Справа № 1-167/12 Головуючий у І інстанції Лисенко
Провадження № 11/780/599/13 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1
Категорія 35 20.06.2013
УХВАЛА
Іменем України
20 червня 2013 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Київської області у складі :
Головуючого, судді : - Левчука О.Д.
суддів : - Черкасова В.М., Миколюка О.В.
за участю прокурора : - Красківського В.П.
засуджених : - ОСОБА_5, ОСОБА_6
потерпілого : - ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляціями засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_6 та прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції на вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 лютого 2013 року, яким -
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Борзівщина Охтирського району Сумської області, українець, громадянин України, що має середню спеціальну освіту, одружений, працюючий слюсарем ПП «ОСОБА_8.», зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 раніше не судимий, -
засуджений за ч.2 ст.289 КК України на 5 (п'ять) років позбавлення волі без конфіскації майна.
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженець м. Києва, українець, громадянин України, з вищою освітою, не одружений, працюючий водієм таксі «Абсолют», зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 раніше судимий вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 19.09.2007 року за ч. 3 ст. 185; ч. 2 ст. 289; ст. 390; ч. 1 ст. 357; ч. 3 ст. 357; ст. 70 КК України до 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна, звільнений з місць позбавлення волі 24.04.2009 року з заміною на виправні роботи строком на 2 роки з відрахуванням 20 % заробітку, -
засуджений за ч.2 ст.289 КК України на 5 (п'ять) років позбавлення волі без конфіскації майна.
На підставі ст. 71 КК України, до призначеного покарання, частково приєднано невідбуте покарання за вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 19.09.2007 року та остаточно призначено покарання у виді 5 років 3-х місяців позбавлення волі без конфіскації майна.
Стягнуто з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 солідарно на користь ОСОБА_7 35 700 гривень завданої матеріальної шкоди.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_9 залишено без розгляду.
Стягнуто з ОСОБА_5 на користь Науково-дослідного експертно-криміналістичного Центру при ГУ МВС України в Київській області 3 870 гривнів 11 копійок судових витрат.
Також вироком вирішено питання щодо речових доказів.
Згідно вироку суду ОСОБА_6 та ОСОБА_5 визнано винуватими та засуджено за те, що 03 червня 2010 року близько 23 години ОСОБА_6 за попередньою змовою з ОСОБА_5 за пропозицією останнього з метою незаконного заволодіння чужим автомобілем, на автомобілі ОСОБА_5 марки «ВАЗ-21113», д.н.з. НОМЕР_1 та під його керуванням приїхали на охоронювану територію автогаражного кооперативу «Олімпієць», що розташований по вул. Пролетарській в с. Софійська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області, де, реалізовуючи свій злочинний умисел та діючи згідно розподілених між собою ролей, ОСОБА_6 залишився з автомобілем марки «ВАЗ-21113», д.н.з. НОМЕР_1 поблизу гаражного кооперативу «Олімпієць» та постійно спостерігаючи за оточуючою обстановкою навколо та спілкуючись про дану обстановку по мобільному телефону з ОСОБА_5, щоб у разі виникнення небезпеки, яка б становила викриття їх злочинних дій, попередити ОСОБА_5, а ОСОБА_5 в цей час підійшов до гаражного приміщення № 102, яке належить ОСОБА_7, і, скориставшись темним часом доби, відсутністю сторонніх осіб поблизу, за допомогою заздалегідь підготованих інструментів, привезених із собою в автомобілі, шляхом зриву навісного замка на дверях гаража, проник всередину приміщення, де, користуючись тим, що двері автомобіля марки «ВА3-217230 Пріора», д.н.з. НОМЕР_2, були незамкнені та знайшовши в приміщенні гаража ключі від автомобіля, проник в його салон, завів двигун та виїхав на вказаному автотранспорті з гаражного кооперативу, при цьому зв'язавшись з ОСОБА_6 за допомогою мобільних телефонів, впевнившись, що їх злочинні дії ніким не викриті, ОСОБА_6 на автомобілі ОСОБА_5 марки «ВАЗ-21113», д.н.з. НОМЕР_1, а ОСОБА_5 - на викраденому автомобілі марки «ВАЗ-217230 Пріора», д.н.з. НОМЕР_2 з місця скоєння злочину зникли, автомобілем марки «ВАЗ-217230 Пріора», вартістю згідно висновку автотоварознавчої експертизи від 26.08.2010 року 60 186,96 грн., в подальшому розпорядились на власний розсуд, чим своїми умисними діями заподіяли потерпілому ОСОБА_7 значну матеріальну шкоду на суму 60 186, 96 грн..
Крім цього. 25.06.2010 року близько 04 години 26 хвилин ОСОБА_5, продовжуючи свою злочинну діяльність, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, повторно, маючи умисел на незаконне заволодіння транспортним засобом, на легковому автомобілі марки «ВАЗ-2111», д.н.з. НОМЕР_1, яким він керував по дорученню, приїхав на охоронювану територію автогаражного кооперативу «Роднічок», що розташований по вул. Магістральній в м. Боярка Києво-Святошинського району Київської області, реалізовуючи свій злочинний умисел, під'їхав до гаражного приміщення № 175, який належить ОСОБА_10 і, скориставшись темним часом доби, відсутністю сторонніх осіб поблизу, шляхом зриву навісного замка на дверях гаража за допомогою заздалегідь підготованих та привезених з собою інструментів, проник в приміщення гаража, де знаходився легковий автомобіль марки «ВАЗ-21104», д.н.з. НОМЕР_3 вартістю згідно висновку автотоварознавчої експертизи № 515 А від 20.07.2010 року 51 559,20 грн. належний ОСОБА_10, після чого повторно незаконно заволодів автомобілем марки «ВАЗ-21104», д.н.з. НОМЕР_3 з місця вчинення злочину зник, в подальшому викраденим автомобілем розпорядився за власним розсудом, чим заподіяв потерпілому ОСОБА_10 значну матеріальну шкоду на суму 51 559,20 грн..
Крім цього, 05.07.2010 року близько 22 години ОСОБА_5, продовжуючи свою злочинну діяльність, повторно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, маючи умисел на незаконне заволодіння чужим автотранспортом на автомобілі марки «Газель», д.н.з. НОМЕР_4 приїхав на охоронювану територію автогаражного кооперативу «Озерний», що розташований по АДРЕСА_3, де, реалізовуючи свій злочинний умисел, під'їхав до гаражного приміщення № 355, який належить ОСОБА_11 і, скориставшись темним часом доби, відсутністю сторонніх осіб поблизу, шляхом зриву навісного замка на дверях гаража за допомогою підготованих заздалегідь та привезених з собою інструментів, проник всередину гаражного приміщення, де знаходився автомобіль марки «ВАЗ-21144-110-20», д.н.з АІ 6045 ВЕ вартістю згідно висновку автотоварознавчої експертизи № 516А від 21.07.2010 року 47 282,40 грн., належний ОСОБА_9, де повторно незаконно проник в салон вказаного автомобіля та, завівши двигун, повторно незаконно заволодів ним, після чого на викраденому автомобілі марки «ВАЗ-21144-110-20» з місця скоєння злочину зник, ним в подальшому розпорядився за власним розсудом, чим заподіяв потерпілій ОСОБА_9 значну матеріальну шкоду на суму 47 282, 40 грн..
В апеляції прокурор, не оспорюючи кваліфікацію дій засуджених та доведеності їх вини, подав апеляцію у зв'язку з невідповідністю покарання, призначеного судом, ступеню тяжкості злочину, особам засуджених, внаслідок м'якості. Вважає, що судом не надано належної оцінки тим фактам, що ОСОБА_6 засуджений за вчинення тяжкого злочину, не працює, не одружений, під час досудового слідства змінював свої покази, вводив суд в оману. Щодо ОСОБА_5, то він засуджений за тяжкий злочин, раніше судимий, вчинив злочин, не відбувши покарання за попереднім вироком, вину не визнав, намагався ввести слідство та суд в оману. Просить вирок суду скасувати та постановити новий вирок, яким ОСОБА_5 визнати винним за ч.2 ст. 289 КК України та призначити покарання за цим вироком 7 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна. На підставі ст. 71 КК України призначити покарання 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Стосовно ОСОБА_6 визнати винним за ч.2 ст. 289 КК України та призначити покарання 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
В апеляції та доповненнях до неї, засуджений ОСОБА_6, вважає вирок суду занадто суворим. Вказує на те, що він сплатив потерпілому 37 500 грн. матеріальних збитків, що підтверджується заявою потерпілого, яка знаходиться в матеріалах справи і готовий сплатити решту суму за автомобіль потерпілого. Також, не враховано, що він перебуває у шлюбі з ОСОБА_12 та має на утриманні малолітню доньку ОСОБА_13 ІНФОРМАЦІЯ_8 та має місце роботи. Просить суд постановити новий більш м'який вирок, без позбавлення волі.
