ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "30" листопада 2006 р.  11-45              Справа № АС-13/394-06

вх. № 9175/1-13

Суддя господарського суду Харківської області Водолажська Н.С.

за участю секретаря судового засідання Зіміна К.В.

представників сторін :

позивача - Гальченко А. О., дов. № 1 від 21.07.06 р.

відповідача - Прокопенко ., дов. № 5693/10/10-026 від 07.07.06 р.,

                   - Проненко О. М., дов. № 11694/10/10026 від 28.11.06 р.

по справі за позовом  Харківський Державний аграрний університет ім. В. В. Докучаєва, с. Комуніст   

до  Спеціалізована ДПІ по роботі з великими платниками податків м. Харків  

про визнання недійсним рішення  

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Харківський Національний аграрний університет ім. В.В. Докучаєва, просить визнати недійсним рішення Спеціалізованої ДПІ по роботі з великими платниками податків м. Харкова № 0000380825/2 від 08.12.05 р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 149467,85 грн. як незаконне, посилаючись на положення Декрету КМУ „Про систему валютного регулювання та валютного контролю”, Закону України „Про ліцензування певних видів господарської діяльності”, постанови КМУ № 38 від 20.01.97 р., № 1238 від 05.08.98 р.

Відповідач позовні вимоги не визнає, посилаючись на результати перевірки.

Справа розглядається в порядку КАС України.

Надані документи свідчать, що підставою для прийняття оскарженого рішення є акт № 612/49-026/00493764-ДСК від 10.10.05 р., яким встановлені порушення ст. 7 Декрету КМУ „Про систему валютного регулювання та валютного контролю”.

Позивачем до матеріалів справи надана копія акту Спеціалізованої ДПІ по роботі з великими платниками податків м. Харкова на бланку № 22737, на якому відсутні номер його реєстрації і дата складання. Крім того, надана копія акту засвідчена печаткою ТОВ „Пантера”, але позивачем не надано жодних доказів того, що це підприємство має відношення до позивача і уповноважено діяти в його інтересах, зокрема засвідчувати подані позивачем документи.

Оскільки сторони не заперечують проти того, що наданий позивачем акт без дати і номеру є тим самим актом, на підставі якого приймалося рішення, суд вважає можливим залучити його копію до матеріалів справи.

Як випливає з наданого акту, при перевірці повноти і своєчасності розрахунків за імпортними операціями перевіряючими було встановлено, що Університет укладав з фірмою „Аль Мажд”, Йорданія, Амман, контракти б/н від 02.10.00 р. та від 12.06.04 р. За умовами цих контрактів позивач повинен організовувати навчання відібраних фірмою іноземних громадян на підготовчому відділення та основних факультетах, які в свою чергу зараховувалися на підстав наказів про зарахування.

Оплата за навчання зараховувалася від імені фірми в касу університету у національній валюті України, що суперечить вимогам ст. 7 Декрету КМУ „Про систему валютного регулювання та валютного контролю”.

Позивачем до матеріалів справи наданий контракт № 01/04 від 12.06.04 р., в якому (п. 3.4) сторони передбачили, що фірма для покриття витрат, пов’язаних з навчанням студентів, прийнятих на підготовче відділення, перераховує щорічно до 1 грудня за кожного з них кошти в розмірі 2650,0 грн. та зарахованих на основний факультет – 4300,0 грн.

Слід відмітити, що норма, порушення якої було встановлено перевіряючими, визначає, що у розрахунках між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту використовується як засіб платежу іноземна валюта. Такі розрахунки здійснюються лише через уповноважені банки. Здійснення розрахунків між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту у валюті України допускається за умови одержання індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Тобто для застосування даної норми учасники зовнішньоекономічних відносин повинні здійснювати торгівельну діяльність, оскільки поняття „торговельного обороту” передбачає саме проведення операцій за договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають перехід права власності на товари.

Як випливає із змісту наданого контракту, він не підпадає під ознаки жодного з правочинів, які передбачають перехід права власності на товар або послуги, оскільки фактичним отримувачем послуг з навчання є студент (студенти), який (які) не учасниками контракту.

Таким чином висновки акту перевірки зроблені при довільному тлумаченні норм чинного законодавства.  

У зв’язку з виявленими порушеннями на підставі п. 11 ст. 11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” та згідно п. 2 ст. 16 вказаного Декрету КМУ, п. 3 Указу Президента України „Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства” відповідачем було прийняте рішення № 0000380825/0 від 20.10.05 р., яким до позивача були застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 149467,85 грн.

Дане рішення платником було оскаржено 24.10.05 р. За результатами розгляду скарги відповідачем було прийняте рішення від 02.11.05 р., яким скарга залишена без задоволення, а рішення без змін. З урахуванням результатів розгляду скарги відповідачем було прийняте нове рішення № 0000380825/1 від 02.11.05 р., яким штрафні санкції застосовані в тих же розмірах, що і в оскарженому рішенні. Оскільки рішення № 0000380825/0 від 20.10.05 р. та № 0000380825/1 від 02.11.05 р. не є предметом позову, суд не досліджує правомірність їх прийняття.

При подальшому оскарженні в межах адміністративного оскарження позивачем була направлена скарга від 08.11.05 р. до ДПА Харківської області. Рішенням керівника від 30.11.05 р. скарга платника залишена без задоволення, а рішення без змін. Вказане рішення сторонами до матеріалів справи не надане, але його наявність та висновки представниками сторін не заперечуються.

З урахуванням результатів розгляду повторної скарги відповідачем було прийняте нове рішення № 0000380825/2 від 08.12.05 р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 149467,85 грн., тобто аналогічне попереднім.  

Суд вважає необхідним відмітити, що при застосуванні до позивача штрафних санкцій в порядку, передбаченому п. 2 ст. 16 вказаного Декрету КМУ, п. 3 Указу Президента України „Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства” відповідачем не враховані положення цих норм, оскільки в п. 3 ст. 16 ДКМ записано, що санкції, передбачені цим пунктом, застосовуються Національним банком України та за його визначенням - підпорядкованими йому установами.

Відповідно преамбули Указу Президента України „Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства” він прийнятий з метою врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів. Оскільки за своєю правовою суттю контракт № 01/04 від 12.06.04 р. не є ні договором позики, ні кредитним договором, то розповсюджувати на ці правовідносини нормативний акт, який їх не регулює, є неправомірним.

Керуючись статтями   7, 9, 17, 79, 86, 94, 160 - 163  Кодексу адміністративного судочинства України , суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити. Визнати недійсним рішення Спеціалізованої ДПІ по роботі з великими платниками податків м. Харкова № 0000380825/2 від 08.12.05 р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 149467,85 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Харківського Державного аграрного університету ім. В. В. Докучаєва, с. Комуніст (код ЄДРПОУ 00493764) 3, 40 грн. судового збору.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи,  які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права,  свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в  апеляційному  порядку  постанову суду першої інстанції повністю або частково.

На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.

Апеляційна скарга може бути  подана через суд першої інстанції протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанови набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови виготовлений 01.12.2006 р.

Суддя                                                                                            Водолажська Н.С.