Справа № 2-3096/12 Головуючий у І інстанції Дубас Т.В.
Провадження № 22-ц/780/3077/13 Доповідач у 2 інстанції Волохов Л.А.
Категорія 36 25.06.2013
УХВАЛА
Іменем України
20 червня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого Волохова Л.А.,
суддів: Матвієнко Ю.О., Мельника Я.С.,
при секретарі Баліну П.П.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Києво - Святошинського районного суду Київської області від 8 лютого 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення від права на спадкування, встановлення факту родинних відносин, зміну черговості спадкування, визнання права на спадок,-
в с т а н о в и л а:
У липні 2012 року ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення від права на спадкування, встановлення факту родинних відносин, зміну черговості спадкування, визнання права на спадок. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_5, який являється двоюріднім дядьком позивачки. Після його смерті відкрилась спадщина до якої увійшла квартира АДРЕСА_1.
ОСОБА_2 зазначала, що є двоюрідною племінницею померлого, а відповідачі - рідними племінницями. Протягом останніх п'яти років дядько постійно приїжджав в смт. Володарку до батька позивачки, де його постійного доглядали, допомагали.
Позивач вказувала, що в квітні 2011 року дядько захворів і його сусідка викликала із м. Москви матір відповідачів, яка зразу ж приїхала. Після чого остання зателефонувала позивачці та попросила доглядати дядька та пообіцяла, що її дочки - відповідачі по справі не будуть претендувати на квартиру після смерті ОСОБА_5
Позивачка погодилась і переїхала на постійне проживання до ОСОБА_5, який був в безпорадному стані. Позивачка і померлий ОСОБА_5 проживали однією сім'єю. ОСОБА_2 зареєструвалась в квартирі, готувала їжу, годувала дядька, прала, повністю платила за комунальні послуги.
ОСОБА_5 на прохання матері відповідачів і на прохання позивачки подарував ОСОБА_2 свою квартиру за АДРЕСА_1, але ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 помер.
Позивач зазначала, що відповідачі після смерті дядька порушили домовленість, почали претендувати на спадок, подали заяву до суду про визнання договору дарування нечинним.
Суд визнав вказаний договір нечинним.
Позивачка вважає, що також має право на спадок, оскільки постійно доглядала дядька, за свої кошти поховала його. Постійно сплачувала всі комунальні послуги.
Вважає, що фактично прийняла спадщину згідно ст. 1268 ЦК України, оскільки факт її постійного проживання разом із спадкодавцем підтверджується місцем її реєстрації, квитанціями про сплату всіх комунальних послуг, а також показами свідків.
Позивач вказувала, що відповідачі ніколи не приїздили до дядька, не доглядали його, хоча їм було відомо про його хворобливий стан, а також вони не були присутні на його похоронах.
За таких обставин, вважала, що відповідачів на підставі вимог ст. 1224 ЦК України необхідно усунути від права на спадкування за законом, оскільки вони ухилялися від надання допомоги спадкодавцеві, який через свій похилий вік та тяжку хворобу був у безпорадному стані. Крім того, позивачка вважала, що на підставі ст. 1259 ЦК України має право претендувати на зміну судом черговості одержання права на спадкування з п'ятої черги на другу.
Позивач також зазначала, що її родинні відносини з спадкодавцем підтверджуються свідоцтвами про народження, про шлюб, але вона не має свідоцтва про шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_1, яка являлась рідною сестрою матері померлого та матір'ю батька позивачки.
Зважаючи на викладене, позивач просила:
- усунути від права на спадкування ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на майно, яке належало померлому ОСОБА_5;
- встановити факт родинних відносин між ОСОБА_2 та двоюрідним дядьком ОСОБА_5, згідно яких батько позивачки ОСОБА_7 мав батьків - ОСОБА_8 та ОСОБА_6, матір'ю ОСОБА_5 була рідна сестра ОСОБА_9 - ОСОБА_10;
- змінити черговість спадкування ОСОБА_2 з п'ятої черги на другу чергу;
- визнати право власності за ОСОБА_2 на квартиру за АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті дядька ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3.
Рішенням Києво - Святошинського районного суду Київської області від 8 лютого 2013 року відмовлено у задоволенні позову.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, у якій просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також через порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи у порядку, передбаченому ст.303 ЦПК України, обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. У пункті 2 постанови №14 Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року „Про судове рішення у цивільній справі" зазначено, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд, зокрема, вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам закону.
Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_5, який був рідним дядьком ОСОБА_3 та ОСОБА_4
Після його смерті відкрилась спадщина, до складу якої увійшла квартира АДРЕСА_1.
За життя ОСОБА_5 заповіту не склав. Спадкоємців першої черги після його смерті не залишилось.
Судом першої інстанції також встановлено, що спадкоємцям за законом після померлого, відповідно до ст. 1263 ЦК України, які прийняли спадщину є: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2, яка прийняла спадщину заявою, поданою до Вишневої міської державної нотаріальної контори Київської області 17 вересня 2012 року за № 470 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3, яка прийняла спадщину заявою, поданою до Вишневої міської державної нотаріальної контори Київської області 17 вересня 2012 року за № 471 в рівних частинах кожна.
