Справа 913/15/2012

Номер провадження 1/350/4/2013

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 червня 2013 року смт.Рожнятів

Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

у складі : головуючого судді Пулика М.В.,

секретаря судового засідання Стадник О.С.,

прокурора Мартина М.М.,

захисника ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт.Рожнятів кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_1,уродженки та жительки АДРЕСА_1, українки,з вищою освітою, заміжньої, на утриманні неповнолітня дитина,пенсіонерки, раніше не судимої, громадянки України,за ст.ст.364 ч.3,366 ч.1 КК України, суд,-

встановив:

Підсудна ОСОБА_2, будучи працівником правоохоронного органу та службовою особою, зловживала владою та службовим становищем, тобто з корисливих мотивів, в інших особистих інтересах та в інтересах третьої особи, використала своє службове становище всупереч інтересам служби, що завдало істотної шкоди державним інтересам.

Крім цього,підсудна вчинила службове підроблення, тобто будучи службовою особою внесла до офіційних документів завідомо неправдиві відомості, інше підроблення документів, а також склала і видала завідомо неправдиві документи.

Злочини вчинено за таких обставин.

Підсудна ОСОБА_2 з 01.09.2006 року по 01.09.2010 року працювала на посаді начальника Калуського міжрайонного відділу кримінально-виконавчої інспекції управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Івано-Франківській області.

Згідно наказу начальника Державного департаменту України з питань виконання покарань № 32 о/с від 25.06.2009 підсудній присвоєно спеціальне звання підполковника внутрішньої служби.

У відповідності до розділу 2 Посадової інструкції начальника Калуського міжрайонного відділу кримінально-виконавчої інспекції,затвердженої 23.06.2009 року начальником управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Івано-Франківській області на підсудну ОСОБА_2, як начальника міжрайонного відділу кримінально-виконавчої інспекції, покладено обов'язок здійснювати загальне керівництво Калуським міжрайонним відділом кримінально-виконавчої інспекції, організовувати і направляти роботу територіальних підрозділів кримінально-виконавчої інспекції, персонально відповідати за виконання покладених на службу завдань і функцій; вивчати та аналізувати роботу підпорядкованих підрозділів кримінально-виконавчої інспекції по виконанню ними судових рішень на осіб, засуджених до покарань, що непов'язаних з позбавленням волі, виявляти недоліки та вживати заходів для їх усунення; вивчати стан дотримання працівниками підпорядкованих територіальних підрозділів кримінально-виконавчої інспекції та адміністраціями підприємств, установ та організацій вимог КВК України, в частині контролю за виконанням вироків на осіб, які засуджені до громадських робіт та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, а також виконанням постанов суду на осіб, притягнутих до адміністративної відповідальності, яким призначено адміністративне стягнення у виді громадських робіт.

Згідно п. 2.15.4 Посадової інструкції на підсудну покладено обов"язок організовувати взаємодію Калуського міського підрозділу кримінально-виконавчої інспекції з службами Калуського МРВ УМВС України в Івано-Франківській області, проводити щоквартальні звірки щодо повноти обліку засуджених до покарань, не пов'язаних з позбавленням волі; забезпечувати виконання вироків (постанов, ухвал) суду відносно осіб, які засуджені до виправних робіт; забезпечувати виконання судових рішень відносно осіб, які засуджені до позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю; забезпечувати виконання постанов суду на осіб, звільнених від відбування покарання умовно-достроково; забезпечувати виконання наказів, рішень оперативних нарад та вказівок, що стосується роботи кримінально-виконавчої інспекції.

Вироком Бучацького районного суду Тернопільської області від 05.07.2005 року ОСОБА_4 визнано винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст. 187 КК України та призначено покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді трьох років позбавлення волі.На підставі ст. 75 КК України її звільнено від призначеного покарання з випробовуванням, з іспитовим строком два роки та зобов'язано, у відповідності до ст. 76 КК України, не виїжджати за межі України, повідомляти компетентні органи про зміну місця проживання, роботи або навчання, щоквартально з'являтись для реєстрації.

На підставі вироку Бучацького районного суду, ОСОБА_4 14.11.2005 року взято на облік Бучацьким районним підрозділом Теребовлянського міжрайонного відділу кримінально-виконавчої інспекції управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Тернопільській області.

19.07.2005 року на вирок Бучацького районного суду Тернопільської області від 05.07.2005 року прокуратурою Тернопільської області внесено апеляцію ,яка ухвалою колегії суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду Тернопільської області від 26.10.2005 року відхилена.

21.12.2005 року на вирок Бучацького районного суду Тернопільської області від 05.07.2005 року та ухвалу колегії суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду Тернопільської області від 26.10.2005 року, прокуратурою Тернопільської області внесено касаційне подання до Верховного Суду України.

У зв'язку із зміною засудженою ОСОБА_4 місця свого проживання, яка у липні 2006 року переїхала проживати в м. Калуш Івано-Франківської області, її облікова справа № 94 21.09.2006 року була направлена до управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Івано-Франківській області і в подальшому скерована в Калуський міжрайонний відділ кримінально-виконавчої інспекції для взяття на облік. Згідно повідомлення Калуського міжрайонного відділу кримінально-виконавчої інспекції № 1026 від 28.09.2006 року облікова справа щодо ОСОБА_4 прийнята до виконання по територіальності в Калуському міжрайонному відділі кримінально-виконавчої інспекції із присвоєнням нового порядкового облікового № 50.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 01.08.2006 року ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 26.10.2005 року щодо ОСОБА_4 скасовано,а кримінальну справу направлено на новий апеляційний розгляд.

22.11.2006 року вироком Апеляційного суду Тернопільської області ОСОБА_4 визнано винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.187 КК України та призначено покарання із застосуванням ст.69 КК України у виді чотирьох років позбавлення волі з конфіскацією усього належного їй на праві власності майна.Вказаний вироку набрав законної сили.

26.04.2007 року Калуським MРB УМВС України в Івано-Франківській області зареєстровано розпорядження Апеляційного суду Тернопільської області за № 11-322/06 від 24.04.2007 року про вступ вироку Апеляційного суду Тернопільської області від 22.11.2006 року щодо ОСОБА_4 в законну силу, яке разом із копією вироку Апеляційного суду Тернопільської області від 22.11.2006 року та копією ухвали Верховного Суду України від 22.03.2007 року,скероване начальнику Калуського міжрайонного відділу кримінально-виконавчої інспекції для виконання. Вказані документи 04.05.2007 року підсудна зареєструвала в журналі обліку вхідної кореспонденції Калуського міжрайонного відділу кримінально-виконавчої інспекції за вхідним № 71.

На підставі вироку Апеляційного суду Тернопільської області від 22.11.2006 року підсудною було незаконно заведено нову облікову справу за № 20 відносно засудженої ОСОБА_4 про взяття її на облік, про що ОСОБА_2 письмово повідомила Апеляційний суд Тернопільської області за вихідним № 533 від 04.05.2007 року та начальника Калуського МРВ УМВС України в Івано-Франківській області за вихідним № 536 від 04.05.2007 року. У вказаних вихідних документах підсудна ОСОБА_2, будучи представником влади та працівником правоохоронного органу, маючи спеціальне звання підполковника внутрішньої служби, тобто будучи службовою особою, яка наділена організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими повноваженнями, і у відповідності до вимог ст.ст. 1,2,3 Закону України "Про боротьбу з корупцією" є суб'єктом корупційного діяння, зловживаючи своїм службовим становищем та діючи умисно,з корисливих мотивів, всупереч інтересам служби та в інтересах засудженої ОСОБА_4, з метою уникнення нею покарання у вигляді позбавлення волі, внесла завідомо неправдиві відомості, про те, що ОСОБА_4 ніби-то засуджена Апеляційним судом Тернопільської області на чотири роки позбавлення волі з випробуванням,з іспитовим строком два роки, достовірно знаючи, що вироком цього суду від 22.11.2006 року відносно ОСОБА_4 ст. 75 КК України не застосована, іспитовий термін не встановлено.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, спрямовану на незаконне уникнення засудженою ОСОБА_4 покарання у вигляді позбавлення волі, призначеного вироком Апеляційного суду Тернопільської області від 22.11.2006 року, який набрав законної сили, підсудна ОСОБА_2, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи умисно, з корисливих мотивів, всупереч інтересам служби та в інтересах засудженої ОСОБА_4, грубо порушуючи вимоги ст. 63 Кримінального кодексу України, якою встановлено, що покарання у виді позбавлення волі полягає в ізоляції засудженого та поміщенні його на певний строк до кримінально-виконавчої установи закритого типу, а також ст. 4 Кримінально-виконавчого кодексу України, в якій зазначено, що підставою виконання і відбування покарання є вирок суду, який набрав законної сили, діючи в порушення вимог п. 2.15.13 Посадової інструкції, яким її зобов'язано виконувати накази та вказівки, які стосуються роботи підрозділу кримінально-виконавчої інспекції, достовірно знаючи, що вирок Апеляційного суду Тернопільської області від 22.11.2006 року щодо ОСОБА_4 про призначення їй покарання у вигляді реального позбавлення волі набрав законної сили, 24.11.2008 року свідомо підготовила та видала завідомо неправдиві документи, а саме матеріали та подання про передачу матеріалів до Калуського міськрайонного суду від 24.11.2008 року стосовно ОСОБА_4, ніби-то засудженої 22.11.2006 року Апеляційним судом Тернопільської області за ст. 187 ч.4 КК України із застосуванням ст. 75 КК України на чотири роки позбавлення волі з випробовуванням,з встановленням іспитового строку тривалістю два роки, що фактично не відповідало дійсності, для вирішення питання про звільнення її від призначеного вироком суду покарання. На підставі складених та виданих підсудною ОСОБА_2 в порушення вимог 2.15.13 Посадової інструкції, завідомо неправдивих документів, 03.12.2008 року постановою Калуського міськрайонного суду засуджену ОСОБА_4 було незаконно звільнено від відбування покарання.

