Справа № 2/1005/1863/12 Головуючий у І інстанції Величко В.П.
Провадження № 22-ц/780/1078/13 Доповідач у 2 інстанції Волохов Л.А.
Категорія 44 25.06.2013
УХВАЛА
Іменем України
20 червня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого Волохова Л.А.,
суддів: Матвієнко Ю.О., Мельника Я.С.,
при секретарі Баліну П.П.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Дніпровського екологічного прокурора в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства України на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 грудня 2012 року у справі за позовом Дніпровського екологічного прокурора в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства України до Бориспільської районної державної адміністрації, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, третя особа: обслуговуючий кооператив «Садове товариство «Десятинне» про визнання незаконним та скасування розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації, визнання недійсним виданих на його підставі державних актів на право власності на землю та повернення земельних ділянок ,-
в с т а н о в и л а:
У липні 2012 року позивач в інтересах держави звернувся до суду з вказаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що Бориспільською міжрайонною прокуратурою проведено перевірку щодо законності розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації від 12.01.2010 року №07, яким затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів для виготовлення державних актів на право власності на земельні ділянки для ведення садівництва громадянам в обслуговуючому кооперативі «Садове товариство «Десятинне» на території Процівської сільської ради Бориспільського району Київської області.
Позивач вказував, що за наслідками проведеної перевірки встановлені численні порушення норм діючого законодавства України, тому просив визнати незаконним та скасувати розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації, визнати недійсним виданих на його підставі державних актів на право власності на землю та повернути земельні ділянки.
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 грудня 2012 року в задоволені позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, Дніпровський екологічний прокурор в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства України подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позов, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушенням судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. У пункті 2 постанови №14 Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року „Про судове рішення у цивільній справі" зазначено, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд, зокрема, вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам закону.
Судом першої інстанції встановлено, та з матеріалів справи вбачається, що за результатами перевірки Дніпровської екологічної прокуратури встановлено, що розпорядженням Бориспільської районної державної адміністрації від 12.01.2010 року №07 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів для виготовлення державних актів на право власності на земельні ділянки для ведення садівництва громадянам в обслуговуючому кооперативі «Садове товариство «Десятинне» на території Процівської сільської ради Бориспільського району Київської області.
Даним розпорядженням передано громадянам земельні ділянки (згідно додатку до розпорядження від 12.01.2010 № 07) у власність загальною площею 2,5200 га для ведення садівництва, а саме: громадянину ОСОБА_2 - 0,1200 га, ОСОБА_3 - 0,1200 га, ОСОБА_4 - 0,1200 га, ОСОБА_5 - 0,1200 га, ОСОБА_7 - 0,1200 га, ОСОБА_8 - 0,1200 га, ОСОБА_9 - 0,1200 га, ОСОБА_10 - 0,1200 га, ОСОБА_11 - 0,1200 га, ОСОБА_24 - 0,1200 га, ОСОБА_13 - 0,1200 га, ОСОБА_14 - 0,1200 га, ОСОБА_15 - 0,1200 га, ОСОБА_16 - 0,1200 га, ОСОБА_17 - 0,1200 га, ОСОБА_18 - 0,1200 га, ОСОБА_19 - 0,1200 га, ОСОБА_20 - 0,1200 га, ОСОБА_21 - 0,1200 га, ОСОБА_22 - 0,1200 га, ОСОБА_23-0Д200 га.(а.с.61-62).
На підставі зазначених розпоряджень вказаним громадянам видано державні акти на право власності на вищезазначені земельні ділянки.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що позивачем не надано відповідного проекту та доказів виділення на його підставі земель водоохоронних зон та прибережних захисних смуг в частині знаходження спірних земельних ділянок, тобто ним не доведено обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог, і колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Згідно п."б" ч.1 ст.58 ЗК України до земель водного фонду належать землі, зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами.
Статтею 59 ЗК України передбачено, що землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.
Відповідно до ч.1 ст.60 ЗК України вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об"єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги.
Частинами 5, 6 ст.87 Водного кодексу України передбачено, що зовнішні межі водоохоронних зон визначаються за спеціально розробленими проектами. Порядок визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст.88 Водного кодексу України з метою охорони поверхневих водних об"єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води. У межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням містобудівної документації. Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою.
Згідно п. 5 Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 травня 1996 року №486, розміри і межі водоохоронних зон визначаються проектом на основі нормативно-технічної документації. Проекти цих зон розробляються на замовлення органів водного господарства та інших спеціально уповноважених органів, узгоджуються з органами Мінекоресурсів, Держводгоспу, Держкомзему, власниками землі, землекористувачами і затверджуються відповідними місцевими органами державної виконавчої влади та виконавчими комітетами рад.
У межах водоохоронних зон виділяються землі прибережних захисних смуг та смуги відведення з особливим режимом їх використання відповідно до статей 88-91 Водного кодексу України.
Пунктом 10 Порядку передбачено, що на землях міст і селищ міського типу розмір водоохоронної зони, як і прибережної захисної смуги, встановлюється відповідно до існуючих на час встановлення водоохоронної зони конкретних умов забудови.
Враховуючи викладене, законним та обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що фактичні розміри і межі прибережних захисних смуг існують не в силу їх законодавчого закріплення, а для визначення, встановлення та закріплення меж прибережної захисної смуги, та як наслідок віднесення цієї території до земель водного фонду, для чого діючим законодавством України передбачений відповідний порядок, який полягає у розробці відповідного проекту та виділення на його підставі земель водоохоронних зон та прибережних захисних смуг.
Відповідно до довідки Управління Держкомзему у Бориспільському районі Київської області від 24.04.2012 року за № 447 (том 1, а.с. 65) будь-яка інформація стосовно розроблення Проекту землеустрою щодо встановлення водоохоронної зони та прибережної захисної смуги в цілому уздовж Канівського водосховища на території Бориспільського району в управлінні відсутня.
Враховуючи викладене та зважаючи на те, що позивачем суду не надано відповідного проекту та доказів виділення на його підставі земель водоохоронних зон та прибережних захисних смуг в межах знаходження спірних земельних ділянок, висновок суду про відсутність підстав для задоволення позову є законним та обґрунтованим і доводи апеляційної скарги позивача його законності та обґрунтованості не спростовують.
Оскільки судом першої інстанції повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи, дана належна правова оцінка доказам, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а ухвалене рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу Дніпровського екологічного прокурора в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства України відхилити.
Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 грудня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.
Головуючий:
Судді: