13.06.2013

Апеляційний суд міста Севастополя

Справа №22ц-797/1367/13р. Головуючий

У 1 інстанції Батурін А.С. Доповідач апеляційної

інстанції Клочко В.П.

Категорія 51

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 червня 2013 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Севастополя у складі:

головуючого судді - Клочка В.П.,

суддів - Водяхіної Л.М., Сундукова В.М.,

при секретарі: - Мазнєві Ю.М.,

за участю: - позивача ОСОБА_4, представника відповідача Рендака С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі апеляційну скаргу Приватного підприємства «Форма-Пласт» на рішення Гагарінського районного суду м. Севастополя від 05 листопада 2012 р. по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до Приватного підприємства «Форма-Пласт» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2011 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просив відновити його на роботі на посаді слюсаря механіко-складальних робіт; стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.08.2011 року і до дня відновлення на роботі; стягнути судові витрати у розмірі 300 грн.

Вимоги мотивовані тим, що 01.08 2011 року позивача було звільнено з посади у зв`язку зі скороченням штату на підставі п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України. Позивач вважає, що звільнення відбулося у порушення діючого трудового законодавства, а саме: його не було попереджено у двомісячний строк про майбутнє звільнення, не було запропоновано іншу роботу, з наказом про звільнення він ознайомлений не був, розрахунок при звільненні не отримував та продовжував працювати на підприємстві до 08.08.2011 року.

Рішенням Гагарінського районного суду м.Севастополя від 05 листопада 2012 року позов було задоволено. Поновлено ОСОБА_4 на роботі у ПП «Форма-Пласт» на посаді слюсаря механоскладальних робіт. Стягнуто з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.08.2011 р. по 30.10.2012 р. у сумі 29596,56 грн. та судові витрати у сумі 300 грн. Стягнуто з відповідача у дохід держави судові витрати в розмірі 295,97 грн. Рішення у частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць у сумі 2060,52 грн. допущено до негайного виконання.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування рішення суду від 05 листопада 2012 року з підстав порушення норм процесуального та матеріального права, невірного встановлення обставин, що мають важливе значення для справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, заслухавши осіб, що з'явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції ухвалюючи рішення про задоволення позову виходив з того, що відповідачем не були виконані належним чином вимоги передбачені ст.49І КЗпП України щодо персонального попередження позивача про наступне вивільнення не пізніше ніж за два місяці,а тому він підлягає поновленню на роботі зі стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Колегія суддів не погоджується з данними висновками суду.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до ст.49-2 КЗпП Про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Водночас власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.

З матеріалів справи вбачається, що 01.02.2008 року ОСОБА_4 був прийнятий на роботу на посаду слюсаря механоскладальних робіт у ПП «Форма-Пласт», що підтверджується відповідним наказом від 28.01.2008 року №4 (а.с.76).

16.05.2011 року керівництвом ПП «Форма-пласт» у встановленому порядку у письмовій формі було надано звіт Севастопольському центру зайнятості населення про заплановане вивільнення позивача, а 01.08.2011 р. звіт про фактичне вивільнення (а.с.22,23).

Наказом №8 від 30.07.2011 року позивача було звільнено у зв`язку зі скороченням посади з 01 серпня 2011 року, відповідно до ст..40 п.1 ч.1 КЗпП (а.с. 79).

Відповідно до акту від 16 травня 2011 року ОСОБА_4 було ознайомлено з наказом №5 від 16.05.2011 р. про майбутнє звільнення у зв`язку зі скороченням посади. Від підпису позивач відмовився. Факт ознайомлення з наказом позивача підтверджено особистим підписом працівників підприємства ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (а.с.29).

Колегія суддів вважає, що у зв`язку з суперечністю показів свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 щодо підписання цього акту, його не можна прийняти у якості належного доказу, що підтверджує ознайомлення позивача з наказом про звільнення.

Але колегія суддів вважає, що судом першої інстанції задовольняючи позовні вимоги, не було взято до уваги положення Постанови Пленуму Верховного суду України N 9 від 06.11.92 «Про практику розгляду судами трудових спорів».

Відповідно до абз.6 п.19 вказаної Постанови в усіх випадках звільнення за п.1 ст.40 КЗпП провадиться з наданням гарантій, пільг і компенсацій, передбачених главою III-А КЗпП. Чинне законодавство не передбачає виключення із строку попередження працівника про наступне звільнення (не менш ніж за 2 місяці) часу знаходження його у відпустці або тимчасової непрацездатності. При недодержанні строку попередження працівника про звільнення, якщо він не підлягає поновленню на роботі з інших підстав, суд змінює дату його звільнення, зарахувавши строк попередження, протягом якого він працював.

Доводи позивача щодо порушення відповідачем положень ч.3 ст.49-2 КзпП колегія суддів не приймає до уваги, бо це не відповідає фактичним обставинам справи. Відповідач зазначив, що вакансії за відповідною спеціалізацією, що має позивач відсутні. Ці твердження підтверджуються порівняльним аналізом старого та нового штатного розпису (а.с.32,33).

На підставі викладеного,врахувавши порушення прав позивача щодо неналежного ознайомлення з наказом про звільнення, колегія суддів вирішила відмовити у задоволенні позову, але змінити дату звільнення ОСОБА_4 з 01 серпня 2011 року на 01 жовтня 2011 року, врахувавши 2 місячний строк з дня попередження про звільнення.

Також колегія суддів вважає за необхідне, враховуючи зміну у даті звільнення позивача, стягнути з відповідача заробітну плату за серпень та вересень у розмірі 3840 грн., виходячи з середньої заробітної плати за один місяць (а.с.24,34).

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з порушенням та при неправильному застосуванні норм матеріального і процесуального права, та на підставі п.п.3,4 ч.1 ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.303, ст.307, ст.308, ст.309, ст.ст.313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України ЦПК України,колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Форма-Пласт» задовольнити частково.

Рішення Гагарінського районного суду м. Севастополя від 05 листопада 2012 р.- скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до Приватного підприємства «Форма-Пласт» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити.

Змінити дату звільнення ОСОБА_4 з посади слюсаря механоскладальних робіт за п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України з 01 серпня 2011 року на 01 жовтня 2011 року.

Стягнути з приватного підприємства «Форма-Пласт» на користь ОСОБА_4 середній заробіток за період з 01 серпня по 01 жовтня 2011 року у сумі 3840 грн. без утримання податків та інших обов`язкових платежів.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: В.П.Клочко

Судді: Л.М. Водяхіна

В.М. Сундуков