведення перевірки та те, що оскільки посадові особи ПАТ ,,Квазар" не були притягнуті до юридичної відповідальності на підставі акту перевірки від 28.04.2012 року, тому відсутня вина з боку відповідача в порушенні природоохоронного законодавства спростовуються судовими рішеннями.

Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідності до принципу мовчазної згоди, відповідач набував право на провадження дій із забору підземних вод без отримання дозволу на спеціальне водокористування з 01.01.2012р., тому відповідно розмір збитків судом вирахувано в розмірі 1 559 131 грн. 64 коп.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з даним висновком суду першої інстанції з огляду на слідуюче.

Відповідно до ст. 1 Закону України ,,Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності", принцип мовчазної згоди - принцип, згідно з яким суб'єкт господарювання набуває право на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності без отримання відповідного документа дозвільного характеру, за умови якщо суб'єктом господарювання або уповноваженою ним особою подано в установленому порядку заяву та документи в повному обсязі, але у встановлений законом строк документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі не видано або не направлено.

Статтею 4-1 даного Закону передбачено, що порядок видачі документів дозвільного характеру або відмови в їх видачі, переоформлення, видачі дублікатів, анулювання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними (регіональними, місцевими) органами встановлюється Кабінетом Міністрів України за поданням відповідного дозвільного органу, погодженим з уповноваженим органом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Строк видачі документів дозвільного характеру становить десять робочих днів, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 49 Водного кодексу України встановлено, що порядок погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.4 Порядку погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 р. N 321, клопотання водокористувачів розглядаються, а дозволи видаються в місячний термін з дня подання в установленому порядку клопотання.

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, відповідачем 19.08.2011р., 02.11.2011р., 01.12.2011р. подавались до Державного управління охорони навколишнього природного середовища в м. Києві заяви про видачу дозволу на спеціальне водокористування, щодо яких Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в м. Києві йому було відмовлено у видачі дозволу, відповідно, листами: № 06-07/6864/2450 від 13.10.2011р., 06-07/9217/3563 від 24.11.2011р., 06-07/10322 від 24.01.2012р.

Лист № 06-07/6864/2450 від 13.10.2011р. направлений відповідачу з порушенням встановленого законодавством місячного терміну, проте підставами відмови є відсутність повного обсягу документів, необхідних для видачі дозволу, тому принцип мовчазної згоди до правовідносин, що виникли внаслідок направлення відповідачу відмови у видачі дозволу листом № 06-07/6864/2450 від 13.10.2011р. застосований бути не може.

Лист № 06-07/9217/3563 від 24.11.2011р. направлений відповідачу з дотриманням встановленого законодавством для розгляду заяви місячного строку, тому застосування принципу мовчазної згоди у даному випадку теж неможливо.

Листом № 06-07/10322 від 24.01.2012р. відповідачу також відмовлено у видачі дозволу на спеціальне водокористування, підставами відмови є розбіжності та суперечності у даних документів, доданих до заяви і не свідчить про неподання відповідачем для розгляду повного обсягу необхідних документів. При цьому заяву про видачу дозволу відповідачем подано 01.12.2011р., а відмова направлена 24.01.2012р.

У даному випадку Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в м. Києві порушено встановлений законодавством місячний термін на направлення відмови, а тому до спірних правовідносин може бути застосований принцип мовчазної згоди і у відповідності до такого принципу відповідач набував право на провадження дій із забору підземних вод без отримання дозволу на спеціальне водокористування з 01.01.2012р.

Відповідно до ст. 69 Закону України ,,Про охорону навколишнього природного середовища" шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, у повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Згідно статті 110 Водного кодексу України відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні, зокрема, у недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування.

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Обов'язковими умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв'язку між діями особи та збитками, які складають об'єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Отже, зменшення майнових благ внаслідок неправомірних дій наступає об'єктивно, тобто незалежно від волевиявлення сторони, як наслідок невиконання зобов'язань.

Обов'язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв'язок між неправомірними діями і збитками. Збитки є наслідком, а невиконання зобов'язань -причиною.

Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення, виключає його відповідальність.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, розрахунок збитків було зроблено відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів", затвердженої наказом Мінприроди України від 20.07.2009 року № 389, з урахуванням обсягів забраної відповідачем води із свердловини № 7 за період з 08.11.2011 по 07.03.2012 р в обсязі 58551 куб. м, свердловини № 5 за період з 08.11.2011 по 08.12.2011 р в обсязі 13840 куб. м.

Оскільки у відповідача виникло право на провадження дій із забору підземних вод без отримання дозволу на спеціальне водокористування з 01.01.2012р. позивачем необґрунтовано обраховані збитки з обсягів води забраної із свердловини № 7 за період з 09.01.2012 по 07.03.2012 р в обсязі 37620 куб. м, що призвело до необґрунтованого визначення розміру збитків в сумі 1 686 880,80 грн. Тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість вимог прокурора в цій частині та відмову в їх задоволенні та правомірністю задоволенню позовних вимог в сумі 1 559 131,64 грн. .

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було встановлено причинно-наслідковий зв'язок між вчиненням протиправних дій - здійсненням спеціального водокористування з підземних вод без дозволу, чим завдано збитків державі в розмірі 1 559 131,64 грн. і діями відповідача та заподіяними збитками.

Згідно з ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з нормами статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для скасування рішення господарського суду м. Києва.

Колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому рішення має бути залишено без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства ,,Квазар" на рішення господарського суду м. Києва від 20.09.2012 року по справі № 5011-66/8890-2012 - залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду м. Києва від 20.09.2012 року по справі № 5011-66/8890-2012 залишити без змін.

3. Справу № 5011-66/8890-2012 повернути до господарського суду м. Києва.

Постанова набуває чинності з дня її прийняття.

Повний текст постанови підписано17.06.2013 р.

Головуючий суддя Гаврилюк О.М.

Судді Авдеєв П.В.

Куксов В.В.