Згідно спадкової справи заведеної до майна померлого ОСОБА_5, Вишневої міською державною нотаріальною конторою, інших заяв про прийняття спадщини або про відмову від прийняття спадщини до нотаріальної контори не подавалась. Інших спадкоємців, крім ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які прийняли спадщину, передбачених законодавством не має.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що відповідно до постанови від 30 січня 2013 про відмову у вчиненні нотаріальної дії, позивачці ОСОБА_2 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру номер 28, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, з тих підстав, що ОСОБА_2 протягом шести місяців з дня смерті ОСОБА_5, тобто з ІНФОРМАЦІЯ_3 по 29 жовтня 2011 року, заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори не подала. Факт постійного проживання та реєстрації разом із спадкодавцем на день його смерті, який вважає її такою, що прийняла спадщину відсутній.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції правомірно керувався положеннями ст. 1216, 1217 ЦК України, відповідно до яких спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно із ч. 1 ст. 1222 спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Відповідно до ч. 2 ст. 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Частиною 5 статті 1224 Цивільного кодексу України визначено, що за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Відповідно до п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування»: безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.
Проте, з матеріалів справи вбачається, що твердження позивачки про те, що відповідачі ухилялися від надання допомоги ОСОБА_5 не відповідають дійсності та не підтверджуються належними, допустимими доказами, а тому колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що вимога про усунення від права на спадкування є безпідставною та необґрунтованою.
Стаття 1258 ЦК України передбачає, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 1266 ЦК України племінники спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (сестрі, братові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини.
Згідно ч. 2 ст. 1259 ЦК України фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Згідно довідки, виданої Виконавчим комітетом Вишневої міської ради 10.05.2011 року, ОСОБА_2, що проживає в АДРЕСА_4, за власні кошти поховала ОСОБА_5, останні шість місяців проживали разом.
Проте, як вбачається з довідки наданої Виконавчим комітетом Вишневої міської ради від 15.01.2013 року, факт спільного проживання гр. ОСОБА_2 з гр. ОСОБА_5 Виконавчим комітетом Вишневої міської ради не перевірявся. Вищезазначена інформація зазначена в довідці № 974 від 10.05.2011 р. зі слів заявниці.
Згідно Акту депутата Вишневої міської ради Зацерковного Г.С. від 23.07.2012 р. № 1/09-586, ОСОБА_2 1965 року народження дійсно постійно з квітня 2011 року проживала без реєстрації та доглядала ОСОБА_5 1935 року народження по день його смерті.
Крім того, як вбачається з показів свідків, на яких посилалась позивач, так і з показів свідків на які посилались відповідачі, не знайшло підтвердження те, що померлий ОСОБА_5 перебував у безпорадному стані внаслідок хвороби чи каліцтва та потребував допомоги всі шість місяців, а також те що позивачка ОСОБА_2 доглядала за померлим ці ж шість місяців.
Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7, якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.
Ухвалюючи вказане рішення, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що позовні вимоги позивачки про усунення від права на спадкування відповідачів, зміни черговості спадкування та визнання за ОСОБА_2 право власності на спадкове майно у вигляді квартири АДРЕСА_1 після померлого ОСОБА_11 є необґрунтованими та такими що не підлягають до задоволення, оскільки позивачка не прийняла спадщину у встановлені строки та у порядку передбаченому законом, не довела тієї обставини що вона постійно проживала разом з померлим, а тому в силу не є спадкоємицею після померлого ОСОБА_5.
Щодо позовних вимог про встановлення факту родинних відносин між позивачкою та двоюрідним дядьком ОСОБА_5, то позивачкою, в порушення вимог ст. 60 ЦПК України, не надано належних та допустимих доказів, а згідно копій свідоцтв про народження та копій свідоцтв про реєстрації шлюбів, не вбачається можливим встановити факт родинних відносин між бабусею позивачки по батьковій лінії - ОСОБА_1 та матір'ю померлого ОСОБА_10, оскільки суду не надано доказів того що, ОСОБА_1 та ОСОБА_10 є рідними сестрами.
У відповідності до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Статтею 10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд першої інстанції з урахуванням ч.1 ст.60 ЦПК України та на виконання вимог ст.212 ЦПК України оцінив всі доводи сторін, надавши їм належну правову оцінку.
Таким чином, висновки суду першої інстанції повністю відповідають обставинам справи, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, передбачених законом підстав для його скасування при апеляційному розгляді не встановлено.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не є підставою для скасування законного і обґрунтованого рішення суду.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглянувши спір, повно та всебічно дослідив й оцінив обставини справи, надані сторонами докази, застосував норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини та дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_2
Оскільки суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає відхиленню, а рішення має бути залишено без змін.
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Києво - Святошинського районного суду Київської області від 8 лютого 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.
Головуючий:
Судді: