АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВA

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді - Ященка М.А.,

суддів - Лясковської В.І., Журавля О.О.,

при секретарі - Мартиненку О.В.,

за участю прокурора - Горбаня В.В..,

потерпілого - ОСОБА_1,

захисника - ОСОБА_2,

засудженого - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції та захисника ОСОБА_4 на вирок Деснянського районного суду м. Києва від 14 грудня 2012 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цим вироком

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимий, -

засуджений за ч. 4 ст. 296 КК України на 3 роки позбавлення волі.

Стягнено з ОСОБА_5 на користь потерпілого ОСОБА_1 20 000,00 грн. моральної шкоди.

Судом вирішено питання про судові витрати та речові докази по справі.

Згідно з вироком суду, 16 квітня 2012 року, близько 21-30 год., ОСОБА_5, знаходячись у приймальному відділенні Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги, яка розташована по вул. Братиславській, 3, в м. Києві, грубо порушуючи громадський порядок, із хуліганських спонукань та мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю та винятковим цинізмом, в присутності медичного персоналу та інших громадян, здійснив два постріли з заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень предмету, схожого на пістолет, в бік потерпілого ОСОБА_1, внаслідок чого останній отримав, легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я у виді непроникаючих вогнепальних поранень грудної клітки та живота, після чого засуджений з місця вчинення злочину зник.

В поданих апеляціях:

-прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, не оспорюючи встановлені судом фактичні обставини справи та кваліфікацію злочину, просить вирок суду скасувати в частині призначеного засудженому покарання, у зв'язку з його невідповідністю тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок м'якості, та постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі на 4 роки 6 місяців. Як зазначає апелянт, судом недостатньо враховано, що засуджений, який під час досудового слідства визнав вину в інкримінованому йому злочині та щиро розкаявся, в суді першої інстанції безпідставно відмовився від цих показань. Крім цього, судом поза увагою залишено спосіб та місце вчинення злочину - лікарня, наявність у приймальному відділенні медперсоналу та інших хворих, а також стан потерпілого ОСОБА_1, який перебував на лежаку в очікування операції;

- захисник ОСОБА_4 просить вирок суду скасувати як незаконний та постановлений з істотним порушенням кримінально-процесуального закону, а кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_5 повернути прокурору на додаткове розслідування. Як зазначає апелянт, висновок суду про винність ОСОБА_5 в інкримінованому йому злочині ґрунтується на непослідовних та суперечливих показаннях потерпілого та свідків, які не вказали на те, що засуджений вчинив інкриміновані йому хуліганські дії, а також результатах судово-медичного обстеження потерпілого і висновках балістичної експертизи, які взагалі не містять даних про вчинення злочину засудженим. Суд не звернув уваги на численні порушення вимог закону під час проведення досудового розслідування кримінальної справи, зокрема на відсутність приводів та підстав для порушення кримінальної справи стосовно ОСОБА_5, невмотивованість та суперечливість рішення слідчого про відновлення досудового слідства по справі від 05 липня 2012 року за відсутності даних які б вказували, що саме засуджений вчинив злочин. В порушення вимог ст.ст. 22, 64 КПК України 1960 року слідчий не встановив час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину саме ОСОБА_5, не встановив його винність та мотиви його діянь. Ні під час проведення досудового слідства ні в суді не встановлені та не перевірені спрямованість умислу засудженого, його мотив, мета, не з'ясовано, чи наявний в його діях склад злочину передбаченого ч. 4.ст. 296 КК України, чи дійсно засуджений порушив своїми діями громадський порядок, чи були вони вчинені з мотивів явної неповаги до суспільства, чи супроводжувалися особливою зухвалістю або винятковим цинізмом, тобто чи наявні в його діях кваліфікуючі ознаки хуліганства, та в чому вони виразились, що є істотним порушенням кримінально-процесуального закону. Є розбіжності між пред'явленим обвинуваченням та обвинувальним висновком в частині кваліфікації дій ОСОБА_5 щодо нанесення тілесних ушкоджень потерпілому, деякі відомості про які в обвинувальному висновку не вказані. Заперечення засудженим своєї вини у злочині підтверджує необґрунтованість його обвинувачення. На вищевказану неповноту та неправильність досудового слідства апелянт неодноразово звертав увагу суду першої інстанції, заявивши клопотання про направлення справи на додаткове розслідування, проте воно залишено судом без задоволення як необґрунтоване.

В запереченні на апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції захисник ОСОБА_4 вважає її безпідставною та необґрунтованою.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора та потерпілого, котрі підтримали апеляціюпрокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції та заперечували проти задоволення апеляції захисникаОСОБА_4, захисника ОСОБА_2 та засудженого, які підтримали апеляцію захисника ОСОБА_4та заперечували проти апеляції прокурора, провівши часткове судове слідство, судові дебати та надавши засудженому останнє слово, перевіривши матеріали кримінальної справи, обговоривши доводи поданих апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції прокурора та захисникаОСОБА_4 не підлягають задоволенню, а вирок суду першої інстанції необхідно змінити, керуючись положеннями ч. 2 ст. 365 КПК України 1960 року, з наступних підстав.

Винність ОСОБА_5 у вчиненні хуліганства, тобто грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, вчинені із застосуванням заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень предмету, не дивлячись на невизнання вини засудженим ОСОБА_5, доведена сукупністю доказів, досліджених в судовому засіданні суду першої інстанції, які знайшли своє повне та об'єктивне відображення у вироку, що підтвердилось і під час проведення судового слідства судом апеляційної інстанції.

Під час досудового слідства та в суді першої інстанції потерпілий ОСОБА_1 давав докладні та послідовні показання про те, що під час його знаходження в приймальному відділенні Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги, яка розташована по вул. Братиславській, 3, в м. Києві, в присутності медичного персоналу та інших громадян, саме ОСОБА_5 здійснив не менше двох пострілів з предмету, схожого на пістолет, внаслідок чого він отримав легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я у виді непроникаючих вогнепальних поранень грудної клітки та живота, жодного разу не змінюючи їх в цій частині. Ці показання він підтвердив і при проведенні відтворення обстановки та обставин події злочину та на очній ставці з засудженим (т. 1, а.с. 15-19, 141-151, 162-164, 165-166, 167-168; т. 2, а.с. 51-53; т. 3, а.с. 13-22). На зазначених показаннях потерпілий наполягав і під час судового слідства в суді апеляційної інстанції, пояснюючи деякі розбіжності в описанні ним зросту особи, яка нанесла йому вогнепальні поранення в лікарні швидкої медичної допомоги та у викладенні фактичних обставин подій, які передували цьому, станом свого здоров'я після отриманих вогнепальних поранень в районі зупинки Зазим'я Броварського району Київської області та дією введених йому перед операцією медичних препаратів. Він переконаний, що стріляв і заподіяв йому тілесні ушкодження в лікарні саме ОСОБА_5 і у нього немає причин обмовляти того. Ці показання потерпілого узгоджуються з іншими доказами, дослідженими судом та підтверджуються ними.

Так, відповідно до даних протоколу пред'явлення фотознімків для впізнання, потерпілий ОСОБА_1 впізнав ОСОБА_5 як особу, що стріляла в нього (т. 1, а.с. 158-159). Показаннями свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, які були допитані в суді першої інстанції, та оголошеними в цьому суді показаннями свідка ОСОБА_10 підтверджуються фактичні обставини, пов'язані з заподіянням потерпілому ОСОБА_1 двох вогнепальних поранень в громадському місці - приймальному відділенні Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги, яка розташована по вул. Братиславській, 3, в м. Києві, в присутності медичного персоналу та інших громадян, а показаннями свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 підтверджується, що після подій в районі зупинки Зазим'я Броварського району Київської області до цієї лікарні на автомобілі «Таврія» червоного кольору прибули саме вони разом з ОСОБА_5 та водієм на ім'я ОСОБА_17, але під час конфлікту з потерпілим вони в нього з предмета, схожого на пістолет, пострілів не здійснювали. Інших осіб з ними не було.

Допитана в судах першої та апеляційної інстанцій свідок ОСОБА_14 підтвердила, що рука чоловіка, в якій знаходився пістолет з котрого було здійснено 3-4 постріли в сторону потерпілого, яку вона з відстані до одного метра спостерігала на місці події, схожа на праву руку засудженого, але при цьому якихось характерних ознак на ній вона не помітила, крім того, що це була чоловіча рука, так як на ній було помітне темне волосся.

Зазначені вище показання потерпілого та свідків відповідають іншим фактичним даним, зокрема, вилученням з місця події гільз, які співпадають за калібром з виявленими в тілі потерпілого гумовими кулями, що підтверджується висновками балістичної експертизи (т. 1, а.с. 43-59), характером та локалізацією виявлених на тілі потерпілого тілесних ушкоджень (т. 1, а.с. 133-138), даним протоколів огляду місця події, на які послався суд першої інстанції (т. 1, а.с. 31-32; 35-36).

Суд першої інстанції, ретельно дослідив та оцінив всі показання, які давав засуджений ОСОБА_5 під час досудового слідства та в суді і прийшов до вірного висновку, що достовірними та правдивими слід вважати ті з них, в яких він визнавав свою вину в тому, що саме він в оглядовій приймального відділення лікарні швидкої медичної допомоги здійснив два постріли з пістолета в сторону потерпілого ОСОБА_1, оскільки ці показання засудженого об'єктивно підтверджуються іншими зібраними по справі та перевіреними доказами, які наведені вище.

З метою перевірки показань ОСОБА_5 про отримання від нього зазначених вище показань шляхом застосування зі сторони оперуповноваженого та слідчого фізичного та психічного насильства, в суді першої інстанції були допитані, як свідки оперуповноважений ОСОБА_15, який пояснив, що після затримання засудженого той добровільно повідомив, що саме він стріляв у потерпілого в лікарні, та слідча ОСОБА_16, котра показала, що під час досудового слідства ОСОБА_5 неодноразово змінював показання, то визнавав вину, то ні, але всі показання давав добровільно, без жодного примусу. Для додаткової перевірки зазначених обставин та заяв засудженого ОСОБА_5 під час досудового слідства та в суді першої інстанції про застосування до нього недозволених методів, ухвалою суду апеляційної інстанції від 08 травня 2013 року, було доручено прокурору Деснянського району м. Києва проведення перевірки, відповідно до вимог КПК України. За результатами цієї перевірки, постановою слідчого прокуратури Деснянського району м. Києва від 10 червня 2013 року, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42013110030000176 від 04 червня 2013 року закрите у зв'язку з відсутністю події кримінального правопорушення.

Під час судового слідства в суді апеляційної інстанції засуджений ОСОБА_5 був ретельно допитаний, а також були досліджені та проаналізовані всі його показання під час досудового слідства та в суді першої інстанції (т. 2, а.с. 30-35; 45-47; 51-53; 54; 59-66; 78-91; 104-107; т.3, а.с. 5-13; 22-23; 60-62). При цьому він підтвердив, що всі ці показання давав дійсно він, а протиріччя в них пояснюються тим, що він заплутався в них, так як спочатку давав неправдиві показання про те, що стріляв у потерпілого, потім неодноразово відмовлявся від цих показань, а потім знову повертався до них, сподіваючись на призначення покарання, не пов'язаного з реальним позбавленням волі. Детальний аналіз та співставлення всіх зазначених вище показань ОСОБА_5, в поєднанні з перевіркою дотримання при цьому його прав на захист у відповідних процесуальних документах та результатами кримінального провадження за заявами ОСОБА_5 про застосування до нього недозволених методів, коли він відмовився від визнання його потерпілим та не навів жодних даних про неправомірні дії працівників міліції, дає підстави колегії суддів погодитись з висновками суду першої інстанції про достовірність саме тих показань засудженого, підтверджених іншими доказами, в яких він зізнавався у вчиненні ним інкримінованого йому діяння.

Що стосується доводів апеляції захисника про недоведеність в діях засудженого складу злочину, передбаченого ч. 4.ст. 296 КК України, а саме того, що він дійсно порушив своїми діями громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувались особливою зухвалістю або винятковим цинізмом, то вони не ґрунтуються на законі та фактичних обставинах справи, наведених вище.

Верховний Суд України своїм рішенням (постановою від 04 жовтня 2012 року у справі № 5-17 кс 12), яке є обов'язковим для всіх судів України, встановив, що об'єктом захисту у ст. 296 КК України є громадський порядок, який слід розуміти як стан суспільних відносин, що виник, сформувався, змінюється та існує під впливом дії правових норм (значною мірою), моральних засад, звичаїв, етичних правил, традицій, інших позаюридичних чинників і знаходить свій вияв (відображається) у безпечності громадського спокою, охороні здоров'я, честі та гідності людини, її прав та свобод, зокрема, права на відпочинок, усталених правил співжиття, комунікації (спілкування), у поведінці в побуті, у повазі і ставленні членів спільноти один до одного, у нормальному функціонуванні органів державної влади, місцевого самоврядування, різних установ, організацій, громадських об'єднань, інших інституцій, які займаються корисною суспільною діяльністю. Посягання на ці відносини здійснюються в активній формі, в основному з ініціативи правопорушника або через використання незначного (нікчемного) приводу, як правило, відбуваються в публічних (громадських, людних) місцях, супроводжуються ненормативною (брутальною, нецензурною) лексикою та/або фізичним насильством, зокрема із використанням травмуючих властивостей таких предметів, як вогнепальна зброя, і призводять до заподіяння моральної та матеріальної шкоди. Саме такими і були дії ОСОБА_5, які були вчинені ним в громадському місці - лікарні швидкої медичної допомоги, в присутності медпрацівників та пацієнтів, з використанням вогнепальної зброї травматичної дії.

Таким чином, суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи і його висновки відповідають їм. Кваліфікація дій засудженого ОСОБА_5 за ч. 4 ст. 296 КК України, як хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, вчинені із застосуванням заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень предмету, є вірною.

Виходячи з викладеного, колегія суддів приходить до висновку про безпідставність доводів апеляції захисника про наявність підстав для скасування вироку суду та повернення справи прокурору на додаткове розслідування.

В той же час, колегія суддів, перевіривши доводи апеляції прокурора щодо м'якості призначеного засудженому покарання, приходить до переконання про невідповідність цих тверджень прокурора фактичним обставинам справи та про необхідність залишення його апеляції без задоволення.

Крім цього, керуючись положеннями ч. 2 ст. 365 КПК України 1960 року, колегія суддів вважає за необхідне змінити вирок суду першої інстанції, виключивши змотивувальної частини вироку, при формулюванні обвинувачення, визнаного судом доведеним, посилання на обов'язкову ознаку об'єктивної сторони хуліганства - винятковий цинізм, як помилково зазначену та таку, що не знайшла підтвердження при юридичній кваліфікації дій засудженого судом першої інстанції, і пом'якшити покарання ОСОБА_5

При цьому, колегія враховує, що при призначенні засудженому покарання, в силу вимог ст. 65 КК України, суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Правильно встановивши ступінь тяжкості вчиненого злочину, суд першої інстанції не встановив обставин, що пом'якшують чи обтяжують покарання ОСОБА_5 В той же час, суд зазначив у вироку, що показання засудженого, в частині здійснення ним пострілів з пістолета в лікарні, він вважає достовірними, правдивими і кладе їх в основу вироку. З цими висновками погоджується і колегія суддів апеляційного суду та приходить до переконання про можливість визнання обставиною, яка пом'якшує покарання ОСОБА_5, сприяння ним розкриттю злочину під час досудового слідства. Ретельно дослідивши матеріали справи, які характеризують особу засудженого, колегія суддів також вважає необхідним визнати ще однією обставиною, яка пом'якшує покарання ОСОБА_5, його бездоганну поведінку до вчинення злочину, оскільки він раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, позитивно характеризувався за час навчання у школі та професійному ліцеї, за місцем мешкання.

Також, при призначенні покарання ОСОБА_5 судом першої інстанції недостатньо враховані фактичні обставини справи, пов'язані з передуючим даному злочину конфліктом в районі зупинки Зазим'я Броварського району Київської області, що могло вплинути на прийняття ним необдуманих рішень та вчинення дій, пов'язаних з застосуванням предмету, схожого на пістолет, в умовах емоційно напружених і швидкоплинних подій в лікарні швидкої медичної допомоги та дані про особу засудженого, який має молодий вік, виховувався без батька та в 17-річному віці втратив матір, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2.

За наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного, колегія суддів вважає за необхідне пом'якшити призначене ОСОБА_5 покарання, застосувавши ст. 69 КК України та перейти до іншого, більш м'якого його виду, не зазначеного в санкції ч. 4 ст. 296 КК України - обмеження волі.

Виходячи з положень ч. 3 ст. 343 КПК України 1960 року, згідно яких взяття під варту як запобіжний захід допускається лише при наявності підстав, зазначених у відповідних статтях глави 13 цього Кодексу та вимог ст. 155 КПК України 1960 року щодо кола осіб, до яких може бути застосовано взяття під варту, як запобіжний захід, а також з врахуванням того, що згідно з ч. 2 ст. 377 КПК України, при засудженні до обмеження волі суд з урахуванням особи та обставин, встановлених під час кримінального провадження, має право звільнити обвинуваченого з-під варти, колегія суддів вважає за необхідне, у зв'язку з призначенням ОСОБА_5 покарання у виді обмеження волі, звільнити його з-під варти негайно, в залі суду, роз'яснивши йому обов'язок з'являтись до кримінально-виконавчої установи для відбуття покарання у виді обмеження волі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України 1960 року, п. 15 Перехідних положень КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції та захисника ОСОБА_4 залишити без задоволення.

В порядку ч. 2 ст. 365 КПК України 1960 року вирок Деснянського районного суду м. Києва від 14 грудня 2012 року щодо ОСОБА_5 змінити.

З мотивувальної частини вироку, при формулюванні обвинувачення, визнаного судом доведеним, виключити посилання на обов'язкову ознаку об'єктивної сторони хуліганства - винятковий цинізм.

Призначене ОСОБА_5 покарання за ч. 4 ст. 296 КК України пом'якшити, застосувавши ст. 69 КК України та визначивши йому покарання у виді обмеження волі на строк 3 (три) роки.

Строк відбування покарання обчислювати з дня фактичного прибуття ОСОБА_5 до кримінально-виконавчої установи, зарахувавши до нього, у відповідності до ст. 72 КК України, час перебування ОСОБА_5 під вартою за даною справою з 12 липня 2012 року по 20 червня 2013 року, зі співвідношення, що одному дню позбавлення волі відповідають два дні обмеження волі.

Звільнити ОСОБА_5 з під-варти негайно, в залі суду.

В решті вирок залишити без зміни.

Судді:

_______________ _______________ _______________

М.А. Ященко  В.І. Лясковська О.О. Журавель

Справа № 11/796/993/2013

Категорія: ч. 4 ст. 296 КК України

Головуючий у суді першої інстанції - Бабайлова Л.М.

Доповідач - Ященко М.А.