В апеляції та доповненнях до неї, засуджений ОСОБА_5, просить вирок суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в суд першої інстанції або на додаткове розслідування. Міру запобіжного заходу змінити, з тримання під вартою на підписку про невиїзд. Вважає вирок суду незаконним та необґрунтованим, оскільки висновки суду у вироку не відповідають фактичним обставинам справи, слідство проведено неповно та необ'єктивно, допущені істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, а також не виконано вказівки викладені в ухвалі Апеляційного суду Київської області від 20.10.2011 року. Відсутні докази по справі щодо його причетності до скоєного злочину. Крім того, покази ОСОБА_13 та оперуповноваженого ОСОБА_14 не знайшли свого підтвердження, а також постійно змінювалися. Щодо показів ОСОБА_13, то він вказував, що під час затримання до нього та його адвоката ОСОБА_15 застосовувалися незаконні методи фізичного та психологічного тиску працівниками правоохоронних органів, саме з цих причин останній змінював свої покази. Також, стверджує, що покази оперуповноваженого ОСОБА_14, які покладені в основу, не відповідають фактичним обставинам справи і мають багато суперечностей та розбіжностей з показами ОСОБА_13, які ні на досудовому, ні на судовому слідстві не були усунуті, що свідчить про однобічність, необ'єктивність та формальність підходу до розгляду даної кримінальної справи. Суд дав невірну оцінку показам свідка ОСОБА_16, яка підтвердила його непричетність до викрадення автомобіля «Лада-Пріора». Крім того, викладені у вироку інші докази щодо угону даного автомобіля спростовують його вину у вчиненні злочину. Так само, спростовується його причетність до угону автомобілів «ВАЗ-2114»,«ВАЗ-2111» та «ВАЗ-21104», зокрема протокол обшуку земельної ділянки по вул. Чапаєва, 22-в, де був вилучений автомобіль здобутий незаконним шляхом, а наявні в ньому дані не відповідають фактичним обставинам справи. Звертає увагу суду, що не були належним чином дослідженні та проаналізовані роздруківки телефонних розмов на час скоєння злочину, які підтверджують алібі ОСОБА_5 та спростовують висновки суду викладені у вироку щодо його вини у вчиненні даних злочинів.
В запереченнях на апеляцію прокурора, засуджений ОСОБА_5 просить апеляцію прокурора залишити без розгляду, оскільки вона формальна, необґрунтована та не вмотивована.
Заслухавши доповідача, пояснення засуджених, які підтримали подані ними апеляції та заперечують проти апеляції прокурора, думку прокурора, який заперечує проти апеляцій засуджених, а також підтримав апеляційну скаргу державного обвинувача, провівши судові дебати і надавши останнє слово засудженим, перевіривши матеріали кримінальної справи та доводи апеляції, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст.ст. 323, 334 КПК України вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні.
Суд першої інстанції, розглядаючи кримінальну справу та постановляючи вирок, дотримався даних вимог кримінально-процесуального закону.
Так, висновки суду про винуватість ОСОБА_6 та ОСОБА_5 у вчиненні злочинів за обставин, викладених у вироку, є обґрунтованими, підтверджуються доказами, які суд першої інстанції всебічно, повно і об'єктивно дослідив у судовому засіданні і дав їм належну оцінку, у тому числі перевірив і оцінив всі доводи засудженого ОСОБА_5 про непричетність його до вчинених злочинів.
Твердження в апеляції та доповненнях до неї, засудженого ОСОБА_5 про непричетність його до вчинення вказаних злочинів, про те, що висновки суду у вироку не відповідають фактичним обставинам справи, слідство проведено неповно та необ'єктивно, допущені істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, а також не виконано вказівки викладені в ухвалі Апеляційного суду Київської області від 20.10.2011 року, а також засудженого ОСОБА_6 про застосування до нього недозволених методів слідства під час досудового розслідування, є непереконливими.