Підсудна ОСОБА_2 свою винуватість у вчиненні злочинів передбачених ст.ст.364 ч.3,366 ч.1 КК України не визнала,суду дала показання про те,що будь-якого злочину,що їй інкримінує орган досудового слідства не вчиняла. З 2006 року і до 02 вересня 2010 року працювала на посаді начальника Калуського міського підрозділу кримінально-виконавчої інспекції.

25 вересня 2006 року у Калуський підрозділ КВІ з управління державного департаменту з питань виконання покарань Тернопільської області поступила особова справа на ОСОБА_4,яка засуджена вироком від 05.07.2005 року Бучацького районного суду за ст.187 ч.4 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком три роки.До призначеного покарання застосовано ст.75 КК України,тобто від відбування призначеного покарання ОСОБА_4звільнено з випробуванням,з іспитовим терміном два роки. Про одержання цієї справи та прийняття її до виконання вона повідомила начальника Теребовлянського МРВ КВІ. На початку листопада 2006 року була винесена постанова про встановлення днів явки ОСОБА_4 на реєстрацію.

04 травня 2007 року вона,підсудна, зареєструвала розпорядження про виконання вироку Апеляційного суду Тернопільської області від 22.11.2006 року та копію ухвали Верховного Суду України від 22.03.2007 року .

Зазначений вирок Апеляційного суду та Ухвала Верховного Суду України спочатку були адресовані Апеляційним судом начальнику Калуського МРВ УМВС України, де і були зареєстровані,однак начальник Калуського МРВ УМВС поставив резолюцію на супровідному листі і разом з вироком та ухвалою передав на виконання їй,підсудній.

Ознайомившись з резолютивною частиною вироку вона зробила висновок,що апеляційним судом скасовано вирок Бучацького районного суду в частині призначеного покарання ОСОБА_4, а в частині застосування до покарання ст.75 КК України залишено без змін.04 травня 2007 року ведення особової справи відносно ОСОБА_4на підставі вироку Бучацького районного суду було припинено у зв"язку із зняттям її з обліку.Цією ж датою була заведена особова справа відносно ОСОБА_4,а підставою для цього був вирок Апеляційного суду Тернопільської області. 04 травня 2007 року вона повідомила Апеляційний суд Тернопільської області про те,що копія вироку суду відносно ОСОБА_4 отримана та прийнята до виконання. Також було повідомлено начальника Калуського МРВ УМВС та начальника ВГІРФО Бучацького РВ УМВС про те,що засуджена ОСОБА_4 взята на облік в Калуську КВІ.Пізніше також не скривала того факту,що вирок виконується в КВІ.

В усіх документах вона вказувала,що ОСОБА_4 засуджена за ст.187 ч.4 КК України на чотири роки позбавлення волі з випробуванням,з іспитовим терміном два роки.У зв"язку з цим , 24 листопада 2008 року, тобто через два роки після закінчення випробувального терміну, що минув від дати постановлення вироку Апеляційним судом,вона підготувала подання Калуському міськрайонному суду,в якому поставила питання про звільнення ОСОБА_4 від відбування покарання призначеного вироком Апеляційного суду.03.12.2008 року ОСОБА_4 було звільнено від відбування покарання.

Вивчаючи резолютивну частину судового рішення вважала,що апеляційним судом скасовано вирок Бучацького районного суду в частині розміру призначеного ОСОБА_4 покарання, а в частині застосування ст.75 КК України залишено без змін,тим більше,що вироком апеляційного суду міру запобіжного заходу ОСОБА_4не було змінено.Про те,що вона поставила ОСОБА_4,на облік,як засуджену,щодо якої встановлено іспитовий термін,вона повідомила відповідні установи і будь-якої вказівки про те, що вирок виконується неправильно,від них в КВІ не надходило.Також,начальником Калуського МРВ УМВС розпорядження про вступ вироку в законну силу разом з копією вироку апеляційного суду Тернопільської області та ухвалою Верховного Суду України було скеровано їй,підсудній ,до виконання,що також свідчило про те,що саме КВІ повинна виконувати вирок,оскільки до повноважень КВІ не входить виконання вироків з реальною мірою покарання, цим займається тільки міліція.Тому у неї не було жодного сумніву в тому , що до покарання призначеного ОСОБА_4застосовано ст.75 КК України.Будь-яких умисних дій вона не вчиняла. Засуджена ОСОБА_4не є її родичкою чи знайомою, і будь-яких,в тому числі і дружніх відносини з нею не підтримувала,ніякої користі з ОСОБА_4вона не отримала,як не діяла і на її користь.Вважає,що через юридичну неграмотність,через складне викладення резолютивної частини вироку Апеляційного суду Тернопільської області вона неналежно виконала цей вирок. Визнає себе винуватою у службовій недбалості,тобто у вчиненні злочину передбаченого ст.367 ч.1 КК України.

Незважаючи на невизнання підсудною своєї вини,її винуватість у вчиненні інкримінованих їй злочинів повністю доказана у судовому засіданні показаннями свідків, даними,що містяться в протоколах слідчих дій,іншими письмовими доказами зібраними в ході досудового слідства.

Зокрема винуватість підсудної ОСОБА_2 у вчиненні злочинів передбачених ст.ст.364 ч.3,366 ч.1 КК України доказана:

-даними,що містяться в показаннях,які дав суду свідок ОСОБА_5про те,що до червня 2009 року працював на посаді інспектора КВІ м.Калуша.В коло його службових обов"язків входило виконання вироків суду не пов"язаних з позбавленням волі. Справу ОСОБА_4 вела ОСОБА_2,а він тільки один раз відбирав пояснення у засудженої.Наскільки він пригадує,то вироком апеляційного суду ОСОБА_4 змінено міру покарання,а чи було застосовано до покарання ст.75 КК України не може сказати.

-даними,що містяться в показаннях,які дала суду свідок ОСОБА_4 про те,що протягом двох років вона приходила на реєстрацію в КВІ до підсудної ОСОБА_2, яка вела особову справу, відбирала пояснення про місце проживання та спосіб життя. З підсудною вона ніяких особистих стосунків не підтримувала.За час відбування покарання підсудна ніяких грошей чи інших матеріальних цінностей не вимагала,а вона,свідок, нічого їй не пропонувала та не давала.З проханням про внесення до суду подання про її звільнення,вона до ОСОБА_2також не зверталася,а постанову Калуського міськрайонного суду вона отримала поштою і після ознайомлення з нею, вважала, що відбула покарання повністю.

-даними,що містяться в показаннях,які дав суду свідок ОСОБА_6 про те,що він, працючи на посаді начальника сектору з питань запобігання та протидії корупції і внутрішньої безпеки управління ДДУПВП в Івано-Франківській області, проводив службову перевірку по факту порушень ОСОБА_2вимог кримінально-виконавчого законодавства України.В процесі перевірки було встановлено,що вироком Бучацького районного суду ОСОБА_4,засуджена на три роки позбавлення волі. На підставі ст.75 КК України її звільнено від призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим терміном два роки. На підставі цього вироку ОСОБА_4 була взята на облік Бучацьким районним підрозділом КВІ,а потім Калуською КВІ.Пізніше Апеляційний суд Тернопільської області скасував вирок Бучацького районного суду та призначив ОСОБА_4 інше покарання, у вигляді позбавлення волі строком чотири роки.Цей вирок поступив в Калуський МРВ УМВС начальник якого помилково скерував вирок до виконання в КВІ.Після цього підсудна ОСОБА_2 взяла ОСОБА_4на облік як таку,що ніби-то продовжує перебувати на іспитовому терміні,хоч засуджена повинна була відбувати покарання реально.

-даними,що містяться в показаннях,які дав суду свідок ОСОБА_8 про те,що ознайомившись із документами, які надійшли з Апеляційного суду Тернопільської області, він дійсно на супровідному листі поклав свою резолюцію, якою зобов'язав ОСОБА_2 їх виконувати, оскільки йому було відомо, що виконанням вироку суду відносно засудженої ОСОБА_4 протягом останнього часу займалась Калуська КВІ і тому він скерував цей вирок суду у КВІ для виконання, а саме для закриття облікової справи відносно ОСОБА_4 і після цього вирок суду підлягав поверненню для виконання в Калуський МВ УМВС. Однак вирок суду з КВІ у Калуський МВ УМВС не повертався, а перебував на виконанні у ОСОБА_2 Про подальший хід виконання вироку суду щодо засудженої ОСОБА_4 йому нічого не відомо, оскільки на початку травня 2007 року він був звільнений із займаної посади начальника Калуського МВ УМВС, у зв'язку з виходом на пенсію;

-даними,що містяться в показаннях,які дав в ході досудового слідства та які оголошено в судовому засіданні в порядку ст.306 КПК України свідок ОСОБА_9 - заступник начальника, начальник штабу Калуського МРВ УМВС про те,що вироком Бучацького районного суду Тернопільської області від 05.07.2005 ОСОБА_4 визнана винуватою у скоєні злочину передбаченого ч.4 ст.187 КК України і засуджена на три роки позбавлення волі. У відповідності до вказаного вироку засудженій призначено покарання із застосуванням ст.69 КК України у виді 3 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України її звільнено від призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком два роки. Згідно вироку Апеляційного суду Тернопільської області від 22.11.2006 року, який залишено в силі ухвалою Верховного Суду України від 22.03.2007 року, вирок Бучацького районного суду від 05.07.2005 року скасовано та призначено громадянці ОСОБА_4 інше покарання - у вигляді позбавлення волі на строк чотири роки позбавлення волі з конфіскацією усього належного їй на праві власності майна, без застосування ст. 75 КК України. Розпорядження про вступ цього вироку в законну силу направлено Апеляційним судом Тернопільської області на ім'я начальника Калуського МРВ УМВС в Івано-Франківській області за №11-322/06 від 24.04.2007року і яке було зареєстровано в журналі вхідної кореспонденції Калуського РВ УМВС за № 1630 від 26.04.2007 року.Згідно резолюції начальника Калуського МРВ УМВС від 26.04.2007 року, зазначене розпорядження разом з вироком Апеляційного суду Тернопільської області від 22.11.2006 року та ухвалою Верховного суду України від 22.03.2007 скеровано начальнику Калуського МРВ КВІ УДУПВП ОСОБА_2, яка зареєструвала даний документ 04.05.2007 року і незаконно поставила ОСОБА_4 на облік, як особу, стосовно якої судом застосовано ст. 75 КК України з випробуванням на два роки і яку, в подальшому, постановою Калуського районного суду від 03.12.2008 року було незаконно звільнено від відбування покарання (т.5 а.с.74-78);

-даними,що містяться в показаннях,які дали в ході досудового слідства та які оголошено в судовому засіданні в порядку ст.306 КПК України свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_12про те,що що 25.11.2008року з Калуського МРВ КВІ за вихідним № 965 від 24.11.2008року у Калуський міськрайонний суд поступили матеріали стосовно засудженої ОСОБА_4, разом із особовою справою № 20 на неї, для вирішення питання про звільнення її від покарання, призначеного вироком суду. Ваказані матеріали в Калуському міськрайонному суді були зареєстровані під вхідним № 5-14398 від 25.11.2008 року і після цього, була заведена справа № 5-73/08 р. Судовий розгляд справи про розгляд матеріалів про звільнення ОСОБА_4 від покарання був призначений на 03.12.2008 року і відбувся того ж таки дня. Постановою суду від 03.12.2008року засуджену ОСОБА_4 було звільнено від відбування покарання (т.5 а.с. 62-67; 68-73 );

-даними,що містяться в показаннях,які дала в ході досудового слідства та які оголошено в судовому засіданні в порядку ст.306 КПК України свідок ОСОБА_13 про те,що в період з 16.11.2000 року по 25.05.2009 рік вона працювала помічником прокурора м. Калуша. В її службові обов'язки входило підтримання державного обвинувачення в судах, участь в судових розглядах справ, пов'язаних із виконанням вироків, зокрема і звільнення осіб від покарання. Участі у розгляді справи про звільнення засудженої ОСОБА_4 від покарання 3 грудня 2008 року чи іншого дня, вона та інші працівники прокуратури м. Калуша не брали. У її особистому щоденнику не має будь-яких записів про те, що вказана справа слухалася 03.12.2008 року у Калуському міськрайонному суді і будь-яких повідомлень про розгляд даної справи з вказаного суду в прокуратуру м. Калуша не поступало і не було зареєстровано. Крім того, 03.12.2008 року о 9 год. вона брала участь у розгляді справи у Калуському міськрайонному суді про обвинувачення ОСОБА_14 (т.5 а.с. 51-54 );

-наказом начальника управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Івано-Франківській області № 56 о/с від 01.09.2006року та наказом № 32 о/с від 25.06.2009 року,якими підсудну ОСОБА_2 призначено на посаду начальника Калуського міжрайонного відділу кримінально-виконавчої інспекції управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Івано-Франківській області та присвоєно спеціальне звання підполковника внутрішньої служби (т.5 а.с. 84,88);

-посадовою інструкцією, затвердженої 23.06.2009 року начальником управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Івано-Франківській області на ОСОБА_2, як начальника міжрайонного відділу кримінально-виконавчої інспекції, на яку покладено обов'язок здійснювати загальне керівництво Калуським міжрайонним відділом кримінально-виконавчої інспекції, організовувати і направляти роботу територіальних підрозділів кримінально-виконавчої інспекції, персонально відповідати за виконання покладених на службу завдань і функцій; вивчати та аналізувати роботу підпорядкованих підрозділів кримінально-виконавчої інспекції по виконанню ними судових рішень на осіб, засуджених до покарань, що непов'язаних з позбавленням волі, виявляти недоліки та вживати заходів для їх усунення; вивчати стан дотримання працівниками підпорядкованих територіальних підрозділів кримінально-виконавчої інспекції та адміністраціями підприємств, установ та організацій вимог КВК України, в частині контролю за виконанням вироків на осіб, які засуджені до громадських робіт та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю,однак вимог цього документа підсудною не дотримано (т.6 а.с. 38-40);

-даними,що містяться у висновку службової перевірки по факту порушень вимог кримінально-виконавчого законодавства України, що призвело до незаконного звільнення від відбування покарання ОСОБА_4.( т.2 а.с. 32-35);

-даними,що містяться в особовій справі № 50, заведеною Бучацьким районним підрозділом Теребовлянського міжрайонного відділу КВІ в Тернопільській області на ОСОБА_4,яку визнано винуватою у вчиненні злочину передбаченого ст. 187 ч.4 КК України, з якої вбачається, що вироком Апеляційного суду Тернопільської області від 22.11.2006року , який залишено в силі ухвалою Верховного Суду України від 22.03.2007року , вирок Бучацького районного суду від 05.07.2005 року скасовано, ОСОБА_4 призначено покарання із застосуванням ст.69 КК України у виді позбавлення волі строком чотири роки з конфіскацією усього належного їй на праві власності майна.Запобіжний захід засудженій ОСОБА_4до вступу вироку взаконну силу залишено попередній-підписку про невиїзд.В решті вирок Бучацького районного суду від 05 липня 2005 року залишено без змін ( т.1 а.с. 48-140);

-аналогічне по суті підтверджено даними,що містяться:

- в особовій справі № 20,яка незаконно заведена підсудною на ОСОБА_4.( т.1 а.с. 141-179);у вироку Апеляційного суду Тернопільської області від 22.11.2006 року ( т.1 а.с. 224-225 та в ухвалі Верховного Суду України від 22.03.2007 року( т.1 а.с. 226-227);

-даними,що містяться в матеріалах справи № 5-73/08 року,відносно ОСОБА_4про звільнення її від покарання, якими підтверджено,що підсудна звернулася до Калуського міськрайонного суду з поданням про звільнення ОСОБА_4від покарання,від якого постановою цього суду від 03.12.2008 року засуджену ОСОБА_4 було звільнено ( т.2 а.с. 111-132);

-даними,що містяться в протоколі огляду речових доказів,якими є журнал обліку вихідних несекретних документів Калуського МП КВІ за період з 01.07.2008 року по 03.02.2011рік, в якому на 21-му аркуші під № 965 міститься запис від 24.11.2008 року про відправку до Калуського міськрайонного суду подання з матеріалами та особовою справою № 20 на ОСОБА_4про звільнення її від покарання,за підписом підсудної ОСОБА_2;журнал вхідної кореспонденції Калуського МРВ КВІ за період з 13.01.2003 року по 11.03.2008 рік, в якому на 49-му аркуші під № 71 від 04.05.2007року міститься запис про поступлення в Калуський МРВ КВІ супровідного листа, розпорядження, копії вироку суду та ухвали на ОСОБА_4Зазначені документи отримані підсудною ОСОБА_2.(т.5 а.с. 100-102);

-ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 28.01.2011року, якою переглянуто постанову Калуського міськрайонного суду від 03.12.2008 року про звільнення ОСОБА_4 від призначеного Апеляційним судом Тернопільської області покарання та скасовано її,а матеріали подання Калуського МРВ КВІ направлено на новий судовий розгляд ( т.5 а.с. 28-29);

-постановою Калуського міськрайонного суду від 21.03.2011 року, якою під час нового судового розгляду у задоволенні подання начальника Калуського МРВ КВІ про звільнення від призначеного судом покарання ОСОБА_4, відмовлено ( т.5 а.с. 108-109);

-даними,що містяться у висновку почеркознавчої експертизи № 02-321319 від 16.05.2011року,якими підтверджено,що подання про передачу матеріалів до суду від 24.11.2008 року про звільнення ОСОБА_4від покарання , супровідний лист до подання та повідомлення начальнику ВГІРФО Бучацького РВ УМВС від 15.12.2008 року № 1042 підписані підсудною ОСОБА_2.(т.5 а.с. 116-125);

Аналізуючи досліджені у судовому засіданні докази у їх сукупності суд приходить до переконання, що неправомірні дії підсудної ОСОБА_2слід кваліфікувати за ст.ст.364 ч.3,366 ч.1 КК України,оскільки вона,будучи працівником правоохоронного органу та службовою особою, зловживала владою та службовим становищем, тобто з корисливих мотивів, в інших особистих інтересах та в інтересах третьої особи ОСОБА_4, використала своє службове становище всупереч інтересам служби, що завдало істотної шкоди державним інтересам ,яка виразилася у підриві авторитету та престижу правоохоронного органу.

Крім цього,підсудна вчинила службове підроблення, тобто будучи службовою особою внесла до офіційних документів завідомо неправдиві відомості,інше підроблення документів, а також склала і видала завідомо неправдиві документи.

Призначаючи покарання підсудній суд у відповідності до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винної та обставини, що пом"якшують та обтяжують покарання.

Обтяжуючих покарання обставин по справі не встановлено.

Пом"якшуючими покарання обставинами для підсудної суд визнає те, що вона одружена,має на утриманні неповнолітню дитину,є особою,яка перебуває на пенсії,раніше до кримінальної відповідальності не притягувалася.

За наведених вище обставин,суд приходить до переконання про необхідність призначити підсудній ОСОБА_2 основні та додаткові покарання в межах санкцій інкримінованих їй злочинів,однак ураховуючи вищеперелічені пом"якшуючі обставини,якими є те,що ОСОБА_2 перебуває у шлюбі та на пенсії,має на утримання неповнолітню дитину,раніше до кримінальної відповідальності не притягувалася, і які,на переконання суду, істотно знижують ступінь тяжкості вчинених нею злочинів ,суд вважає за необхідне застосувати до призначеного їй основного покарання ст.69 КК України,тобто призначити їй основне покарання встановлене в санкції ст.364 ч.3 КК України нижче від найнижчої межі, та застосувати до основного покарання положення ст.75 КК України, тобто звільнити ОСОБА_2 від відбування основного покарання з випробуванням,оскільки на думку суду призначення такого покарання буде необхідним й достатнім для її виправлення та попередження нових злочинів,а додаткове покарання,у відповідності до вимог закону виконувати самостійно.

Оскільки суд застосовує до призначеного покарання положення ст.75 КК України, тобто звільняє підсудну ОСОБА_2від відбування основного покарання з випробуванням,додаткове покарання у виді конфіскації майна призначенню не підлягає.

Згідно з ч.5 ст.74 КК України, особа може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах,передбачених ст.49 цього Кодексу.

За змістом п.2 ч.1 ст.49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до набрання вироком законної сили минуло три роки у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі.

З часу вчинення підсудною злочину передбаченого ст.366 ч.1 КК України минуло три роки, у зв"язку з чим ,суд вважає за можливе звільнити підсудну від призначеного за ст.366 ч.1 КК України покарання, у зв"язку із закінченням строків давності.

Долю речових доказів суд вирішує у відповідності до ст.81 КПК України в редакції 1960 року.

Керуючись ст.ст.323,324,327 КПК України в редакції 1960 року , суд, -

З А С У Д И В :

ОСОБА_2 визнати винуватою у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 364 ч.3,366 ч.1 КК України в редакції закону,що діяв до 11.06.2009 року,та призначити їй покарання:

-за ст. 364 ч. 3 КК України (в редакції закону, що діяв до 11.06.2009року) із застосуванням ст.69 КК України у виді позбавлення волі строком один рік один місяць, з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах, пов'язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими повноваженнями строком один рік один місяць,без конфіскації майна.

-за ст. 366 ч. 1 КК України (в редакції закону, що діяв до 11.06.2009року ) - у виді штрафу в розмірі 850 (вісімсот п"ятдесять) гривень з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах,пов"язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими повноваженнями строком один рік;

Відповідно до ч.5 ст.74 КК України ОСОБА_2 звільнити від призначеного за ст.366 ч.1 КК України основного та додаткового покарань з підстав,передбачених ст.49 КК України,у зв"язку із закінченням строків давності.

У відповідності до ст. 75 КК України, засуджену за ст.364 ч.3 КК України ОСОБА_2 від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі звільнити з випробуванням, з іспитовим строком один рік .

Призначене ОСОБА_2 додаткове покарання у виді позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах, пов'язаних з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими повноваженнями строком один рік один місяць,підлягає реальному виконанню.

Згідно ст. 76 ч.1 п.п.2,3 КК України покласти на ОСОБА_2 такі обов"язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи та повідомляти цей орган про зміну місця проживання.

Обраний засудженій ОСОБА_2 запобіжний захід у виді підписки про невиїзд до вступу вироку в законну силу залишити без змін.

Визнані речовими доказами документи,якими є особові справи № 20 та № 50 заведені на засуджену ОСОБА_4;документи вилучені 18.11.2010 року в приміщенні Калуського МРВ УМВС України в Івано-Франківській області;завірені копії документів,що вилучені 27.12.2010 року в приміщенні СІЗО м.Івано-Франківська; судову справу № 5-73\08 р.в підшитому та пронумерованому вигляді на 18 аркушах згідно опису та завірену її копію,завірену копію судової справи №5-73\08 р.з оригіналом подання про передачу матеріалів до суду від 24.11.2008 року на 1 аркуші,оригінал судової справи № 5-73\08 р.із завіреною копією подання про передачу матеріалів до суду від 24.11.2008 року на 1 аркуші,документи вилучені залишити при справі; журнал вихідної кореспонденції Калуського МРВ КВІ за період з 31.01.2007 року по 27.06.2008 року,журнал обліку вихідних несекретних документів Калуського МРВ КВІ за період з 01.07.2008 року по 03.02.2011 рік,журнал вхідної кореспонденції Калуського МРВ КВІ за період з 13.01.2003 року по 11.03.2008 рік,журнал вхідних несекретних документів Калуського МРВ КВІ за період з 02.07.2008 року по 21.10.2010 рік повернути Калуській МРВ КВІ.

На вирок може бути подана апеляція до Апеляційного суду Івано-Франківської області через Рожнятівський районний суд на протязі п"ятнадцяти днів з часу його проголошення.

Суддя :