ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.06.13р. Справа № 9/5005/3773/2012

За позовом Публічного акціонерного товариства "Інноваційно-промисловий банк", Харків в особі: Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства "ІНРПРОМБАНК", м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю підприємство "МАШИНОБУДІВНИК",

м. Дніпропетровськ

про стягнення 11 466 870,49 грн.; звернення стягнення на предмет іпотеки та застави

Суддя Подобєд І.М.

При секретарі судового засідання Цьока М.Ю.

Представники:

Від позивача - Єпрем'ян Л.В. представник, довіреність №41 від 03.04.2013р.

Від відповідача - Дєлов В.В. - представник, довіреність б/н від 12.05.2013р.

СУТЬ СПОРУ:

ПАТ "Інноваційно-промисловий банк" в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства "ІНПРОМБАНК" звернулося у квітні 2012 року із позовом до ТОВ підприємство "Машинобудівник", в якому просить господарський суд стягнути з відповідача на свою користь 11466870,49 грн., звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки №254-05 від 20.12.2005р. та на предмет застави за договором застави №321-06 від 20.12.2006р. Обґрунтовує свої вимоги наявністю невиконаних відповідачем зобов'язань за кредитним договором №80-05 від 20.12.2005р. та низкою додаткових угод №№01-07 до цього договору, внаслідок чого утворилась заборгованість, загальний розмір якої складає 11466870,49 грн. Вказує, що в забезпечення цього кредитного договору між позивачем та відповідачем було укладено договір іпотеки №254-05 від 20.12.2005р. нежитлових будівель, які знаходяться за адресою: м.Дніпропетровськ, вул. Байкальська, 9 та 9-а, а також договір застави №321-06 від 20.12.2006р. виробничого обладнання, яке знаходиться за цією ж адресою, за умовами яких позивачу надано право звернути стягнення на предмети іпотеки та застави з метою погашення заборгованості, що виникла за кредитним договором, на підставі рішення суду.

У відзиві на позов ТОВ підприємство "Машинобудівник" (відповідач) вказує на необґрунтоване об'єднання позивачем декілька неоднорідних вимог до одного відповідача. Вказує, що останньою датою для звернення з позовною заявою до відповідача мало бути 10.04.2012р., в той час як позивач подав заяву до суду 18.04.2012р., і поважні причини для поновлення позивачу пропущеного строку відсутні.

23.05.2012р. позивач заявив клопотання про поновлення строку позовної давності, посилаючись на те, що остаточний строк повернення кредитних коштів спливав 10.04.2009р., тому позивачем 10.04.2012р. до канцелярії господарського суду Дніпропетровської області була подана позовна заява про звернення стягнення в сумі 11466870,49 грн. Проте 12.04.2012р. суддею Казарцевою В.В. була винесена ухвала про повернення позовної заяви без розгляду по суті для усунення недоліків з оформлення заяви та додатків. 23.04.2012р. Дніпропетровська філія ПАТ "ІНПРОМБАНК" у стадії ліквідації отримала ухвалу суду та після усунення недоліків 24.04.2012р. за вих. № 310/16-04 передала позовну заяву з додатками для розгляду по суті. Вказує, що відповідач 10.02.2012р. повернув банку 10000,00 грн. прострочених процентів, тим самим підтвердивши свої зобов'язання за кредитним договором в повному обсязі.

Клопотанням від 29.05.2012р. позивач надав суду уточнений розрахунок позовних вимог до відповідача станом на 28.05.2012р., згідно з яким загальна заборгованість з урахуванням перерахунку, що був здійснений на підставі офіційного курсу Національного банку України на 28.05.2012р. гривні до долару США та до євро, становить 11410844,44 грн. Цей розрахунок позивача був прийнятий судом до розгляду, у зв'язку із чим предметом спору, згідно з новою ціною позову, є позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості в сумі 11410844,44 грн. та звернення стягнення на предмет іпотеки та застави у зв'язку із невиконанням Відповідачем цих грошових зобов'язань.

У заяві від 29.05.2012р. відповідач вказував на неможливість визначення правомірності обґрунтованості розрахунку заявленої до стягнення позивачем суми виходячи з тексту позовної заяви та наявних розрахунків. Вважав, що для визначення дійсної суми заборгованості, з врахуванням періодичності погашення тіла кредиту та відсотків, а також зміни відсоткової ставки залежно від періодів як до строкової заборгованості, так і до простроченої з боку відповідача, необхідні спеціальні знання, тобто судова експертиза. У зв'язку з цим просив призначити у справі судову економічну експертизу з метою встановлення дійсного розміру простроченої заборгованості ТОВ "Машинобудівник" перед ПАТ "Інноваційно-промисловий банк" за кредитним договором №80-05.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29.05.2012р. у справі була призначена судова економічна експертиза, проведення якої було доручено Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз, а провадження у справі зупинено до завершення експертних досліджень.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 26.09.2012р. провадження у справі було поновлено у зв'язку із повернення справи із повідомленням Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз про неможливість надання висновку судово-економічної експертизи через не надання сторонами на дослідження у повному обсязі додатково витребуваних судовим експертом документів.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 11.10.2012р. у справі була призначена судова економічна експертиза, на вирішення якої поставлені ті ж самі запитання, а провадження у справі зупинено до завершення експертних досліджень.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2013р. за заявою позивача, який повідомив суд про звершення експертних досліджень, провадження у справі було поновлено із одночасним витребуванням від експертної установи матеріалів справи та висновку судової економічної експертизи.

Заявою від 18.06.2013р. Відповідач просить суд застосувати до вимог Позивача строк позовної давності та в порядку ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України відмовити в задоволенні позовних вимог з урахуванням тих обставин, що позовна заява подана з порушенням строку позовної давності.

В судовому засіданні 18.06.2013р. представники сторін висловили думку щодо можливості завершення розгляду справи за відсутності висновку судової економічної експертизи, яка не була надана до матеріалів справи у зв'язку з її не оплатою в повному обсязі Відповідачем.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані докази, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

Між Відкритим акціонерним товариством "Інноваційно-промисловий банк" в особі Дніпропетровської філії ВАТ "Інноваційно-промисловий банк" (Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю підприємство "Машинобудівник" («Позичальник») був укладений кредитний договір №80-05 від 20.12.2005р., за умовами якого банк зобов'язався надати Позичальникові кредит у розмірі та на умовах, встановлених цим договором, а Позичальник зі своєї сторони зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за його користування (пункт 1.1. договору).

Відповідно до умов п. 1.2. вказаного кредитного договору, кредит надається у вигляді мультивалютної відкличної відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами), визначивши ліміт кредитування в розмірі еквівалентному 600000,00 доларів США по курсу НБУ на дату видачі, з умовою надання траншів у доларах США та гривні, з остаточним терміном повернення не пізніше 20 грудня 2006 року.

Пунктом 1.3. вказаного кредитного договору сторони обумовили, що кредит надається Позичальнику для придбання товару та поповнення обігових коштів шляхом перерахування коштів з позичкового рахунку Позичальника на поточні рахунки постачальників, а також на поточні рахунки Позичальника в ВАТ "Інпромбанк": у доларах США - №26003033000331, у гривні - №26001013000331, у тому числі для подальшої конвертації у валюту платежу на міжбанківському валютному ринку України та використання валюти згідно з цільовим призначенням кредиту.

Строк надання Позичальникові кредиту (першого траншу) за цим договором - 20 грудня 2005 року.

За умовами пункту 1.4 вказаного кредитного договору, за фактичне використання кредиту Позичальник сплачує Банку : у доларах США 15% річних, у гривні - 23% річних.

В забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором між Позивачем («Іпотекодержатель») та Відповідачем («Іпотекодавець») був укладений договір іпотеки № 254-05 від 20.12.2005р., за яким предметом іпотеки є:

1) нежитлові будівлі (далі майно), розташовані за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Байкальська, буд. 9, загальною площею 3089,1 кв. м, що складаються з: цех металоконструкцій з корпусом АБК та прибудовами літ. Г-1, Г1-3, Г2-1, загальною площею 2361,1 кв.м, ганки літ. г-: г-3, склад металоконструкцій з прибудовою літ. Е-1, Е1-1 загальною площею 728,0 кв.м;

2) нежитлові будівлі (далі майно), розташовані за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Байкальська, буд. 9-а, загальною площею 2075,8 кв. м, що складаються : літ. А-1, А1-1 - адміністративна будівля зі складом загальною площею 1093,2 кв.м, літ. а, а1 - естакади, літ. а11 - ганок, літ. Б-2 склад загальною площею 76,2 кв. м, ганки літ. б, б1, літ. б2 - сходи, літ. В-1 - гаражі загальною площею 222,0 кв. м, літ. Г- навіс, літ. Д-1 ангар, загальною площею 334,7 кв.м, літ. Е-1 ангар загальною площею 322,9 кв. м, літ. Ж-1 склад загальною площею 26,8 кв.м.

В забезпечення виконання вказаного кредитного договору між ВАТ "Інноваційно-промисловий банк" в особі Дніпропетровської філії ВАТ "Інноваційно-промисловий банк" («Заставодержатель») та ТОВ підприємство "Машинобудівник" («Заставодавець») також був укладений договір застави №321-06 від 20.12.2006р., на виконання умов якого Відповідач передав в заставу Позивачу виробниче обладнання, що знаходиться за адресою м.Дніпропетровськ, вул. Байкальська, 9 та 9-а, загальною вартістю 505205,74 грн.

В ході виконання кредитного договору №80-05 від 20.12.2005р. між його сторонами були укладені додаткові угоди: №01 від 03.02.2006р. (про внесення змін і доповнень до пунктів 1.2, 1.3, 1.4, 3.1, 3.4, 4.1, 4.2 та 5.11 кредитного договору), №02 від 22.02.2006р. (про внесення змін та доповнень до п. 2.1 кредитного договору), №03 від 20.12.2006р. (про внесення змін і доповнень до пунктів 1.2, 1.4, 2.1, 4.1, 4.17), №04 від 21.12.2006р. (про внесення змін і доповнень до п. 3.1), №05 від 02.06.2008р. (про внесення змін і доповнень до пункту 1.4), № 06 від 28.11.2008р. (про внесення змін і доповнень до п. 1.2 кредитного договору), №07 від 19.12.2008р. (про внесення змін і доповнень до пункту 1.2), відповідно до яких кредит надається у вигляді мультивалютної відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами), з лімітом кредитування еквівалентному 1000000 доларів США, із можливістю багаторазового одержання і погашення позичальником кредитних коштів зі зниження ліміту кредитування відповідно до графіка, та видається з 03.02.2006р. у доларах США - зі сплатою 15% річних, у євро зі сплатою 15 % річних, у гривні - зі сплатою 23 % річних, з 20.12.2006р. у доларах США - зі сплатою 14% річних, у євро - зі сплатою 14 % річних, у гривні - зі сплатою 21 % річних, а з 02.06.2008р. у доларах США - зі сплатою 15 % річних, у євро зі сплатою 15 % річних, у гривні - зі сплатою 22 % річних, з остаточним терміном повернення кредитних коштів не пізніше 10 квітня 2009 року.

Таким чином, сторони визначили, що остаточним терміном повернення кредиту, згідно п. 1.2 кредитного договору №80-05 від 20.12.2005р. зі змінами і доповненнями, внесеними додатковою угодою №07 від 19.12.2008р., є 10 квітня 2009 року.

Згідно Статуту Публічного акціонерного товариства "Інноваційно-промисловий банк" в редакції, державну реєстрацію якої проведено 11.02.2010р., у зв'язку з приведенням Статуту Банку у відповідність до норм Закону України "Про акціонерні товариства" та зміни найменування, цей Банк (надалі у даній справі - Позивач) є правонаступником Відкритого акціонерного товариства "Інноваційно-промисловий банк".

У зв'язку зі зміною найменування Відкритого акціонерного товариства "Інноваційно-промисловий банк" на Публічне акціонерне товариство "Інноваційно-промисловий банк" (далі ПАТ "ІНПРОМБАНК" або Банк) також було змінено назву Філії на "Дніпропетровська філія Публічного акціонерного товариства "Інноваційно-промисловий банк".

Відповідно до Постанови Правління Національного банку України №72 від 29.02.2012р., з 02.03.2012р. було постановлено відкликати банківську ліцензію та ініційовано процедуру ліквідації ПАТ "ІНПРОМБАНК" та призначено службовця Національного банку України на виконання функцій ліквідатора цього Банку.

Як вказує Позивач, ним були в повному обсязі дотримані зобов'язання по виконанню кредитного договору в частині надання Відповідачу за його замовленнями грошових коштів в межах ліміту кредитування із використанням як гривні, так і іноземних валют, а саме доларів США та євро, що підтверджується відповідними розпорядженнями банку до свого валютного відділу про перерахування з позичкового рахунку на поточні рахунки Відповідача певних сум грошових коштів, меморіальними валютними ордерами, платіжними дорученнями та виписками по рахунку, копії яких наявні в матеріалах судової справи.

Згідно уточненого розрахунку позовних вимог за станом на 28.05.2012р. Позивач вимагає стягнути з Відповідача на свою користь згідно умов кредитного договору №80-05 від 20.12.2005р. про надання відкличної мультивалютної відновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування в сумі 1000000 доларів США по курсу НБУ на день укладення Додаткової угоди №06 (курс на 28.11.2008р. долар США - 6,7418, євро - 8,696922), з видачею траншей в доларах США, євро і гривні, грошові кошти: - заборгованість з повернення кредиту у розмірі 451157,36 доларів США, 227798,54 євро та 1627771,12 грн.; - заборгованість з процентів (по 28.05.2012р. включно) у розмірі 216917,07 доларів США, 109525,88 євро, 961457,73 грн., а всього заборгованість по кредиту і процентах: 668074,43 долара США, 337324,42 євро, 2589228,85 грн., що згідно офіційного курсу, який на 28.05.2012р. складає 799,25 гривень за 100 доларів США і 1002,7391 гривень за 100 євро, складає суму загальної заборгованості 11410844,44 грн.

На підтвердження вищенаведеного розрахунку позивач надав до матеріалів справи відомості оборотів та залишків на рахунках відповідача, які були відкриті для обслуговування зазначеного кредитного договору по видах валют та призначеннях платежів, за період з 20.12.2005р. по 24.05.2012р. та виписки з кредитних рахунків (комп'ютерні роздруківки - скрин-шоти) із відповідними поясненнями.

Відповідач зі своєї сторони надав до матеріалів справи довідку про рух коштів по кредитному договору №80-05 від 20.12.2005р. на протязі 2009-2012 років та відповідні платіжні доручення про перерахування Позивачеві грошових коштів на загальну суму 805284,05 грн. та вимагав надання позивачем змістовного обґрунтування щодо порядку утворення зазначеної заборгованості.

Для перевірки обґрунтованості розрахунку стягуваної суми та з'ясування обставин, що мають значення для справи, на підтвердження яких сторонами наданий великий обсяг первинних документів бухгалтерського обліку, для чого були необхідні спеціальні знання у галузі бухгалтерського і банківського обліку, суд призначив у цій справі судову економічну експертизу, на вирішення якої були поставлені питання щодо відповідності розрахунку позовних вимог Позивача даним бухгалтерського обліку обох сторін, а у разі розбіжностей - для проведення обчислення належного розміру заборгованості з тіла кредиту та відсотків по видах валют.

Вперше проведення судової економічної експертизи у справі призначалось ухвалою суду від 29.05.2012р. Справа була скерована до Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз, проте повернулась до господарського суду без експертного висновку, разом із повідомленням №2538/2539-12 судового експерта Мороз Т.В. від 10.09.2012р. про неможливість надання висновку судово-економічної експертизи по справі №9/5005/3773/2012 через не подання у повному обсязі необхідних для дослідження документів.

26.09.2012р. провадження у справі поновлено, із призначенням розгляду справи по суті.

У судове засідання 11.10.2012р. відповідач пояснив, що зі сторони ТОВ підприємство "Машинобудівник" надані всі необхідні для проведення експертизи документи, які до цього часу на підприємство не повернуті. Заявив клопотання про повторне призначення у справі судової економічної експертизи, проведення якої досі актуальне.

Представник Позивача проти проведення експертних досліджень заперечував. Пояснив, що розрахунки виконані із застосування спеціалізованого програмного комплексу АБС "ОРФЕЙ-2012", що виключає помилки.

Враховуючи, що Позивачем були надані в матеріали справи, а Відповідачем надані безпосередньо до експертної установи витребувані в клопотанні експерта додаткові документи, необхідні для проведення судової економічної експертизи, а для перевірки обґрунтованості розрахунку стягуваної суми та з'ясування обставин, що мають значення для справи, на підтвердження яких сторонами наданий великий обсяг первинних документів бухгалтерського обліку, необхідні спеціальні знання у галузі бухгалтерського і банківського обліку і з користування спеціалізованими програмними комплексами (зокрема АБС "Орфей-2012"), судом було задоволено клопотання відповідача та повторно призначена у даній справі судова економічна експертиза, проведення якої доручено Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз.

У своїй відповіді від 07.05.2012р. за вих. №3855/3856-12 на запит господарського суду про витребування справи разом із висновком судової експертизи Дніпропетровський науково-дослідний інститут судових експертиз повідомив, що висновок судово-економічної експертизи буде надісланий суду лише після його оплати в повному обсязі ТОВ підприємство "Машинобудівник".

На вимогу господарського суду від 15.05.2013р. з проханням терміново надати суду висновок судово-економічної експертизи Дніпропетровський науково-дослідний інститут судових експертиз повторно повідомив (лист від 23.05.2013р. №09/3855/3856/1374/2013), вартість судово-економічної експертизи складає 14712,00 грн., а станом на 16.05.2013р. кошти на рахунок інституту надійшли в сумі 7904,00 грн., тому висновок судово-економічної експертизи буде надісланий до суду після його оплати в повному обсязі. Просив суд сприяти вирішенню цього питання.

У судовому засіданні 18.06.2013р. представник Відповідача повідомив господарський суд про часткову оплату зазначеної судово-економічної експертизи та про відсутність коштів на оплату повної вартості найближчим часом. Просив розглянути справу за наявними в ній документальними доказами, враховуючи на пропуск Позивачем позовної давності для захисту своїх майнових прав. Представник Позивача повідомив суд про відсутність у банку, який знаходиться у ліквідаційній процедурі, коштів для оплати судово-економічної експертизи, яка була замовлена на вимогу Відповідача.

Дослідивши надані сторонами до матеріалів справи документальні докази стосовно руху коштів про кредитному рахунку у їх сукупності, суд вважає доведеним факт отримання Відповідачем у Позивача грошових коштів на виконання умов кредитного договору №80-05 від 20.12.2005р. з урахуванням вищевказаних додаткових угод до нього №№01-07, граничний строк повернення яких сплинув 10.04.2009р., та факт не повернення Відповідачем цих коштів зі сплатою відсотків за час їх використання на умовах зазначеного кредитного договору, внаслідок чого утворилась загальна заборгованість, розмір якої згідно офіційного обмінного курсу валют Національного банку України на 28.05.2012р. (799,25 гривень за 100 доларів США і 1002,7391 гривень за 100 євро) складає 11410844,44 грн., а саме: 451157,36 доларів США - прострочений борг з повернення кредитних коштів, виданих у доларах США, 227798,54 євро - прострочений борг з повернення кредитних коштів, виданих у євро, 1627771,12 грн. - прострочений борг з повернення кредитних коштів, виданих у гривні, 216917,07 доларів США - прострочені відсотки за користування кредитними коштами, виданих у доларах США; 109525,88 євро - прострочені відсотки за користування кредитними коштами, виданих у євро, 961457,73 грн. прострочені відсотки, за користування кредитними коштами, виданими у гривні, а всього заборгованість по кредиту і процентах: 668074,43 доларів США, 337324,42 євро, 2589228,85 грн., що підтверджується відповідним розрахунком позивача в матеріалах судової справи.

На час розгляду справи доказів погашення зазначеної вище заборгованості Відповідач суду не надав.

За умовами договору застави (розділ 6) та договору іпотеки (розділ «Реалізація заставленого майна») Позивачу надано право у разі невиконання належним чином взятих на себе Відповідачем зобов'язань звернути стягнення на предмет застави та іпотеки, з метою погашення заборгованості, що виникла за кредитним договором, на підставі рішення суду.

До того ж, у пункті 2.2. кредитного договору №80-05 від 20.12.2006р. сторони передбачили, що наданий банком кредит забезпечується всім належним Позичальникові майном та коштами, на які може бути звернено стягнення в порядку, встановленому законодавством України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк зобов'язується надати кредит позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які складаються на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміром облікової ставки та інших факторів (ч.1 ст. 1056-1 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 1066 Цивільного кодексу України, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд. Положення цієї глави застосовуються до інших фінансових установ при укладенні ними договору банківського рахунка відповідно до наданої ліцензії, а також застосовуються до кореспондентських рахунків та інших рахунків банків, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України встановлює, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частина 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ч. ч. 1 і 7 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається крім випадків, передбачених законом.

Як визначає ч. 1 ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання)

Із вищенаведених обставин господарським судом встановлено, що Відповідач не виконав умов зазначеного кредитного договору з повернення у строк до 10.04.2009 року отриманих від Позивача грошових коштів (кредиту) та не сплатив усіх нарахованих Позивачем процентів за користування цими коштами, що були нараховані за станом на 14.05.2012р., внаслідок чого утворилась заборгованість, розмір якої згідно офіційного обмінного курсу валют Національного банку України на 28.05.2012р. (799,25 гривень за 100 доларів США і 1002,7391 гривень за 100 євро) складає 11410844,44 грн.

Отже, слід визнати, що Відповідач неналежним чином виконав свої господарські зобов'язання перед Позивачем щодо повернення у терміни, передбачені кредитним договором №80-05 від 20.12.2005р., зазначених кредитних коштів та сплати процентів за користування цими кредитними коштами.

В силу положень ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі.

Однак оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Позивача про примусове стягнення з Відповідача зазначеної заборгованості задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Згідно ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Стаття 257 Цивільного кодексу України визначає, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст. 261 Цивільного кодексу України).

Як встановлено судом, граничним строком повернення кредитних коштів є 10.04.2009 року. Позовна заява, яка є предметом розгляду у даній справі, має вихідний номер №11/16- 04 від 24.04.2012р. та надійшла до суду 24.04.2012р. Таким чином, позов, який є предметом розгляду у даній справі був пред'явлений до суду після спливу трирічного строку з дати, яка була визначена в умовах кредитного договору як граничний строк виконання Відповідачем своїх зобов'язань.

У клопотанні про поновлення строку позовної давності Позивач вказує, що 10.04.2012р. до канцелярії господарського суду Дніпропетровської області ним був поданий позов до ТОВ підприємство "Машинобудівник" із вимогами про звернення стягнення в сумі 11466870,49 грн., але ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 12.04.2012р. про повернення позовної заяви без розгляду зазначений позов був повернутий суддею Казарцевою В.В. для усунення недоліків з оформлення заяви та її додатків. Ця ухвала була отримана Дніпропетровською філією ПАТ "Інпромбанк" у стадії ліквідації 23.04.2012р. і після усунення недоліків була передана 24.04.2012р. для її розгляду по суті до господарського суду. До того ж вказує на те, що виходячи з довідки про рух та залишки на рахунку прострочених відсотків 20699013300331 за договором №80-05, Відповідач повернув банку 10000,00 грн. прострочених процентів, тим самим підтвердивши свої зобов'язання за кредитним договором в повному обсязі.

Згідно ч.ч. 1 і 2 ст. 264 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку; позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного або кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

За приписами ч. 3 ст. 264 Цивільного кодексу України, після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Дослідивши реквізити та зміст позовної заяви, яка є предметом спору у даній справі, суд встановив, що вона має вихідний номер, який датований 24.04.2012р., а тому не є безпосередньо позовною заявою, яка була подана Позивачем до господарського суду 10.04.2012р.. хоча і містить тотожні позовні вимоги.

Частина 1 ст. 265 Цивільного кодексу України встановлює, що залишення позову без розгляду не зупиняє перебігу позовної давності.

Отже, в силу вищенаведених приписів ч. 1 ст. 265 Цивільного кодексу України, подання позову, який був залишений без розгляду не зупиняє і не перериває перебігу позовної давності, а подання до суду позовної заяви із недоліками, які перешкоджали відкриттю провадження у справі, не є достатньою причиною, яку можна вважати поважною причиною для захисту порушеного права.

Інших обставин, які об'єктивно перешкоджали Позивачу у своєчасному зверненні до суду, сторонами у даній справі не наведено та відповідними доказами не підтверджено.

За таких обставин суд доходить висновку, що клопотання Позивача про визнання поважними причини пропуску позовної давності та захист порушеного права задоволенню не підлягає.

Усі надані в матеріали справи платіжні доручення Відповідача про перерахування №425 від 07.10.2011р. на суму 20000,00 грн., №466 від 24.10.2011р. на суму 30000,00 грн., №515 від 04.11.2011р. на суму 50000,00 грн., №835 від 10.02.2012р. на суму 10000,00 грн. та №428 від 16.09.2011р. на суму 60000,00 грн. містять призначення платежу «погашення процентів згідно договору №8-05 від 20.12.2005р. без ПДВ» за періоди часу з січня 2009 року по серпень 2009 року, тобто свідчать про визнання Відповідачем існування невиконаних зобов'язань (заборгованості) зі сплати процентів (відсотків) за користування грошовими коштами за вказаним кредитним договором, а відтак ці дії Відповідача не переривають позовної давності для пред'явлення вимог щодо повернення суми кредиту.

Отже слід визнати, що Позивач звернувся до господарського суду із позовом до Відповідача у даній справі із пропуском загальної позовної давності у три роки, який сплинув 10.04.2012р.

Частина 3 ст. 267 Цивільного кодексу України визначає, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України).

Як встановлює ст. 266 Цивільного кодексу України, зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Оскільки предметом позовних вимог у даній справі є як основна вимога Позивача до Відповідача про стягнення грошових коштів, тобто спонукання до виконання в натурі зобов'язань останнього з повернення суми кредиту, так і додаткові вимоги про сплату процентів за користування кредитними грошовими коштами, слід визнати що позовна давність спливла і до цих додаткових вимог Позивача.

Стаття 589 Цивільного кодексу України визначає, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Згідно п. 1 ч.1 ст. 593 Цивільного кодексу України, право застави припиняється, зокрема, у разі припинення зобов'язання, забезпеченого заставою.

Стаття 17 Закону України "Про іпотеку" також визначає, що припинення основного зобов'язання є підставою для припинення іпотеки.

Враховуючи на те, що решта позовних вимог Позивача в частині про звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки №254-05 від 20.12.2005р. та про звернення стягнення на предмет застави за договором застави №321-06 від 20.12.2006р. - є похідними вимогами від вимог Позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором №80-05 від 20.12.2006р. із додатковими угодами до нього №№1-7, в забезпечення виконання якого ці договори іпотеки та застави були укладені, які визнані судом такими, що задоволенню не підлягають через сплив позовної давності для їх захисту, то суд вважає, що вимоги Позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки та заставлене майно також слід визнати такими, що не підлягають захисту через сплив позовної давності, а відтак у їх задоволенні відмовити.

Судові витрати у справі Позивача зі сплати судового збору в сумі 64380,00 грн., згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, повністю покладаються на Позивача. Щодо витрат Відповідача в сумі 7904,00 грн. на оплату судової економічної експертизи, то суд вважає за необхідне виключити ці грошові кошти зі складу судових витрат у даній справі, оскільки висновок цієї експертизи не був наданий суду з вини Відповідача, а відтак ці витрати відшкодуванню за рахунок Позивача не підлягають.

Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 36, 43-44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Судові витрати у справі покласти на Публічне акціонерне товариство "Інноваційно-промисловий банк" (м. Харків) в особі Дніпропетровської філії публічного акціонерного товариства "ІНПРОМБАНК" (м. Дніпропетровськ).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя І.М. Подобєд

Повне рішення складено - 19.06.2013р.