Так, суд правильно поклав в основу вироку такі покази потерпілих ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_9, свідків ОСОБА_14, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24 та ОСОБА_25, які вони давали на досудовому слідстві, і які знайшли своє підтвердження в ході судового слідства, оскільки вони були послідовними, логічними, переконливими, не мають ніяких суперечностей, які б давали підстави для сумнівів, та узгоджуються з іншими доказами по справі.
Також суд правильно дав оцінку показам свідків ОСОБА_26, ОСОБА_27 ОСОБА_16, які вони дали в судовому засіданні.
Стосовно показань засуджених ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які під час досудового та судового слідства постійно змінювались, та невизнання ОСОБА_5 своєї вини, то суд першої інстанції правильно не прийняв до уваги такі їх доводи і розцінив їх як намагання уникнути кримінальної відповідальності, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами в їх сукупності, в тому числі, і дослідженими у судовому засіданні показаннями потерпілих та свідків, яким дана об'єктивна оцінка в їх сукупності.
Крім того, твердження ОСОБА_5 про його непричетність до вчинених злочинів спростовуються висновками експерта № 10 від 08.07.2010 року та № 247 від 24.07.2010 року, згідно яких сліди пальців рук, вилучені під час огляду місця події 07.07.2010 року залишені ОСОБА_5, а також протоколом обшуку на території земельної ділянки по вул. Чапаєва, 22-В в с. Проців Бориспільського району Київської області, де орендував гараж ОСОБА_5 у бувшої дружини ОСОБА_28, де були вилучені угнані автомобілі.
Таким чином, суд повно і всебічно розглянув справу, у вироку дав належну оцінку всім доказам, у тому числі перевірив і оцінив всі доводи засуджених ОСОБА_5 та ОСОБА_6, і обґрунтовано постановив обвинувальний вирок, правильно кваліфікував дії засуджених за ч.2 ст. 289 КК України, як незаконне заволодіння транспортним засобом, за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникненням у приміщення, що завдало значної шкоди потерпілому, а ОСОБА_5 ще вчинене повторно.
Разом з тим, суд помилково вказав в мотивувальній частині вироку кваліфікуючу ознаку дій ОСОБА_6 за ч.2 ст. 289 КК України, як вчинене повторно, оскільки він раніше не судимий, злочин вчинив вперше, тому колегії суддів вважає, що кваліфікуюча ознака, як вчинення злочину повторно, щодо ОСОБА_6 підлягає виключенню з вироку.
Посилання в апеляції прокурора на м'якість призначеного покарання, а також засудженого ОСОБА_6 про пом'якшення покарання, є непереконливими.
Так, при призначенні покарання ОСОБА_5 та ОСОБА_6, суд правильно врахував як характер і ступінь тяжкості вчинених злочинів, так і дані про осіб винних, обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання, і вірно призначив їм покарання, яке відповідає вимогам ст. 65 КК України та є необхідним і достатнім для виправлення засуджених та попередження нових злочинів.
Щодо тверджень в апеляціях засудженого ОСОБА_6 про застосування до нього фізичного насильства під час досудового слідства та засудженого ОСОБА_5 про невиконання ухвали Апеляційного суду Київської області від 20 жовтня 2011 року, то вони не знайшли свого підтвердження в апеляційному розгляді справи, оскільки ухвала Апеляційного суду Київської області від 20.10.2011 року була виконана під час додаткового розслідування т.5 а.с. 1- 153, а щодо застосування фізичного насильства відносно засудженого ОСОБА_6 під час досудового слідства, то є постанова слідчого прокуратури від 26 лютого 2013 року про закриття кримінального провадження у зв'язку з відсутністю в діях слідчого складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 373 КК України т.6 а.с. 75-76.
Підстав для скасування чи зміни вироку, колегія суддів не вбачає.
З огляду на те, що кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень кримінально-процесуального закону не допущено, вирок є законним і обґрунтованим, колегія суддів дійшла висновку, що апеляції засуджених ОСОБА_6, ОСОБА_5 та прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, пунктами 11, 15 розділу ХІ „Перехідні положення" КПК, колегія суддів, -
У х в а л и л а :
Апеляції засуджених ОСОБА_6, ОСОБА_5 та прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції - залишити без задоволення.
Виключити з мотивувальної частини судового рішення, кваліфікуючу ознаку вчиненого злочину ОСОБА_6 за ч.2 ст. 289 КК України, як вчинення злочину повторно.
В решті вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 лютого 2013 року щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_5 - залишити без зміни.
Головуючий:
Судді: